ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2026Справа № 910/1977/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Герасименко О.В, розглянувши у відкритому підготовчому засіданні клопотання відповідача про залишення без розгляду позову у справі 910/1977/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" (02232, місто Київ, вул.Закревського Миколи, будинок 22; код ЄДРПОУ 38013409) до 1) Фізичної особи-підприємця Лобасєва Кирила Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та 2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за участі у справі Андрусишина Володимира Йосифовича ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідачів, про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів, за участі представників позивача Пономаренко І.С., відповідача2 Тетері С.І.
у провадженні суду перебуває справа за вказаним позовом.
Відповідач клопоче про залишення позовної заяви без розгляду як захід реагування на зловживання правами - подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Так, заявник вказує, що позивач тричі подав ідентичну позовну заяву вх. №15019/25 02.12.2025, 1151/26 04.02.26 та 1977/26 25.02.2026, дві перших з яких були повернуті через не усунуті порушення, зокрема через несплату судового збору.
Вивчаючи матеріали клопотання суд витребував для перевірки матеріали повернення 910/1151/26 позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіалайт", м. Київ до 1. Фізичної особи-підприємця Лобасєва Кирила Володимировича, м. Київ 2. ОСОБА_1 , м. Київ про визнання недійсним договору та стягнення 1 873 700,00 грн. оскільки подані відповідачем докази містять відмінні дані від змісту процесуального документу.
Позивач заперечив проти залишення позову без розгляду за наведених відповідачем обґрунтувань, просив продовжувати вирішення спору. Мотивував неможливістю подання документів саме через дії відповідача-2; постановлення інших ухвал (за попередньо поданими позовними заявами) без належного зазначення обставин, на підставі яких суд дійшов таких висновків у зв'язку з чим новопризначений директор був змушений повторно оформити новий електронний цифровий підпис; позовні заяви є різними оскільки подані особою з різним статусом; ТОВ «МЕДІАЛАЙТ» не здійснювало подання кількох тотожних позовних заяв одночасно; позовні вимоги залишилися незмінними за своїм змістом, ґрунтуються на наявних доказах та відображають дійсну правову позицію позивача, без їх спотворення чи штучного редагування з метою створення видимості відмінності від раніше поданої заяви, а відсутність будь-яких формальних змін у змісті позову свідчить про послідовність та добросовісність поведінки Позивача.
Судом з поданих відповідачем примірників позовних заяв вх15109/25, 1151/26 та наявної у справі 910/1977/26 встановлено, що позовні заяви ідентичні за формою і змістом, подані без доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
На запитання суду щодо несплати судового збору та причини подання поспіль трьох позовних заяв з ідентичними недоліками залишені представником без пояснень.
Крім того, позивач заперечив законність витребування судом примірників матеріалів повернення 910/1151/26.
Суд дійшов наступних висновків, заслухавши пояснення сторін, розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав наведених заявником - як захід реагування на зловживання правами - подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Згідно ст.13 ГПК України
1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
5. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно ст.43 ГПК України
1. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
2. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
4. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно статті 169 ГПК України
1. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
2. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
3. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Складовими цього принципу в цивільному судочинстві є, зокрема - заборона зловживання процесуальними правами ; - вимога добросовісного виконання процесуальних обов'язків.
Як вбачається зі змісту Ухвали Господарського суду міста Києва 910/15019/25 від 08.12.25 про залишення позовної заяви без руху : « Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачу необхідно зазначити відомості про наявність/відсутність в усіх учасників справи електронного кабінету, надати належні та допустимі докази сплати судового збору в розмірі 22484,40 грн, подати Договір оренди обладнання №10224 від 01.02.2024 року, а також надати суду докази направлення копії позовної заяви відповідачам та третій особі».
