8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
17 квітня 2026 року м. ХарківСправа № 922/4993/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши заяву стягувача про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа та про видачу дубліката виконавчого документа (вх.№8468 від 10.04.2026) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Харкові, м. Харків
до Концерну "Харківський канатний завод", м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників:
стягувача (заявника) - Гнатенко О.М. (адвокат, довіреність №ДП24701/26-0180 від 10.04.2026);
боржника - не з'явився;
ДВС - не з'явився.
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходилась справа №922/4993/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові до Концерну "Харківський канатний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 587303,23 грн.
22.09.2015 року Господарським судом Харківської області частково задоволено позовну заяву, стягнуто з Концерну "Харківський канатний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові 13492,78 грн. - заборгованість за простроченими процентами за кредитним договором № 68108К43 від 24.06.2008 року; 10440,58 грн. - заборгованість за простроченими процентами за кредитним договором № 68108К52 від 20.08.2008 року; пеню за кредитним договором №68108К43 від 24.06.2008 року у сумі 110442,49 грн.; пеню за кредитним договором № 68108К52 від 20.08.2008 року у сумі 85437,69 грн. та судовий збір у розмірі 4396,26грн.
06.10.2015 року на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2015 року видано наказ про стягнення заборгованості з Концерну «Харківський Канатний Завод» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».
10.04.2026 року стягувач надав до суду заяву про поновлення строків пред'явлення до виконання виконавчого документа та про видачу дубліката виконавчого документа (вх.№8468 від 10.04.2026), в якій просить суд визнати поважними, поновити строки пред'явлення до виконання та видати дублікат наказу по справі №922/4993/15.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2026 року заяву Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові про поновлення строків пред'явлення до виконання виконавчого документа та про видачу дубліката виконавчого документа (вх.№8468 від 10.04.2026) прийнято до розгляду та призначено розгляд заяви на 17.04.2026 року.
13.04.2026 року представник стягувача надав до суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№8796).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.04.2026 року задоволено клопотання стягувача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник стягувача в судовому засіданні 17.04.2026 року підтримував заяву про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа та про видачу дубліката виконавчого документа та просив суд її задовольнити.
Представники боржника та ДВС в судове засідання 17.04.2026 року не з'явились про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Розглянувши заяву стягувача про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа та про видачу дубліката виконавчого документа (вх.№8468 від 10.04.2026), суд зазначає наступне.
06.10.2015 року на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 22 вересня 2015 року видано наказ про стягнення заборгованості з Концерну «Харківський Канатний Завод» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».
15.10.2015 року з метою примусового виконання вищевказаний наказ було пред'явлено на примусове виконання до Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Харкова .
22.10.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
За наявною інформацією, наданою на запит стягувача, 23.12.2020 державним виконавцем міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м.Харкові Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Харків) при примусовому виконанні наказу Господарського суду Харківської області №922/4993/15 було винесено постанову ВП № 49085588 про повернення виконавчого документу стягувачу, що підтверджується копією відповіді Холодногірсько-Новобаварського відділу ДВС у м.Харкові від 27.03.2026 року вих.№37454.
31.03.2026 року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Холодногірсько-Новобаврського відділу державної виконавчої служби у місті Харкова (який перейменовано в минулому Жовтневий ВДВС Харківського МУЮ) стосовно виконавчого провадження про стягнення коштів з Концерн «Харківський Канатний Завод» в межах їх компетенції.
01.04.2026 року на адресу Банку надійшов лист з Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у місті Харкова про те, що дійсно 23.12.2020 року державним виконавцем згідно з п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову АСВП № 49085588 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі того, що коштів від реалізації недостатньо для задоволення вимог стягувача.
Однак, як зазначає заявник, станом на день подання даної заяви, оригінали виконавчого листа про стягнення з Концерн «Харківський канатний Завод» та постанови про повернення виконавчих документів до АТ «Укрексімбанк» не надходили, що підтверджується довідкою від 31.03.2026 №0680000/7373-26 виданою керуючим філією АТ «Укрексімбанк» в м.Харків.
Порядок видачі дубліката наказу врегульовано розділом ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до пп.19.4 пп.19 п.1 розділу ХІ ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Із аналізу п. 19.4 Перехідних положень ГПК України вбачається, що дублікат- це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документу у зв'язку з його втратою суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
Водночас обов'язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (правова позиція у постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13).
