Справа № 466/5714/14-к
Провадження № 1-кп/466/45/26
20 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140000000362 від 14.06.2014 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -
в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140000000362 від 14.06.2014 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
На адресу суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_4 про визнання доказів недопустимими, у якому остання просить визнати очевидно недопустимими наступні докази у даному кримінальному провадженні, не досліджувати їх в судовому засіданні та не використовувати при прийнятті процесуальних рішень:
1. Протокол про результати аудіоконтролю особи, № 14/1-1848 від 20.06.2014р. - на 5 арк.
2. Додаток до протоколу № 14/1-1848 від 20.06.2014р. - Лазерний диск DVD-R № 14/3/12-43 від 16.06.2014р. - 1 шт., та Лазерний диск DVD-R № 14/3/12-39 від 16.06.2014р. - 1 шт.
3. Протокол за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, № 14/1-1849 від 20.06.2014р. - на 4 арк.
4. Додаток до протоколу № 14/1-1849 від 20.06.2014р. - диск DVD-R № 14/3/12-42 від 16.06.2014р. - 1 шт.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вказане клопотання підтримали, просили таке задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Прокурор в судовому засіданні щодо вказаного клопотання заперечив, просив відмовити у задоволенні такого та додатково пояснив, що документи, які є доказами у даному кримінальному провадженні і предметом даного клопотання знищено у зв'язку із закінченням строків їх зберігання.
Заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявленого клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку.
За змістом ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
З правового змісту вказаної норми Закону випливає, що ознаки недопустимості доказів поділяються на очевидні та не очевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду.
Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
Частиною 1 ст. 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кримінально-процесуальним Законом не визначено переліку підстав, за наявності яких можливо відокремити очевидно недопустимі докази від недопустимих. Наведене слугує підставою для визнання доказу очевидно недопустимим, коли недопустимість ґрунтується на обставинах, фактах, що є безсумнівними, беззаперечними, зрозумілими для всіх учасників судового провадження і не потребують додаткового дослідження.
Як на підставу визнання доказів очевидно недопустимими, захисник ОСОБА_4 , посилається на те, що під час відкриття матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, стороні захисту не було відкрито ухвали слідчого судді Апеляційного суду Львівської області за №01531т від 16.06.2014.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №640/6847/15-к, якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі НСРД), однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.
Прокурором здійснювались запити щодо отримання відповідної ухвали суду, однак як вбачається з відповіді Львівського апеляційного суду від 24.03.2026 року матеріальні носії секретної інформації за 2014 рік були знищені у зв'язку з закінченням строків їх зберігання.
Відтак, станом на даний час вказана ухвала Апеляційного суду Львівської області від 16.06.2014 року не може бути надана ні суду, ні стороні захисту.
При цьому, суд звертає увагу, що вказана кримінальна справа перебуває в провадженні судді ОСОБА_1 з січня 2024 року, водночас клопотання про визнання вказаних документів очевидно недопустимими скеровано на адресу суду лише 25.10.2025 року.
Разом з тим, заявлені докази, які просить визнати недопустимими захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 , можуть бути визнані недопустимим під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, шляхом дослідження кожного доказу у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
Вирішення питання щодо очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх у взаємозв'язку з іншими доказами, на думку суду, є передчасним, а тому відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.
У той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладенні захисником, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, так як можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначеного в ньому доказу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 89, 358, 369-372 КПК України, суд,
у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про визнання недопустимими доказів - відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 21.04.2026.
Суддя ОСОБА_1