вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" квітня 2026 р. Справа№ 920/451/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 07.04.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління комунальним майном Сумської обласної ради
на рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2025 (повне судове рішення складено 13.08.2025)
у справі №920/451/23 (суддя Д.В. Вдовенко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Координат БС"
до Управління комунальним майном Сумської обласної ради в особі ліквідаційної комісії
про стягнення 3 134 000, 00 грн, зобов'язання вчинити дії
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Координат БС" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Управління комунальним майном Сумської обласної ради в особі ліквідаційної комісії про стягнення 3 134 000, 00 грн заборгованості відповідно до договору № 28-10/22 від 28.10.2022, укладеного між сторонами та зобов'язання відповідача включити кредиторські вимоги позивача в сумі 3 134 000 грн 00 коп. до реєстру вимог кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу Управління майном Сумської обласної ради.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо прийняття та оплати робіт, наданих позивачем відповідно до умов договору про надання послуг.
Історія справи, короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, у справі №920/451/23 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 05.02.2025 рішення Господарського суду Сумської області від 28.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 920/451/23 скасовано, а справу № 920/451/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зауважив на тому, що під час нового розгляду справи, господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір у межах заявлених позовних вимог з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Сумської області від 17.07.2025 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Управління майном Сумської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Координат БС" 3 134 000 грн 00 коп. заборгованості.
Зобов'язано Управління майном Сумської обласної ради в особі ліквідаційної комісії (комісії з припинення) включити кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Координат БС" в сумі 3 134 000 грн 00 коп. до реєстру вимог кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу Управління майном Сумської обласної ради.
Стягнуто з Управління майном Сумської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Координат БС" 49 694 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 59 632 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 79 510 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що за наявності факту реального виконання робіт та надання послуг позивачем за договором, не підписання відповідачем акту приймання-передачі послуг з посиланням під час розгляду справи в суді на виконання робіт/надання послуг з порушенням встановленого договором строку під час дії договору є необґрунтованим, а нездійснення відповідачем оплати після отримання акту, рахунку, технічної документації, витягів з ДЗК є порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України.
Суд також встановив, що позивач, у межах визначених строків, звернувся до відповідача із заявою про визнання вимог кредитора, згідно з якою просив визнати кредиторські вимоги на загальну суму 3 134 000,00 грн. Відповіді на заяву позивача відповідач не надав, будь-якого рішення не прийняв, тобто ухилився від розгляду вимог позивача, чим порушив права кредитора, у зв'язку з чим суд вважав позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління комунальним майном Сумської обласної ради звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 17.07.2025 у справі №920/451/23 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом без повного урахування висновків Верховного Суду, наведених в постанові від 05.02.2025, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що:
- предметом Договору було саме надання послуг з інвентаризації земель (п. 1.1.), а підставою для їх оплати - належним чином оформлені акти приймання передачі (п. 4.1). При цьому ні Договір, ні додатки до нього не містять норм щодо передачі від позивача до відповідача жодних матеріальних результатів його виконання, а тому висновки суду першої інстанції про наявність у Договору ознак договору підряду є помилковими;
- висновки суду першої інстанції про предметність Договору та застосування до виниклих між позивачем та відповідачем правовідносин норм, що регулюють питання виконання договору підряду, є порушенням матеріального права, оскільки є законодавчо не обґрунтованими, не відповідають обставинам та матеріалам справи;
- положеннями Договору було визначено, що оплата здійснюється у межах наявних відповідних бюджетних призначень (асигнувань, встановлених кошторисом на 2022 рік) за рахунок коштів обласного бюджету Сумської області, тому відносини, які виникають у процесі виконання Договору, регулюються нормами Бюджетного кодексу України.
Також зі змісту апеляційної скарги слідує, що скаржник просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 21.08.2025, однак, додаткове рішення від 21.08.2025, ухвалене Господарським судом Сумської області у справі №920/451/23, яке оскаржує відповідач - відсутнє, що за висновком апеляційного суду є технічною помилкою допущеною скаржником при виготовленні тексту даної апеляційної скарги.
