Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/576/26
Провадження № 2/945/1063/26
21 квітня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Павленко І.В., за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
12 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 30 серпня 2023 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 612. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, як зазначає позивач,з початку шлюбу сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Кожен з подружжя має протилежні погляди на шлюб, сім'ю. На теперішній час ведення між сторонами спільного господарства припинено і за глибоким переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Вважає, що шлюб між ними є лише формальним, продовжувати такі шлюбні відносини не бажає, а тому наполягає на розірванні шлюбу.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.
У судове засідання позивач не з'явилась; при цьому, разом з позовною заявою надала суду клопотання, в якому просила розгляд цивільної справи про розірвання шлюбу проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала (а. с. 5). Також, 17 березня 2026 року звернулася до канцелярії суду з заявою, в якій зазначила, що нею було допущено технічну помилку в резолютивній частині позовної заяви, зокрема, не правильно зазначено число, місяць та рік народження відповідача « ІНФОРМАЦІЯ_2 », замість правильного « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а тому просила врахувати вказану інформацію при розгляді цієї справи (а. с. 23).
Відповідач у судове засідання не з'явився; 17 березня 2026 року до канцелярії суду подав клопотання, в якому просив суд розгляд справи про розірвання шлюбу проводити без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі (а. с. 22).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувають у шлюбі, що зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про що 30 серпня 2023 року складено відповідний актовий запис № 612 (а. с. 6).
Подружжя має малолітню дитину - дочку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 02 серпня 2024 року Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а. с. 7).
Наразі сторони спільне домашнє господарство не ведуть, проживають окремо, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечать їх інтересам, підтримувати сімейні відносини позивач наміру немає.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Крім того, частиною 1 статті 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до приписів ст. 37 СК України, шлюб є правозгідним.
Згідно із ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
У ст. 110 СК України закріплено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що подружні відносини сторони припинили, і відновлювати їх позивач наміру немає, наполягає на розлученні. Відповідач позов визнав.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Із досліджених в судовому засіданні матеріалів цивільної справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: Договір № 11/26 про надання правничої допомоги від 11.03.2026 року, укладений між ОСОБА_5 (далі - адвокат) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) (а. с. 15); Акт прийому-передачі виконання робіт (наданих послуг) від 12.03.2026 року до Договору № 11/26 про надання правничої допомоги від 11.03.2026 року, відповідно до якого адвокат виконав та передав клієнту такі роботи (послуги): усна консультація з питань розірвання шлюбу, вивчення документів, роз'яснення юридичних наслідків розгляду судом позовної заяви, роз'яснення порядку набрання рішенням законної сили, його виконання, складання позовної заяви про розірвання шлюбу та її виготовлення з додатками відповідно до кількості сторін у справі, а також клієнт сплатив адвокату за наданні послуги грошовими коштами 2 500,00 гривень (а. с. 14); Квитанцію до прибуткового касового ордера № 1-11/26 від 12.03.2026 року на суму 2 500,00 гривень, сплачену ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правничої допомоги № 11/26 від 11.03.2026 року та Акту від 12.03.2026 року (а. с. 13); Ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 серії ВЕ № 1187842 від 11.03.2026 року адвокатом Пугаченко С.О. (а. с. 16); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 837 від 13.09.2019 року (а. с. 17).
З урахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, а також враховуючи те, що позовні вимоги було задоволено повністю, доказів неспівмірності цих витрат суду не надано, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі викладеного та керуючись статтями 37, 55, 56, 104, 105, 110-113 Сімейного кодексу України, статтями 206, 211, 223, 247, 265, 268, 272, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про що 30 серпня 2023 року складено відповідний актовий запис № 612 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 гривень.
Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею 12 березня 2026 року на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1411010002 в сумі 1 331,20 гривень, що становить 665,60 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 гривень.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою як ВПО: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Дата складення повного судового рішення - 21 квітня 2026 року.
Суддя І.В. Павленко