Ухвала від 20.04.2026 по справі 910/14968/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"20" квітня 2026 р. Справа№ 910/14968/22 (910/15648/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Сотнікова С.В.

без виклику учасників справи

розглянувши заяву ОСББ "Подол Град" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Подол Град" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року

у справі №910/14968/22(910/15648/25) (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Подол Град"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджісервіс"

про скасування рішення, визнання договору недійсним та усунення

перешкод у користуванні майном

в межах справи №910/14968/22

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року у справі №910/14968/22(910/15648/25) відмовлено у задоволенні заяви ОСББ "Подол Град" про вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСББ "Подол Град" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року у справі №910/14968/22(910/15648/25) та прийняти нове рішення, яким заяву ОСББ "Подол Град" про забезпечення позову шляхом накладання арешту на газову котельню - задовольнити.

За результатами апеляційного перегляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В. апеляційну скаргу ОСББ "Подол Град" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року у справі №910/14968/22(910/15648/25) задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року у справі №910/14968/22(910/15648/25) скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволено.

Представником позивача у судовому засіданні 02.04.2026 у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України, тобто до закінчення судових дебатів, зроблено заяву про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, докази понесення яких та їх розміру останній зобов'язався подати протягом п'яти днів після ухвалення відповідного судового рішення по суті спору.

07.04.2026 року через систему "Електронний суд" від представника ТОВ ОСББ "Подол Град" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в якому останній просить суд стягнути з ТОВ "Укрбуд Девелопмент" та ТОВ "Енерджісервіс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року прийнято до розгляду заяву ОСББ "Подол Град" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу без повідомлення учасників справи та запропоновано учасникам провадження у справі подати до суду письмові пояснення щодо заяви про вирішення питання про судові витрати або клопотання про зменшення таких витрат.

16.04.2026 через систему "Електронний суд" від ТОВ "Енерджисервіс" надійшли заперечення на заяву ОСББ "Подол Град" про ухвалення додаткового рішення у даній справі, в яких останнє вказало, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу є необґрунтовано завищеними, а тому підлягають зменшенню.

Розглянувши наявні матеріали справи та дослідивши доводи заяви про вирішення питання про судові витрати без повідомлення учасників справи, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Статтею 2 ГПК України визначено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 наведеної норми).

Відповідно до ст. 123 ГПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №242/4741/16-ц).

Попереднє визначення суми судових витрат врегульовано ст. 124 ГПК України, відповідно до якої разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина 1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2). Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина 3). Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини 1, 2 статті 126 ГПК України).

Порядок розподілу судових витрат визначено у ст. 129 ГПК України, за змістом якої судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1). Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9). При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 11). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, порядок розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України здійснюється судом за результатами вирішення спору.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі №550/936/18 зазначено, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується, зазвичай, при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору з ухваленням рішення суду.

Відповідно до частини статті 232 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених ГПК, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Разом із тим за частиною 1 ст. 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Приписами пункту 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно частини 3 статті 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відтак, положеннями статті 233 ГПК України обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні ухваленням рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №914/201/19, в ухвалах Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №903/834/20, від 03.08.2022 у справі №907/418/21).

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Зміст статті 221 (ухвалення рішення про судові витрати) та статті 244 ГПК України свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті) якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується судом при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом це питання не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи (подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 року у справі №904/4380/21, від 11.05.2023 року у справі №910/4631/22, від 07.06.2023 року у справі №910/15830/20, від 27.03.2023 року у справі №910/25118/15, в ухвалі Верховного Суду від 03.08.2022 року у справі №907/418/21).

У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 року у справі №905/1623/20 зазначено, що зі змісту статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується ухваленням постанови (ч. 4 ст. 232 ГПК України).

При цьому питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, у тому числі під час апеляційного, а в подальшому і касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції (у цьому випадку ухвали про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову) може бути предметом судового дослідження під час вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами вирішення спору по суті (близька за змістом позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №905/671/19, від 18.11.2021 у справі №910/4862/21, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21, від 27.07.2022 у справі №907/418/21, ухвалах від 22.02.2022 у справі №910/5257/21, від 03.08.2022 у справі №907/418/21, від 27.03.2023 у справі №910/25118/15).

Застосування підходу, за якого розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із переглядом ухвал суду, ставиться у залежність від результату вирішення спору по суті, додатково свідчить про те, що до такого розподілу застосовується загальне правило, передбачене ч.4 ст.129 ГПК України (аналогічні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі №910/15830/20).

Як було зазначено вище, судом апеляційної інстанції згідно постанови від 02.04.2026 року було переглянуто ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року про відмову у забезпеченні позову.

Тобто, в даному випадку спір по суті не вирішувався, а предметом перегляду була ухвала з процесуальних питань, відтак апеляційний господарський суд позбавлений можливості стягувати судові витрати за розгляд апеляційної скарги на ухвалу про відмову у забезпеченні позову, як таку, що не є остаточним рішенням, винесеним за результатами розгляду справи по суті.

Станом на момент винесення даної ухвали остаточне рішення місцевим господарським судом у даній справі не прийнято, тому передчасним є покладення судових витрат, понесених ОСББ "Подол Град", на правничу допомогу в рамках перегляду ухвали з процесуальних питань.

Поряд з цим, питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції при перегляді ухвали про відмову у забезпеченні позову може бути вирішено за результатами розгляду спору по суті. (Такий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №910/5257/21).

За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСББ "Подол Град" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Подол Град" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи №910/14968/22 (910/15648/25) в суді апеляційної інстанції відмовити.

2.Копію ухвали суду надіслати сторонам у справі.

3.Справу повернути до господарського суду міста Києва.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

С.В. Сотніков