Справа № 601/538/26
Провадження № 2/601/508/2026
21 квітня 2026 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.,
при секретарі судового засідання Мельничук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео лекс» про захист прав споживачів, стягнення коштів-
До Кременецького районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео лекс» про захист прав споживачів, стягнення коштів.
У своєму позові позивач на підставі Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів» просить стягнути із відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео лекс» (код ЄДРПОУ 44433996, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 74Б) на користь ОСОБА_1 (житель АДРЕСА_1 ) 22000 грн. передплати за договором №1407202502 про надання юридичних послуг.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем було укладено договір №1407202502 про надання юридичних послуг від 14.07.2025, на підставі якого позивач сплатив 22000 грн, але відповідачем послуги не надані.
З посиланням на положення ЗУ «Про захист прав споживачів» позивач обґрунтовує підсудність розгляду справи Кременецькому районному суді Тернопільської області згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України та наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Дослідивши матеріали цивільної справи, приходжу до висновку, що дана цивільна справа не підсудна Кременецькому районному суді Тернопільської області з огляду на наступне.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Звертаючись за підсудністю до Кременецького районного суду Тернопільської області, позивачем обрано підсудність на підставі ч. 5 ст. 28 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 , оскільки, на його думку, до виниклих спірних правовідносин мають застосовуватись положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд не погоджується з даними доводами позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладених у постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 191/2617/19, яка є релевантною для її застосування у цій справі, Верховний Суд зазначив, що згідно з преамбулою до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
З аналізу норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. При цьому зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, відповідно до позиції сформованої у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справа № 191/2617/19, до договору про надання правничої (правової) допомоги не застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Отже, враховуючи те, що між сторонами виник спір з підстав невиконання зобов'язань адвокатом за договором про надання правничої допомоги та на такі правовідносини не поширюються положення ЗУ «Про захист прав споживачів», то для визначення територіальної підсудності розгляду даного спору відсутні підстави для застосування ч. 5 ст. 28 ЦПК України, яка визначає альтернативну підсудність за вибором позивача, зокрема за зареєстрованим місцем проживання позивача за позовами про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео лекс» зареєстроване за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 74Б.
Таким чином, вказана позовна заява подана з порушенням територіальної юрисдикції (підсудності), а вказана цивільна справа не підсудна Кременецькому районному суді Тернопільської області, оскільки відповідач зареєстрований у м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 74Б, що відноситься до Голосіївського району м. Києва, а отже з урахуванням ч.2 ст. 27 ЦПК України справа підсудна Голосіївському районному суду м. Києва.
Згідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно зазначає, що поняття «суд, встановлений законом» як елемент права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод пов'язаний із реалізацією принципу верховенства права під час здійснення правосуддя у цивільних справах. Зазначений елемент включає інституційну, процесуальну та компетенційну складову. При цьому порушення будь-якої із цих складових визнається фундаментальним порушенням права на справедливий судовий розгляд у практиці ЄСПЛ, що, як правило, тягне за собою скасування судового рішення у справі.
ЄСПЛ зазначає, що компетенційна складова поняття «суд, встановлений законом» передбачає необхідність дотримання норм вітчизняного законодавства щодо правил предметної і суб'єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції. Інакше кажучи, йдеться про те, що суд, який розглядає справу, повинен бути належним з точки зору наявності у нього повноважень на розгляд конкретної справи.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Таким чином, термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Нормами ст. 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 27, 31, 184, 258, 260-261, 35 3-355 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео лекс» про захист прав споживача, повернення коштів, - передати за підсудністю для розгляду до Голосіївському районному суду м. Києва.
Передачу цивільної справи здійснити в порядку, встановленому ч. 3 ст. 31 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуючий: