вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" квітня 2026 р. Справа№ 920/239/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Шаратова Ю.А.
Бестаченко О.Л.
при секретарі судового засідання Супрун В.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.04.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.01.2026 (повний текст ухвали підписано 13.01.2026) за заявою Акціонерного товариства «Сумиобленерго» від 13.06.2025 №б/н про розстрочення виконання судового рішення (вх №3397 від 13.06.2025)
у справі №920/239/23 (суддя Короленко В.Л.)
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Акціонерного товариства «Сумиобленерго»
про стягнення 11118413,42 грн
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Сумиобленерго»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про тлумачення умов договору,
Відповідно до пунктів 4-5 резолютивної частини ухвали від 16.12.2024 у справі №920/239/23 постановлено прийняти до розгляду та частково задовольнити заяву АТ "Сумиобленерго" (вх №3296 від 19.07.2024) в частині закриття провадження у справі; закрити провадження з розгляду зустрічного позову на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.05.2025 у справі №920/239/23 первісний позов задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Сумиобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 3100764,30 грн (три мільйони сто тисяч сімсот шістдесят чотири грн 30 коп.) 3% річних, 7939444,05 грн (сім мільйонів дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста сорок чотири грн 05 коп.) інфляційних збитків, а також 165603,13 грн (сто шістдесят п'ять тисяч шістсот три грн 13 коп.) судового збору; в іншому відмовлено.
13.06.2025 Акціонерного товариства "Сумиобленерго" звернулось до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення (вх №3397), відповідно до якої просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 19.05.2025 у справі №920/239/23 щодо стягнення 11205811,48 грн заборгованості за наступним графіком:
1) судові витрати - 165603,13 грн до 30.06.2025;
2) 3 % річних - 258397,03 грн до 30.06.2025;
3) інфляційні втрати - 661620,34 грн до 30.06.2025;
4) 3 % річних - 258397,03 грн до 31.07.2025;
5) інфляційні втрати - 661620,34 грн до 31.07.2025;
6) 3 % річних - 258397,03 грн до 31.08.2025;
7) інфляційні втрати - 661620,34 грн до 31.08.2025;
8) 3 % річних - 258397,03 грн до 30.09.2025;
9) інфляційні втрати - 661620,34 грн до 30.09.2025;
10) 3 % річних - 258397,03 грн до 31.10.2025;
11) інфляційні втрати - 661620,34 грн до 31.10.2025;
12) 3 % річних - 258397,03 грн до 30.11.2025;
13) інфляційні втрати - 661620,34 грн до 30.11.2025;
14) 3 % річних - 258397,03 грн до 31.12.2025;
15) інфляційні втрати - 661620,34 грн до 31.12.2025;
16) 3 % річних - 258397,03 грн до 31.01.2026;
17) інфляційні втрати - 661620,34 грн до 31.01.2026;
18) 3 % річних - 258397,03 грн до 28.02.2026;
19) інфляційні втрати - 661620,34 грн до 28.02.2026;
20) 3 % річних - 258397,03 грн до 31.03.2026;
21) інфляційні втрати - 661620,34 грн до 31.03.2026;
22) 3 % річних - 258397,03 грн до 30.04.2026;
23) інфляційні втрати - 661620,34 грн до 30.04.2026;
24) 3 % річних - 258396,97 грн до 19.05.2026;
25) інфляційні втрати - 661620,31 грн до 19.05.2026.
Ухвалою від 19.06.2025 у справі №920/239/23 прийнято до розгляду заяву АТ "Сумиобленерго" від 13.06.2025 №б/н про розстрочення виконання судового рішення (вх №3397 від 13.06.2025); призначено розгляд заяви в судовому засіданні; запропоновано ПрАТ "НЕК "Укренерго" надати письмове обґрунтування своєї позиції у справі з огляду на подану АТ "Сумиобленерго" заяву.
19.06.2025 ПрАТ "НЕК "Укренерго" надало заперечення на заяву про розстрочення судового рішення (вх №2975).
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.01.2026 задоволено заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду від 19.05.2025 у справі №920/239/23 (вх №3397 від 13.06.2025) з урахуванням заяви про уточнення розстрочення виконання рішення (вх №61 від 06.01.2026).
Розстрочено виконання рішення Господарського суду Сумської області від 19.05.2025 у справі №920/239/23 до 19.05.2026 згідно з графіком розстрочення, наведеного в заяві про уточнення розстрочення виконання рішення (вх №61 від 06.01.2026), а саме:
№ п/п призначення оплати сума, грн кінцева дата сплати
1) 3% річних 775191,08 грн 08.02.2026,
2) інфляційні втрати 1984861,01 грн 08.02.2026,
3) 3% річних 775191,08 грн 08.03.2026,
4) інфляційні втрати 1984861,01грн 08.03.2026,
5) 3% річних 775191,08 грн 08.04.2026,
6) інфляційні втрати 1984861,01грн 08.04.2026,
7) 3% річних 775191,06 грн 19.05.2026,
8) інфляційні втрати 1984861,02 грн 19.05.2026.
