21 квітня 2026 рокуСправа №160/31672/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/31672/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.11.2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування 16 років 4 місяці 23 дні до трудового стажу ОСОБА_1 , для призначення пенсії за вислугу відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.11.2024 року, а саме з моменту первинного звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за вислугу років, здійснити відповідний перерахунок пенсії та виплатити недоплачену пенсію; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту п. 7.1 розділу ХV прикінцеві положення Закону № 1058.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з 13.07.2024 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 01.11.2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій. Рішенням від 07.11.2024 року №045550026751 було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти призначених пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак у вказаному рішенні не зазначено причин неврахування періодів роботи до трудового стажу. Також позивач стверджує, що має право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.11.2024 року, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/31672/25. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
24.11.2025 року відповідачем отримано копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року, однак у строки встановлені ухвалою суду відзиву на позовну заяву надано не було.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 13.07.2024 року призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
01.11.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії, а саме допризначення у зв?язку з наданням додаткових документів для отримання виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Заяву позивача про перерахунок пенсії за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецький області та прийнято рішення від 07.11.2024 року №045550026751, в якому зазначено, що відсутнє право на грошову допомогу, яка підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій.
У рішенні зазначено, що згідно наданих довідок, стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «є» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» складає 16 років 4 місяці 23 дні.
27.08.2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою довільної форми про перерахунок пенсії, в якій просила провести перерахунок пенсії з урахуванням згідно рішення №045550026751 віл 24.09.2024 року, що її загальний стаж роботи складає 32 роки 4 місяці 13 днів, але для нарахування та призначення їй пенсії за вислугу років було вказано 16 років 4 місяці 23 дні. Тобто до страхового стажу за вислугою років не враховано 16 років. Просить врахувати вказані 16 років 4 місяці 23 дні страхового стажу та здійснити перерахунок пенсії та виплату недонарахованої пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.09.2025 року окрім іншого повідомлено, що позивач перебуває на обліку з 13.07.2024 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж складає 32 роки 06 місяців 13 днів. Згідно наданих довідок, стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «є» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» складає 16 років 4 місяці 23 дні, про що позивача було повідомлено рішенням від 07.11.2024 року №045550026751.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування 16 років 4 місяці 23 дні до трудового стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 року «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік №909).
Згідно з пунктом 4 Порядку №1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Тобто, конструкція зазначеної норми права свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою будь-якого іншого виду пенсії до моменту виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2021 року у справі №328/1620/17, умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV. Слід зазначити й про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 №909 (далі Перелік №909) затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Розділом 2 "Охорона здоров'я" Переліку№909 визначено такі посади: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) та заклади і установи: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Зміст наведених норм права свідчить, що законодавець пов'язує право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зокрема, з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років) роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-XII.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17) зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 522/5056/16-а Верховний Суд також зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема частиною 1 статті 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі рішення №045550026751 від 24.09.2025 року «Про призначення пенсії» Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Страховий стаж визначено у розмірі 32 роки 4 місяці 13 днів.
Позивачем таке рішення про призначенні пенсії саме на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" оскаржене не було.
01.11.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії, а саме допризначення у зв?язку з наданням додаткових документів для отримання виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Заяву позивача про перерахунок пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецький області та прийнято рішення від 07.11.2024 року №045550026751, в якому зазначено, що згідно наданих довідок, стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу відповідно до пунктів «є» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» складає 16 років 4 місяці 23 дні. У зв?язку з чим відсутнє право на грошову допомогу, яка підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій.
Предметом розгляду в цій справі є протиправна бездіяльність відповідача щодо не зарахування 16 років 4 місяці 23 дні до трудового стажу для призначення пенсії за вислугу відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та наявність підстав для призначення грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оцінюючи доводи позивача щодо протиправності відмови у призначені та виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Так, 27.08.2025 року позивачем до відповідача було подано заяву про перерахунок пенсії, зокрема врахування до страхового стажу 16 років 4 місяця 23 дні.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.09.2025 року окрім іншого повідомлено, що позивач перебуває на обліку з 13.07.2024 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж складає 32 роки 06 місяців 13 днів. Згідно наданих довідок, стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «є» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» складає 16 років 4 місяці 23 дні, про що позивача було повідомлено рішенням від 07.11.2024 року №045550026751.
