16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 509/2952/21
провадження № 61-2798св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Обслуговуючий кооператив «Дачний кооператив «Румб»,
відповідачі: Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за зустрічним позовом - Обслуговуючий кооператив «Дачний кооператив «Румб»,
третя особа за зустрічним позовом - Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Склярової Лариси Юріївни на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року у складі судді Кочко В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 рокуу складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року Обслуговуючий кооператив «Дачний кооператив «Румб» (далі - ОК «ДК «Румб») звернувся до суду з позовом до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації.
Позов мотивований тим, що без згоди ОК «ДК «Румб», з порушенням встановленого законодавством порядку було вилучено з його користування земельну ділянку площею 0,0167 га для дачного будівництва, розташовану на території Таїровської селищної ради в смт Таїрове, Дачний (обслуговуючий) кооператив «Румб», діл. № НОМЕР_1 , і рішенням Таїровської селищної ради від
23 січня 2009 року № 1400-V передано її ОСОБА_1 у довгострокову оренду строком на 49 років.
Посилаючись на те, що земельна ділянка вибула з володіння позивача поза його волею, ОК «ДК «Румб» просив визнати незаконним та скасувати рішення Таїровської селищної ради від 23 січня 2009 року № 1400-V «Про передачу
у довгострокову оренду строком на 49 років ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0167 га для дачного будівництва, розташованої на території Таїровської селищної ради в смт Таїрове, Дачний (обслуговуючий) кооператив «Румб», діл. № НОМЕР_1 , із земель, наданих у постійне користування Дачному кооперативу «Румб» для дачного будівництва»; визнати недійсним договір оренди землі, укладений 21 червня 2010 року між Таїровською селищною радою і ОСОБА_1 на підставі рішення Таїровської селищної ради від 23 січня 2009 року № 1400-V, зареєстрований Овідіопольським районним відділом Одеської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за № 041052909323 від
07 вересня 2010 року; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 21 червня 2010 року між Таїровською селищною радою
і ОСОБА_1 на підставі рішення Таїровської селищної ради від 23 січня
2009 року № 1400-V, у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за № 041052909323 від 07 вересня 2010 року; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:008:0777, виключити з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:02:008:0777, закрити Поземельну книгу на земельну ділянку кадастровий номер 5123755800:02:008:0777, скасувати кадастровий номер 5123755800:02:008:0777.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОК «ДК «Румб», третя особа - Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області, про припинення права користування земельною ділянкою, визнання права користування земельною ділянкою.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 20 липня 2003 року є членом ОК «ДК «Румб», та їй була виділена у користування земельна ділянка № НОМЕР_1 із земель ОК «ДК «Румб». 15 липня 2006 року були встановлені межі зазначеної земельної ділянки, про що складений відповідний акт. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 березня 2008 року, яке набрало законної сили 28 березня 2008 року, у справі № 2-903/08 за
ОСОБА_1 визнано право власності на дачний будинок загальною площею 113,6 кв. м, а 01 квітня 2008 року зазначене рішення зареєстровано КП «Овідіопільське районне бюро технічної інвентаризації». Рішенням Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 23 січня
2009 року № I400-V вилучено у кооператива зазначену земельну ділянку та передано ОСОБА_1 у довгострокову оренду на 49 років шляхом укладення
з нею договору. 22 грудня 2009 року був складений акт про встановлення
в натурі меж цієї ділянки зі складення додатку у вигляді схеми земельної ділянки з визначенням експлікації земель по угіддям і контурам. 21 червня 2010 року між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки
№ НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123755800:02:008:0777, загальною площею
0,0167 га, для дачного будівництва, яка розташована на території ОК «ДК «Румб». 07 вересня 2010 року між ними було складено акт приймання-передачі цієї земельної ділянки та відділом Держкомзему в Овідіопольському районі складено висновок з пропозицією зареєструвати вказаний договір
у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 наголошувала, що, за змістом статті 141 ЗК України, набуття нею права власності на дачний будинок, що розташований на земельній ділянці
№ НОМЕР_1 , є підставою для припинення права користування ОК «ДК «Румб» спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим оскаржуване позивачем рішення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області не порушує прав ОК «ДК «Румб».
ОСОБА_1 просила визнати за нею право користування земельною ділянкою на підставі частини другої статті 120 ЗК України, частин першої - третьої статті 93 ЗК України, частини другої статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на дату набуття права власності на будинок) та припинити право користування ОК «ДК «Румб» спірною ділянкою з підстав, передбачених пунктом «е» статті 141 ЗК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року позовні вимоги ОК «ДК «Румб» задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Таїровської селищної ради від
23 січня 2009 року № 1400-V «Про передачу у довгострокову оренду строком на 49 років ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0167 га дачного будівництва, розташованої на території Таїровської селищної ради
в смт Таїрове, Дачний (обслуговуючий) кооператив «Румб», діл. № НОМЕР_1 , із земель, наданих у постійне користування дачному кооперативу «Румб» для дачного будівництва».
Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 21 червня 2010 року між Таїровською селищною радою і ОСОБА_1 на підставі рішення Таїровської селищної ради від 23 січня 2009 року № 1400-V, зареєстрований Овідіопольським районним відділом Одеської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за № 041052909323 від 07 вересня 2010 року.
Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного
21 червня 2010 року між Таїровською селищною радою і ОСОБА_1 на підставі рішення Таїровської селищної ради від 23 січня 2009 року № 1400-V,
у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за № 041052909323 від 07 вересня 2010 року.
Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:008:0777; виключено з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку кадастровий номер 5123755800:02:008:0777, закрито Поземельну книгу на земельну ділянку кадастровий номер 5123755800:02:008:0777, скасовано кадастровий номер 5123755800:02:008:0777.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОК «ДК «Румб», суд першої інстанції виходив
з того, що рішення Овідіопольского районного суду Одеської області від
23 жовтня 2008 року, яким ОК «ДК «Румб» зобов'язано оформити
з ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою, було скасоване постановою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 2-2317/08, а тому не було згоди ОК «ДК «Румб» на вилучення спірної земельної ділянки. Оскільки оскаржуване рішення Таїровської селищної ради є недійсним та підлягає скасуванню, відповідно, державна реєстрація земельної ділянки 5123755800:02:008:0777 також підлягає скасуванню.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції зауважив, що стаття 141 ЗК України, на яку посилається ОСОБА_1 як на обґрунтуванні своїх вимог, в редакції чинній на дату набуття нею права власності, не містила пункту «е», а норми статей 120, 141 ЗК України, 377 ЦК України не містили такої підстави переходу права на земельну ділянку як набуття права власності на нерухоме майно.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Склярової Л. Ю. залишено без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
05 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - Склярова Л. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року й ухвалити
у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОК «ДК «Румб» відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статуту ОК «ДК «Румб» ОСОБА_1 як член вказаного кооперативу набула право користування спірною земельною ділянкою. Вказує, що, набувши право власності на дачний будинок, ОСОБА_1 набула право користування спірною земельною ділянкою на підставі частини другої статті 120 ЗК України і частини другої статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на час набуття права власності на будинок).
Доводи інших учасників справи
10 травня 2025 року ОК «ДК «Румб» подало до Верховного Суду відзив,
у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що оскільки рішення Таїровської селищної ради від 23 січня 2009 року прийнято на виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2008 року, яке в подальшому було скасоване постановою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, правових підстав для передання спірної земельної ділянки немає. Статутом не передбачено обов'язку оформлення права постійного користування членом кооперативу на частину земельної ділянки.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року представнику ОСОБА_1 - Скляровій Л. Ю. поновлено строк на касаційне оскарження рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали
з Овідіопольського районного суду Одеської області.
26 травня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОК «ДК «Румб» є постійним землекористувачем земельної ділянки, загальною площею 3,26 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ОД-18, виданим на підставі рішення позачергової сесії Таїровської селищної ради народних депутатів від 28 травня 1996 року.
ОСОБА_1 є членом кооперативу ОК «ДК «Румб», і за нею закріплена земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0167 га, із земель ОК «ДК «Румб».
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 березня 2008 року у справі № 2-903/08 визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудоване нею нерухоме майно у вигляді дачного будинку
з господарчими будівлями та спорудами, який складається з дачного будинку, позначеного на плані літ. «А-2», загальною площею 113,6 кв. м, у тому числі житловою площею 37,1 кв. м, підсобною площею 76,5 кв. м, площа, що не входить до загальної, - 18 кв. м, підвалу літ. «а», мансарди літ. «а1», балкона
літ. «а2», ганку літ. «а3», споруд № 1-5, І, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення набрало чинності 28 березня
2008 року.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18332195 від 01 квітня 2008 року КП «Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації» зареєструвало 01 квітня 2008 року право власності
ОСОБА_1 на дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 березня 2008 року у справі № 2-903/08, номер запису 240 в книзі 3.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2008 року у справі № 2-2317/08 визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою для дачного будівництва на умовах оренди землі, загальною площею 0,0167 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради за адресою:
АДРЕСА_3 ; зобов'язано Таїровську селищну раду Овідіопольського району оформити з ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою для дачного будівництва, загальною площею 0,0167 га, шляхом укладення з нею договору оренди земельної ділянки, яка розташована на території Таїровської селищної ради за адресою АДРЕСА_3 .
На виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2008 року у справі № 2-2317/08 Таїровська селищна рада прийняла рішення від 23 січня 2009 року № 1400-V, яким вилучила в ОК «ДК «Румб» земельну ділянку площею 0,0167 га, розташовану на території Таїровської селищної ради в АДРЕСА_2 , зі складу земель рекреаційного призначення, загальною площею 3,26 га, наданих у постійне користування ОК «ДК «Румб» для дачного будівництва та передала вилучену земельну ділянку у довгострокову оренду строком на 49 років ОСОБА_1 шляхом укладення з нею договору оренди цієї земельної ділянки. Також вирішено укласти з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки у простій письмовій формі за згодою між орендодавцем та орендарем земельної ділянки; встановлено у договорі оренди орендну плату
у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки; зобов'язано ОСОБА_1 замовити за свій рахунок землевпорядній організації розроблення технічної документації із землеустрою щодо складення договору оренди земельної ділянки, замовити за свій рахунок оформлення витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, подати договір оренди до Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» для його державної реєстрації, після виникнення права оренди виконувати обов'язки землекористувача відповідно до статті 96 ЗК України.
22 грудня 2009 року складено акт встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 у довгострокову оренду строком на 49 років для дачного будівництва.
21 червня 2010 року між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передає а орендар приймає
в строкове платне користування земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею 0,0167 га, для дачного будівництва, яка знаходиться за адресою: № 187, ОК «ДК «Румб», на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області; договір зареєстрований Овідіопольським районним відділом Одеської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за № 041052909323 від 07 вересня 2010 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 2-2317/08 рішення Овідіопольского районного суду Одеської області від
23 жовтня 2008 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права користування земельною ділянкою для дачного будівництва на умовах оренди землі, загальною площею 0,0167 га, зобов'язання відповідача оформити
з позивачем право користування земельною ділянкою відмовлено.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення повною мірою не відповідає.
Спірні правовідносини виникли щодо земельної ділянки, яку ОСОБА_1 набула у користування на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого на виконання рішення суду, яке в подальшому було скасовано апеляційним судом.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав
і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює
у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,
і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження
№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі
№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року
у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року
у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечувати відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від
22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження
№ 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року
у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник
з дотриманням норм статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема,
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року
у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від
21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження
№ 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року
у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту
є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння,
є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Водночас вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.
Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження
№ 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23 листопада 2021 року
у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час звернення до суду з цим позовом) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності не є потрібним для захисту порушених прав позивача.
Проте вимог про витребування спірної земельної ділянки ОК «ДК «Румб» не заявляло.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема,
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року
у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року
у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року
у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
Враховуючи викладене, заявлені в цій справі вимоги ОК «ДК «Румб» про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки із закриттям поземельної книги та скасування кадастрового номера не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, а тому в задоволенні зазначених вимог слід було відмовити.
З огляду на викладене рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом ОК «ДК «Румб» до Таїровської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації підлягають скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового судового рішення про відмову ОК «ДК «Румб» в задоволенні позову.
