ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.03.2026Справа № 910/12967/25
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., в порядку загального позовного провадження
справу № 910/12967/25
за позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2"
до Акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_3"
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1.;
від відповідача: ОСОБА_2.
Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_21" про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_5 № НОМЕР_1 від 30.01.2024, внаслідок чого виникла заборгованість за непоставлений товар у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження у закритому судовому засіданні. Підготовче засідання у справі призначено на 27.11.2025.
03.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.
06.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
10.11.2025 03.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
24.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли клопотання про залучення Акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_2» до участі у справі № 910/12967/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та клопотання про зупинення провадження у справі №910/12967/25 до вирішення Господарським судом міста Києва і набрання законної сили рішення у справі №910/11845/25 за позовом Акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_21» до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» про внесення змін до умов Державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30 січня 2024 року НОМЕР_2
25.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних.
У підготовчому засіданні 27.11.2025 за клопотанням учасників справи оголошено перерву до 11.12.2025 для ознайомлення з поданими клопотаннями та підготовки відповідних письмових пояснень.
02.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Присутній у підготовчому засіданні 11.12.2025 представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та заперечив щодо задоволення клопотань відповідача про залучення третьої особи і зупинення провадження у справі.
Представник відповідача просив задовольнити раніше подані клопотання про залучення третьої особи і зупинення провадження у справі.
Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи та подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що вказана заява подана з дотриманням приписів ч. 2 ст. 46 ГПК України, а відтак, підлягає прийняттю до розгляду.
Отже, позовні вимоги підлягають розгляду в межах нової ціни позову, визначеної позивачем у розмірі 985 843 008,28 грн.
Водночас, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про залучення Акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_2» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки з наведених позивачем у заяві аргументів щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, не вбачається, що рішення суду у даній справі матиме безпосередній вплив на права або обов'язки АТ «ІНФОРМАЦІЯ_2», ураховуючи, що укладений між сторонами Державний контракт № НОМЕР_1 від 30.01.2024 є двостороннім.
Також заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №910/12967/25 до вирішення Господарським судом міста Києва і набрання законної сили рішення у справі №910/11845/25, з огляду на таке.
Пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, з огляду на предмет і підстави позову, суд дійшов висновку про відсутність обставин неможливості вирішення спору в даній справі до розгляду справи № 910/11845/25.
За клопотанням представника відповідача у підготовчому засіданні було оголошено перерву до 15.01.2026.
13.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/12967/25 до вирішення Господарським судом міста Києва і набрання законної сили рішення у справі №910/14148/25 за позовом Акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_21» до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» про визнання недійсним повідомлень про розірвання Державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30 січня 2024 року НОМЕР_3
Однак, на дату проведення судового засідання 15.01.2026 суддя Привалов А.І. перебував на лікарняному, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 розгляд справи призначено на 19.02.2026.
Присутній у підготовчому засіданні 19.02.2026 представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та просив призначити справу до розгляду по суті.
Представник відповідача просив задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з огляду на предмет і підстави позову, суд дійшов висновку про відсутність обставин неможливості вирішення спору в даній справі до розгляду справи № 910/14148/25.
Ураховуючи відсутність будь-яких заяв і клопотань представників сторін, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.03.2026, яка занесена до протоколу судового засідання від 19.02.2026.
Присутній у судовому засіданні 19.03.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, посилаючись на обставини, наведені у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позов.
У судовому засіданні 19.03.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
30.01.2024 між Акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЯ_21" (за договором - Виконавець) та Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (за договором - Замовник) було укладено Державний контракт № НОМЕР_4 на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_5 (надалі - Контракт), за умовами п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується виготовити та поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари ІНФОРМАЦІЯ_5 (надалі - Товар), найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації для подальшого використання Збройними Силами України, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Товар в строки та на умовах визначених Контрактом. Предметом виготовлення та поставки за Державним контрактом є: ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - Товар).
Підставою для укладення цього Контракту є Перелік та обсяги товарів, робіт та послуг на постачання ІНФОРМАЦІЯ_8 на 2024 рік від 30.01.2024 №220/11/70/дск, комерційні пропозиції Виконавця (лист Виконавця від 20.01.2024 № 2024-20-01/329/059), результати розгляду Колегіальним органом Замовника затверджені Протоколом від 22.01.2024 №2 (п. 1.2. Контракту).
Загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом, з урахуванням умов Додаткової угоди № 8 від 25.01.2025 року, становить ІНФОРМАЦІЯ_9
Згідно з п. 2.6. Контракту, розрахунки за цим Контрактом проводяться шляхом оплати Замовником поставленого Товару протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після надання Виконавцем Замовнику належним чином оформленого рахунку на оплату, до якого додаються підписаний Сторонами Акт приймання-передачі Товару за Контрактом, Паспорту Товару (партії Товару) з обов'язковим зазначенням дати виготовлення Товару та документів, зазначених у пункті 2.7. Контракту (за умови наявності (надходження) бюджетних коштів на рахунок Замовника).
У п. 2.9. Контракту визначено, що відповідно до вимог абзаців 4, 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами) за рішенням державного замовника розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 50 (п'ятдесяти) відсотків від вартості (ціни) Товару за Контрактом на строк не більше як на 11 (одинадцять) місяців з дати перерахування коштів на рахунок Виконавця у такому порядку:
Сплата 50 (п'ятдесяти) відсотків від вартості Товару за Контрактом здійснюється Замовником шляхом проведення попередньої оплати на підставі рахунку, наданого Виконавцем.
Замовник письмово поінформує Виконавця щодо рішення державного замовника стосовно можливості та порядку здійснення попередньої оплати за цим Контрактом протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання такого рішення.
У разі проведення попередньої оплати Товар поставляється не пізніше строку поставки Товару, зазначеного у Специфікації.
Попередня оплата здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після прийняття державним замовником рішення щодо здійснення попередньої оплати на підставі рахунку на оплату, наданого Виконавцем, шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я Виконавця в органі державної казначейської служби, з подальшим використанням зазначених коштів Виконавцем виключно на цілі, визначені цим Контрактом, з наданням відповідних підтвердних документів
Умови постачання Товару - DDP Україна (п. 3.2. Контракту).
Пунктом 1 Додатку №1 до Контракту ("Специфікація товарів ІНФОРМАЦІЯ_5") передбачено поставку Товару Замовнику у наступні терміни:
ІНФОРМАЦІЯ_10До Контракту неодноразово вносилися зміни шляхом укладення ряду додаткових угод: №1 від 30.01.2024, №2 від 12.02.2024, №3 від 02.10.2024, №4 від 14.11.2024 року, №5 від 14.11.2024, №6 від 09.12.2024, №7 від 20.12.2024, №8 від 25.01.2025, №9 від 29.05.2025, №10 від 04.07.2025, №11 від 18.07.2025.
Відповідно до Додатку №1 до додаткової угоди №8 від 25.01.2025 до Контракту ("Специфікація товарів ІНФОРМАЦІЯ_5") передбачена поставка Товару у наступні терміни:
ІНФОРМАЦІЯ_11
Також, сторонами Контракту неодноразово приймались рішення про продовження строків його дії та поставки Товару: Додаткові угоди №4 від 14.11.2024, №9 від 29.05.2025, №11 від 18.07.2025.
Додатковою угодою №11 від 18.07.2025 термін дії Контракту встановлено до 31.12.2025, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, у тому числі гарантійних (п. 11.1. Контракту).
Як вказує позивач, 22.02.2024 відповідно до п. 2.9. Контракту здійснено попередню оплату у розмірі 50% від вартості Товару в сумі ІНФОРМАЦІЯ_12, що підтверджується платіжною інструкцією № 51 від 22.02.2024, доданої до матеріалів справи.
Також у період з 25.09.2024 по 18.02.2025 позивач сплатив відповідачу кошти в розмір ІНФОРМАЦІЯ_13
Станом на дату звернення до суду позивач частково виконав зобов'язання з поставки Товару за Контрактом, що підтверджується долученими до справами актами №№1-28 приймання-передачі товару за державним контрактом від 30.01.2024 № № НОМЕР_4, підписаними повноважними представниками сторін, а саме:
- ІНФОРМАЦІЯ_14
- ІНФОРМАЦІЯ_15
- у частині часткового виготовлення ІНФОРМАЦІЯ_16 з ІНФОРМАЦІЯ_17.
Отже, відповідач не виконав свої зобов'язання з поставки ІНФОРМАЦІЯ_18, чим було порушено умови укладеного між сторонами Контракту.
Водночас, як свідчать матеріали справи відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за Контрактом та зазначив про неможливість поставки товару у передбачені Контрактом строки. На підтвердження зазначеного відповідач листами: від 11.04.2025 № 2025-11-04/2112/059 надано копію Сертифікату №3100-25-0616 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати України від 09.04.2025 № 151/05-4; від 09.06.2025 № 2025-09-06/2988/059 надано копію Сертифікату №3100-25- 0915 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати України від 05.06.2025 №225/05-4; від 06.08.2025 № 2025-06- 08/4165/059 надано копію Сертифікату №3100-25-1363 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати України від 04.08.2025 № 364/05-4.
У відповідності до Сертифікатів Торгово-промислової палати України період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено: дата настання: 09.11.2024; дата закінчення: тривають на 04.08.2025.
05.08.2025 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення № 24-13658 про розірвання Державного контракту від 30.01.2025 №23/2-4-VDK-24 та вимогу про повернення попередньої оплати в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19 на підставі статей 530, 610, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України та п. 12.1. Державного контракту.
У повідомленні від 05.08.2025 відповідач зазначив, що з 18.08.2025 Контракт ним розірваний в односторонньому порядку на підставі п. 12.1. Контракту.
Не погоджуючись з таким рішенням позивача, відповідач листом №2025-11-08/4229/094 від 11.08.2025 повідомив про продовження виконання своїх зобов'язань за Державним контрактом як до 18.08.2025, так і після 18.08.2025, з огляду на критичну необхідність продовження виготовлення та поставки товару Збройним Силам України в умовах правового режиму воєнного стану, а також безпідставність одностороннього розірвання Контракту.
02.10.2025 позивач надіслав на електронну адресу відповідача за вих. № 24-17694 Повідомлення про розірвання Державного контракту від 30.01.2024 № НОМЕР_4 в односторонньому порядку з 10.10.2025, у зв'язку із тривалістю дії обставин не переборної сили більше як 90 календарних днів, та з вимогою повернення невикористаної частини попередньої оплати в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19.
Відповідач, не погоджуючись з Повідомленням від 02.10.2025, листом від 08.10.2025 №2025-08-10/5178/094 повідомив позивача про безпідставність розірвання Державного контракту в односторонньому порядку та про відмову в прийнятті пропозиції про розірвання Державного контракту з 10.10.2025.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не повернув невикористану частину попередньої оплати в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19 та товар на вказану суму не поставив, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19 та нарахованих за період з 11.10.2025 по 25.11.2025, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, 3% річних у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_20
Відповідач під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечив, вказуючи на те, що Повідомлення про розірвання Державного контракту від 30.01.2024 № НОМЕР_4 в односторонньому порядку з 10.10.2025 вчинено позивачем з порушення вимог частини другої ст. 207 ЦК України, пунктів 12.2., 13.3., 13.4. Державного контракту без надання необхідних документів (відсутні будь-які додатки до Повідомлення від 02.10.2025), що вказує на неналежний доказ в розумінні ст. 73 ГПК України у даній справі.
Крім того, відповідач вважає, що односторонні дії та поведінка позивача щодо розірвання Державного контракту суперечить суспільним інтересам, оскільки в умовах протистояння збройній агресії російської федерації в Україні існує нагальна потреба в 152 мм пострілах з осколково-фугасним снарядом та повним змінним метальним зарядом до систем Д-20, 2С3, «ДАНА».
Також відповідач зазначив про безпідставність нарахування позивачем 3% річних, оскільки строк дії Державного контракту продовжено до 31.12.2025 (в редакції Додаткової угоди №11 від 18.07.2025), що вказує на період протягом якого, сторони можуть виконувати (реалізувати) свої права то обов'язки за Державним контрактом, що кореспондується з нормами статті 251 ЦК України, якою встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто, вимога про повернення відповідачем невикористаної попередньої оплати у позивача може виникнути після 31.12.2025, у випадку не поставки залишку Товару.
