Ухвала від 20.04.2026 по справі 243/8566/19

УХВАЛА

20 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 243/8566/19

провадження № 51-4647ск24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника засуджених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року,

встановив:

До Верховного Суду надійшла указана вище касаційна скарга, перевіривши яку

на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів цієї статті.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 427 КПК передбачено, що в касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка її подає, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Так, у касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, обґрунтовує, зокрема, відсутність такої кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, як вчинення його організованою групою.

Однак, як убачається з вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2021 року, залишеного без змін оскарженою ухвалою апеляційного суду, колегія суддів місцевого суду дійшла висновку про виключення за ч. 4 ст. 187 КК кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину організованою групою та, зокрема, кваліфікувала діяння ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 і ОСОБА_6 як розбій, що вчинений за попередньою змовою групою осіб, спрямований на заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах.

А також, цим вироком указаних осіб визнано невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого ст. 257 КК, з чим теж погодився апеляційний суд.

З огляду на викладене, з касаційної скарги неможливо зрозуміти, яким чином наведені захисником обґрунтування щодо незгоди з такою кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення як вчинення його організованою групою, свідчить про незаконність та необґрунтованість оскарженого судового рішення, якщо за вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, її виключено.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); 3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Отже, стверджуючи про незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, які, на її думку, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, а також зазначити, у чому саме полягають допущені судами порушення, які відповідно до положень ст. 438 КПК є підставою для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень з урахуванням приписів статей 412-414 КПК. Проте, касатор не дотримався вказаних вимог закону, оскільки, хоча й виклав у касаційній скарзі доводи про неправильну кваліфікацію діяння за

ч. 4 ст. 187 КК, однак не ставить перед Судом вимоги скасувати оскаржене ним судове рішення, зокрема, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК).

Також, захисник долучив до касаційної скарги копії документів щодо наявності

у нього повноважень на здійснення захисту ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , однак в обґрунтуваннях звертає увагу на порушення, допущені щодо ОСОБА_4 , а також у вступній частині касаційної скарги ідентифікує себе лише як «представника» ОСОБА_4 .

У зв'язку з цим, захиснику необхідно конкретизувати, чи подав він касаційну скаргу в інтересах захисту всіх засуджених, чи лише ОСОБА_4 .

Указані вище обставини не дають можливості Верховному Суду однозначно встановити позицію скаржника щодо меж і, відповідно, результатів касаційного розгляду та перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, оскільки суд касаційної інстанції згідно з ч. 2 ст. 433 КПК переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

З огляду на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Залишити без руху касаційну скаргу захисника засуджених ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,

на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2026 рокуі встановити строк п'ятнадцять днів із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.

У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3