Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 квітня 2026 року Справа№200/188/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кошкош О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів
Адвокат Матвійчук Наталія Євгеніївна (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) звернулася через підсистему “Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку учасника бойових дій за 2015 - 2019 роки; стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій за 2015 - 2019 роки у розмірі 68 385,85 грн; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування винагороди АТО/ООС при виплаті допомоги на оздоровлення в листопаді 2019 року; стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення за листопад 2019 року у розмірі 6322,58 грн, зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій, допомоги на оздоровлення. В обґрунтування зазначено, що при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій та одноразової грошової допомоги на оздоровлення не враховані суми додаткової винагороди за участь АТО/ООС.
16 січня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі призначено розгляд справи за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивачу нараховано грошову компенсацію у розмірі 24131,33 грн за 70 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки виходячи із суми місячного грошового забезпечення - 10342,00 грн (посадовий оклад - 2820,00 грн, оклад за військовим званням - 880,00 грн, надбавка за вислугу років - 1110,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 1443,00 грн, преміювання - 4089,00 грн). Виплата такої суми здійснена у січні 2020 року. Підстави для перерахунку відсутні. Нарахування допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2019 році здійснено з урахуванням вимог Розділу IV Інструкції № 558. Грошова допомога на оздоровлення є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, який розраховується виходячи з розміру місячного грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород). Звертає увагу, що додаткова винагорода передбачена ПКМУ № 18 не має постійного характеру та не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а виплачується лише при настанні певних обставин. Вважає правомірним не включення винагороди за участь в АТО/ООС до складу місячного грошового забезпечення позивача, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикорастані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та допомоги на оздоровлення виплаченої у 2019 році.
Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що надбавка за участь в АТО, яка виплачувалася щомісяця до дня звільнення з військової служби та мала постійний (систематичний) характер, а тому має враховуватись при визначенні розміру компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Вважає, що реалізація права на виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не пов'язано із тим чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені. Просив вимоги задовольнити.
16 лютого 2026 року ухвалою суду зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати суду докази виплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку учасника бойових дій за 2015 - 2019 роки у розмірі 24131,33 грн (платіжну інструкції щодо перерахування позивачу грошових коштів при звільнені, тощо).
На виконання вимог ухвали суду відповідачем повідомлено про те, що в ході бойових дій було захоплено або знищено службові приміщення НОМЕР_5 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) разом з документацією, що в свою чергу унеможливлює надання затребуваних судом документів. Повідомлено, що з метою виконання ухвали суду до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 18.02.2026 направлено запит стосовно надання інформації щодо виплати Військовою частиною НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) в межах зарплатного проекту на банківський рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у грудні 2019 року суми коштів - 51048,48 грн., у січні 2020 року - 27742,37 грн.
Ухвалами суду від 25.02.2026, 06.03.2026 зобов'язано ОСОБА_1 надати суду виписку з рахунка, відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на який здійснювалась виплата грошового забезпечення в період звільнення, або довідку за формою ОК-5 або ОК-7.
Адвокатом Матвійчук Наталією Євгенівною 07.03.2026 подана заява в якій висловлено заперечення у наданні відомостей з відкритого рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про отримані позивачем суми заробітної плати при звільненні з військової частини з посиланням на захист персональних даних. Не погоджуючись із твердженням відповідача про виплату нарахованої грошової компенсації зазначила, що військовою частиною не надано належних доказів на підтвердження виплат.
07 березня 2026 року на адресу суду від позивача надійшла довідка за формою ОК-7.
26 березня 2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про витребування у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації щодо виплати Військовою частиною НОМЕР_1 в межах зарплатного проекту на банківський рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), відкритого у банку, у грудні 2019 року суми коштів - 51048,48 грн., у січні 2020 року - 27742,37 грн.
