Справа №753/17656/17Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/856/2026
26 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
потерпілого ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100020003534 по обвинуваченню:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу вимог ст.89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року,-
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією майна, крім житла.
По справі вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що він разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 31.03.2017 року в невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, вступили в злочинну змову з метою заволодіння чужим майном, шляхом розбійного нападу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи на кухні квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 , діючи обопільно та узгоджено разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (далі Особа 1), дістав з кухонної шафи ніж та передав його Особі 1, після чого ОСОБА_9 та Особа 1 під погрозою застосування ножа та спричинення тяжких тілесних ушкоджень, наказали ОСОБА_13 дістати всі цінні речі, які були при ньому.
ОСОБА_13 , сприймаючи погрози ОСОБА_9 та демонстрацію ножа, як реальну загрозу для свого життя, дістав з кишень свого одягу всі речі, які були при ньому, а саме: грошові кошти в сумі 200 грн. однією купюрою, мобільний телефон марки «iPhone 6» вартістю 10 000 грн., обручку із жовтого золота вартістю 3 000 грн. та поклав вищевказане майно на стіл.
В подальшому ОСОБА_9 , перебуваючи в коридорі вказаної квартири, дістав з кишень куртки ОСОБА_13 його особисті речі, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «HuyndaiSonata», д.н.з. НОМЕР_1 , посвідчення водія категорії «А», «Б», видані на ім'я ОСОБА_13 та зв'язку ключів від квартири.
Особа 1 з метою залякування ОСОБА_13 підійшов до потерпілого та наніс йому декілька ударів рукою в область обличчя, від яких він впав на підлогу.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 надав Особа 1 вказівку щодо приховування слідів злочину, на виконання якої останній наказав потерпілому змити сліди крові з одягу та обличчя.
Під час перебування у ванній кімнаті ОСОБА_9 став висловлювати погрози потерпілому ОСОБА_13 , які полягали в позбавленні потерпілого життя за межами вказаної квартири.
В подальшому ОСОБА_9 наказав Особі 1 підготувати ОСОБА_13 до виїзду в невстановленому досудовим розслідуванням напрямку, а сам вийшов із вказаної квартири та попрямував до автомобіля, який був припаркований біля будинку з метою подальшого залишення місця вчинення злочину разом із Особа 1 та потерпілим ОСОБА_13 .
Перебуваючи в коридорі вказаної квартири, Особа 1 наніс ОСОБА_13 декілька ударів рукою в обличчя, від яких останній впав на підлогу. В подальшому Особа 1 одягнув потерпілого ОСОБА_13 та накинув на голову останнього сторонню куртку з метою запобігання можливим спробам потерпілого чинити опір та втекти.
Під час виходу з під'їзду ОСОБА_13 , скориставшись тим, що Особа 1 відволікся, вибіг на вулицю, втік від нападників до стоянки транспортних засобів, звідки викликав поліцію.
Після цього ОСОБА_9 та Особа 1 з місця вчинення злочину зникли, спричинивши потерпілому ОСОБА_15 матеріальну шкоду на загальну суму 13 тис. 200 грн.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати через неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки та не врахував, що при проведенні слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні було допущено ряд істотних порушень кримінального процесуального закону, що потягло за собою недопустимість доказів.
Вказує на те, що обшук квартири за адресою: АДРЕСА_2 було проведено без ухвали слідчого судді.
Вважає, що проведення даного обшуку як невідкладного не було пов'язано із врятуванням життя людей та майна, чи переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Більше того, провівши обшук 31 березня 2017 року, слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_4 , в той час як обшук фактично було проведено у квартирі АДРЕСА_5 у цьому ж будинку, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав технічною опискою.
З огляду на це захисник вважає, що проведений обшук від 31 березня 2017 року є незаконним, а тому протокол обшуку є недопустимим доказом, яким би доводилась винуватість ОСОБА_9 .
Крім цього, за доводами апелянта, недопустимим доказом є протокол пред'явлення речей для впізнання від 12 квітня 2017 року, оскільки слідчий пред'явив для впізнання ножі без належного їх розміщення та підготовки до обов'язкового моменту демонстрації речей, які упізнаються понятим та пред'явив потерпілому для впізнання ножі, які до цього були надані йому для ознайомлення. При цьому, ознаками, за якими потерпілим було упізнано річ, зазначено про розмір, колір та форму ножа.
Також посилається на те, що відповідно до протоколу обшуку ніж, який впізнавав потерпілий, не вилучався.