Узагальнені доводи та заперечення сторін
11.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач зауважує на тому, що рішення суду є законним та обгрунтованим, ухваленим із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, вірно встановленими обставинами та підтвердженими належними та допустими доказами.
21.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній заперечив доводи позивача, наведені у відзиві та підтримав свою позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг, заяв та клопотань сторін
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 12.11.2025 апеляційну скаргу у справі №920/451/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 апеляційну скаргу Управління комунальним майном Сумської обласної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2025 у справі №920/451/23 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.12.2025.
02.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Розгляд справи відкладено на 25.12.2025.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/451/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.12.2025, справу №920/451/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Управління комунальним майном Сумської обласної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2025 у справі №920/451/23 колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Сибіга О.М., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.02.2026.
Розгляд справи відкладено на 24.02.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці з 23.02.2026 по 27.02.2026, судове засідання призначене на 24.02.2026 не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 розгляд апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2025 у справі №920/451/23, призначено на 10.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. з 10.03.2026 по 12.03.2026 на черговому з'їзді суддів України та судді Сибіги О.М. з 16.03.2026 по 27.03.2026 у відпустці, розгляд апеляційної скарги Управління комунальним майном Сумської обласної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2025 у справі №920/451/23, призначено на 31.03.2026.
У судовому засіданні 31.03.2026 колегія суддів вирішила відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на 07.04.2026.
У судовому засіданні 07.04.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 07.04.2026 призначене для ухвалення та проголошення судового рішення з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість ухвалення та проголошення судового рішення за відсутності представника відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
28.10.2022 між ТОВ "Координат БС" та Управлінням комунального майна Сумської обласної ради укладений договір №28-10/22 про надання послуг з проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення, перелік яких викладений у специфікації (додатки №1,2 до договору).
Договір укладений за результатами проведення процедури закупівлі.
21.12.2022 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою (у тому числі) внесли зміни до додатку №1 до Договору - характеристика об'єкта (відомості про кількісний склад земель та площу).
Ціна договору складає 3 134 000,00 грн (пункт 3.1 договору).
Розрахунки за надані послуги проводяться за фактом надання послуг та після надання постачальником належним чином оформлених актів приймання-передачі наданих послуг. Оплата за надані послуги здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати отримання замовником актів приймання-передачі наданих послуг (пункти 4.1 - 4.2 договору).
Надання послуг здійснюється в термін до 26.12.2022 (пункт 5.1 договору).
Відповідно до пункту 5.2 договору датою надання послуг є дата, коли послуги було передано за місцем їх надання, що підтверджується відповідними документами (актом виконаних робіт, актом прийому-передачі).
В силу приписів пункту 5.4 договору зобов'язання постачальника щодо надання послуг вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання відповідних документів.
Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до пункту 2.4. договору постачальник зобов'язаний у момент передачі послуг надати оригінали або завірені копії документів, що засвідчують якість та безпечність послуг у відповідності до діючого законодавства України.
Відповідно до пункту 12.1 договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 26 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
14.12.2022 позивач надіслав відповідачу лист №117, у якому запропонував продовжити термін дії договору до 01.06.2023.
Відповідач відмовився від пропозиції позивача про укладення додаткової угоди та продовження строку дії договору (лист-відповідь від 28.12.2022 №01-12/594).
17.02.2023 Сумською обласною радою прийняте рішення про ліквідацію Управління майном Сумської обласної ради відповідно до якого припинено діяльність цієї юридичної особи, утворена ліквідаційна комісія та установлено, що претензії кредиторів приймаються протягом двох місяців з дати офіційного оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи та внесення запису про ліквідацію Управління майном Сумської обласної ради до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за адресою управління: площа Незалежності, 2, місто Суми, 40030.
Позивач 02.03.2023 надіслав на адресу відповідача лист №79, у якому повідомив про виконання зобов'язань за договором, запропонував прийняти послуги, підписати акт приймання-передачі послуг та оплатити їх.