31 березня 2026 року ухвалою суду у задоволені клопотань Військової частини НОМЕР_1 про витребування доказів відмовлено. Зобов'язано Головне управління ДПС у Донецькій області надати суду «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів», який подано страхувальником - «Військовою частиною НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )» (Додаток 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), який містить відомості про суми заробітної плати в розрізі застрахованих осіб, а саме щодо « ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )» за період грудень 2019 року, січень 2020 року.
На виконання вимог ухвали суду надані відомості про нарахування заробітної плати за грудень 2019 року та січень 2019 року, що містить суми нарахованого грошового доходу позивачу.
10 квітня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення військової частини в яких повідомлено, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та військовою частиною НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) укладено зарплатний проект щодо виплати грошового забезпечення та інших видів винагород військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 на банківські рахунки відкриті у АТ КБ «ПРИВАТБАНК». В межах вказаного зарплатного проекту Військовою частиною НОМЕР_1 було передано до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дані для виплати на банківський рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у грудні 2019 року суму коштів у розмірі 51048,48 грн., у січні 2020 року - 27742,37 грн. Враховуючи відсутність у Військової частини НОМЕР_1 витребуваних судом документів, з метою виконання ухвали суду та підтвердження відповідних фактів, до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 18.02.2026 направлено запит стосовно надання інформації щодо виплати Військовою частиною НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) в межах зарплатного проекту на банківський рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у грудні 2019 року суму коштів - 51048,48 грн., у січні 2020 року - 27742,37 грн. Згідно наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповіді від 18.03.2026 № 20.1.0.0.0/7 260218/54180, відповідно до п. 3.1.4.6.7. Умов і правил надання банківських послуг, за запитом Клієнта Банк зобов'язаний надати інформацію про зарахування коштів на рахунки Отримувачів, що здійснювалось за останні 5 років із зазначенням розміру та дати зарахувань. Враховуючи вказане, у відповідності до зазначених Умов, Військова частина НОМЕР_1 не в змозі самостійно отримати затребувану інформацію щодо виплати в межах зарплатного проекту на банківський рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у грудні 2019 року суму коштів - 51048,48 грн., у січні 2020 року - 27742,37 грн. оскільки дані операції було здійснено більше ніж 5 років тому.
В свою чергу Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2026 по справі № 200/188/26 (вхідний реєстраційний індекс ГУ ДПС від 01.04.2026 №3574/5), надано копії “Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Додаток 4) та Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб (Додаток 6) наданих страхувальником - »Військовою частиною НОМЕР_1 " код ЄДРПОУ НОМЕР_4 за період грудень 2019 року, січень 2020 року по застрахованій особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. першої ст. 7 Закону № 2464). Разом з цим, просить врахувати, що компенсація речового майна та індексація не оподатковується ЄСВ та не вказується в додатку 6 до податкового розрахунку з ПДФО та ЄСВ «Відомості про наявність підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства». Таким чином, наданими ГУ ДПС відомостями підтверджується, що з суми нарахувань, які були здійсненні при остаточному розрахунку з позивачем у грудні 2019 року у розмірі 51360,61 грн., сума нарахувань з яких сплачено єдиний соціальний внесок становить 30385, 71 грн.
З суми нарахувань, які були здійсненні при остаточному розрахунку з позивачем у січні 2020 року у розмірі 27804,05 грн., сума нарахувань з яких сплачено єдиний соціальний внесок становить 27852,94 грн., що відображено у Порівнянні довідки по остаточному розрахунку грошового забезпечення з додатком 6 до податкового розрахунку з ПДФО та ЄСВ ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 09.04.2026 № 09/43779/26-Вн
Вищевказаним зокрема також підтверджується виплата позивачу спірної у даній справі грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій. Відповідно заборгованість у військової частини НОМЕР_1 по виплаті грошового забезпечення перед позивачем, відсутня.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17 січня 2019 року по 24 грудня 2019 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . Звільнений з військової служби у запас, за підпунктом «А» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Виключений зі списків особового складу наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24 грудня 2019 року №670-ОС з 24 грудня 2019 року. Зазначені відомості містяться в довідці від 18.01.2026 №138, що складена Військовою частиною НОМЕР_1 .
22 травня 2015 року позивачем отримано посвідчення серії НОМЕР_6 , що дає право на пільги встановлені для учасника бойових дій.
З архівної відомості про виплачене грошове забезпечення вбачається, що у листопаді 2019 року здійснена виплата одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 10342 грн.
Розрахунок допомоги для оздоровлення здійснено з урахуванням таких складових: посадовий оклад - 2820,00 грн, оклад за військовим званням - 880 грн, надбавка за вислугу років - 30% - 1110,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 30 % - 1443,00 грн, преміювання - 145% - 4089,00 грн. Всього 10342,00 грн.
У зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з військової служби, здійснено остаточний розрахунок грошового забезпечення. З довідки НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.01.2026 №09/14582/26-Вн вбачається, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 70 кал.дн. складає 24131,33 грн.
Розрахунок грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій здійснено з урахуванням таких складових: посадовий оклад - 2820,00 грн, оклад за військовим званням - 880 грн, надбавка за вислугу років - 30% - 1110,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 30 % - 1443,00 грн, преміювання - 145% - 4089,00 грн. Всього компенсація складає 24131,33 грн (10342,00 грн : 30 х 70 к.д).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати компенсації за дні не використаної відпустки як учаснику бойових дій, а також не включення винагороди АТО/ООС при виплаті допомоги на оздоровлення в листопаді 2019 року позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 визначено тарифну сітку та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що грошове забезпечення складається з:
- посадового окладу;
- окладу за військовим (спеціальним) званням;
- щомісячних додаткових видів (підвищення, надбавки, доплати, винагороди постійного характеру, премії);
- одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 25.06.2018 №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Інструкція №558), яка була чинною на момент нарахування та виплати Військовою частиною НОМЕР_1 на користь позивача грошової допомоги на оздоровлення.
Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України .
Цю Інструкцію розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про Державну прикордонну службу України», постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2025 року № 455 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 і від 30 серпня 2017 р. № 704, інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, які визначають види та розміри надбавок для виплат військовослужбовцям.
У розділі IV цієї інструкції виокремлено порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Так, за приписами пункту 7 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Предметом спору у цій справі є обчислення розміру допомоги на оздоровлення без урахування сум «винагороди АТО/ООС», виплата якої здійснювалась позивачу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.
Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188 було затверджено Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 188, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів начальників вищого рівня.
Суд враховує, що за своєю правовою природою додаткова винагорода «за участь в АТО/ООС», запроваджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18, є додатковим видом грошового забезпечення (винагородою), яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Держприкордонслужби.
Разом з цим, за приписами пункту 7 розділі IV Інструкції №588 визначено, що при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення не включаються одноразові додаткові види та винагороди.
Верховний Суд у справі № 420/4437/24 від 18 грудня 2025 року констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністерству внутрішніх справ України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Тому саме положення Інструкції № 558 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії cкладових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132726303)
За такого правового регулювання, суд дійшов висновку, що, обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у листопаді 2019 року без урахування «винагороди за участь в АТО/ООС» відповідач діяв правомірно.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2025 по справі №200/7395/24, якою скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року, а також в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі №360/1444/25. (Номер в ЄДРСР 127026924, 133501177)
Суд відхиляє доводи позивача щодо застосовності правових висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, правовідносини в якій виникли з приводу обчислення розміру пенсії, оскільки сформовані у цій справі висновки стосуються пенсійного забезпечення, а отже, не є релевантним до спірних правовідносин.
Суд, також відхиляє доводи позивача щодо застосовності правового підходу, висловленого Верховним Судом в постанові від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, в постанові від 09.06.2022 у справі № 200/11472/20-а з огляду на наступне.
В постановах від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 09.06.2022 у справі № 200/11472/20-а правовідносини в яких виникли з приводу не включення при розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, винагороду за участь в АТО.