Стверджує, що під час відкриття матеріалів кримінального провадження та під час дослідження доказів у суді сторона обвинувачення не відкривала стороні захисту для ознайомлення ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2017 року про проведення негласної (розшукової) дії - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу. За таких обставин всі дані, які отримані внаслідок проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії, є недопустимим доказом. При цьому, за твердженнями сторони захисту, зазначені у протоколі відомості жодним чином не доводять ані факт скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, ані наявність у обвинуваченого умислу.
Просить критично віднестись до показань потерпілого ОСОБА_13 , які він постійно змінював, та які не підтверджуються іншими доказами, що ставить під сумнів їх достовірність.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_9 не заперечується те, що він дійсно познайомився з потерпілим в кафе, де вони спілкувалися. Запросив потерпілого до себе додому, де потерпілому були спричинені тілесні ушкодження у нього вдома, а тому висновки судово-медичної та судово-імунологічних експертиз, відеозаписи, що містяться в матеріалах справи не лише не доводять винуватість ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, а навпаки підтверджують правдивість його показань.
В той же час, за доводами захисника, судом першої інстанції не спростовані показання обвинуваченого ОСОБА_9 , в яких він заперечував свою причетність до вчинення розбійного нападу на потерпілого та заподіяння йому тілесних ушкоджень.
Як вважає захисник, у сторони обвинувачення були наявні достатні відомості, за якими була можливість встановити особу ОСОБА_16 , який і є тією саме Особою 1, однак органом досудового розслідування цього зроблено не було. З огляду на це, захисник вважає, що суд упереджено розглянув дане кримінальне провадження та дійшов помилкового висновку про вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину за попередньою змовою групою осіб.
Також вважає, що представленими стороною обвинувачення доказами не доведено поза розумним сумнівом наявність у ОСОБА_9 корисливого мотиву на заволодіння майном потерпілого.
За результатами розгляду апеляційної скарги просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_9 подав зміни до апеляційної скарги, в яких, посилаючись на наявність зазначених у апеляційній скарзі істотних порушень кримінального процесуального закону, просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги з поданими змінами, прокурора та потерпілого, які вважали вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Положеннями ч.2 ст.94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
Суд першої інстанції, всебічно, повно та об'єктивно дослідив всі обставини кримінального провадження за висунутим обвинуваченням, свій висновок про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину обґрунтував доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_13 про те, що 30.03.2017 року з товаришем приїхали в караоке «І'Kafa». В кафе познайомився з обвинуваченим, який представився як ОСОБА_17 , та його товаришем ОСОБА_18 . Вживали всі спиртні напої. Через деякий час його товариш ОСОБА_19 додому. Він також збирався їхати і ОСОБА_20 запропонував підвезти його до дому. Близько 04 год. ОСОБА_20 сів за кермо автомобіля «БМВ», він сів на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_18 з двома дівчатами сіли на заднє сидіння. Дорогою вони зупинились та на прохання ОСОБА_20 він сходив із ним до магазину, де обвинувачений купив дві пляшки коньяку. Він запитав у нього, для чого так багато алкоголю, на що ОСОБА_20 відповів, що зараз вони зайдуть до нього і вип'ють по 50 г. коньяку. Він погодився, тому що йому було не зручно відмовлятися, оскільки ОСОБА_20 сам запропонував підвезти його. До будинку по вул. Срібнокільська вони під'їхали десь о 04 год. 40 хв., піднялися до квартири, сіли на кухні, випивали коньяк і спілкувались. За той час, що він перебував в квартирі, він випив приблизно 100 г. коньяку. Через деякий час дівчата сказали, що вони хочуть спати і пішли до кімнати. За декілька перекурів, коли він з хлопцями повернувся на кухню, ОСОБА_20 сказав, що вони хочуть на ньому заробити грошей та запитав, що він може їм запропонувати. При цьому встав, дістав з тумбочки кухонний ніж та сказав, щоб він дістав все, що у нього є, а якщо ні, так вони його заріжуть. Потім передав ніж ОСОБА_18 , який став ним розмахувати перед ним. Він сприйняв це як реальну загрозу для свого його життя, а тому дістав із карманів та віддав все, що у нього було при собі - мобільний телефон «iPhone 6», купюру номіналом 200 грн. та обручку. Після цього ОСОБА_20 вийшов в коридор та забрав з його куртки водійське посвідчення, технічний паспорт на автомобіль марки «HyundaiSonata» і зв'язку ключів від квартири. Потім ОСОБА_20 сказав ОСОБА_18 : «Налякай його!». Останній став наносити йому удари по обличчю. Від ударів у нього було розсічено губу, він упав на підлогу, із губи потекла кров, сліди якої були на одязі та на підлозі. Побачивши це, ОСОБА_20 сказав ОСОБА_18 , що потрібно змити кров. ОСОБА_18 , приставивши йому ніж, наказав встати та йти до ванної кімнати. У ванній кімнаті наказав зняти одяг, стати під душ та змити кров. ОСОБА_20 в цей час спостерігав за ними, потім сказав, що вони його вивезуть до лісу та вб'ють. Далі ОСОБА_20 сказав ОСОБА_18 , щоб той збирав його, потерпілого, а сам вийшов з квартири. ОСОБА_18 вивів його із ванни у коридор та знову наніс йому удари по обличчю, внаслідок чого він впав на підлогу. Далі ОСОБА_18 наказав йому взутися та одягнутися, після чого взяв якусь куртку та обмотав нею йому голову та під руки вивів його із квартири в під'їзд, де став водити по сходах то вверх, то вниз, намагаючись заплутати його. В якийсь момент ОСОБА_18 відволікся та відпустив його руку. Скориставшись цим, він зірвав із голови куртку та вибіг на вулицю, а потім на автомобільну стоянку, де повідомив охоронця, що його пограбували і хотіли вбити, і попросив викликати поліцію. Через деякий час прибули працівники поліції, яким він все розповів та показав квартиру, де його побили;
- показаннями свідка ОСОБА_21 , який повідомив про те, що працював охоронцем на парковці по АДРЕСА_6 . Близько 04.30 год. прибіг хлопець та почав ховатись за автомобіль. Він підійшов до хлопця та побачив, що він був переляканий, губа розсічена, з розсіченою губою, на його одязі була кров. Він викликав поліцію, по приїзду якої потерпілий повідомив поліцейським, що на нього напали та тримали у квартирі;
- даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_13 від 31.03.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до яких 31.03.2017 року близько 04 год., за адресою: АДРЕСА_2 , двоє невідомих чоловіків та дві дівчини, під погрозою ножа, відібрали мобільний телефон «iPhone 6», документи, ключі від квартири, обручку та 200 грн.;
- даними з копій гарантійного талону та серійного номеру з коробки, згідно яких 01.04.2016 року було придбано мобільний телефон «AppleiPhone 6», вартість якого складає 17030 грн.;
- висновком судово-медичної експертизи №798 від 31.03.2017 року, згідно якого у ОСОБА_13 виявлено наступні тілесні ушкодження, а саме: забійну рану на верхній губі справа з переходом на червону кайму та слизову оболонку, яка відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Також у ОСОБА_13 виявлено синці в підочній ділянці зліва, в проекції правої носо-губної складки у середній третині, в підочній ділянці справа, на задній поверхні шиї справа у верхній третині, в проекції лівої грудної залози у нижнє-внутрішньому квадранті, на задній поверхні лівого передпліччя в середній третині, в проекції крила здухвинної кістки зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились, не були небезпечними для життя, за давністю можуть відповідати терміну, вказаному у постанові, тобто 31.03.2017 року (т.1 а.с.162-165);
- даними протоколу обшуку від 31.03.2017 року з фототаблицями, легалізованого ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 03.04.2017 року,з якого вбачається, що слідчим проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 . Під час обшуку даної квартири виявлено та вилучено: з-під крісла білого кольору, що знаходиться в коридорі - д.н.з. «SMotra»; із тумбочки білого кольору - газовий балончик «Терен-4»; із шухляди - дві сім-карти мобільного оператора «Life»; із коробки, що знаходиться під тумбочкою - технічний паспорт на автомобіль «HyundaiSonata», легковий седан, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , 2010 року, виданий на ім'я ОСОБА_13 ; із дошки для прасування - змиви речовини бурого кольору; із попільнички, що знаходиться на балконі - 18 недопалків; із відра для сміття, що знаходиться поряд із входом до ванної кімнати - серветку зі слідами речовини бурого кольору; з ящика для білизни, розташованого у ванній кімнаті - два рушники зі слідами речовини бурого кольору; зі стільця, що стоїть поруч зі столом - змиви речовини бурого кольору, зроблені за допомогою ватної палички; із кухонної стінки - 9 ножів (т.1 а.с.166-188);
- даними протоколу пред'явлення речей для впізнання від 12.04.2017 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_13 під об'єктом №3 впізнав ніж, під загрозою застосування якого раніше невідомий йому чоловік заволодів його майном, за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.192-195);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.04.2017 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_13 по фотознімку №2 впізнав ОСОБА_9 , як особу, яка вчинила відносно нього злочин. Вказану особу впізнав за зовнішніми ознаками у сукупності (т.2 а.с.30-33);