Отже, в розумінні вимог діючого законодавства та умов Державного контракту у відповідача відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем, зокрема, за Державним контрактом, що вказує на відсутність прострочення відповідачем грошового зобов'язання та необґрунтованість застосування норм статті 625 ЦК України для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
На підставі Державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_5 № НОМЕР_1 від 30.01.2024 між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, договір як підстава для виникнення господарських зобов'язань є обов'язковим для виконання сторонами, за загальним правилом сторони не мають права змінити умови відповідного зобов'язання в односторонньому порядку, а повинні виконувати його належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.02.2024 відповідно до п. 2.9. Контракту, позивач здійснив попередню оплату у розмірі 50% від вартості Товару в сумі ІНФОРМАЦІЯ_12 на підставі платіжної інструкції № 51 від 22.02.2024.
Також у період з 25.09.2024 по 18.02.2025 позивач сплатив відповідачу кошти в розмір ІНФОРМАЦІЯ_13
На день розгляду справи позивач частково виконав зобов'язання з поставки Товару за Контрактом, що підтверджується долученими до справами актами №№1-28 приймання-передачі товару за державним контрактом від 30.01.2024 № № НОМЕР_4, підписаними повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень.
Відповідач не виконав свої зобов'язання з поставки ІНФОРМАЦІЯ_18, що останнім під час розгляду справи не заперечувалось.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
02.10.2025 позивач надіслав на електронну адресу відповідача за вих. № 24-17694 Повідомлення про розірвання Державного контракту від 30.01.2024 № НОМЕР_4 в односторонньому порядку з 10.10.2025, у зв'язку із тривалістю дії обставин не переборної сили більше як 90 календарних днів, та з вимогою повернення невикористаної частини попередньої оплати в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19.
Суд погоджується з доводами відповідача, що Повідомлення про розірвання Державного контракту від 30.01.2024 № НОМЕР_4 в односторонньому порядку з 10.10.2025 суперечить положенням п.12.1 Контракту та ст. 651 ЦК України.
Так, умови п. 12.1. Контракту визначає продовження строку дії обставин непереборної сили більш як 90 (дев'яносто) календарних днів однією із умов його припинення (розірвання), при чому односторонній порядок розірвання цього правочину цим пунктом передбачено лише в одному випадку - у разі істотного порушення умов Контракту Виконавцем, що створює реальну загрозу безперебійному забезпеченню потреб Збройних Сил України в умовах стримування збройної агресії російської федерації проти України, зокрема, але, не виключно, у разі порушення Виконавцем строків поставки Товару більше ніж на 31 календарний день.
Таким чином, розірвання (припинення) Контракту на підставі продовження строку дії обставин непереборної сили більш як 90 (дев'яносто) календарних днів здійснюється в загальному порядку (за згодою обох сторін) в установленому п. 12.2. Контракту порядку шляхом направлення пропозиції в письмовій формі не пізніше, ніж за 7 (сім) календарних днів до запланованої дати його розірвання, з наданням всієї необхідної документації для припинення взаємовідносин за цим Контрактом та здійснення взаєморозрахунків, а не шляхом його одностороннього розірвання.
Однак, як свідчать матеріали справи, на день вирішення спору строк дії Державного контракту від 30.01.2024 № НОМЕР_4 закінчився та сторони у встановленому порядку не дійшли згоди щодо продовження строку його дії шляхом укладання додаткової угоди.
Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач свої зобов'язання щодо передачі позивачу товару на суму ІНФОРМАЦІЯ_19 на день розгляду справи не виконав.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь нараховані за період з 11.10.2025 по 25.11.2025 три відсотки річних у загальному розмірі ІНФОРМАЦІЯ_20
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
Водночас, як установлено судом вище, право на повернення суми попередньої оплати у позивача виникло зі спливом строк дії укладеного Контракту, тобто починаючи з 01.01.2026, оскільки позивач неправомірно розірвав Державний контракт від 30.01.2024 № НОМЕР_4 із зазначенням дати 02.10.2025, а відтак, і право на нарахування 3% річних виникає з вказаної дати.
Отже, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування 3% річних за період з 11.10.2025 по 25.11.2025, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_21" (АДРЕСА_1) на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_2) заборгованість у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19 та витрати по сплаті судового збору в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_22.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В іншій частині вимог - в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 20.04.2026.
Суддя А.І. Привалов