Cправа № 127/10682/26
Провадження № 1-кс/127/4193/26
Іменем України
09 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці скаргу військової частини НОМЕР_1 на бездіяльність уповноважених осіб Четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, яка полягає в невнесенні на підставі заяви військової частини НОМЕР_1 відомостей, що можуть свідчити про вчинення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга військової частини НОМЕР_1 на бездіяльність уповноважених осіб Четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, яка полягає в невнесенні на підставі заяви військової частини НОМЕР_1 відомостей, що можуть свідчити про вчинення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Скарга мотивована тим, що у військовій частині НОМЕР_1 проходив військову службу під час мобілізації сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 20.07.2025 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . За вказаним фактом посадовими особами військової частини проведено службове розслідування, в ході якого встановлено в діях ОСОБА_3 наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану. У зв'язку з наведеним, військовою частиною до Четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення разом з додатками. Зазначене повідомлення було прийняте та зареєстроване ТУ ДБР, розташованим у м. Хмельницькому. Разом з тим, на адресу в/ч НОМЕР_1 надійшов лист за підписом заступника керівника слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, про повернення зазначеного повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у зв'язку з відсутністю на даний час підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Таку бездіяльність правоохоронного органу військова частина НОМЕР_1 вважає протиправною, у зв'язку з чим до суду була подана дана скарга.
В судове засідання учасники судового розгляду не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку.
Разом з тим, 09.04.2026 до Вінницького міського суду Вінницької області засобами системи «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Окрім того, на офіційну електронну адресу суду 09.04.2026 також надійшла заява старшого слідчого Четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 про розгляд справи за її відсутності. У даній заяві слідчий також зазначила інформацію щодо результатів розгляду заяви в/ч НОМЕР_1 про імовірне вчинення кримінального правопорушення та підстав прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно вимог ч.3 ст.306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
При цьому відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 7 КПК України та ч. 1 ст. 26 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є також диспозитивність, яка полягає у вільному використанні сторонами кримінального провадження своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом.
З огляду на наведене, слідчий суддя не бачить перешкод для здійснення розгляду даної скарги за відсутності учасників розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Тож судовий розгляд здійснювався за відсутності фіксації процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали скарги слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пунктом 18 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Основним завданням слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше обмеження прав і свобод; які перешкоди він зобов'язаний поновити або усунути для їх реалізації.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України.
Так згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Під час судового розгляду скарги слідчим суддею встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 на адресу Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, було направлено матеріали службового розслудування та заяву про імовірне вчинення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Як слідує з повідомлення №7894-26/х/14-01-04-13200/2026 від 25.02.2026 за підписом заступника керівника слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_5 , наразі відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за зверненням в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до положень ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Згідно з ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.
При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач та прокурор.
Отже, обов'язок із внесення відповідних відомостей про вчинене кримінальне правопорушення покладається на слідчого, дізнавача, прокурора, до якого надійшла заява, повідомлення про таке діяння.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені в ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, зокрема: дата надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Також, згідно з ч. 1 розділу 2 Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020, до Реєстру вносяться відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Статтею 11 КК України визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб тощо), суб'єктивна та об'єктивна сторони кримінального правопорушення.
Діючим КПК України передбачена спрощена процедура початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки викладених в заяві обставин), яка полягає в тому, що для внесення відомостей до ЄРДР необхідно лише перевірити зміст самої заяви про кримінальне правопорушення на предмет викладення в ній конкретних, відомих заявнику обставин об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). При цьому такі обставини мають бути достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК).
Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК).
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя приділяє особливу увагу змісту звернення заявника до правоохоронного органу та мотивів прийняття відповідним органом рішення про відмову у внесенні на підставі даної заяви відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зокрема, як вбачається із матеріалів скарги, військова частина НОМЕР_1 ставить перед Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо можливого вчинення одним із військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та надсилає разом із заявою матеріали службового розслідування.
Мотивуючи рішення про відмову у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обставинами, викладеними в зазначеній вище заяві, заступником керівника слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6 зазначається, що «… нез'явлення вчасно на службу само по собі не утворює складу злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 КК, який пов'язаний із нез'явленням вчасно на службу та формується тільки за відсутності поважних причин такого вчинку…
Поряд з тим, вивченням зазначених матеріалів встановлено, що особою, що проводила службове розслідування не з'ясовано серйозність причин відсутності військовослужбовця на службі, та чим ці обставини зумовлені.
При цьому… згідно зазначених матеріалів службового розслідування вбачається, що молодший сержант ОСОБА_3 17.07.2025 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 . Водночас, 22.07.2025 молодший сержант ОСОБА_3 прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться в польових умовах (військове містечко «103), та приступив до виконання своїх обов'язків».
Аналогічні обставини стосовно прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР зазначає й у своїй заяві від 09.04.2026 старший слідчий Четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ОСОБА_4 .
Тож, дослідивши наведені вище обставини, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість висновку уповноважених осіб Четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, про відсутність в даному випадку підстав для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому дане звернення заявника не було проігнороване чи іншим чином залишене без відповідного аналізу.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати його з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, перевантажувати правоохоронну систему держави численними повідомленнями, які завідомо не містять відомостей саме про кримінальне правопорушення, задля досягнення власних інтересів та виконання нею невластивих їй функцій. Такими запобіжниками, зокрема, є: встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України.
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень, у тому числі припущень заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК), а також унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення. Зазначене
На підставі викладеного, керуючись 22, 214, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу військової частини НОМЕР_1 на бездіяльність уповноважених осіб Четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, яка полягає в невнесенні на підставі заяви військової частини НОМЕР_1 відомостей, що можуть свідчити про вчинення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_7