Ухвала мотивована наявністю правових підстав для задоволення заяви.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач за первісним позовом 23.01.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 23.01.2026) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду відмовити повністю.
Скаржник вважає ухвалене рішення прийнятим з порушенням норм ч.5 ст.86 ГПК України, ухваленим на підставі припущень, без повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, та таким, що не відповідає нормам статті 236 ГПК України.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.
Апелянт зазначає, що виключний характер обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, мають бути доведені належними та допустимими доказами, яких відповідач не надав.
Судом надано перевагу доводам відповідача та не надано оцінку тому факту, що наслідки вторгнення рф в Україну на НЕК «Укренерго» вплинули не в меншій мірі, як на відповідача, наслідки військової агресії рф ніяк не свідчать про знаходження відповідача у гіршому становищі ніж позивач і не є підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Впровадження воєнного стану в Україні не може бути прийнято до уваги, оскільки наслідки, спричинені вторгненням рф в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін.
В умовах воєнного стану позивач також несе значні витрати на відновлювальний ремонт пошкоджених електричних мереж, електропідстанцій та інших об'єктів енергетичної інфраструктури в межах усієї України внаслідок щоденних терористичних атак з боку рф, на нього також поширюється негативний вплив воєнного стану та військових дій.
Обставини, зазначені відповідачем в обґрунтування свого клопотання, наявність гострого дефіциту коштів, незадовільний фінансовий стан відповідача, не можуть вважатися такими, які ускладнюють виконання рішення суду.
Апелянт вважає, що розстрочення виконання рішення базується на неналежних доказах, відповідачем не подано жодного належного доказу, про неможливість виконання ним рішення суду.
В матеріалах справи відсутні докази ймовірного погашення заборгованості в майбутньому, суд не дослідив можливості погашення заборгованості боржником за уточненим графіком до 19.05.2026.
Апелянт вказує на свій надскладний фінансовий стан, вважає що розстрочення виконання рішення з тих підстав, що у позивача відсутні збитки, протирічить принципу обов'язковості судового рішення, порушує принципи рівності перед законом і судом та не відповідає завданню господарського судочинства в частині справедливого та неупередженого вирішення судом спорів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2026 апеляційну скаргу позивача за первісним позовом передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаратов Ю.А., Бестаченко О.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
28.01.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.01.2026) через підсистему «Електронний суд» представником скаржника подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №AU.GV-4760 від 28.01.2026 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 662, 40 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.01.2026 у справі №920/239/23. Витребувано невідкладно матеріали справи №920/239/23 з Господарського суду Сумської області. Справу призначено до розгляду на 02.03.2026.
03.02.2026 судом першої інстанції повідомлено про надіслання справи №920/239/23 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Станом на 02.03.2026 матеріали справи №920/239/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.
В судовому засіданні 02.03.2026 приймав участь представник відповідача, в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів приймав участь представник позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 оголошено перерву у справі № 920/239/23 на 06.04.2026.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідач категорично заперечував доводи апеляційної скарги позивача.
Явка представників сторін
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.04.2026 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.04.2026 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
В судовому засіданні 06.04.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
10.07.2025 Північний апеляційний господарський суд електронною поштою надіслав Господарському суду Сумської області ухвалу від 08.07.2025 у справі №920/239/23, відповідно до п. 1 резолютивної частини якої витребував матеріли справи №920/239/23 із Господарського суду Сумської області.
11.07.2025 Господарським судом Сумської області направлено справу №920/239/23 до Північного апеляційного господарського суду.
Листом від 11.08.2025 у справі №920/239/23 суд повідомив учасників справи, що у зв'язку із направленням матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, заява представника відповідача за первісним позовом про розстрочення виконання судового рішення буде розглянута після повернення матеріалів справи до Господарського суду Сумської області.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у справі №920/239/23 рішення Господарського суду Сумської області від 19.05.2025 у справі №920/239/23 залишено без змін.
18.12.2025 матеріали справи повернуто до Господарського суду Сумської області.
18.12.2025 на примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 19.05.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у справі №920/239/23 виданий наказ.
