21 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 569/6360/25
провадження № 51 - 1078 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судове рішення щодо нього,
встановив:
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2026 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) та надано п'ятнадцять днів для усунення недоліків скарги.
У межах наданого строку для усунення недоліків касаційної скарги та на виконання ухвали касаційного суду засуджений направив нову касаційну скаргу, проте приписів ст. 427 КПК не дотримався та недоліків, які пов'язані зі змістом касаційної скарги, не усунув.
Підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень касаційним судом, визначено у ст. 438 КПК. Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Так, у повторно поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 як і попереднього разу не наводить порушень КПК, які з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 КПК слугували б підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Натомість наведені у касаційній скарзі доводи за своїм змістом фактично зводяться до незгоди засудженого з установленими судами фактичними обставинами кримінального провадження та оцінкою доказів, що відповідно до статті 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Крім того, ухвалою Верховного Суду засудженому було вказано на необхідність усунення суперечностей щодо предмета оскарження. Однак, подаючи повторно касаційну скаргу, засуджений ОСОБА_4 зазначених недоліків не усунув та знову допустив аналогічні суперечності, а саме: у прохальній частині скарги просить скасувати вирок апеляційного суду, водночас до скарги долучає ухвалу Рівненського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року.
Таким чином, вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху належним чином не виконані, а виявлені недоліки залишилися неусунутими.
Також, всупереч вимогам кримінального процесуального закону, засуджений повторно адресував касаційну скаргу до Верховного Суду України, незважаючи на те, що в попередній ухвалі Верховного Суду йому було на це прямо вказано.
З огляду на викладене, відсутність у касаційній скарзі належного обґрунтування та недотримання положень ст. 427 КПК перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Керуючись ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргуна судове рішення разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути засудженому ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3