- даними висновку імунологічної експертизи № 228 від 22.06.2017 року про те, що у змивах з кухні (об. № № 3, 4), наданих на дослідження, знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої виявлений антиген Н. Ця кров могла походити від потерпілого ОСОБА_13 (т.1 а.с.209);
- даними протоколу огляду відеозапису від 22.05.2017 року, наданого ТОВ «Л'Кафа Груп» (т.1 а.с.216-244);
- даними протоколу огляду відеозапису від 19.04.2017 року, відповідно до якого було переглянуто відеозапис з камери відеоспостереження, що розміщена на фасаді 5-го під'їзду будинку № 12 по вул. Срібнокільська у м. Києві, з якого вбачається, що о 04:44 год. до під'їзду будинку під'їхав автомобіль марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , із якого вийшло 5 осіб, а саме ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , невідомий чоловік (Особа 1) та ОСОБА_23 . Після чого дані особи зайшли до під'їзду № 5. О 06:02 год. з будинку вийшов ОСОБА_9 та сів до автомобіля марки «BMW». О 06:13 год. із під'їзду вибігає ОСОБА_13 , а за ним вибіг Особа 1. О 06:13 год., даний автомобіль рухається за ОСОБА_13 та Особа 1. О 06:15 автомобіль повертається на попереднє місце паркування. Із зазначеного автомобіля виходять ОСОБА_9 та Особа 1. О 06:16 год. ОСОБА_9 та Особа 1, підходять до вхідних дверей під'їзду № 5, щось отримують та повертаються до автомобіля. О 06:17 вони сідають до вказаного автомобіля та о 06:29 год. їдуть із місця парковки (т.2 а.с.13-29);
- протоколом про результати негласної слідчої (розшукової дії), проведеної на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2017 року, згідно якого радіоелектронний засіб працював з сім-карткою НОМЕР_3 в межах країни. Останнє місце знаходження на час дії ухвали - Дніпропетровська область, Новомосковський район. Встановити точне місце знаходження - не надалось можливим (т.2 а.с.113-116, т.3 а.с.22-25).
Надаючи оцінку показанням потерпілого ОСОБА_13 , суд визнав їх належними та достовірними доказами, які в сукупності з іншими доказами підтверджують те, що обвинувачений, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинив на потерпілого напад, з метою заволодіння його майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій).
Крім цього, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, сукупність всіх обставин вчиненого та сам характер злочинних дій ОСОБА_9 та Особа 1, які діяли спільно та узгоджено, виконуючи кожний свою роль при побитті потерпілого та заволодіння його майном та висловлення погроз життю потерпілому, у тому числі шляхом демонстрації ножа, а після скоєного, коли потерпілий втік, разом зникли з місця вчинення злочину, достовірно свідчить про наявність попередньої змови на вчинення цього злочину.
Суд також обґрунтовано критично поставився до показань обвинуваченого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . В суді першої та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_9 вину у вчиненні інкримінованого йому злочині не визнав та показав, що 31.03.2017 року, він зі своєю дівчиною (на даний час дружиною) ОСОБА_26 та її подругою ОСОБА_24 відпочивали у кафе «l'Kafa». Через деякий час він, помітивши як його знайомий ОСОБА_27 спілкується із хлопцями, підійшов до них, познайомився із хлопцями, яких не знав і вони стали разом розпивати алкогольні напої. Посидівши деякий час, він сказав, що він, його дівчина з подругою та ОСОБА_28 будуть їхати додому на АДРЕСА_7 . Потерпілий запитав чи можна із ними, на що він відповів, що так, і вони поїхали разом. Дорогою потерпілий запропонував заїхати і купити щось випити. В магазині потерпілий купив дві пляшки коньяку та презервативи, але йому не вистачило коштів і тому він, ОСОБА_9 , доклав решту. Приїхавши на квартиру, вони сіли на кухні, ОСОБА_28 та потерпілий стали випивати, він не пив, так як йому вранці необхідно було на роботу. Потім він із ОСОБА_29 вийшли на балкон покурити. В цей час із кухні вони почули жіночий крик. ОСОБА_27 , який знаходився біля дверей, увійшов до квартири та вдарив потерпілого, у нього пішла кров із губи. Він дав потерпілому рушник та відвів у ванну, де останній зняв верхній одяг та став умиватись. Його дівчина попросили всіх піти, сказавши, що їй не потрібні проблеми. ОСОБА_28 і потерпілий вийшли з квартири. Через 10 хвилин він виглянув у парадне та побачив, що вони обіймалися. Після чого він вийшов на вулицю та пішов до автомобіля. Потім вибігли потерпілий та ОСОБА_28 . Він посадив ОСОБА_30 до автомобіля і вони поїхали, щоб не було конфлікту. Дівчата сказали, що потерпілий став до них чіплятись. Вважає, що технічний паспорт на автомобіль, що був знайдений під час обшуку, міг просто випасти з кишені куртки потерпілого.
Свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_24 під час допиту в суді першої інстанції фактично підтвердили показання обвинуваченого ОСОБА_9 .
Як встановив суд першої інстанції, твердження вказаних свідків, на відміну від показань потерпілого, не узгоджуються з наведеними вище даними судово-медичної експертизи щодо характеру та локалізації тілесних ушкоджень, а також суперечать даним відеозапису з камер відеоспостереження з під'їзду будинку, зокрема щодо дій обвинуваченого та Особи 1 після того, як з під'їзду вибіг потерпілий, та не узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_21 , який є вочевидь незацікавленою особою, оскільки ні з потерпілим, ні з обвинуваченим до цього не був знайомий. При оцінці показань обвинуваченого та свідків судом також враховано, що ОСОБА_25 є дружиною ОСОБА_9 , та враховуючи близькі дружні стосунки між ОСОБА_26 та ОСОБА_24 , суд визнав показання вказаних свідків в частині відсутності події злочину як такі, що дані з метою допомогти уникнути обвинуваченому відповідальності. Оцінивши ці докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України. Предметом розгляду в суді першої інстанції були і ті обставини на які посилається сторона захисту в поданій апеляційній скарзі. Зокрема, за доводами захисника, проведення даного обшуку як невідкладного не було пов'язано із врятуванням життя людей та майна, чи переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Більше того, провівши обшук 31 березня 2017 року, слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_4 , в той час як обшук фактично було проведено у квартирі АДРЕСА_5 у цьому ж будинку, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав технічною опискою. Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки як вбачається із матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу обшуку від 31.03.2017 року, слідчим, за участю особи, в приміщенні якої проводився обшук, спеціаліста, в присутності двох понятих, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 . Як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, всупереч доводів сторони захисту, у протоколі чітко зазначений час початку та закінчення вказаної слідчої дії, вилучені в ході обшуку речі були належним чином упаковані, про що також вказано у протоколі, а сам протокол підписано слідчим, понятими та учасниками обшуку без будь-яких зауважень. Вказана слідча дія була проведена 31.03.2017 року, 01 та 02 квітня 2017 року були вихідними днями, а тому направлення слідчим, за погодженням з прокурором, відповідного клопотання 03.04.2017 року, не свідчить про недотримання правил, встановлених положеннями ст.233 КПК України, щодо невідкладного звернення до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. За приписами статті 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу. Тобто законодавцем, крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, слідчим 31.03.2017 року було проведено невідкладний обшук за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки, як повідомив потерпілий ОСОБА_13 , в цій квартирі можуть знаходитись речі, якими шляхом розбійного нападу заволоділи невідомі особи, а також особи, яких він підозрює у вчиненні злочину. 01квітня 2017 року слідчий ОСОБА_31 в порядку ст.234 КПК звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення даного обшуку з метою вилучення речей, які були виявлені та вилучені під час невідкладного обшуку. В обґрунтування необхідності проведення невідкладного обшуку слідчий послався на те, що за показанням потерпілого ОСОБА_13 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 можуть знаходитись особи, які підозрюються у вчиненні даного злочину, та предмети, які мають доказове значення та ймовірно залишились після вчинення злочину і можуть бути знищені. Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва 03 квітня 2017 року задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_8 . При цьому у мотивувальній частині як клопотання, так і в ухвалі слідчого судді, зазначено про проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_3 . Крім того, в протоколі також зазначено, що обшук проводився у квартирі АДРЕСА_3 . За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав технічною опискою зазначення в резолютивній частині ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення обшуку, номер квартир АДРЕСА_9 . Цим самим спростовуються доводи апелянта про те, що проведення даного обшуку як невідкладного не було пов'язано із врятуванням життя людей та майна, чи переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а дозвіл на проведення обшуку надавався слідчим суддею за іншою адресою. Оцінюючи на предмет належності та допустимості, як доказ, протокол пред'явлення речей для впізнання від 12 квітня 2017 року, суд встановив, що потерпілому ОСОБА_13 у присутності понятих, пред'явлено 4 ножі для впізнання, які були вилучені під час обшуку квартири. Потерпілий ОСОБА_13 в категоричній формі під № 3 впізнав ніж, під загрозою застосування якого, раніше невідомий йому чоловік, заволодів його майном, за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.п.192-195). Твердження сторони захисту про недопустимість зазначеного доказу з підстав порушення процедури проведення впізнання є надуманими, оскільки як встановив суд та вбачається із протоколу, слідчим було чітко ідентифіковано ножі, що були надані для впізнання. При цьому потерпілий, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, чітко вказав ознаки, за якими він впізнає ніж, яким йому погрожували. З фототаблиці, долученої до протоколу, вбачається, що потерпілий вказує на ніж під № 3, розміщений зліва направо. Будь-яких зауважень від учасників вказаної слідчої дії, у тому числі про те, що потерпілому до надання для впізнання всіх чотирьох ножів було попередньо продемонстровано певний ніж - не надходило, та потерпілим не підтверджено. Будь-яких порушень вимог статті 229 КПК України при проведенні пред'явлення речей для впізнання, як про це зазначає захисник, судом апеляційної інстанції не встановлено. Колегія суддів не погоджується із апеляційними доводами захисника про не дотримання органом досудового розслідування вимог статті 290 КПК України через те, що стороні захисту не було належним чином, у встановлені законом строки, відкрито ухвалу апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових дій), з огляду на наступне. Положеннями статті 290 КПК визначено порядок відкриття матеріалів іншій стороні на стадії закінчення досудового розслідування. Зокрема, відповідно до частини 2 цієї статті прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.
Приписи частини 11 цієї статті зобов'язують сторони кримінального провадження здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, а відповідно до положень ч.12 ст.290 КПК в разі, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Відповідно до висновку колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 січня 2020 року у справі №738/329/17, процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до ст.84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні частини другої ст.99 КПК, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.
Отже, процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (у тому числі й відповідні постанови прокурора та ухвали слідчих суддів) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД.
Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к, процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.
У випадку розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов'язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД в комплексі із процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.
Як вбачається із матеріалів провадження, під час судового розгляду прокурором до суду було надано ухвалу слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 05.07.2017.
Згідно даних акту експертної комісії з питань таємниць Київського апеляційного суду, вказана ухвала була розсекречена лише 24.03.2021 року, тобто на час завершення досудового розслідування сторона обвинувачення об'єктивно була позбавлена можливості надати вказаний процесуальний документ для ознайомлення стороні захисту під час виконання вимог ст.290 КПК України.
Як слідує із журналу судового засідання від 04.06.2021 року, судом надано стороні захисту можливість у судовому засіданні, без обмежень у часі, ознайомитись із поданою ухвалою та обґрунтувати свою позицію щодо можливих порушення вимог ст.290 КПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, в даному кримінальному провадженні не було порушено балансу інтересів сторін кримінального провадження та їх процесуальних прав на збирання та подання до суду доказів, оскільки у сторін було достатньо часу для ознайомлення з даними процесуальними документами та визначення своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Відкриття стороні захисту вищезазначеної ухвали слідчого судді було здійснено з дотриманням вимог ч.11 ст.290 КПК, відтак немає підстав для визнання недопустимим доказом відповідного протоколу НСРД, складеного на підставі зазначених документів. Розглянувши кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд прийшов до безсумнівного висновку про доведеність винності ОСОБА_9 у вчиненні нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 187 КК України.
У поданих змінах до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_9 просив скасувати вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону. Відповідно до ч.1 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо: 1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; 3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд. Колегія суддів вважає, що за результатами апеляційного перегляду не встановлено та стороною захисту в поданій апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав для скасування даного вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за ч.2 ст.187 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна крім житла, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується негативно та позитивно характеризується за місцем роботи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей.
Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання, суд обґрунтовано визнано вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів погоджується з призначеним ОСОБА_9 покаранням у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією майна, крім житла, яке за своїм видом та розміром відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на те, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, колегія суддів залишає його без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_9 , залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
__________________ _________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3
ОСОБА_4