ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2026Справа № 910/5210/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5210/25
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Інтер-Поліс»
про стягнення коштів
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі - відповідач) про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі електронного договору добровільного страхування наземного транспорту №DNH0UA-234Т45Q від 29.05.2023 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5210/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2025 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Інтер-Поліс» про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» суму страхового відшкодування у розмірі 158905,42 грн, пеню у розмірі 46217,42 грн, 3% річних в розмірі 5068,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 19028,87 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
24.03.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5210/25, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5210/25.
Водночас, 24.03.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Інтер-Поліс» надійшли письмові пояснення відносно заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5210/25, у яких відповідач проти задоволення поданої позивачем заяви заперечив вказавши, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною зі складністю даної справи, крім того позивачем не долучено до матеріалів справи акту виконаних робіт та доказів оплати заявленого до стягнення гонорару адвоката, що, на переконання відповідача, свідчить про недоведеність належними доказами факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Зі змісту приписів статті 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2025 у справі №910/5210/25 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник позивача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Згідно ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 30000,00 грн на професійну правничу допомогу.
За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023 (далі - договір), укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (далі - клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Інс.Лоу Груп» (далі - адвокатське об?єднання); додаткової угоди №6 від 28.02.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серії КС №11030/10 від 13.02.2023; довіреності ПАТ «СК «Універсальна» №89D/2025 від 23.12.2025; ордеру на надання правничої допомоги, серії АІ №1800699 від 19.03.2025.
Відповідно до пункту 1.1 договору адвокатське об'єднання, на підставі звернення клієнта, зобов'язується здійснити представництво, захист, або надати інші види правничої допомоги клієнту, що вказані в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги у розмірі та в строки встановлені цим договором.
За умовами пункту 1.2 договору безпосередній зміст правничої допомоги адвокатського об'єднання за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов?язання з надання наступної юридичної допомоги: перевіряє відповідність вимогам українського та міжнародного законодавства внутрішніх документів клієнта, надає допомогу клієнту при підготовці та правильному оформленні вказаних документів; приймає участь в підготовці та юридичному оформленню різного роду договорів, що укладаються клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов??язання; представляє у встановленому порядку права та законні інтереси клієнта в цивільному, кримінальному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов?язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов?язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; партнери адвокатського об'єднання та/або адвокати, (виступаючи як захисники), здійснюють, у встановленому законом порядку, захист прав та законних інтересів клієнта (його співробітників), у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством та законодавством України про адміністративні правопорушення; узагальнює та аналізує: практику розгляду судових та інших справ; спільно з іншими підрозділами клієнта результати розгляду претензій; практику укладення та виконання договорів; надає клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків; надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у клієнта в процесі здійснення його діяльності; інформує клієнта, на його запит, про зміни в законодавстві, організовує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами клієнта нормативних актів, які стосуються їх діяльності.
Відповідно до пункту 1.3 договору під час виконання даного договору та представництва інтересів клієнта в цивільному, кримінальному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, клієнт надає адвокатському об'єднанню (адвокатам адвокатського об'єднання) наступні повноваження (адвокатське об'єднання, адвокати адвокатського об'єднання мають право): брати участь у будь-якій справі як представник, захисник клієнта, вести будь-які справи у цивільному, кримінальному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, вчиняти від імені клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти клієнт, представляти клієнта з усіма правами наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, для чого надає йому право - ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, подавати будь-які докази, брати участь у судових (у тому числі попередніх та підготовчих) засіданнях, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, заявляти клопотання та відводи, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти, оскаржувати судові рішення, ухвали, постанови суду, інші судові акти, приєднуватись до скарг, доповнювати та змінювати підстави скарг, подавати та підписувати від його імені будь-які заяви та клопотання, в тому числі позовну заяву, зустрічну позовну заяву, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, інші будь-які процесуальні документи, подавати та підписувати апеляційні скарги, касаційні скарги, знати про дату, час і місце судового розгляду, одержувати копії судових рішень, ухвал, постанов, наказів та інші судових актів, засвідчувати від імені клієнта своїм підписом копії документів, а також виконувати всі інші дії, пов?язані виключно з виконанням цього договору щодо представництва інтересів клієнта.
