20 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 991/9456/25
провадження № 51-1348 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 квітня 2026 року,
встановив:
Як убачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб САП, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за її заявою.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 01 квітня 2026 року ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 грудня 2025 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перегляд зазначеного судового рішення в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу та копії судового рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо стосовно умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищої інстанції в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 2 ст. 19, п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначені норми гарантують право на касаційне оскарження судового рішення тільки у випадках, прямо визначених законом.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду є судом права і перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі касаційних скарг, поданих у порядку та у строки, які встановлено Кримінальним процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», на судові рішення, що підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 424 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають. Виключень із цього правила положення чинного КПК не містять.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та копії оскаржуваного рішення, ОСОБА_4 звернулася до касаційного суду з касаційною скаргою на ухвалу суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду, яка відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Таким чином, з огляду на положення ч. 4 ст. 424 КПК, скаржник подала касаційну скаргу на судове рішення, яке відповідно до положень цього Кодексу не підлягає оскарженню в суді касаційної інстанції.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 квітня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5