Натомість у цій справі вирішувалося питання щодо правильності обчислення розміру допомоги на оздоровлення, з урахуванням іншого виду винагороди за участь в АТО/ООС і тому обставини не є подібними.
Отже, висновки Верховного Суду, викладені постанові від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, в постанові від 09.06.2022 у справі № 200/11472/20-а на які посилається позивач, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, а відтак не підлягають застосуванню.
Щодо визначення розміру компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій з урахуванням винагороди, суд зазначає таке.
Суд зауважує, що відповідач не заперечує щодо наявного у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Судом під час розгляду справи встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій (70 кал.днів) у розмірі 24131,33 грн.
Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 не нарахована та не виплачена грошова компенсація невикористаної відпустки, як учасника бойових дій (70 днів) є безпідставним, оскільки спростовується наданими доказами у сукупності. Зокрема в розрахункових листах за грудень 2019 року та за січень 2020 року наявні нарахування як сум грошового забезпечення так і грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій. Суми нараховані при звільненні відображені як в ОК-7 позивача, так і в звітах про суми нарахованої заробітної плати (Додаток 4, Додаток 6) та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подані Військовою частиною НОМЕР_1 як роботодавцем позивача до контролюючого органу. У звіті за грудень 2019 року відображена загальна сума заробітної плати у розмірі 30385,71 грн, а за січень 2020 року - 27852,84 грн.
Також, судом враховані пояснення відповідача щодо втрати первинних документів, які знаходились в м.Маріуполь (тимчасово окуповане місце) та підтверджували перерахування коштів. З метою отримання належних банківських документів відповідачем зроблено запит до АТКБ «ПриватБанк», на який отримано відповідь від 18.3.2026 про те, що відомості про зарахування коштів на рахунки отримувачів надаються за останні 5 років. Отже, за запитом, що сформовано у 2026 року не надано відомостей про перерахунок грошових коштів за грудень 2019 року, січень 2020 року.
Разом з цим, відповідачем повідомлено про те, що суми нарахувань, які були здійсненні при остаточному розрахунку з позивачем у січні 2020 року у розмірі 27804,05 грн, сума нарахувань з яких сплачено єдиний соціальний внесок становить 27852,94 грн., що відображено у у довідці по остаточному розрахунку грошового забезпечення з додатком 6 до податкового розрахунку з ПДФО та ЄСВ ОСОБА_1 від 09.04.2026 № 09/43779/26-Вн. Заборгованість у Військової частини НОМЕР_1 по виплаті грошового забезпечення перед позивачем, відсутня.
Отже, відповідачем доведено, що при звільненні ним здійснено нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій (70 кал.днів) у розмірі 24131,33 грн.
Спірним питанням є склад грошового забезпечення позивача [зокрема включення до нього винагороди за участь в АТО/ООС], з якого розраховується грошова компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.
У розділі V Інструкції №558 виокремлено порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби.
Так, згідно пункту 6 глави 8 цього розділу у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Згідно пункту 2 розділу І Інструкції №558 місячне грошове забезпечення складається із:
основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі №420/693/23 констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 не містять жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами вказаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Отже, під час обчислення розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода за участь в АТО/ООС є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався позивачу, починаючи з лютого 2019 року і до дня його звільнення (а саме: лютий - 3241,94 грн, березень - 9017,86 грн, квітень 8225,81 грн, травень - 4800 грн, червень - 8935,48 грн, липень - 6266,67 грн, серпень - 8500 грн, вересень - 8935,48 грн, жовтень - 1150 грн, листопад - 6322,58 грн, грудень - 18045,71 грн) суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсацій за невикористану додаткову відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2025 по справі №460/2217/23.
Щодо обраного способу захисту суд зазначає.