Оскільки за обставин цієї справи ОСОБА_1 є користувачем спірної земельної ділянки на підставі рішення Таїровської селищної ради від 23 січня 2009 року № 1400-V, яким також вилучено спірну земельну ділянку в ОК «ДК «Румб», і договору оренди від 21 червня 2010 року, укладеного між нею
і Таїровською селищною радою, які є чинними, підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про припинення права користування земельною ділянкою і визнання права користування земельною ділянкою немає саме з цих підстав, у зв'язку з чим рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОК «ДК «Румб»», третя особа - Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області, про припинення права користування земельною ділянкою, визнання права користування земельною ділянкою
в мотивувальних частинах слід змінити, виклавши їх в редакції цієї постанови.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених
у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами
у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у постановах, наведених заявником у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє
в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але суди допустили неправильне застосування норм матеріального права, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОК «ДК «Румб» до Таїровської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації
і стягнення судових витрат слід скасувати та ухвалити у справі в цій частині нове судове рішення про відмову ОК «ДК «Румб» у задоволенні позову.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОК «ДК «Румб»», третя особа - Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області, про припинення права користування земельною ділянкою, визнання права користування земельною ділянкою слід змінити у мотивувальних частинах та викласти їх у редакції цієї постанови.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень в частині позовних вимог ОК «ДК «Румб» з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в позові ОК «ДК «Румб», судові витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору в розмірі 13 620,00 грн за подання апеляційної скарги
і 18 160,00 грн за подання касаційної скарги, а всього 31 780,00 грн слід стягнути з ОК «ДК «Румб» на користь ОСОБА_1 .
Щодо заявлених клопотань
Про поворот виконання судового рішення
24 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - Склярова Л. Ю. подала до Верховного Суду клопотання про поворот виконання рішення, у яких просить вирішити питання про поворот виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року у справі
№ 509/2952/21, стягнувши з ОК «ДК «Румб» на користь ОСОБА_1
5 364,00 грн та комісію за послуги банку в сумі 53,64 грн у випадку ухвалення Верховним Судом постанови про відмову ОК «ДК «Румб» у задоволенні позову до ОСОБА_1 .
Клопотання мотивовані тим, що на виконання оскаржуваних судових рішень
і постанов старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Приморський ВДВС) Моргуна О. В.
26 грудня 2024 року ОСОБА_1 сплатила 5 364,00 грн і комісію за послуги банку 53,64 грн.
04 лютого 2025 року старший державний виконавець Приморського ВДВС Моргун О. В. прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження
у зв'язку з виконанням ОСОБА_1 вимог виконавчого документа в повному обсязі та сплатою виконавчого збору і витрат.
Вивчивши заявлені клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:
1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
У частинах п'ятій і шостій статті 444 ЦПК України визначено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Крім того, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності обов'язкових умов: отримання позивачем від відповідача
в порядку виконання рішення майна чи грошових коштів; виконане рішення скасоване вищестоящим судом повністю або змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може (постанова Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі № 753/21211/20 (провадження № 61-20342св21)).
У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року
№ 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини
НОМЕР_2 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18) зроблено висновок, що «поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть -
у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням».
Аналіз статті 444 ЦПК України дає підстави зробити висновок про те, що поворот виконання рішення в порядку розділу VI ЦПК України можливий лише щодо грошових сум, майна або його вартості, які були предметом стягнення за скасованим судовим рішенням.
Установлено, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року, зокрема, стягнено з Таїровської селищної ради і ОСОБА_1 на користь ОК «ДК «Румб» судові витрати
з оплаченого судового збору у розмірі 4 540,00 грн з кожного.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року набрало законної сили 24 жовтня 2024 року.
З доданих до клопотань про поворот виконання рішення відомо, що:
- 11 грудня 2024 року старший державний виконавець Приморського ВДВС Моргун О. В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження
№ 76754351 про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 4 540,00 грн;
- 11 грудня 2024 року старший державний виконавець Приморського ВДВС Моргун О. В. прийняв постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, у якій визначив загальну суму мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн, які підлягають сплаті ОСОБА_1 ;
- 11 грудня 2024 року старший державний виконавець Приморського ВДВС Моргун О. В. прийняв постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 % від суми боргу, що становить 454,00 грн, на користь Приморського ВДВС;
- 26 грудня 2024 року ОСОБА_1 на виконання рішення суду і постанов старшого державного виконавця Приморського ВДВС Моргуна О. В. сплатила 5 364,00 грн і комісію за послуги банку 53,64 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ПриватБанк» від 26 грудня 2024 року
№ 0.0.4094163358.1;
- 04 лютого 2025 року старший державний виконавець Приморського ВДВС Моргун О. В. прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження
у зв'язку з виконанням ОСОБА_1 вимог виконавчого документа в повному обсязі та сплатою виконавчого збору і витрат.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОК «ДК «Румб» до Таїровської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації і та ухвалення у справі в цій частині нового судового рішення про відмову ОК «ДК «Румб» у задоволенні позову, судові витрати в розмірі 4 540,00 грн, стягнені на виконання скасованого судового рішення, у порядку повороту виконання рішення слід стягнути з ОК «ДК «Румб» на користь ОСОБА_1 .
Оскільки сума мінімальних витрат у розмірі 369,00 грн, виконавчий збір
у розмірі 454,00 грн і комісія за послуги банку не були предметом стягнення за скасованим судовим рішенням, у задоволенні клопотань про поворот виконання рішення у цій частині слід відмовити.
Щодо витрат на правничу допомогу
24 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - Склярова Л. Ю. подала до Верховного Суду клопотання, у якому просить у випадку задоволення касаційної скарги стягнути з ОК «ДК «Румб» на користь ОСОБА_1 витрати за надану правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Клопотання мотивоване тим, що за складання касаційної скарги та інших необхідних процесуальних документів до неї (заяви про поновлення строку, клопотання тощо) ОСОБА_1 сплатила адвокату Скляровій Л. Ю. гонорар
у розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується угодою (додатковою) від 06 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 11 серпня
2021 року та договором про надання правової допомоги від 11 серпня
2021 року, які були долучені до заяви про поновлення строку на касаційне оскарження. Зокрема, у розділі ІІІ угоди (додаткової) від 06 грудня 2024 року зазначено, що пункт 4.1 розділу 4 «Порядок оплати» договору про надання правової допомоги від 11 серпня 2021 року доповнено абзацом сьомим, згідно якого клієнт сплачує адвокату гонорар за складання касаційної скарги та інших необхідних процесуальних документів до неї (заяви про поновлення строку, клопотання тощо) гонорар 6 000,00 грн. Додаткова угода
є документом, який підтверджує сплату клієнтом та отримання адвокатом гонорару в сумі 6 000,00 грн одночасно з підписанням цього договору сторонами.
З повідомлення Верховного Суду про доставлення електронного листа відомо, що документ в електронному вигляді - заява про ухвалення додаткового рішення № 9115/0/220-26 - було надіслано одержувачу ОК «ДК «Румб» в його Електронний кабінет і доставлено 25 березня 2026 року.
Заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу не надходили.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних
з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі
№ 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних
з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На момент розгляду справи представник ОСОБА_1 - Склярова Л. Ю. касаційному суду надала: 1) договір про надання правничої допомоги від
11 серпня 2021 року, укладений між адвокатом Скляровою Л. Ю. і ОСОБА_1 предметом якого є надання клієнту правової допомги, здійснюючи її представництво як сторони у цивільній справі за позовом ОК «ДК «Румб» до ОСОБА_1 , Таїровської селищної ради, що знаходиться в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області; 2) угоду (додаткову) від
06 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги, за змістом якого сторони доповнили: пункт 1.1 розділу 1 основного договору словами «а також представництво у Касаційному цивільному суді Верховного Суду»; пункт 4.1 розділу 4 основного договору абзацом, яким визначили, що клієнт сплачує адвокату гонорар за складання касаційної скарги та інших необхідних процесуальних документів до неї (заяви про поновлення строку, клопотання тощо) в розмірі 6 000,00 грн. Ця додаткова угода є документом, який підтверджує сплату клієнтом та отримання адвокатом гонорару у сумі
6 000,00 грн одночасно з підписанням цього договору сторонами, які не
є достатніми доказами обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України. Заяви про намір подати відповідні докази понесення витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції після ухвалення судового рішення представник ОСОБА_1 - Склярова Л. Ю. не подала.
Отже, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Склярової Л. Ю. про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 137, 141, 400, 409, 412, 416, 419, 444 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Склярової Лариси Юріївни задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року в частині позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «Дачний кооператив «Румб» до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстраціїта стягнення судових витрат скасувати та ухвалити у справі в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу «Дачний кооператив «Румб» до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації відмовити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Дачний кооператив «Румб», третя особа - Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області, про припинення права користування земельною ділянкою, визнання права користування земельною ділянкою змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Дачний кооператив «Румб» на користь ОСОБА_1 31 780,00 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг.
Клопотання представника ОСОБА_1 - Склярової Лариси Юріївни про поворот виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року у справі № 509/2952/21 задовольнити частково.
В порядку повороту виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року у справі № 509/2952/21 стягнути
з Обслуговуючого кооперативу «Дачний кооператив «Румб» на користь ОСОБА_1 4 540,00 грн.
У задоволенні інших частин клопотань відмовити.
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Склярової Лариси Юріївни про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 рокувтрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов