Справа № 183/6819/25
№ 2/183/2330/26
20 квітня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Фролової В.О.,
за участі секретаря судового засідання - Сторожик А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання права власності на майно в частині,-
У липні 2025 року позивач, звернулася до суду із вказаним позовом про визнання за нею права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести відомості до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про право власності на вищезазначену квартиру.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.05.1994 вона, а також ОСОБА_2 , ОСОБА_1 отримали ордер на квартиру та на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», набули у власність квартиру, розташовану за вищевказаною адресою. Право власності на вказану квартиру було зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ, відповідно до законодавства, що діяло на той час. З метою реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач звернулася до державного реєстратора, проте у здійсненні реєстрації права було відмовлено, у зв'язку з відсутністю зареєстрованого права власності та неможливістю отримати інформацію у БТІ з тимчасово окупованої території. Тому, позивач змушений звернутися до суду та просить задовольнити його позов.
Ухвалою суду від 14.07.2025 позовну заяву залишено без руху, оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу.
Ухвалою суду від 04.08.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області в порядку загального позовного провадження.
Позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просила визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести відомості до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про право власності на вищезазначену квартиру.
Третя особа надала суду письмові пояснення, в яких просила ухвалити рішення в частині позовних вимог про визнання права власності відповідно до вимог чинного законодавства, в частині позовних вимог про зобов'язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести відомості до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про право власності на частку вищезазначеної квартири відмовити, оскільки вона є незаконною вимогою втрутитись у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, виходячи за межі визначених законодавцем повноважень суду.
В судове засідання позивач не з'явилась, про час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, надавши заяву про розгляд вказаної справи за її відсутності, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача, Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток та усіх процесуальних документів в особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідно до ч.5 ст.14 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Представник третьої особи, виконавчого комітету Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради при наданні пояснень зазначив про проведення розгляду справи без участі його представника.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
03 травня 1994 року, Житлово-комунальною конторою концерну «Луганськбуд» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 61,2 кв.м., на підставі розпорядження від 03.05.1994 року за № 65.
На підставі зазначеного свідоцтва про право власності, на вищезазначену квартиру ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ, записано у реєстрову книгу за № 184 від 25.07.1994.
Співвласник квартири ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 08.01.2015 серії НОМЕР_1 . Також помер і співвласник ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що видано свідоцтво про смерть від 16.02.2021 серії НОМЕР_2 .
Позивачем засобами поштового зв'язку до суду надано нотаріально посвідчену копію свідоцтва про право власності на квартиру від 03.05.1994 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, ОСОБА_1 була зареєстрована в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час позивач є внутрішньо-переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб за № 1201-5000856032 від 08.04.2022.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Приходько І.Р. №78967969 від 19.05.2025, позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій, у зв'язку з відсутністю можливості здійснити запитування від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення або реєстрацію прав.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Зі змісту рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій вбачається, що державним реєстратором не встановлено наявності зареєстрованого права власності на спірну квартиру, оскільки інформація щодо об'єктів нерухомого майна по Сєвєродонецькій міській територіальній громаді зберігалась в архіві КП «Сєвєродонецьке БТІ» на паперових носіях. Оскільки архівні документи вказаного підприємства на підконтрольну Україні територію вивезені не були, а територія Сєвєродонецької міської територіальної громади на сьогоднішній день є окупованою територією російською федерацією, БТІ не може виконувати свої функції, в тому числі надати інформацію на запити державних реєстраторів про наявні в архівних справах зареєстровані права власності до 01 січня 2013 року.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1-3 ст. 370 ЦПК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.364 ЦК України установлено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Як установлено судом, позивач ОСОБА_1 є співвласником 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 . Інші співвласники померли, будь-яких відомостей про наявність домовленості про зміну розміру часток між співвласниками спірної квартири не встановлено.
Відтак, заявлення позовних вимог про визнання права власності на 1/3 частину квартири, яка належить позивачу на праві власності, набутому відповідно до закону не суперечить вищезазначеним вимогам цивільного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Позивачем право власності набуте у 1994 році. Надане свідоцтво про право власності на двокімнатну квартиру, технічний паспорт, посвідчені та видані органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час, свідчить про дотримання законодавства, що діяло намомент реєстрації права власності на квартиру.
Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину квартири, оскільки позивачкою було доведено її право власності на частину спірної квартири, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачки на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивачка не може розпоряджатися своїм майном, а також ініціювати питання щодо отримання компенсації за зруйноване житло, що порушує її права власності, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог про зобов'язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на частину зазначеної вище квартири, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Таким чином, оскільки позивач звернувся із позовом з метою підтвердження свого права власності на частину спірної квартири, рішення суду про визнання такого права є самостійною підставою для державної реєстрації такого права, звернення із позовною вимогою про зобов'язання внести відомості до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно є передчасною, а тому в її задоволенні належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання права власності на майно в частині - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 61,2 кв.м.
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3
відповідач: Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: Луганська область, м.Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, 32;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 40392181, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, 49000, пр. Дмитра Яворницького, буд.75.
Повне судове рішення складено та підписано 20 квітня 2026 року.
Суддя В.О. Фролова