За надання правничої допомоги адвокатським об'єднанням, клієнт сплачує гонорар (винагороду) (пункт 3.1 договору).
Згідно пункту 3.2 та 3.3 договору розмір гонорару (винагороди) визначається в додаткових угодах до даного договору. Всі розрахунки відповідно до цього договору проводяться у гривні. Оплата здійснюється клієнтом шляхом перерахування суми винагороди на рахунок адвокатського об?єднання на підставі акту виконаних робіт, який складається виконавцем після завершення кожної переданої справи.
Пунктом 3.4 договору сторони погодили можливість укладення/підписання додаткових угод до даного договору та актів виконаних робіт в електронній формі згідно діючого законодавства.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання його сторонами (пункт 4.1 договору).
28.02.2025 року між клієнтом та адвокатським об'єднанням було укладено додаткову угоду №6 до договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023 (далі - додаткова угода №6), за умовами пункту 1 якої клієнт доручає, а адвокатське об?єднання бере на себе зобов?язання здійснити представництво інтересів клієнта у справах, визначених відповідно до переліку (додаток 1 до додаткової угоди № 6), який є невід?ємною частиною цієї додаткової угоди.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №6 за надання правничої допомоги адвокатським об?єднанням згідно договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023 року та додаткової угоди №6 клієнт зобов?язується оплатити адвокатському об?єднанню гонорар (винагороду) згідно пункту 3.2 договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023 року у розмірі визначеному відповідно до додатку 1 до додаткової угоди №6 протягом 20 днів після набрання рішенням законної сили на користь клієнта.
За умовами пункту 3 додаткової угоди №6 гонорар (винагорода) має бути сплачений клієнтом у безготівковій формі на вказаний у договорі банківський рахунок адвокатського об?єднання.
Правнича допомога, передбачена договором, вважається такою, що надана адвокатським об?єднанням належним чином та в повному обсязі в т.ч. якщо протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання клієнтом акту виконаних робіт клієнтом не надано вмотивованої відмови від підписання такого акту виконаних робіт (пункт 4 додаткової угоди №6).
Додатком №1 до додаткової угоди №6 від 28.02.2025 визначено, зокрема, що гонорар по справі: G-17196, сума виплаченого страхового відшкодування 159905,42 грн, відповідач ПрАТ «СК «Інтер-Поліс», гонорар (винагорода) становить 30000,00 грн.
З урахуванням наданих доказів, позивач вказує про понесення витрат у розмірі 30000,00 грн за надану правничу допомогу в межах справи №910/5210/25 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Інтер-Поліс» страхового відшкодування.
Судом встановлено, що Гусєв Павло Володимирович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.
У той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, судом враховано, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувало (перебуває) значна кількість аналогічних справ за позовами Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення сум страхового відшкодування з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс», про що свідчить і подана відповідачем додаткова угода №6 від 28.02.2025 року за якою лише згідно цієї додаткової угоди Адвокатським об'єднанням «Інс.Лоу Груп» були надані послуги у 17 справах.
Крім того, даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із невиконанням зобов'язань згідно договору страхування і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про страхування», які підлягають дослідженню адвокатом і спірні правовідносини не передбачають та предмет доказування у справі №910/5210/25 не охоплює значної кількості обставин та фактів, які підлягають дослідженню.
Суд зауважує, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу підлягає оцінці з урахуванням принципів співмірності судових витрат, закріплених у статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та принципу розумності і суд повинен дотримуватися збалансованості між правом позивача на відшкодування витрат та забезпеченням справедливості для відповідача. Надмірно завищені витрати на правничу допомогу, які не знаходять свого обґрунтування у складності справи, обсязі наданих послуг або часі, витраченому адвокатом, не можуть покладатися на відповідача у повному обсязі, оскільки це призводитиме до необґрунтованого тягаря для сторони.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн, не відповідає критерію розумності, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату і їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.
Відтак, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціни позову, рівня складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягу робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5210/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9; ідентифікаційний код 20113829) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
4. В іншій частині заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5210/25 відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 21.04.2026.
СуддяТ.В. Васильченко