Ухвалою від 23.12.2025 у справі №920/239/23 призначено розгляд заяви Акціонерного товариства "Сумиобленерго" від 13.06.2025 №б/н про розстрочення виконання судового рішення (вх №3397 від 13.06.2025) у судове засідання на 08.01.2026, 10:30, за участі представника позивача - Батовської Тетяни Іванівни (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
06.01.2026 Акціонерного товариства "Сумиобленерго" подало заяву про уточнення розстрочення виконання рішення суду (вх №61), в якій заявник уточнює графік розстрочення та просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 19.05.2025 у справі №920/239/23 згідно з уточненим графіком, а саме:
№ п/п призначення оплати сума, грн кінцева дата сплати
1) 3% річних 775191,08 08.02.2026,
2) інфляційні втрати 1984861,01 08.02.2026,
3) 3% річних 775191,08 08.03.2026,
4) інфляційні втрати 1984861,01 08.03.2026,
5) 3% річних 775191,08 08.04.2026,
6) інфляційні втрати 1984861,01 08.04.2026,
7) 3% річних 775191,06 19.05.2026,
8) інфляційні втрати 1984861,02 19.05.2026.
Всього: 11040208,35.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи в електронному вигляді, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Частинами 1 та 5 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 ст. 331 ГПК).
Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 914/416/20.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19.
За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, підставою для звернення сторони до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення є наявність обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим у визначений строк.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Заява про розстрочення виконання рішення суду обгрунтована тим, що предметом позову у даній справі є стягнення інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне внесення попередньої оплати і фактичної оплати за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління №0511-03041 від 27.06.2019). Основна заборгованість у відповідача перед позивачем за первісним позовом за надані послуги за договором у справі №920/239/23 відсутня повністю.
Відповідач звертає увагу, що АТ "Сумиобленерго" на ринку електричної енергії є оператором системи розподілу та здійснює свою діяльність відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 року № 2019-VIII та відповідальний за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.
АТ "Сумиобленерго" надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам і електропостачальникам на території Сумської області.
Також відповідач включений до переліку підприємств, установ і організацій паливно-енергетичного комплексу, що підтверджується витягом з наказу Міністерства енергетики України №89 від 10.03.2023 "Про затвердження переліку підприємств, установ і організацій паливноенергетичного комплексу", є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується витягом з наказу Міністерства енергетики України № 243 від 05.07.2024 "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (протокол № 29)", та підтверджено статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується витягом з наказу Міністерства енергетики України № 478 від 25.12.2024 "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 58)".
Судом визнано загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який на час розгляду заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення не скасований.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідач в поданій заяві зазначає, що станом на 11.06.2025 орієнтовна сума збитків від військової агресії для відповідача сягнула 1190476710,00 грн. Для відшкодування завданих збитків відповідач звернувся до Європейського суду з прав людини, що підтверджується копіями двох заяв до ЄСПЛ від 08.08.2022 та 31.10.2022. Подання заяв до ЄСПЛ підтверджується чеками відправлення через Укрпошту від 08.08.2022 № СР400490509UA та від 31.10.2022 № СР400490336UA відповідно.
Відновлення нормальної роботи пошкоджених об'єктів електроенергетики є першочерговим завданням для відповідача, оскільки з огляду на прикордонне розташування Сумського регіону, безперебійне забезпечення електроенергією об'єктів Збройних Сил України, інших військових формувань та органів державної влади має вкрай важливе значення.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік). Згідно Переліку територія Сумської області має більш ніж 100 населених пунктів, що є територією на яких ведуться бойові дії.
Таким чином, воєнний стан в Україні, активні бойові дії на території Сумщини та дія вищевказаних обмежень сприяли тому, що споживачі несвоєчасно розраховуються за спожиту електричну енергію. Ситуацію погіршує той факт, що внаслідок дефіциту генеруючих потужностей та застосування графіків аварійних обмежень електроспоживання, а також пошкодження мереж внаслідок бойових дій у період 2022-2024 роки, спостерігається зменшення обсягів споживання електричної енергії на території Сумської області, і, як наслідок, призводить до постійного недоотримання доходу відповідача внаслідок зменшення фактичних обсягів розподілу електричної енергії порівняно з обсягами розподілу електричної енергії, урахованими в затвердженій структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії.
Позивач, не погоджується з ухвалою суду про розстрочення виконання рішення суду згідно з викладеним графіком, зазначає, що виключний характер обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, мають бути доведені належними та допустимими доказами, яких відповідач не надав.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
За обґрунтованими висновками місцевого господарського суду, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання за договором, неналежне виконання якого відповідачем було предметом спору у справі, беручи до уваги відсутність основної заборгованості відповідача перед позивачем за спірний період за надані послуги згідно з договором, наявність заборгованості перед відповідачем інших учасників ринку, наявність у відповідача збитків унаслідок агресії Російської Федерації проти України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розстрочення виконання рішення у даній справі не порушить баланс інтересів сторін в умовах дії воєнного стану в Україні та не стане перешкодою у досягненні мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні встановлених законодавством гарантій для відповідача та співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача.
Відповідачем доведено, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення відповідачем розрахунків, а отже врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, заява відповідача про розстрочена виконанням судового рішення є обґрунтованою та доведеною належними доказами, ніж заперечення позивача щодо зазначеної заяви, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення викання рішення (вх №3397 від 13.06.2025) з урахуванням заяви про уточнення (вх №61 від 06.01.2026).
Апелянт зазначає, що в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду Відповідач послався на обставини, в яких перебувають обидві сторони цієї справи.
Колегія суддів враховує, що впровадження воєнного стану в Україні та наслідки, спричинені вторгненням рф в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін.
Позивач - товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 (доступне на офіційному порталі Верховної Ради Про затвердження переліку об'єкті...| від 04.03.2015 № 83) ПрАТ «НЕК Укренерго» віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Тобто, Позивач має стратегічне значення навіть в мирний час. Так само Позивачу підтверджено статус критично важливого
підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, витяг з наказу Міністерства енергетики України від 03 грудня 2024 року № 452 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 55)».
Відповідач не заперечує, що НЕК «Укренерго» - єдиний оператор системи передачі України з функціями оперативно-технологічного управління Об'єднаною енергосистемою України (ОЕС), передачі електроенергії магістральними електромережами від генерації до розподільчих мереж, а також адміністратора комерційного обліку та адміністратора розрахунків на ринку електричної енергії України.
Від НЕК «Укренерго» залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому (по всій території України, в тому числі і в Сумській області).
В той же час, відповідач зазначає, що Відповідач знаходився і продовжує знаходитися у критичному стані, внаслідок чого є складнощі із здійсненням виплати заробітної плати, фінансуванням ремонтних програм, здійсненні розрахунків з бюджетами по податках та зборах, а тому Відповідач знаходиться у набагато скрутнішому становищі ніж Апелянт, так як Апелянт є державним підприємством, а банкрутство Відповідача є набагато реалістичнішим ніж банкрутство Апелянта, який має повну підтримку держави Україна, а також отримує кредитні кошти від міжнародних світових банків під гарантії держави Україна.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на всі фактичні обставини справи, зокрема, на введення воєнного стану в Україні, який впливає на спроможність своєчасного ведення Відповідачем розрахунків; підтвердження Торгово-промисловою палатою України, що військова агресія рф проти України та введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання (позивача та відповідача), так і для населення; відсутність заборгованості у спірних періодах за надані послуги згідно Договору; наявність величезної заборгованості перед Відповідачем інших учасників ринку; наявність у Відповідача збитків від агресії рф проти України; наявність 5 кілометрової зони, яка впливає на надання послуг розподілу і унеможливлює припинення крадіжки електричної енергії на її території; наявність захваченої території Сумської області ворогом та примусова евакуація населення в Сумської області з 10 кілометрової зони; наявність заборони щодо нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних; наявність заборони щодо припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі; наявність реальних причин банкрутства Відповідача - розстрочення виконання рішення у даній справі згідно графіку розстрочення, що пропонувався, не порушить балансу інтересів сторін в умовах дії воєнного стану в Україні та не є перешкодою у досягненні мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні встановлених законодавством гарантій для Відповідача та співмірності негативних наслідків для Відповідача з інтересом Апелянта.
При цьому передбачена процесуальним законом можливість розстроче6ння виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника у стан неплатоспроможності.
При вирішенні питання строку, на який розстрочено виконання рішення суду правильними є висновки суду, що розстрочення виконання вказаного рішення суду у даному випадку не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення.
Судом правильно враховано, що за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).
Місцевим господарським судом, під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення, вірно враховано, що надання відповідачу розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору.
Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що строк на який розстрочено виконання даного рішення до 19.05.2026, у тому числі зважаючи на необхідність таких дій задля забезпечення балансу інтересів всіх учасників відносин, жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.
Доводи та міркування скаржника під час апеляційного перегляду прийнятої у справі ухвали взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у мотивувальній частині постанови, однак не спростовують та не впливають на прийняття ухвали у справі, належно оцінені та обгрунтовано відхилені під час судового розгляду та апеляційного перегляду у справі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги позивача належить відмовити.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.01.2026 у справі №920/239/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.01.2026 у справі №920/239/23 залишити без змін.
3. Матеріали оскарження у справі №920/239/23 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 21.04.2026.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.А. Шаратов
О.Л. Бестаченко