20 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/5274/26
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Дніпровський державний університет внутрішніх справ, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням відповідача у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 144525,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач як випускник Дніпровського державного університету внутрішніх справ був направлений у розпорядження до ГУНП в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 14.03.2025 № 350 о/с відповідача призначено на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Кам'янського районного управління поліції. 29.12.2025 відповідача було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Таким чином, у зв'язку зі звільненням відповідача з Національної поліції за власним бажанням порушено вимоги Контракту № 11552, а тому він зобов'язаний відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням в ДДУВС, однак цього не зробив.
Ухвалами Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та залучено Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області до участі в справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Відзив від відповідача до суду не надійшов, хоча той був належно повідомлений, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.
Частина 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.
26.02.2026 до суду надійшли пояснення від представника третьої особи, в яких зазначено, що ГУНП в Дніпропетровській області підтримує позовні вимоги ДДУВС в повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що відповідач проходив службу в Національній поліції України з 06.09.2022 по 29.12.2025. Відповідно до наказу Дніпровського державного університету внутрішніх справ від 06.09.2022 № 176 о/с ОСОБА_1 був зарахований курсантом першого курсу денної форми навчання за державним замовленням до вищевказаного учбового закладу та останньому було присвоєно спеціальне звання “рядовий поліції». Відповідно до вимог Закону України “Про вищу освіту», статей 63, 74 Закону України “Про Національну поліцію» 06.09.2022 був укладений контракт № 11552 від 06.09.2022 про здобуття освіти у ДДУВС. Згідно з наказом ДДУВС від 14.03.2025 № 187 о/с відповідач як випускник, який здобував вищу освіту на денній формі навчання, був направлений з 15.03.2025 для подальшого проходження служби до Національної поліції України. Наказом ГУНП № 350 о/с від 14.03.2025 лейтенанта поліції ОСОБА_1 було призначено на посаду оперуповноваженого ВКП Кам'янського РУП, де він проходив службу до звільнення. Наказом ГУНП від 29.12.2025 № 1901 о/с оперуповноваженого ВКП Кам'янського РУП ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію». Пунктом 3 розділу 2 контракту передбачено, що сторони виконують інші обов'язки, передбачені Законом України “Про Національну поліцію» та іншими актами законодавства України у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання зобов'язані відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі ДДУВС витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини 4 статті 74 Закону України “Про Національну поліцію» та Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261, в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку. ОСОБА_1 було вручено повідомлення № 301056-2025 від 12.12.2025 про зобов'язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов'язані з його утриманням у ДДУВС у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського, або укласти договір з ДДУВС про розстрочення платежу витрат на утримання у разі неможливості відшкодування витрат у 30-ти денний термін, що підтверджується особистим підписом відповідача на даному повідомленні від 12.12.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при прийнятті рішення виходить з таких підстав і мотивів.
Судом встановлено, що наказом Дніпровського державного університету внутрішніх справ від 06.09.2022 № 176 о/с ОСОБА_1 був зарахований курсантом першого курсу денної форми навчання за державним замовленням до вищевказаного учбового закладу та останньому було присвоєно спеціальне звання “рядовий поліції».
06.09.2022 між відповідачем, Дніпровським державним університетом внутрішніх справ та ГУНП був укладений контракт № 11552 від 06.09.2022 про здобуття освіти у ДДУВС.
Наказом ДДУВС від 14.03.2025, № 187 о/с відповідача як випускника, який здобував вищу освіту на денній формі навчання направлено з 15.03.2025 для подальшого проходження служби до Національної поліції України.
Наказом ГУНП № 350 о/с від 14.03.2025 лейтенанта поліції ОСОБА_1 було призначено на посаду оперуповноваженого ВКП Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, де він проходив службу.
29.12.2025 оперуповноваженого ВКП Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України “Про Національну поліцію» .
В умовах контракту № 11552 від 06.09.2022, зазначено що у разі дострокового розірвання а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов'язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі ДДУВС витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини 4 статті 74 Закону України “Про Національну поліцію» та Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261, в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.
12.12.2025 відповідача під підпис було ознайомлено з довідкою-повідомленням про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі протягом 30 діб, та необхідність оплати цієї заборгованості на рахунок Дніпровського державного університету внутрішніх справ.
Добровільно відповідач кошти не сплатив, що стало підставою для звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.
Приписами пункту 3 Порядку № 261 визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
Водночас, за правилами положень статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 8 Порядку № 261 право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 520/11540/19, від 30.08.2022 у справі № 480/8200/20, від 14.12.2022 у справі № 520/5837/2020.
Зі змісту пункту 5 Порядку № 261 слідує, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Як встановлено судом, позивачем під підпис було ознайомлено з довідкою-повідомленням про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі протягом 30 діб, та необхідність оплати цієї заборгованості, однак станом на дату подання позову відповідач не сплатив дану заборгованість.
Відповідно до умов контракту у разі дострокового його розірвання, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов'язувався відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі ДДУВС витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі.
Вартість витрат, пов'язаних з його утриманням відповідача у ДДУВС становить 144525,32 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи:
- довідкою-розрахунком фактичних витрат на продовольче забезпечення ОСОБА_1 у ДДУВС за 2022-2025 рік;
- довідкою-розрахунком фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у ДДУВС за 2022-2025 рік;
- довідкою-розрахунком фактичних витрат за теплоенергію курсанта ОСОБА_1 у ДДУВС за 2022-2025 рік;
- довідкою-розрахунком фактичних витрат за водовідведення курсанта ОСОБА_1 у ДДУВС за 2022-2025 рік;
- довідкою-розрахунком фактичних витрат за електропостачання курсанта ОСОБА_1 у ДДУВС за 2022-2025 рік;
- довідкою-розрахунком фактично отриманого грошового забезпечення курсанта ОСОБА_1 у ДДУВС за 2022-2025 рік;
довідкою-розрахунком фактичних витрат на медичне забезпечення курсанта ОСОБА_1 у ДДУВС за 2022-2025 роки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Pronina V. Ukraine, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.06.2006).
Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є істотними для прийняття даного судового рішення.
Водночас, на думку суду, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення коштів шляхом перерахування їх на р/р UA 268201720313221003201017468, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, оскільки це буде обмеженням прав відповідача щодо можливості обрати альтернативний спосіб відшкодування. Крім того, ця вимога стосується безпосередньо процедури виконання судового рішення.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, тому понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Дніпровського державного університету внутрішніх справ (просп. Науки, 26, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49005. ЄДРПОУ 08571446) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровського державного університету внутрішніх справ кошти в розмірі 144525,32 грн (сто сорок чотири тисячі п'ятсот двадцять п'ять гривень 32 копійки), пов'язані з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 20 квітня 2026 р.
20.04.26