Позивач просить стягнути грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій за 2015 - 2019 роки у розмірі 68 385,85 грн. Визначаючись з розміром надає розрахунок: 29308,22 грн / 30 днів х 70 днів. Суд не погоджується із визначеною сумою, оскільки як зазначено вище позивачу було здійснено нарахування та виплата компенсації у розмірі 24131,33 грн.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки (пункт 2 розділ ІІ Порядку, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Враховуючи те, що позивача звільнено у грудні 2019 року, а до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсацій за невикористану додаткову відпустки повинна бути включена винагорода за участь в АТО/ООС, яка за період лютий - листопад 2019 року у середньому розмірі складає 6239,58 грн, суд дійшов висновку, що сума грошового забезпечення, з якого розраховується грошова компенсація складає 16581,58 грн (10342 грн (за даними відповідача) + 6239,58 грн), а не 29308,22 грн як помилково зазначає позивач.
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у спосіб визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди за участь в АТО/ООС до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ; зобов'язання здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату розміру грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ з урахуванням щомісячної додаткової винагороди за участь в АТО/ОО з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати доходів суд зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Згідно з п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що оскільки позивачу не був нарахований та виплачений дохід щодо якого виник спір, позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати доходів є передчасними, у зв'язку з чим правові підстави для їх задоволення відсутні.
Аналогічні правові висновки з цього питання викладені Верховним Судом у постановах від 20.04.2023 у справі № 200/11746/19-а, від 12.01.2024 у справі № 200/7529/20-а.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
13 березня 2026 року до суду надано клопотання про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вимог цієї норми позивач надав суду копії:
договору про надання правничої допомоги від 30.12.2025 №35/25, який укладено з адвокатом Матвійчук Н.Є.;
додаткової угоди від 08.01.2026 б/н до договору від 30.12.2025 №35/25 згідно якої визначено гонорар за надані юридичні послуги у розмірі 20000 грн,
акту надання послуг від 13.03.2026 б/н до договору від 30.12.2025 №35/25 згідно якого визначені такі послуги і їх вартість: ознайомлення із судовою практикою Верховного Суду з предмета оскарження - 1000 грн, складання та направлення адвокатського запиту до ВЧ НОМЕР_1 - 1000 грн, складання та направлення адвокатського запиту до галузевого архіву - 1000 грн, ознайомлення з архівними відомостями про грошове забезпечення клієнта - 2000 грн, складання та направлення до суду позовної заяви - 7000 грн, складання та направлення до суду відповіді на відзив по справі 200/188/26 - 4000 грн, складання та направлення до суду заяви про виконання ухвали суду від 25.02.2026, від 06.03.2026 - 4000 грн, загальна вартість 20000 грн;
квитанцію прибуткового касового ордера №35/1 від 13.03.2026 типова форма №КО-1.
За правилами частини п'ятої-сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем подано заперечення на стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яке обґрунтоване тим, що справа є незначної складності, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених документів не є значним. Щодо часу витраченого адвокатом на підготовку позову зазначає, що у позовній заяві правова позиція або думка адвокатом не сформульована, складання позову не потребувало спеціальних професійних навиків. Просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, «розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги».
Згідно із ч.ч.6,7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року по справі №160/6899/20.
Крім того, відповідачем надано вмотивовані заперечення проти розміру витрат на правничу допомогу.
З огляду на подані документи, в т.ч. спосіб виконання представником позивача ухвал суду, суд зазначає, що не має очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи вимагала значного обсягу юридичної роботи, потребувала вирішення виключної правової проблеми, або вимагала аналізу великого обсягу законодавства та судової практики, отже не потребувала значних витрат часу представника позивача, адвоката Матвійчук Н.Є.
Враховуючи наведене, заява позивача щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 20000 грн не відповідає критерію розумності та на думку суду такі витрати не співрозмірні із виконаною роботою в суді, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також категорію справи, суд вважає за можливе присудити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст.139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди за участь в АТО/ООС до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату розміру грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ з урахуванням щомісячної додаткової винагороди за участь в АТО/ОО з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош