Кіровоградської області
вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25006,
тел. 30-10-22, 30-10-23 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
16 квітня 2026 рокуСправа № 912/656/26
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю., заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Сабури С.О.
заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) від 22.03.2026
про неплатоспроможність боржника - фізичної особи,
23.03.2026 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява гр. ОСОБА_1 (далі - заявниця) від 22.03.2026 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з такою прохальною частиною:
"1. Прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
2. Ввести процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
3. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
4. Призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Мельникову Антоніну Валеріївну (Свідоцтво №2126 від 30.04.2024 року; адреса місцезнаходження: 01001, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Прорізна, будинок 22-А, офіс 1; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 );
5. З урахуванням територіальної віддаленості та дії воєнного стану, прошу забезпечити участь Адвоката Сабури Світлани Олександрівни у судових засіданнях в режимі відеоконференцій з використанням за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІСТ."
Заява мотивована посиланням на пункти 2, 4 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та неможливістю погасити заборгованість за кредитними зобов'язаннями на загальну суму 1 029 586,10 грн.
За даними комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою від 10.10.2024, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2025, Господарський суд Кіровоградської області закрив провадження у справі № 912/1022/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ.
За нормами частини сьомої статті 123 КУзПБ, господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.
Ураховуючи дату закриття провадження (10.10.2024) у справі про неплатоспроможність та дату повторного звернення до суду із заявою про неплатоспроможність (23.03.2026), закриття провадження у справі № 912/1022/24 не перешкоджає повторному зверненню заявниці до господарського суду з відповідною заявою.
Ухвалою від 30.03.2026 суд прийняв заяву до розгляду та призначив підготовче засідання на 16.04.2026; запропонував заявниці подати до суду відомості у формі письмових пояснень та документів, які їх підтверджують, щодо таких обставин: витрачання коштів, отриманих від кредиторів, перед якими наявна заборгованість згідно з поданим деталізованим списком кредиторів (на що були витрачені отримані від кредиторів кошти з моменту отримання кредиту до дати звернення до суду); джерел, за рахунок яких заявник планувала повертати отримані в позику кошти, укладаючи договори позики (кредиту); добросовісності заявника з урахуванням повноти інформації, зазначеної в доданих до заяви деклараціях, в тому числі з урахуванням вказаної в матеріалах заяви відмови членів сім'ї заявника надати інформацію, а також можливості отримання інформації з відкритих джерел.
13.04.2026 до суду надійшли додаткові пояснення заявниці.
У підготовчому засіданні 16.04.2026 заявниця і її представник заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підтримали і просили її задовольнити з підстав, викладених у заяві та письмових поясненнях від 13.04.2026.
Розглядаючи заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд урахував таке.
Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, врегульовано Книгою п'ятою КУзПБ.
Відповідно до статті 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом частини першої статті 115 та статті 116 КУзПБ, провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника, яка подається ним за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, із викладенням, зокрема, обставин, що стали підставою для звернення до суду, а також наданням документів, передбачених частиною третьою статті 116 КУзПБ. Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проєкт плану реструктуризації боргів).
У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду та призначає дату підготовчого засідання, в якому розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви (частина перша статті 117, частина перша статті 119 КУзПБ).
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (частина третя статті 119 КУзПБ).
Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (частина четверта статті 119 КУзПБ).
Отже, на стадії підготовчого засідання у справі суд надає оцінку відповідності поданої заяви боржника за формою і змістом вимогам статей 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за частиною четвертою статті 119 КУзПБ, за відсутності яких суд відкриває провадження у справі.
Відповідно до статті 116 КУзПБ, обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, а також доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність покладений на заявника.
Частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 115 КУзПБ, з посиланням на які заявниця подала заяву, боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
- боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
- наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Водночас, за визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, неплатоспроможність - це неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; загроза неплатоспроможності - це фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.
За такого, обставина припинення погашення кредитів упродовж більш ніж двох місяців має бути пов'язаною з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами, а не, до прикладу, з відсутністю волевиявлення на таке погашення.
Суд ураховує, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, що наведений у постанові від 15.02.2024 у справі 904/7413/21.
Суд, звертаючись до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, зазначає, що у спеціальних нормах КУзПБ законодавець закріпив передусім принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Заявниця указує, що змушена була припинити погашення кредитів упродовж більш ніж двох місяців, оскільки не має об'єктивної фінансової можливості їх виконувати і її доходу не вистачає для погашення кредитів.
Повідомляючи причини накопичення заборгованості на суму 1 029 586,10 грн, заявниця зазначила в заяві, що протягом 2023 року неодноразово зверталася до мікрофінансових установ для отримання кредитів, основною метою яких було покриття необхідних витрат на продукти і проживання.
Заявниця повідомила, що на момент отримання кредитних коштів перебувала в декретній відпустці і потребувала додаткових засобів існування. За письмовими та усними поясненнями заявниці, її чоловік не мав і не має можливості утримувати її, зокрема, заявниця зазначила, що її чоловік інколи допомагав їй фінансово у міру можливості і не має можливості допомагати у більшому обсязі.
До заяви серед доказів на підтвердження повідомлених обставин додано, зокрема, кредитний звіт Українського бюро кредитних історій та кредитні договори, листування з кредиторами; проєкт плану реструктуризації; декларації за відповідний період; відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суму виплаченого доходу; банківські виписки.
Надані заявницею матеріали свідчать про укладення нею кредитних договорів у 2013 році (1 договір), 2016 році (1 договір), 2020 році (1 договір), 2023 році (13 договорів).
За даними конкретизованого списку кредиторів (т.1, а.с. 40-41), заборгованість за кредитними договорами становить 1 029 586,10 грн, зокрема за договором, укладеним у 2013 році - 23 367,05 грн, у 2016 році - 31 407,32 грн, у 2020 році - 47 916,68 грн, за договорами 2023 року - 926 895,05 грн.
З матеріалів заяви убачається, що заявниця з 05.09.2012 перебуває у шлюбі з гр. ОСОБА_2 (т.1, а.с. 66).
Подружжя має дитину, гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с. 65).
З відомостей про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб (т.3, а.с. 214) убачається працевлаштування заявниці (перебування в трудових відносинах) в періоди: 14.08.2012-31.08.2012, 05.09.2012-28.09.2012, 01.10.2012-31.10.2012, 09.11.2012-30.11.2012, 03.12.2012-21.12.2012,15.07.2013-31.05.2016, 02.06.2016-17.02.2020, 18.02.2020-дотепер.
Заявниця подала до суду відомості про власні доходи та доходи другого з подружжя (чоловіка) за період з 01.01.2023 до 31.01.2026, а також про майно, належне подружжю на праві власності.
За даними податкового органу, згідно з ДРФО-платників податків (т.1, а.с. 42-46) дохід заявниці і другого з подружжя (чоловіка заявниці) за період з 01.01.2023 до 31.01.2026 сумарно становить 2 865 366,02 грн, в тому числі по роках:
- 2023 рік - 654 930,42 грн;
- 2024 рік - 425 740,85 грн;
- 2025 рік - 1 719 918,39 грн;
- січень 2026 року - 64 776,36 грн.
За повідомленням заявниці, до членів її сім'ї належать також батьки заявниці, ОСОБА_4 , громадянка Польщі, і ОСОБА_5 , громадянин України, які відмовились надати відомості щодо їхнього майнового становища.
У постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 Верховний Суд вказав, що коло членів сім'ї боржника в частині п'ятій статті 116 КУзПБ визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 КУзПБ.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Заявниця повідомила, що перебуває в шлюбі, задекларувала дохід подружжя за період з 01.01.2023 до 31.01.2026, надала підтвердні документи. Задекларувала та надала документи щодо наявності у неї на праві власності транспортного засобу, а у її чоловіка - транспортного засобу, гаражу, квартири, земельної ділянки.
Надаючи оцінку обставинам, повідомленим заявницею на обґрунтування підстав звернення до суду, зокрема щодо її майнового становища, належить звернутися до відповідних положень Сімейного кодексу України, який регулює майнові права і обов'язки подружжя.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
За частиною четвертою статті 55 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
За нормами частини першої статті 75 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
За частинами другою, четвертою статті 84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Як указано в частинах другій, третій статті 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із частинами другою, четвертою статті 65 Сімейного кодексу України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За матеріалами справи, дохід заявниці за період з 01.01.2023 до 31.01.2026 становить 301 074,74 грн.
Водночас, беручи до уваги перебування заявниці в шлюбі, а також зазначене вище правове регулювання майнових обов'язків подружжя, суд дійшов переконання, що питання платоспроможності заявниці підлягає оцінці з урахуванням загального доходу подружжя в цілому.
Заявниця повідомила в заяві, що протягом 2023 року неодноразово зверталася до мікрофінансових установ для отримання кредитів на покриття необхідних витрат на проживання.
Матеріали справи (копії договорів, листування, конкретизований список кредиторів тощо) свідчать, що в 2023 році кредити оформлювалися заявницею у листопаді та грудні.
Відповідно до даних конкретизованого списку кредиторів, заборгованість за договорами, укладеними в 2023 році, становить 926 895,05 грн, а загальна сума боргу - 1 029 586,10 грн.
Як уже було зазначено вище, дохід заявниці і другого з подружжя (чоловіка заявниці) за період з 01.01.2023 до 31.01.2026 сумарно становить 2 865 366,02 грн.
Заявниця пояснює причини укладення кредитних договорів у 2023 році та наступне накопичення боргів за ними саме перебуванням у декретній відпустці (відпустці по догляду за дитиною до трьох років) та відсутністю у зв'язку з цим достатніх доходів на проживання.
Дані ДРФО-платника податків щодо заявниці підтверджують отримання соціальних виплат під час перебування в декретній відпустці (відпустці по догляду за дитиною) у період з 01.01.2023 до лютого 2025 р., а з лютого 2025 р. заявниці нараховується і виплачується заробітна плата за її місцем роботи.
У деклараціях за період з 01.01.2023 - 01.02.2026 заявниця зазначила про власний дохід і дохід її чоловіка на загальну суму 2 865 366,02 грн.
Як указано вище, заявниця мотивує накопичення боргів недостатністю грошових коштів у період перебування в декретній відпустці (відпустці по догляду за дитиною).
Заявниця зазначила, що витрачала кредитні кошти на ліки, продукти та харчування. Більш конкретних пояснень про здійснювані витрати заявниця не подала.
Дослідивши матеріали справи, зокрема пояснення заявниці, наведені в заяві від 22.03.2026 та поясненнях від 13.04.2026, а також виписки з банківських рахунків заявниці, суд установив, що витрати заявниці включали оплати за товари і послуги в магазинах, супермаркетах, аптеках, АЗС, медичних закладах, закладах громадського харчування, операторах поштового зв'язку тощо.
Характер зазначених витрат не виключає їх здійснення в інтересах сім'ї, так само як і імовірність їх здійснення на індивідуальні потреби заявниці.
У контексті пояснень заявниці про потребу в коштах під час соціальної відпустки, більш вірогідним видається витрачання коштів в інтересах сім'ї.
За доводами заявниці, накопичення боргів викликане її особистим скрутним матеріальним становищем та неможливістю членів її сім'ї надавати їй матеріальну допомогу.
Також із пояснень заявниці в засіданні вбачається, що спорів між нею і її чоловіком щодо майнових питань, тому числі щодо утримання заявниці в період декретної відпустки (стаття 84 СК України) немає, майнових претензій до чоловіка у заявниці немає. За поясненнями заявниці, другий з подружжя допомагав їй фінансово у міру можливості та не має можливості надавати їй матеріальну допомогу.
Доказів на підтвердження обставин, які б могли свідчити про припинення майнових обов'язків подружжя, заявниця до суду не подавала та таких обставин не повідомляла.
Доводи заявниці про окреме проживання та про укладення подружжям договору щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини до вказаних обставин не належать. Відомостей про установлення режиму окремого проживання подружжя (статті 119, 120 СК України) у справі немає. Домовленість подружжя про визначення місця проживання дитини з одним із них не змінює обсяг прав та обов'язків щодо дитини іншого з подружжя, так само як і обов'язків подружжя щодо один одного.
Як зазначено вище, як убачається з наведеної вище загальної суми доходу сім'ї заявниці (подружжя) за період з 01.01.2023 до 31.01.2026 (2 865 366,02 грн), він більш як удвічі перевищує суму зобов'язань за кредитами (1 029 586,10 грн), більшість яких отримана в листопаді - грудні 2023 року (926 895,05 грн), що спростовує доводи заявниці про неплатоспроможність.
Суд зауважує, що заявниця не повідомила та не підтвердила доказами існування обставин, що зумовлювали значні витрати, які або стосуються її особисто, або сімейних обставин, які потребували таких витрат (на лікування заявниці або членів її сім'ї, на особливі потреби заявниці або членів її сім'ї тощо), за яких доходів сім'ї (подружжя) було недостатньо для їх покриття та для виконання зобов'язань за кредитними договорами згідно з передбаченими ними графіками.
Пояснення заявниці щодо воєнного стану, складної економічної ситуації тощо є загальними та стосуються усіх громадян України.
Заявниця не навела будь-якого випадку конкретного впливу зазначених обставин саме на її фінансове становище, у тому числі в контексті доходу і витрат сім'ї (подружжя) в цілому.
Заявниця не обґрунтувала і не підтвердила наявності істотних та нагальних обставин, що спричинили таке витрачання коштів, яке унеможливило виконання зобов'язань за кредитними договорами за умови наявності у подружжя зазначеного вище доходу.
Натомість убачається, що значна (більша) сума боргу накопичена заявницею в період, за який сім'я заявниці (подружжя) отримала дохід у сумі, що більш як удвічі перевищує суму боргу перед кредиторами станом на дату звернення до суду.
Додатково суд зазначає таке.
Наданий заявником проєкт плану реструктуризації боргів містить пропозиції щодо реструктуризації та списання боргів. У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявниця зазначила про готовність оплачувати борг на умовах реструктуризації. Водночас, зазначаючи про намір реструктуризувати борг у процедурі неплатоспроможності, заявниця не обґрунтувала, які обставини зумовили неможливість погашення отриманих кредитів за передбаченими договорами графіками за умови наявного доходу сім'ї (подружжя). За поясненнями заявниці, за реструктуризацією боргів вона зверталася до кредиторів лише усно і отримала відмову, письмово не зверталася.
Згідно з кредитним звітом УБКІ, заявниця мала інші кредитні зобов'язання, за якими заборгованість відсутня. Однак, заявниця не навела документально підтвердженого розрахунку щодо виконання інших кредитних зобов'язань, який би надав суду можливість установити розмір конкретних сум, які були сплачені на виконання інших зобов'язань.
На підставі вищенаведеного в сукупності, суд виснує, що наданими заявницею поясненнями та доказами не підтверджуються ані обставини неспроможності заявниці виконувати зобов'язання за кредитними договорами в період накопичення таких боргів, ані обставини, які б підтверджували неможливість виконання грошових зобов'язань у майбутньому.
Обґрунтування припинення виконання зобов'язань за кредитними договорами та загрози неплатоспроможності лише розміром власного доходу у період, за який накопичився борг, без урахування доходу подружжя в цілому, створює формальні ознаки для звернення до суду із заявою про неплатоспроможність та закладає умови для порушення інтересів кредиторів.
За таких обставин суд констатує, що матеріалами справи не підтверджується наявність передбачених частиною другою статті 115 КУзПБ підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявниці за поданими нею заявою і доданими документами, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за пунктом 1 частини четвертої статті 119 КУзПБ.
Ураховуючи вищенаведене в сукупності, суд відмовляє у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до частини сьомої статті 39 КУзПБ, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, господарський суд не розглядає заяву арбітражного керуючого Мельникової А.В. про участь у справі.
Керуючись статтями 1, 2, 9, 113, 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 12, 13, 20, 74, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність гр. ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 10 днів безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.
Копії ухвали надіслати до електронних кабінетів представника заявника адвоката Сабури С.О. і арбітражного керуючого Мельникової А.В.
Дата складення повної ухвали - 21.04.2026.
Суддя Б.М. Кузьміна