Як вбачається зі змісту Ухвали Господарського суду міста Києва 910/15019/25 від 21.01.26 про повернення позовної заяви : «Станом на 21.01.2026 від позивача не надійшло документів на виконання вимог вказаної ухвали суду, за таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не усунено недоліки позовної заяви у встановлений судом термін». «За таких обставин, враховуючи, що позивачем не усунено недоліки позовної заяви у встановлений строк, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви і доданих до неї документів позивачу».
Як вбачається зі змісту Ухвали Господарського суду міста Києва 910/1151/26 від 10.02.26 про повернення позовної заяви «Підписантом позовної заяви зазначено керівника позивача Вітинську Віру Володимирівну. Втім, як встановлено судом, згідно даних Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» сертифікат електронного цифрового підпису Мілорадової Олени Віталіївни є не чинним. Отже, оскільки позовна заява не підписана особою, що має право представляти інтереси позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви і доданих до неї документів заявнику. Згідно з п.1 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.»
Судом здійснено аналіз даних АСДС, витребувано та оглянуто копії матеріалів повернення для співставлення з даними наведеними сторонами.
Так, 24.02.2025 Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"МЕДІАЛАЙТ" ел. пошта medialight.e.court@gmail.comтел. НОМЕР_9 адреса Україна, 02232, місто Київ, вул.Закревського Миколи, будинок 22 ЄДРПОУ 38013409 в особі Представника позивача Мілорадової Олени Віталіївни ел. Пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 тел. НОМЕР_4 адреса АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_5 пред'явив позовну заяву до Відповідач 1 Фізична особа-підприємець Лобасєв Кирило Володимирович тел. НОМЕР_6 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 Відповідач 2 ОСОБА_1 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_7 адреса АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_2 Третя особа Фізична особа-підприємець Андрусишин Володимир Йосифович тел. НОМЕР_8 адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 Ціна позову: 1873700 ГРН
В резолютивній частині просив
Визнати недійсними договір оренди обладнання №010224 від 01.02.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІАЛАЙТ» та фізичною особою - підприємцем Лобасєвим Кирилом Володимировичем. 2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та фізичної особи - підприємця Лобасєва Кирила Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАЛАЙТ» грошові кошти в сумі 1 873 700,00 (один мільйон вісімсот сімдесят три тисячі сімсот гривень 00 копійок) грн.
Позовна заява зареєстрована вх. 1977/26.
Водночас
Позовна заява вх 15019/25 подана через «Електронний суд» 02.12.2025 Документ сформований в системі «Електронний суд» 02.12.2025 такого змісту (відтворення змісту процесуального документу):
« Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"МЕДІАЛАЙТ" ел. пошта medialight.e.court@gmail.comтел. НОМЕР_9 адреса Україна, 02232, місто Київ, вул.Закревського Миколи, будинок 22 ЄДРПОУ 38013409 Представник позивача Мілорадова Олена Віталіївна ел. пошта
ІНФОРМАЦІЯ_1 тел. НОМЕР_4 адреса АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_5 Відповідач 1 Фізична особа-підприємець Лобасєв Кирило Володимирович тел. НОМЕР_6 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 Відповідач 2 ОСОБА_1 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_7 адреса АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_2 Третя особа Фізична особа-підприємець Андрусишин Володимир Йосифович тел. НОМЕР_8 адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 Ціна позову: 1873700 ГРН
Позовна заява Вихідний № 02/12-2025-5
Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІАЛАЙТ» (далі за текстом Позивач) є юридичною особою приватного права, зареєстрованою у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, основним видом діяльності якої є підтримка театральних та концертних заходів.
Засновниками Позивача виступили громадяни України фізичні особи ОСОБА_3 - із долею 30% статутного капіталу, Жадан ОлександрВіталійович - із долею 30% статутного капіталу та Андрусишин Володимир Йосифович (далі за текстом Відповідач1) - із долею 40% статутного капіталу, які і є його учасниками на теперішній час.
На виконання вимог чинного законодавства України та Статуту Позивача в товаристві був створений одноосібний виконавчий орган - директор. До 16.09.2025р. цю посаду займала громадянка України ОСОБА_1 (далі за текстом Відповідач2).
В порушення приписів частини 2 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», згідно якої річні загальні збори учасників обов'язково скликаються щорічно протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом, загальні збори учасників Позивача взагалі не скликалися його виконавчим органом.
При цьому, за змістом вищезгаданої частини 2 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до порядку денного річних загальних зборів учасників обов'язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.
Зважаючи на ігнорування виконавчим органом вищенаведених приписів чинного законодавства України загальними зборами Позивача ОСОБА_1 було відсторонено від виконання обов'язків директора та призначено виконуючою обов'язки директора громадянку України Мілорадову Олену Віталіївну.
В результаті аналізу фінансово-господарської діяльності Позивача, зокрема, з виписок по банківським рахункам, стало відомо про систематичні (зокрема на протязі 2020-2025 років іноді по декілька разів на місяць) перекази грошових коштів з розрахункових рахунків Позивача на користь фізичної особи - підприємця Лобасєва Кирила Володимировича (далі Відповідач1), який, до того ж, згідно його власної заяви про звільнення, був виконавчим директором Позивача, і також є особою, пов'язаною з одним із засновників - Андрусишиним Володимиром Йосифовичем.
Пов'язаність Лобасєва К.В. із Андрусишиним В.Й. беззаперечно підтверджується, тим фактом, що обидва є співзасновниками компанії ALIGHT PRODUCTION GROUP sp. z o. o, зареєстрованої в республіці Польща, яка, зокрема, протиправно використовує майно Позивача за межами України.
Однією з підстав цих переказів згідно вищевказаних виписок були нібито надані Відповідачем1 послуги Позивачу з оренди обладнання на підставі немовбито укладеного між ними договору № 010224 від 01.02.2024р.
У призначенні платежу по розглядуваним переказам окрім зазначення вказаного договору, наявне посилання на період (якійсь з місяців), у якому Відповідач1 немовбито надавав у користування Позивачу якесь обладнання.
Однак, за даними Позивача фактично ніяких послуг останньому з боку Відповідача1 ніколи не надавалося, що, в свою чергу, надає всі підстави стверджувати про безпідставність вищезгаданих грошових переказів.
Про це свідчить, перш за все, відсутність у Позивача як вищезгаданих договорів, так і повна відсутність будь якої первинної документації щодо їхнього виконання - не має ані актів приймання-передачі якогось обладнання Позивачу від Відповідача1, ані актів виконаних робіт, не має жодного доказу, підтвердження або свідчення що ці договори колись укладались або виконувались.
Більше того, перерахування грошових коштів з розглядуваними призначеннями платежів взагалі безсистемні - не вбачається ніяких співвідношень ані в сумах розглядуваних грошових переказів, ані в періодах часу, за який немовбито були надані безпідставно оплачені послуги. Деякі періоди повторюються по кілька разів.
По деяких між перерахуваннями проходить значний період часу. Складається враження, що коли Відповідачу1 необхідна була якась сума грошових коштів, або він сам як виконавчий директор, або Андрусишин В.Й. як учасник товариства, надавали
Відповідачу2 відповідну вказівку здійснити їхнє перерахування з рахунку Позивача, а Відповідач2, виконуючи цю вказівку, навмання зазначала в призначенні платежу за таким переказом якийсь період часу.
Отже, наявні всі підстави стверджувати, що Відповідач1, будучи виконавчим директором Позивача, і, одночасно, будучи пов'язаним із одним з учасників Позивача Андрусишиним В.Й. , вступив у злочинну змову із Відповідачем2, результатом чого стало систематичне (протягом останніх років) спричинення товариству збитків у вигляді безпідставно перерахованих на свою користь грошових коштів за фактично не надані послуги з оренди обладнання за неіснуючим договором.
Відповідно до частин першої та другої статті 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного Кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частина третя статті 203 Цивільного Кодексу України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Главою 17 Цивільного Кодексу України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 Цивільного Кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного
законодавства.
Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного Кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно доустановчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина четверта статті 92 Цивільного кодексуУкраїни).
Крім того, згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству їхніми винними діями або бездіяльністю.
Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.
Отже, між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов'язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.
Те, що наслідком визнання правочину недійсним за приписами статті 232 Цивільного Кодексу України, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 цього кодексу, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони солідарного відшкодування збитків, не звужує межі застосування частини першої бстатті 232 ЦК України лише до застосування до правовідносин на підставі договору, а є приведенням права довірителя відшкодовувати збитки у відповідність із відповідним законодавчим регулюванням представництва на підставі акта органу юридичної особи та представництва за законом.
Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 22.10.2019р. по справі № 911/2129/17.
До того ж, згідно частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Керуючись частинами 2 та 3 вказаної статті положення Глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно із частиною другою цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Дії Відповідачів 1 та 2 вочевидь були неправомірними - перерахування грошових коштів з рахунку Позивача здійснювалось за фактично не надані останньому послуги з оренди обладнання.
Обидва Відповідача усвідомлювали неправомірність власних дій, оскільки достеменно знали про відсутність факту надання таких послуг, а отже безпідставність здійснених платежів.
Позивачу завдано реальної шкоди у сумі безпідставно перерахованих на користь Відповідача1 грошових коштів за фактично не надані послуги з оренди якогось обладнання.
Це безпідставне перерахування грошових коштів за фактично не надані послуги відбулось саме в результаті неправомірних дій Відповідачів.
Згідно розрахунку ціни позову, здійсненого на підставі відповідних банківських виписок, загальна сума грошових коштів, перерахованих з рахунку Позивача на рахунок Відповідача1 із посиланням не неіснуючий договір №010224 від 01.02.2024р. склала 1 873 700, 00 (один мільйон вісімсот сімдесят три тисячі сімсот гривень 00 копійок) грн.
Щодо сплати судового збору.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривня.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки дана позовна заява подається в електронній формі, та враховуючи ціну позову, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 22 484,40 грн.
На виконання вимог ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначаємо наступне. Законом не встановлений обов'язок досудового врегулювання спору, який виник між позивачем та відповідачем у справі.
Заходи досудового врегулювання спору не здійснювались.
Заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювались.
Інформація про наявність у сторін оригіналів документів зазначається в тексті даної позовної заяви та в розділі «Додатки». Окрім того, повідомляємо, що Позивачем не подано до суду разом із позовною заявою договір оренди обладнання №010224 від 01.02.2024р., укладений з ФО-П Лобасєвим Кирилом Володимировичем з огляду на відсутність його оригіналу чи копії у позивача, та переклад з польської мови на українську мову інформації з Національного судового реєстру Республіки Польща, яка додана до позовної заяви мовою оригінала. Переклад буде наданий за фактом його здійснення.
На момент подачі даної позовної заяви позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 484,40 грн. грн. У разі понесення інших судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, про це буде заявлено додатково у встановленому процесуальним законом порядку. Також інформуємо суд, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями чинного законодавства України, зокрема ст. 203, 215, 216, 232, 1212, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, просимо Суд:
1. Визнати недійсними договір оренди обладнання №010224 від 01.02.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІАЛАЙТ» та фізичною особою - підприємцем Лобасєвим Кирилом Володимировичем.
2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та фізичної особи - підприємця Лобасєва Кирила Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАЛАЙТ» грошові кошти в сумі 1 873 700, 00 (один мільйон вісімсот сімдесят три тисячі сімсот гривень 00 копійок) грн.
3. Судові витрати покласти на Відповідачів.
Додатки (інформація щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви):
1. квитанція про сплату судового збору (сканована копія квитанції подана до суду, оригінал наявний у позивача);
2. докази направлення позовної заяви з додатками на адреси відповідачів (сканована копія квитанцій та описів вкладення до цінних листів подані до суду, оригінали наявні у позивача);
3. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ФО-П Лобасєва К.В. (сканована копія подана до суду, оригінал наявний у позивача);
4. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань щодо ФО-П Андрусишина В.Й. (сканована копія подана до суду, оригінал наявний у позивача);
5. Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «МЕДІАЛАЙТ» станом на 20.01.2013 із вказівкою на дату набуття повноважень директора ОСОБА_1 (сканована копія подана до суду, оригінал наявний у позивача);
6. Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «МЕДІАЛАЙТ» станом на дату підготування позовної заяви із зазначенням складу учасників товариства та розмірів їх часток у статутному капіталі (сканована копія подана до суду, оригінал наявний у позивача);
7. Виписка Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «МЕДІАЛАЙТ» від 16.09.2025 щодо призначення виконуючого обов'язки директора (сканована копія подана до суду, оригінал наявний у позивача);
8. виписки з банківського рахунку ТОВ «МЕДІАЛАЙТ» (скановані копії подані до суду, оригінали наявні у позивача);
9. Щорічна декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (роздруківка з Єдиного державного реєстру декларацій подана до суду, копія наявна у позивача; режим доступу https://public.nazk.gov.ua/documents/6a356ffc-351c-4866-9980-72e128449dce);
10. копія заяви Лобасєва К.В. про звільнення та заяви про видачу наказу про звільнення (оригінал заяви про звільнення наявний у відповідача 2, оригінал заяви про видачу наказу про звільнення наявний у позивача);
11. інформація з Національного судового реєстру Республіки Польща щодо ALIGHT PRODUCTION GROUP sp. z o. o. (роздруківка мовою оригінала надана до суду, копія наявна у позивача; режим доступу https://rejestr.io/krs/1143060/alight-production-group);
12. розрахунок ціни позову (оригінал, скріплений ЕЦП, наданий до суду).
Виконуюча обов'язки директора ТОВ «МЕДІАЛАЙТ» (ЕЦП) Олена МІЛОРАДОВА»
Друга Позовна заява зареєстрована вх 1197/26 подана через «Електронний суд» 04.02.2026 зі ідентичним текстом і тими ж вимогами
1. Визнати недійсними договір оренди обладнання №010224 від 01.02.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІАЛАЙТ» та фізичною особою - підприємцем Лобасєвим Кирилом Володимировичем. 2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та фізичної особи - підприємця Лобасєва Кирила Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАЛАЙТ» грошові кошти в сумі 1 873 700,00 (один мільйон вісімсот сімдесят три тисячі сімсот гривень 00 копійок) грн
Слід зазначити, що наведені у пойменованих судових рішеннях обставини залишення без руху і повернення позовних заяв є різними:
- . 910/15019/25 невідповідність реквізитів позовної заяви, відсутність доказу сплати судового збору, неподання обов'язкових документів (доказу) - примірника договору і поштових квитанцій з описами
- 910/1151/26 підписання і подання позовної заяви особою, яка не довела відповідного права.
Згідно заперечень позивача, у першому випадку, у заяві йдеться про відсутність доказу - договору були наведені у позовній заяві, а не сплата судового збору викликана незадовільним майновим станом. У другому випадку, йому невідомі обставин виявлення нечинності чинного кваліфікованого електронного підпису виданого сервісом КНЕДП ТОВ Вчасно, що викликало невизначеність.
Щодо несплати судового збору у встановленому розмірі і порядку при поданні позову тричі поспіль ні пояснення, ні докази фінансової скрути не надані.
В засіданні представник позивача вказував, що позовні заяви є різними (не тотожними) і подавались з недоліками, тому, що суд мав вказати на недоліки і тоді вони підлягали б усуненню.
Суд зауважує, що учасники наділені правом розпоряджатись процесуальними права на власний розсуд. Водночас право на подання заяви про судовий захист є невід'ємним і кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Втім, норми ч 3 ст.13 Цивільного кодексу України встановлюють, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно норми ч 3 ст.16 ЦК суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями (п.2 ч.2 ст.43 ГПК).
Частинами 3, 4 ст.43 ГПК встановлено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
У постановах від 05.04.2023 у справі №922/4278/21 (п.4.23) та від 27.07.2023 у справі №910/12713/22 (п.73), Верховний Суд зазначив, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що лише після завершення автоматизованого розподілу та визначення складу суду постановлення ухвали про залишення позовної заяви вх. 1977/26 без руху позивач усунув недоліки позовної заяви, проте подавав її достеменно будучи обізнаним про її недоліки, які не усував два попередніх рази 15019/25 та 1151/26, і дві інші позовні заяви повернуті господарським судом через їх недоліки та їх не усунення.
Обґрунтовуючи заперечення позивач не навів мотивування причин подання декількох позовних заяв з тотожним змістом та ідентичними вимогами з однаковими недоліками щодо доказів та в частині сплати судового збору : позовної заяви 02.12.2025 повернутої 21.01.2026 через не усунення недоліків, потім 04.02.2026 повернутої 10.02.2026 та 25.02.2026 залишеної без руху. При цьому без жодних обґрунтувань і клопотань про відстрочення судового збору і витребування доказів.
Такі дії можуть свідчити про намагання позивача вплинути (штучно створеним втручанням) на автоматизований розподіл судової справи та визначення складу суду; такі дії позивача створюють ситуацію, коли позивач має вибір серед визначеного складу суду, що є неприпустимим, порушує основні засади та принципи судочинства, викликає обґрунтовані сумніви в справедливості судового процесу у іншої сторони
Суд такі дії позивача вважає свідомими, умисними та направленими на маніпулювання системою автоматизованого розподілу судових справ та такими, що фактично зводяться до «обрання» судді, який буде здійснювати розгляд справи, а, отже, є обґрунтовані підстави вважати дії позивача зловживанням процесуальними правами.
Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Верховний Суд у (п.4.31 Постанови у справі №922/4278/21 вказав « З огляду на викладене передчасною вбачається перевірка інших доводів скаржника, викладених у поданій касаційній скарзі, зокрема, щодо розгляду справи по суті, оскільки у разі визнання зловживанням процесуальними правами позивача у зв'язку із поданням вказаних вище позовів до одного й того самого відповідача, з метою уникнення маніпуляцій автоматизованим розподілом справ між суддями суд має залишити позов без розгляду».
Однією із гарантій незалежності та безсторонності судді при здійсненні розгляду справи є випадковість визначення складу суду у певному спорі.
Недобросовісні дії позивача, які призвели до нівелювання принципу випадковості вибору складу суду, визнаються судом апеляційної інстанції зловживанням своїми процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами потребує реагування з боку суду.
Кожна сторона несе тягар наслідків своїх дій. Процесуальним законом передбачено наслідки зловживання процесуальними правами, крім іншого, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду (частина 3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України). Саме такі наслідки за нехтування позивачем загальних принципів судочинства та повну зневагу до таких принципів, створення позивачем штучної ситуації як інструменту для маніпулювання системою автоматизованого розподілу судових справ колегія суддів вважає за необхідне застосувати до позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що доводи клопотання відповідача в частині наявності у діях позивача ознак зловживання процесуальними правами знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Суд дійшов висновку про ознаки подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіалайт» трьох позовів до одних і тих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав і з однаковими недоліками саме з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.
Керуючись ст. 43. ст.232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1 Визнати недобросовісні дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіалайт» , метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями зловживанням процесуальними правами.
Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіалайт» без розгляду.
Ухвала набрала законної сили 21.04.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 21.04.2026
Суддя Ігор Курдельчук