ЄУН193/579/26
Провадження №1-кс/193/74/26
іменем України
17 квітня 2026 року сел. Софіївка
Слідчий суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровської області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_4 , який здійснює повноваження у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041580000070 від 16.04.2026 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, про арешт майна,
16.04.2026 до слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшло вищевказане клопотання слідчого, погоджене з прокурором Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 в обґрунтування якого вказано, що слідчим відділенням ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026041580000070 від 15.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.04.2026 о 16:07 год. надійшло повідомлення ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області від старшого ДОП цього відділення поліції лейтенанта поліції ОСОБА_5 про те, що 15.04.2026 о 16:00 год. на автодорозі Т0419 «П'ятихатки -Апостолове-Зеленодольськ», поблизу с. Петрове Криворізького району Дніпропетровської області було зупинено легковий автомобіль «Daewoo Nexia», р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , якого за постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.09.2024 позбавлено права керування транспортними засобами строком на 10 років.
Під час виїзду СОГ ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області на місце події 15.04.2026 було проведено огляд місця події під час якого було виявлено вказаний транспортний вилучено до майданчику зберігання для зберігання транспортних засобів ВП №9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Посилаючись на те, що автомобіль «Daewoo Nexia», р/н НОМЕР_1 , використовується ОСОБА_6 всупереч діючим нормам чинного законодавства та є предметом вчинення злочину в даному кримінальному провадженні, слідчий просив накласти арешт на вказаний транспортний засіб, який є речовим доказом, з метою його збереження.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий у судове засідання не з'явився, проте направив до суду клопотання про можливість його розгляду за його відсутності, белопотання підтримав і ппросив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав вказане клопотання, вважає, що маються достатні підстави для його задоволення. Наголосив, що метою накладення арешту на вказаний автомобіль є можливість застосування щодо цього майна спеціальної конфіскації під час судового розгляду кримінального провадження.
ОСОБА_6 , стосовно майна якого вирішується питання про арешт, до суду не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду цього клопотання належним чином, що відповідно до ч.1 ст.172 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.
Вислухавши доводи прокурора, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що у його задоволенні слід відмовити з таких підстав.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема, арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За загальними правилами, передбаченими ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.167 та ч.2 ст.168 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
- підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
- призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
- є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
- одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Положеннями ч.ч.1,2,5,6 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як вбачається з наданих матеріалів, у провадженні СВ ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026041580000070 від 15.04.2026 за ч.1 ст.382 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що 15.04.2026 о 16:00 год. на автодорозі Т0419 «П'ятихатки -Апостолове-Зеленодольськ», поблизу с. Петрове Криворізького району Дніпропетровської області співробітниками ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за порушення Правил дорожнього руху України було зупинено легковий автомобіль «Daewoo Nexia», р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , якого за постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.09.2024 позбавлено права керування транспортними засобами строком на 10 років (а.с.4).
Викликано СОГ, слідчий якої цього ж дня за протоколом огляду місця події вищевказаний автомобіль вилучив та перемістив на майданчик ВП №9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.5-8).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля «Daewoo Nexia», р/н НОМЕР_1 , є ОСОБА_7 (а.с.20).
За постановою слідчого від 16.04.2026 тимчасово вилучений вказаний легковий автомобіль визнано речовим доказом.
В обґрунтування клопотання про арешт вказаного транспортного засобу, слідчий зазначає, що, оскільки цей автомобіль був вилучений під час проведення огляду 15.04.2026 та визнаний речовим доказом, а тому існують підстави вважати, що вилучення вказаного майна сприяє цілям та меті проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а арешт вказаного майна обумовлюється метою збереження речових доказів.
Слідчий суддя не погоджується з такими доводами слідчого з огляду на таке.
У клопотанні не вказано, які відомості може містити вилучене майно і яким чином воно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження або що вказаний автомобіль є предметом чи об'єктом кримінально-протиправного посягання.
При цьому варто зауважити, що сам по собі факт прийняття слідчим постанови про визнання вказаного транспортного засобу речовим доказом не свідчить про його відповідність, визначеним ст.98 КПК критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та не є безумовною підставою для арешту цього майна, оскільки в протилежному тлумаченні та застосуванні вищезазначених норм арешт на майно накладався б автоматично без здійснення судового контролю законності обмеження права власності.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 382 КК України, полягає в одному з таких зазначених у диспозиції альтернативних діянь, як невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об'єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь: дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Перешкоджання виконанню судового акта - це активні дії, які становлять протидію реалізації вимог, що містяться в цьому акті, вчинювану з метою недопущення його виконання.
Зі змісту матеріалів справи не убачається взаємозв'язок між вилученим майном, яке належить на праві власності ОСОБА_7 та розслідуваним кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.382 КК України. Насамперед, відсутні докази на підтвердження значимості транспортного засобу, про який йде мова, для потреб досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч.1 ст.382 КК України.
Не доведено існування ризиків, наведених у клопотанні стосовно можливості відчуження, знищення транспортного засобу і наслідки настання таких для досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за ст.382 КК України.
Також жодних аргументів щодо можливості застосування у подальшому до тимчасового вилученого майна, у разі його арешту, спеціальної конфіскації, слідчий не навів. До того ж до клопотання слідчим не долучено документів, які б давали підстави для висновку, що ОСОБА_7 є лише титульним (номінальним) власником вказаного автомобіля, тоді як фактичним власником майна, яке перебуває в його постійному користуванні, є саме ОСОБА_6 .
Слідчим суддею враховується і те, що станом на час розгляду цього клопотання жодній особі, у даному кримінальному провадженні не вручено письмового повідомлення про підозру, відповідно до ст. 278 КПК України.
Таким чином, на переконання суду, слідчим під час судового розгляду клопотання про арешт майна не доведено необхідності у накладенні на нього арешту, не доведено факту того, що вилучене майно, яке на праві власності належать ОСОБА_7 набуто кримінально-протиправним шляхом, відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК та на нього може бути накладено арешт у даному кримінальному провадженні.
Водночас суд звертає увагу на те, що ані слідчий у своєму клопотанні, ані прокурор який погоджував це клопотання, в порушення вимог ст. 171, 173 КПК, не оцінили розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту для власника майна.
Згідно з ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна з метою недопущення порушення права власності особи на володіння належним майном.
Керуючись ст. 131, 132, 170-175 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровської області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026041580000070 від 16.04.2026 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, - відмовити.
Тимчасово вилучене майно в ході огляду місця події - транспортний засіб марки «Daewoo Nexia», р/н НОМЕР_1 , повернути власнику.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
У зв'язку з неявкою усіх учасників судового провадження, фіксація оголошення повного тексту цієї ухвали 21.04.2026 звукозаписувальними технічними пристроями не здійснювалася.
Слідчий суддя ОСОБА_1