21 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/12643/25
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 27.03.2026 просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області № Ф-16532-52 від 21.11.2018;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків - ОСОБА_1 , шляхом виключення суми податкового боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 18 276,72 грн.
Мотивуючи заявлені до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі також ГУ ДПС, відповідач) позовні вимоги позивачка вказує, що в грудні 2024 року дізналася про заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 18 276,72 грн, з якою не погоджується. Пояснює, що у період з 08.04.2010 по 07.02.2019 господарську діяльність, як фізична-особа підприємець не здійснювала, дохід не отримувала, а тому підстави для нарахування такого боргу відсутні.
Окремо наголосила, що фактично весь період часу з дати державної реєстрації до дати прийняття рішення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності не здійснювала діяльність, не отримувала доходів, а лише була зареєстрованим суб'єктом. Вказує, що факт відсутності отримання доходів у зазначений період підтверджується даними персоніфіковано обліку Пенсійного фонду, відповідно до якого єдиним джерелом нарахування та виплати їй доходу у зазначеному періоді були виключно органи соціального захисту, де разом з дитиною перебувала на обліку та отримувала соціальні виплати. Крім того, податкової звітності до податкових органів не подавала, суму одержаних доходів не декларувала.
Вважає, прийняту вимогу про сплату боргу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 03.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрите провадження в даній адміністративній справі.
11.06.2025 від представниці відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на їх безпідставність. Зазначає, що мінімальний розмір обов'язкового платежу визначений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не залежить від подання чи не подання платником відповідної звітності, а тому позивачка, як фізична особа-підприємець має обов'язок сплачувати ЄСВ у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску. Крім того зауважує, що позивачкою не подано до контролюючого органу форму 8-ОПП або письмове повідомлення про відсутність підприємницької діяльності у спірний період 2017 - 2021 роки. При цьому, у період 2017-2019 роки не була працевлаштована, а тому сплата ЄСВ роботодавцем не здійснювалася, звітів/розрахунків до контролюючого органу не подавала, самостійно ЄСВ не сплачувала, із заявою про списання заборгованості по ЄСВ не зверталась, а тому вимоги позову є необґрунтованими належними доказами.
Після відкриття провадження у даній справі встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на що, ухвалою суду від 05.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк для подання до суду уточненої позовної заяви із врахуванням висновків суду, та доказів надіслання її копії усім учасникам справи.
30.03.2026 на виконання вимог ухвали суду позивачка подала уточнену позовну заяву.
Відповідно до ухвали суду від 20.04.2026 продовжено розгляд даної адміністративної справи.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд зважає на наступне.
Як вказує позивачка та не заперечується контролюючим органом з 08.04.2010 була зареєстрована, як фізична особа підприємець, а 07.02.2019 прийнято рішення про припинення статусу фізичної особи підприємця, яке внесено до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Представник відповідача пояснила, що відповідно до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 за кодом бюджетної класифікації 71040000 "Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" обліковується заборгованість на загальну суму 18 276,72 грн, яка виникла за рахунок нарахувань:
- січень - грудень 2017 року 8 448,00 грн. по терміну сплати 09.02.2018;
- за січень - березень 2018 року на суму 2 457,18 грн по терміну сплати 19.04.2018;
- за квітень - червень 2018 року на суму 2 457,18 грн по терміну сплати 19.07.2018;
- за липень - вересень 2018 року на суму 2 457,18 грн по терміну сплати 19.10.2018;
- за жовтень - грудень 2018 року на суму 2 457,18 грн по терміну сплати 21.01.2019.
Суми єдиного внеску своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки значаться, як недоїмка (п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI).
На підставі наявної у позивачки заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем винесено вимоги про сплату боргу, загальна сума якої складала 15 819,54 грн.
Втім, позивачка не погоджується із заборгованістю зі сплати єдиного внеску, яка обліковується за нею, оскільки підприємницькою діяльністю не займалася, дохід не отримувала, з серпня 2011 року як законний представник (опікун) займалася вихованням дитини-інваліда і отримувала лише соціальну допомогу.
З огляду на що, вважає винесену відповідачем вимогу про сплату боргу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом приписів пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які перебувають як на загальні системі оподаткування, так і на спрощеній.
З 01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIІІ, згідно з якими приписами п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI встановлено, що з 2017 року у разі якщо платником єдиного внеску фізичною особою-підприємцем (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції Закону від 06.12.2016 № 1774-VIІІ) передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 9 Закону № 2464-VI встановлено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Абзацом 1 частини п'ятої статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Крім того, з січня 2018 року набули чинності зміни до Закону № 2464-VI, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2018 № 2148-VIІІ, в частині термінів сплати ЄСВ, зокрема, фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону від 03.10.2018 № 2148-VIІІ) з січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
З огляду на наведене, починаючи з 01.01.2018 контролюючим органом розроблено алгоритм автоматичного розрахунку нарахувань сум єдиного внеску.
Згідно з п. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Частиною другою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Абзацом 3 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з абз. 4-6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Абзацом 7 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Абзацами 9-10 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція), врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.
Відповідно до пункту 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Пунктом 2 розділу VI Інструкції передбачено, що у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого, платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Поряд з цим, у випадку отримання застрахованою особою у встановленому порядку щомісячної соціальної допомоги (в тому числі по догляду за дитиною), на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок у мінімальному розмірі, обов'язок сплати такою особою, що зареєстрована як фізична особа - підприємець, єдиного внеску не виникає.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 18.11.2020 у справі № 240/144/19 та від 27.04.2020 у справі № 120/581/19-а.
Механізм сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 178 (далі - Порядок № 178).
Відповідно до абз.3 п.1 Порядку № 178 передбачено, що єдиний внесок нараховується за: одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідності, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або особою похилого віку, яка згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;
До числа непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідності, відносяться також працездатні особи, які перебувають у трудових відносинах і яким надано відпустку без збереження заробітної плати на умовах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки", якщо такі особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 178, єдиний внесок нараховується у розмірі 22 відсотки суми грошового забезпечення, допомоги або компенсації.
Підпунктом 2 пункту 4 Порядку № 178 передбачено, що обчислення єдиного внеску провадиться такими платниками єдиного внеску (далі - платники): структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад - за осіб, зазначених у підпунктах 2-4 пункту 1 цього Порядку.
Отже, застрахована особа може не здійснювати підприємницьку діяльність у випадку догляду за дитиною з інвалідністю та отримання державної соціальної допомоги , при цьому, самостійно не сплачує єдиний внесок, а отримує щомісячну допомогу, на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок.
Як пояснено представницею відповідача, відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податків, сума заборгованості позивачки зі сплати ЄСВ виникла за період з 2017 по 2018 роки.
При цьому, аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що звільнені від обов'язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу.
У ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено відповідними доказами наявність права позивачки на звільнення від сплати єдиного внеску, зокрема: свідоцтво про народження доньки позивачки - ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 26.08.2011; посвідчення дитини-інваліда на призначення державної соціальної допомоги серії НОМЕР_2 від 10.08.2015 (номер особової справи 628819) та довідка форми ОК -5 про виплату коштів.
Отже, позивачка як законний представник (опікун) доньки - ОСОБА_3 отримувала соціальну допомогу, що є підставою для звільнення від обов'язкової сплати єдиного внеску. Позивачка може бути платниками єдиного внеску виключно за умови її добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, у період, за який відповідачем було нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за позивачку органами соціального захисту населення здійснено нарахування та сплату зазначеного внеску, про що свідчить довідка форми ОК-5, яка наявна в матеріалах справи.
Доказів того, що позивачка у період 2017-2018 р.р. здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала доходи від такої діяльності до суду надано не було.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що посилання представниці відповідача на те, що станом на теперішній час в інтегрованій картці платника по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та які провадять незалежну професійну діяльність) існує заборгованість по сплаті єдиного внеску у сумі 18 276,72 грн, яка відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи органу ДПС виникла внаслідок проведених нарахувань єдиного внеску за 2017-2018 роки є безпідставними.
Проаналізувавши викладене, суд вважає за необхідне вказати, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивачка у спірний період була застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в такий період, який покладений в основу оспорюваних вимог, нараховував та сплачував страхувальник в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще й позивачем, як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.
Отже, протиправність дій відповідача виражається саме в прийняті оскаржуваної вимоги, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області № Ф-16532-52 від 21.11.2018 підлягають задоволенню.
Як зазначалося вище, згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
В той же час пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 не визначено повноваження контролюючого органу щодо зменшення суми недоїмки, яка зазначається у вимозі про її сплату, (яка не містить у третій частині літеру "У" та направляється платнику для узгодження), зокрема на суму попередньо узгоджених сум боргу (недоїмки), або сум, які увійшли до попередніх вимог про сплату боргу (недоїмки).
Таким чином, вказані положення чинного законодавства передбачають, що у вимозі про сплату боргу (недоїмки) податковий орган зазначає суму усієї заборгованості існуючої на дату виставлення такої вимоги.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі № 540/1151/20. Так, у названій справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, за яким формування заборгованості з єдиного внеску здійснюється на певну дату з урахуванням усієї заборгованості існуючої на цю дату, шляхом прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки). Верховний Суд зазначив, що недосконалістю регулювання цього питання є дійсність попередньо прийнятих вимог та можливість пред'явлення до виконання. Водночас, Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку прийняття нової вимоги, саме вона підлягає виконанню, оскільки визначає всю суму консолідованої заборгованості.
При цьому, що стосується позовних вимог про зобов'язання ГУ ДПС здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків - ОСОБА_1 , шляхом виключення суми податкового боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 18 276,72 грн суд враховує наступне.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДПС в ІКП за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для платників податків будь-які правові наслідки.
Водночас, Законом № 2464-VI запроваджені способи оскарження рішень контролюючих органів - адміністративний та судовий, які повною мірою дають можливість платнику внеску захистити порушене право.
Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивачки дійсного стану зобов'язань перед бюджетом. Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем після скасування оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) не будуть вчинені дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом, суду не надано.
За таких підстав, такі позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачкою доведено протиправність дій відповідача при прийнятті оскаржуваної вимоги про сплату боргу.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій, відповідач діяв не у спосіб визначений законом та не у межах наданих законом повноважень.
Враховуючи проаналізовані встановлені у ході судового розгляду справи, які підтверджені відповідними доказами суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України та пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10003. ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області № Ф-16532-52 від 21.11.2018.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 13 квітня 2026 р.
21.04.26