Справа № 349/561/26
Провадження № 2/349/582/26
21 квітня 2026 року м. Рогатин
Суддя Рогатинського районного суду Івано-Франківської області Гаврилюк О.О. перевірив позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Букачівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,
встановив:
ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Шидзінський І.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Букачівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у Польщі.
Перевіриши позовну заяву, вважаю, що підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України необхідно відмовити у відкритті провадження по справі з наступних підстав.
За змістом ст. 186 ЦПК України до відкриття провадження у справі суддя, після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК, чи підсудна справа цьому суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Зокрема, п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства ( абзац 1 частини 1 статті 19 ЦПК України ).
За частинами 1, 2 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Предметом цього позову, поданого громадянкою України є позбавлення відповідача, який є громадянином Республіки Польща, батьківських прав щодо дитини, народженої на території Польщі. У позовній заяві зазначене місце проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді №2628846 від 21 квітня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру за параметрами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особу не знайдено.
Чинним цивільним процесуальним законодавством України не передбачено альтернативної підсудності щодо можливості розгляду такої справи за зареєстрованим місцем проживання позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV (надалі Закон № 2709-IV).
Статтею 2 Закону № 2709-IV визначено, що іноземний елемент це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, якщо хоча б один учасник правовідносин є іноземцем.
Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (частина 1 статті 497 Цивільного процесуального кодексу України).
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок врегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини 1 статті 1, статті 75-77 Закону).
Права та обов'язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (стаття 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися (частина перша статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Таким чином, суди, вирішуючи питання про належність справи до їх компетенції, зобов'язані з'ясувати, в судах якої країни відповідно до міжнародних зобов'язань України підлягає розгляду справа з міжнародним елементом.
Лише у разі, якщо спір підлягає вирішенню в судах України, підсудність справи визначається за правилами, встановленими статтями 27, 28 Цивільного процесуального кодексу України.
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Положеннями статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Зазначеними нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», іншими законодавчими актами не передбачено, що національні суди можуть брати до свого провадження і розглядати справи про позбавлення батьківських прав, відповідачем за яким є громадянин іншої держави, який не має місця проживання або місцязнаходження в Україні.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 200/421/19, провадження № 61-6949св21.
За встановлених обставин у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, роз'яснити позивачу, що позовні вимоги слід пред'являти у відповідний суд за місцем проживання відповідача в іноземній державі.
Керуючись п.1 ч.1 ст.186, ст.260- 261, 354 ЦПК України,
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Букачівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що розгляд цивільної справи про позбавлення батьківських прав громадянина Польщі віднесено до юрисдикції компетентного суду Польщі, який розглядає цивільні (сімейні) справи.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення.
Ухвалу складено 21 квітня 2026 року.
Суддя Гаврилюк О.О.