Окрім того, Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права (аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №18/1147/11).
Як вбачається з наданих позивачем доказів, виконавче провадження 49085588 з примусового виконання наказу від 22 вересня 2015 року у справі №922/4993/15 було відкрито 22.10.2015, що свідчить про своєчасне пред'явлення його до виконання. Однак, в подальшому цей виконавчий документ згідно з постановою державного виконавця від 23.12.2020 року було повернуто стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що коштів від реалізації недостатньо для задоволення вимог стягувача.
Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання (п.2 ч. 1 ст. 22, п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону).
05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.
Пунктом 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
При цьому державним виконавцем на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з тим, що коштів від реалізації недостатньо для задоволення вимог стягувача.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з частинами 4, 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2)надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа, у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Оскільки державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, трирічний строк пред'явлення даного наказу до виконання перервався та має обчислюватися з дня його повернення, тобто з 23.12.2020. Відповідно, даний виконавчий документ міг бути пред'явлений до виконання до 24.12.2023.
Таким чином, станом на момент звернення позивача із даною заявою до суду строк пред'явлення наказу від 06.10.2015 у справі №922/4993/15 до виконання закінчився.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Отже підставою для поновлення строку пред'явлення наказу до виконання є наявність поважних причин, через які вказаний строк було пропущено.
Поважними причинами пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання вважаються об'єктивно непереборні обставини, які не залежали від волевиявлення особи, що звернулась із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, та слугували дійсно істотними перешкодами чи труднощами в дотриманні нею строків пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Питання поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред'явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Тобто належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Тільки даний факт підтверджує обізнаність про постановлення постанови про повернення виконавчого документу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 17.11.2021 року у справі №419/310/12 та у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №1003/6035/12.
У листі від 27.03.2026 головний державний виконавець Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у м.Харкові зазначив, що виконавчий документ втрачено при пересилці.
Крім того, слід зазначити, що 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)», строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, на момент винесення Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.12.2020 року вже діяли норми закону, які призупинили перебіг строку позовної давності.
Також суд враховує, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022.
26.03.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" від 15.03.2022 №2129-ІХ згідно з яким розділ XIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2.
Пунктом 10-2 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" у тому числі встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану (пункт 4).
Таким чином, в силу вищенаведеного, визначений статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред'явлення наказу Господарського суду Харківської області від 06.10.2015 року у справі №922/4993/15 на примусове виконання рішення перервався, оскільки виконавчий документ було повернуто стягувачу, у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення суду, а тому строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а саме з 23.12.2020, отже, як вже зазначалось, виконавчий документ міг бути пред'явлений до виконання до 24.12.2023.
Так, з наданих заявником доказів вбачається, що він у встановлений строк пред'явив наказ суду до органів державної виконавчої служби, однак в ході виконавчого провадження зазначений наказ був втрачений, оскільки після винесення постанови від 23.12.2020 ані відповідна постанова про повернення виконавчого документа, ані сам наказ від 06.10.2015 на адресу стягувача не надходили. На даний час строк на пред'явлення наказу до примусового виконання є пропущеним не з вини стягувача. Внаслідок пропуску даного строку та відсутності в розпорядженні стягувача оригіналу виконавчого документа він позбавлений повторно пред'явити наказ від 06.10.2015 до виконання, а тому рішення у даній справі залишається не виконаним і боржник має можливість уникнути відповідальності.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ч.1ст.18 ГПК України).
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України).
За таких обставин, а також враховуючи факт втрати наказу, який мав місце при його поверненні стягувачу, суд вважає за можливе поновити строк на пред'явлення наказу від 06.10.2015 року у справі №922/4993/15 до виконання та видати дублікат даного виконавчого документа.
Керуючись статтями 234, 329, п.19.4 ч.1 розділу ХІ ГПК України Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про поновлення строків пред'явлення до виконання виконавчого документа та про видачу дубліката виконавчого документа (вх.№8468 від 10.04.2026) - задовольнити.
2. Поновити строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Харківської області від 06.10.2015 у справі № 922/4993/15.
3. Видати дублікат наказу від 06.10.2015 на виконання рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/4993/15 та направити його на адресу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України".
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому статтями 254-257 ГПК України.
Повна ухвала складена 21.04.2026
СуддяК.В. Аріт
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.