З приводу цього суд зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецький області від 07.11.2024 року №045550026751 вже було надано оцінку поданим позивачем документам та визначено стаж роботи позивача та відсутність підстав для призначення грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом із тим, вказане рішення є чинним, не скасованим та не визнаним протиправним у встановленому законом порядку. При цьому позивачем у межах даної справи не заявлено позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування зазначеного рішення, яке безпосередньо породжує відповідні правові наслідки.
Крім того, суд звертає увагу, що вказане рішення прийняте іншим суб'єктом владних повноважень, який не є відповідачем у цій справі, що також унеможливлює надання належної правової оцінки такому рішенню в межах заявлених позовних вимог.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки заявлені вимоги фактично спрямовані на зміну рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецький області від 07.11.2024 року №045550026751 без його оскарження.
В свою чергу, заявляючи вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту п. 7.1 розділу ХV прикінцеві положення Закону № 1058, позивачем у заяві таке клопотання не зазначалось.
В той же час, при призначенні позивачу пенсії за віком з 13.07.2024 року на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було розраховано лише страховий стаж позивача у розмірі 32 роки 4 місяці 13 днів.
Позивачем не було оскаржено таке рішення та не ставилось під сумнів як підстава такого призначення так і неврахування до стажу роботи що дає право на пенсію за вислугу років певного періоду.
Надаючи додаткові документи що підтверджують стаж позивача на посадах що дають право на призначення пенсії за вислугу років до такого стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було зараховано лише 16 років 4 місяці 23 дні.
Подаючи заяву від 27.08.2025 року про перерахунок пенсії та заявляючи прохання зарахувати до спеціального стажу роботи 16 років 4 місяці 23 дні, зазначаючи про не зарахування 16 років такого стажу, позивачем не було надано жодних документів які підтверджують такий її стаж.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо наявності підстав для призначення пенсії за вислугу відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.11.2024 року, суд зазначає наступне.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045550026751 від 24.09.2024 року «Про призначення пенсії» позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначене рішення є чинним, у встановленому законом порядку не скасоване та не оскаржене.
Як було зазначено вище, 27.08.2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою в довільній формі про перерахунок пенсії, зокрема щодо врахування до страхового стажу 16 років 4 місяці 23 дні.
Водночас позивач не зверталась з заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію за вислугу років у встановленому порядку, а звернулась лише із заявою про перерахунок пенсії зарахувавши до страхового стажу 16 років 4 місяці 23 дні, які відповідно рішення від 07.11.2024 року визнані пенсійним органом на підставі поданих позивачем документів разом з заявою від 01.11.2024 року.
У відповіді на заяву позивача від 27.08.2025 року відповідачем було повідомлено що згідно наданих нею довідок стаж роботи на посадах які дають право на призначення пенсії за вислугу років складає 16 років 4 місяці 23 дні, про що було повідомлено рішенням від 07.11.2024 року №045550026751.
Отже, лист відповідача від 25.09.2025 року містить повідомлення що період про зарахування якого вона просила вже зараховано до її стажу що дає право на пенсію за вислугу років.
Враховуючи, що до заяви від 27.08.2025 року позивачем додаткових документів надано не було відповідачем також було роз'яснено, що при наданні нових довідок, підтверджуючих стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років буде проведено перерахунок її пенсії.
За таких обставин позовні вимоги про призначення пенсії за вислугу років є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки відсутній підтверджений стаж роботи на відповідних посадах у передбаченому чинним законодавством розмірі.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
В даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у їх задоволенні.
Керуючись статтями 243, 245-247, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська