Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
20 квітня 2026 року Справа №200/2702/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Абдукадирова К.Е., розглянувши матеріали уточненої позовної заяви ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (адреса 03168, м. Київ-168, проспект Повітряних сил України, 6 ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у незабезпеченні технічної можливості вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення особи з військового обліку на підставі відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
- зобов'язати Міністерство оборони України забезпечити територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки технічну можливість вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення особи з військового обліку на підставі відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Ухвалою суду від 15.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій конкретизувати позовні вимоги, із урахуванням вказаних судом зауважень в мотивувальній частині ухвали суду.
17.04.2026 на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2026 від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають в такій організації функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, при якій відсутня технічна можливість вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення особи з військового обліку на підставі відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, в тому числі і інформації про позивача за рішенням суду по справі № 200/3231/25;
- зобов'язати функціонування військовозобов'язаних Міністерство Єдиного оборони державного та резервістів України реєстру організувати призовників, таким чином, щоб була наявна технічна можливість вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення особи з військового обліку на підставі відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, в тому числі і інформації про позивача за рішенням суду по справі № 200/3231/25.
В позовній заяві позивач зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 200/3231/25 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме про постановку його на військовий облік та про непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про постановку на військовий облік ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), визнання його непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку згідно інформації наявної у його паперовому військово-обліковому документі.
Судове рішення набрало законної сили 23 серпня 2025 року.
Вказано, що на час звернення до суду судове рішення не виконано у зв'язку з відсутністю технічної можливості внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення особи з військового обліку на підставі судового рішення, яким ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов'язано це зробити.
Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, суд доходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За змістом частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання судових рішень та свідоме їх невиконання відповідачем.
За приписами статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Так, зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Суд наголошує, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом в межах розгляду справи №200/3231/25 та перейшли до стадії виконання судового рішення.
В той же час, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак вимоги щодо бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яка допущена на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не можуть розглядатися.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі №826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов'язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
За вказаних обставин суд є що ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях.
В свою чергу, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно ст. 378 КАС України, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відповідно до пункту 2 частини першої статі 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №200/2702/26.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (адреса 03168, м. Київ-168, проспект Повітряних сил України, 6 ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії на підставі відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 20 квітня 2026 року.
Суддя К.Е. Абдукадирова