До листа позивач додав підписаний його представником акт приймання-передачі послуг на суму 3 134 000,00 грн., рахунок-фактуру від 28.02.2023 №27 на суму 3 134 000,00 грн., а також технічну документацію із землеустрою разом з витягами з Державного земельного кадастру на земельні ділянки.
05.04.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання вимог кредитора, згідно з якою просив визнати кредиторські вимоги на загальну суму 3 134 000,00 грн.
Лист від 02.03.2023 та заява від 05.04.2023 були отримані відповідачем, про що свідчать відмітки на перших аркушах відповідного листа та заяви.
Відповідач акт приймання-передачі послуг не підписав, за надані послуги не розрахувався, не повідомив позивача про прийняте рішення щодо заяви про визнання вимог кредитора, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
У питанні розмежування "послуг" з "роботами" (предметом договору підряду), слід враховувати, що "роботи" це діяльність, результат якої має матеріальне вираження і може бути реалізований для задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб. Водночас "послуги" - це діяльність, результат якої не має, як правило, матеріального вираження, вони реалізуються і споживаються в процесі здійснення цієї діяльності.
Тобто, якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то при наданні послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Послуга споживається у процесі її надання. Грошовій оцінці підлягає не сам результат, а дії, які до нього призвели.
З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що за умовами укладеного між сторонами договору позивач зобов'язався провести інвентаризацію земель лісогосподарського призначення. До складу послуг відповідно до додатку № 2 до договору включено: складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, внесення даних до державного земельного кадастру, передача на державну реєстрацію земельної ділянки (внесення відомостей до Державного земельного кадастру) згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051. Приймання-передача послуг оформлюється актом, постачальник зобов'язаний у момент передачі послуг надати оригінали або завірені копії документів, що засвідчують якість та безпечність послуг у відповідності до діючого законодавства України. Замовник зобов'язався прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх.
Отже, з огляду зміст та умови спірного Договору, колегія суддів відзначає, що предмет спірного Договору в частині виготовлення та надання технічної документації є індивідуалізованим, а результат роботи має матеріальну форму, зокрема - технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення, яка після її виготовлення мала передатись у встановленому Договором порядку замовнику для подальшого його використання останнім у власних цілях, зокрема для проведення державної реєстрації земельних ділянок.
Разом з тим, інші послуги, передбачені Договором, підпадають під правове регулювання "Послуг" ЦК України.
За таких обставин, спірний Договір про надання послуг за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договору підряду та договору надання послуг.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 05.02.2025, передаючи дану справу на новий розгляд.
Протилежні доводи апеляційної скарги наведеного вище не спростовують та зводяться лише до власного тлумачення скаржником норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та умов укладеного з позивачем договору №28-10/22 про надання послуг з проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення від 28.10.2022.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Вказана норма кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що позивачем були надані послуги з порушенням встановленого в п. 5.1 договору строку.
Водночас, суд першої інстанції вірно відзначив, що невиконання зобов'язання у строк, визначений договором, тобто прострочення виконання зобов'язання не має наслідком автоматичне припинення зобов'язань між сторонами за договором у розумінні положень статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Прострочення виконання зобов'язання, тобто виконання такого не у строк, встановлений договором, за своєю правовою суттю є нічим іншим як порушенням умов Договору виконавцем (підрядником), що може мати наслідком застосування до такого, зокрема, штрафних санкцій, передбачених договором та/або законом, але у будь-якому випадку вказані обставини не мають своїм наслідком припинення зобов'язань для сторін, які залишилися невиконаними.
Щодо строку дії договору, суд першої інстанції правильно наголосив, що за умовами п. 12.1. договір діє до 26 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Докази розірвання договору, в тому числі в односторонньому порядку, докази визнання договору недійсним в матеріалах справи відсутні та суду не надано.
У свою чергу, закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд.
Отже, навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання. А тому можливим є виконання як позивачем, так і відповідачем зобов'язань за договором.
Судом також встановлено, що акт приймання-передачі послуг не підписаний відповідачем.
Так, статтею 853 ЦК України встановлюється обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша даної статті).
Наведені норми містять презумпцію обов'язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов'язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.
Частинами четвертою, шостою статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставою визнання акта виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника підписати акт, тобто наявність суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючи в підписанні акта.
У судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в пункті 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №916/693/21, від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19, від 15.10.2019 у справі №921/262/18, відповідно до якої передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Якщо замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України.
Отже, передання і прийняття послуг/робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Наявними в матеріалах справи доказами, а саме витягами з Державного земельного кадастру та виготовленою позивачем технічною документацією із землеустрою, підтверджується, що роботи зі складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель виконані позивачем, послуги щодо внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру надані.
Будь-яких зауважень до виконаної позивачем роботи та наданих послуг відповідач, після отримання акту та доказів фактичного виконання робіт/надання послуг, не висловив, про недоліки не заявив, такі докази в матеріалах справи відсутні; обґрунтованої відмови від підписання акту відповідач позивачу не надав.
При цьому, рішенням Сумської обласної ради від 26.05.2023, в тому числі, затверджена складена позивачем на виконання договору технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення.
За викладених обставин, суд першої інстанції вірно виснував, що за наявності факту реального виконання робіт та надання послуг позивачем за договором, не підписання відповідачем акту приймання-передачі послуг з посиланням під час розгляду справи в суді на виконання робіт/надання послуг з порушенням встановленого договором строку під час дії договору є необґрунтованим, а нездійснення відповідачем оплати після отримання акту, рахунку, технічної документації, витягів з ДЗК є порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України.
Щодо посилань апелянта на відсутність надходжень бюджетних коштів, що позбавляє права на оплату наданих послуг, колегія суддів зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 03.04.2018 у справі №908/1076/17 та від 25.06.2020 у справі №910/4926/19).
Подібна позиція викладена також у постановах від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 24.07.2019 у справі №916/16397/15, від 18.07.2019 у справі №918/229/17, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 25.06.2018 у справі №910/29343/15, від 11.08.2020 у справі №910/4919/19, від 12.03.2024 у справі №910/5174/23, від 21.01.2022 у справі №925/1545/20, від 21.02.2018 у справі №923/1292/16, від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 06.06.2018 у справі №916/2456/17, від 28.01.2019 у справі №917/611/18.
Судом вище встановлено, що Сумською обласною радою 17.02.2023 було прийняте рішення про ліквідацію Управління майном Сумської обласної ради відповідно до якого припинено діяльність цієї юридичної особи, утворена ліквідаційна комісія та установлено, що претензії кредиторів приймаються протягом двох місяців з дати офіційного оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи та внесення запису про ліквідацію Управління майном Сумської обласної ради до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за адресою управління: площа Незалежності, 2, місто Суми, 40030.
Згідно з положеннями частини першої статті 104 ЦК України припинення юридичної особи може відбуватися шляхом ліквідації.
Відповідно до статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, суб'єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (пункт 1 частини першої); якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина третя).
Приписами статті 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (частина перша).
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється (абзац перший частини третьої);
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (частина четверта).
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (частина п'ята).
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (частина шоста).
Нормами статті 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи (частина восьма).
Положеннями статті 112 ЦК України визначено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (частина третя).
Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (частина четверта).
Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними (частина п'ята).
Правове регулювання процедури припинення юридичної особи шляхом ліквідації за рішенням її власника спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом такого власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд і правом кредитора цієї юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про її припинення, на задоволення своїх кредиторських (грошових) вимог. Відтак настання наслідків у вигляді припинення юридичної особи шляхом добровільної ліквідації є можливим за умов дотримання учасником цієї особи та її ліквідаційною комісією (ліквідатором) добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої положеннями цивільного законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу. Інша поведінка названих осіб суперечитиме таким засадам цивільного законодавства, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).
Добровільна ліквідація юридичної особи без розгляду вимог кредитора спричиняє невиправдане та непропорційне втручання у мирне володіння майном такого кредитора. Захист прав та законних інтересів учасників юридичної особи, зокрема права визначати її юридичну долю, не може відбуватися за рахунок позбавлення кредитора права на мирне володіння своїм майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (схожий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/28502/14).
Припинення юридичної особи шляхом добровільної ліквідації є можливим виключно у випадку достатності майна цієї особи для задоволення вимог її кредиторів (платоспроможності боржника). Протилежний стан, а саме недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, зумовлює в силу вимог частини третьої статті 110 ЦК України обов'язок такої юридичної особи здійснити всі необхідні дії, визначені законодавством про банкрутство (чинним Кодексом України з процедур банкрутства, що встановлює умови та порядок, зокрема, відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом).
Перевірка факту достатності майна юридичної особи, що ліквідується за рішенням власника, для задоволення вимог її кредиторів здійснюється на підставі відомостей проміжного ліквідаційного балансу цієї особи, який складається ліквідаційною комісією (ліквідатором) після закінчення строку для заявлення вимог кредиторами. Відповідно наявність та розмір кредиторської заборгованості такої особи встановлюється, виходячи із пред'явлених кредиторами, в межах відповідного строку, грошових вимог до неї (статті 110-112 ЦК України).
Норми цивільного законодавства не надають ліквідаційній комісії (ліквідатору) права залишати вимоги кредиторів без розгляду, тобто фактично ухилитися від їх розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №910/9052/18 та від 26.10.2022 у справі № 910/406/21).
Доведення факту ухилення ліквідаційної комісії (ліквідатора) від розгляду вимог кредитора не потребує надання останнім доказів отримання зазначеною комісією/ліквідатором заяви з кредиторськими вимогами. Такий факт (ухилення) суд може встановити на підставі наявних у справі доказів належного звернення кредитором до боржника (юридичної особи, що припиняється) та відсутності відповідного рішення ліквідаційної комісії (ліквідатора), яке в силу частини шостої статті 105 ЦК України має надсилатися кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання таким боржником відповідної вимоги. Водночас, ЦК України (у т.ч. статті 105, 110-112) не конкретизує питання того, який саме спосіб звернення кредитора до боржника (юридичної особи, що припиняється) є належним.
Ухилення ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та ліквідація юридичної особи за наявності незадоволених вимог кредитора є порушенням процедури припинення такої особи, передбаченої статтями 110 та 111 ЦК, що має наслідком порушення прав та законних інтересів кредитора, які мають бути захищені судом.
Якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось в межах строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення, однак ліквідаційна комісія (ліквідатор) ухилилася від розгляду цих вимог, то кредитор може захистити своє право шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ліквідаційної комісії (ліквідатора) про зобов'язання визнання та включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторських вимог.
Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління майном Сумської обласної ради перебуває у стані припинення з 17.02.2023. Для заявлення кредиторами своїх вимог був визначений строк до 17.04.2023.
05.04.2023 позивач, у межах визначених строків, звернувся до відповідача із заявою про визнання вимог кредитора, згідно з якою просив визнати кредиторські вимоги на загальну суму 3 134 000,00 грн.
Однавк, відповіді на заяву позивача відповідач не надав, будь-якого рішення не прийняв, тобто ухилився від розгляду вимог позивача, чим порушив права кредитора.
За встановлених обставин в сукупності, суд першої інставнції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Управління майном Сумської обласної ради 3 134 000 грн 00 коп. заборгованості та зобов'язання Управління майном Сумської обласної ради в особі ліквідаційної комісії (комісії з припинення) включити кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Координат БС" в сумі 3 134 000 грн 00 коп. до реєстру вимог кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу Управління майном Сумської обласної ради, підлягають задоволенню.
Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони грунтуються на власному тлумаченні скаржником норм чинного законодаства у сфері спірних правовідносин та умов укладеного з позивачем договору №28-10/22 про надання послуг з проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення від 28.10.2022, зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Управління комунальним майном Сумської обласної ради.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 17.07.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Управління комунальним майном Сумської обласної ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2025 у справі №920/451/23 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Управління комунальним майном Сумської обласної ради.
Матеріали справи №920/451/23 повернути Господарському суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 14.04.2026
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
О.М. Сибіга