16 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/1284/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Вінницяобленерго»
на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.12.2025
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026
у справі за позовом Акціонерного товариства «Вінницяобленерго»
до Фізичної особи - підприємця Швеця Вадима Васильовича
про стягнення 350 203,56 грн,
Акціонерне товариство «Вінницяобленерго» (далі - АТ «Вінницяобленерго», позивач, скаржник) 10.04.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду Вінницької області від 02.12.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у справі №902/1284/25 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; стягнути з Фізичної особи - підприємця Швеця Вадима Васильовича (далі - ФОП Швець В.В., відповідач) на користь АТ «Вінницяобленерго» 350 203,56 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026 для розгляду справи №902/1284/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що АТ «Вінницяобленерго» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до ФОП Швеця В.В. про стягнення 319 760,90 грн вартості не облікованої електричної енергії, внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) та витрат на проведення експертизи у розмірі 30 442,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог АТ «Вінницяобленерго» посилається на порушення відповідачем ПРРЕЕ.
Господарський суд Вінницької області рішенням від 02.12.2025, яке Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 12.03.2026 у справі №902/1284/25 залишив без змін, у задоволенні позову про стягнення 350 203,56 грн відмовив.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність належних доказів порушення відповідачем правил ПРРЕЕ.
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги АТ «Вінницяобленерго» в контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є вичерпним.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 встановлює прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Позов подано у 2025 році. Предметом позову у справі №902/1284/25 є стягнення 350 203,56 грн, а отже, ціна позову не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2025 рік - 1 514 000,00 грн).
Колегія суддів зауважує, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
У касаційній скарзі АТ «Вінницяобленерго» не погоджується із оскаржуваними рішенням та постановою у справі №902/1284/25, вважає їх незаконними необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не повно з'ясовано обставини справи, не досліджено та не надано оцінки усім доказам та доводам позивача, що є підставою для скасування спірних судових рішень і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог АТ «Вінницяобленерго»; зазначає про те, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, у зв'язку з неврахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 06.02.2020 у справі №916/2504/18, від 06.02.2020 у справі № 911/2624/18 та відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме якими іншими документами, окрім акту про пломбування, підтверджується факт передачі пломб оператора системи розподілу споживачу на відповідальне зберігання та застосування частини четвертої статті 101 ГПК України щодо недоцільності врахування висновків експерта через начебто недоведеність з боку позивача можливості проведення повторної судової експертизи.
Також скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність виключного випадку, для перегляду спірних судових рішень, передбаченого підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, вказуючи на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, зокрема для АТ «Вінницяобленерго»; спірні правовідносини становлять значний суспільний інтерес, оскільки їх результат виходить за межі приватного інтересу сторін і безпосередньо впливає на сферу енергетичної безпеки країни; непослідовність судової практики у вирішенні таких спорів стимулює подальше поширення безоблікового споживання, що завдає шкоди не тільки оператору системи розподілу, але й суспільству в цілому.
Розглянувши наведені міркування у контексті наявності/відсутності випадку передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України касаційної скарги і доданих до неї документів та змісту оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність випадку для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес», зокрема, слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо, до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
«Винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики» є оціночними чинниками і, враховуючи статус Верховного Суду, та у цих випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження відноситься до його дискреційних повноважень.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
За наведеного міркування Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України і які надають повноваження Верховному Суду переглянути як «суду права» цю справу.
Касаційний суд вказує, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин. При цьому доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального / процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї зі сторін є звичайним передбачуваним процесом.
Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взяв до уваги: предмет позову, підстави заявлених позовних вимог, обставини справи, нормативно правове регулювання спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій урахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду цієї справи, які мали повну юрисдикцію.
Отже, Суд констатує, що доступ до правосуддя у скаржника відбувся, справу розглянуто двома попередніми судовими інстанціями, право на доступ до суду не порушено.
Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, або наявні інші підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені частиною третьою статті 287 ГПК України. Наведені скаржником доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Окремо Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження, які передбачені частиною другою статті 287 ГПК України не є тотожними з випадками можливості касаційного оскарження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Оскільки скаржником не доведено випадків за частиною третьою статті 287 ГПК України, які передбачають можливість оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то й відповідно Суд доходить висновку, що АТ «Вінницяобленерго» не дотрималося вимог «подолання» «процесуальних фільтрів», як передумов які б могли вимагати касаційного розгляду справи.
Отже, скаржником у касаційній скарзі не наведено обставин, які б з огляду на викладені мотиви свідчили про необхідність перегляду цієї справи у касаційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Вінницяобленерго» на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.12.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у справі №902/1284/25, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.12.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у справі №902/1284/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов