Справа № 991/136/26
Провадження 1-кп/991/2/26
14 квітня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №52023000000000229 від 23.05.2023 за обвинувальним актом щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, -
На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні.
13 квітня 2026 року через канцелярію суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_12 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.06.2025 (справа № 991/6787/25) на такі об'єкти нерухомості:
квартиру площею 63 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;
квартиру площею 57,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ;
квартиру площею 148,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_3
У клопотанні зазначається, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки вказані квартири ОСОБА_13 придбала за кошти, отримані законним шляхом, а згодом подарувала їх своїй матері ОСОБА_12 на підставі договорів дарування від 11.07.2023.
Представник стверджує, що факт спільного проживання ОСОБА_13 з обвинуваченим ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу не підтверджений у встановленому законом порядку, не відповідає дійсності та не випливає з факту наявності спільних дітей. На думку представника, ці обставини виключають можливість застосування спеціальної конфіскації до спірного майна. Щодо джерел походження коштів адвокат посилається на те, що ОСОБА_13 мала достатні власні доходи для придбання нерухомості. На підтвердження стабільності та достатності прибутків ОСОБА_13 у період з 01.01.2020 по 24.03.2026 адвокат вказав на такі джерела доходів: кошти, отримані від продажу належної їй квартири у м. Києві та легкового автомобіля; дивіденди від ТОВ «Сіті Мега Трейд» (кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_13 ) та ПП «Клініка лікаря Ляшенко» (де ОСОБА_13 є єдиним учасником і директором); доходи від роботи лікарем-стоматологом та директором клініки; кошти, отримані у спадщину (в тому числі три банківські вклади); кошти за трьома договорами позики з фізичними особами та двома договорами позики з ТОВ «Аксарія».
У підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_8 підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити. Він акцентував увагу на документах, які підтверджують законність і достатність джерел доходів ОСОБА_13 для придбання спірних квартир, та наголосив, що ці докази не були предметом дослідження під час розгляду питання про накладення арешту.
Захисник ОСОБА_7 також підтримав клопотання та додав, що у формулюванні обвинувачення за ч. 3 ст. 209 КК України не відображено руху коштів, які, за версією обвинувачення, були одержані злочинним шляхом і використані для придбання спірних квартир. Вказане, на його думку, свідчить про те, що арештовані квартири не можуть бути предметом спецконфіскації.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання. Він зазначив, що ОСОБА_13 придбала квартири саме в період виконання договорів, що становлять предмет пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, а за версією прокурора ОСОБА_13 та ОСОБА_6 перебували у фактичних шлюбних відносинах. Офіційний рівень доходів ОСОБА_13 , як стверджує прокурор, був недостатнім для такого придбання нерухомості. Значні кошти надійшли на її рахунок від ТОВ «Аксарія» на підставі договорів позики. Законність походження цих коштів належними доказами не підтверджена.На переконання прокурора, зібрані під час досудового розслідування докази дають достатні підстави вважати, що нерухомість, яка є предметом клопотання, придбана за рахунок коштів, здобутих злочинним шляхом, і відповідає критеріям, визначеним ст. 96-2 КК України, а тому підлягає спеціальній конфіскації. Прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання, зазначивши, що питання про спеціальну конфіскацію буде ініційовано під час судового розгляду справи по суті.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, дослідивши клопотання та матеріали, надані сторонами кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
За змістом ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Предметом спецконфіскації згідно ст. 96-2 КК України може бути: майно, набуте внаслідок вчинення злочину; майно, призначене для вчинення злочину; майно, набуте від злочинної діяльності; доходи від такого майна.
Частиною 4 ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто суд має право скасувати арешт майна лише з двох підстав, а саме: у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Оцінка обґрунтованості арешту в порядку розгляду клопотання про його скасування проводиться виключно з урахуванням обставин та аргументів, які не були предметом оцінки на етапі накладення арешту. Повторна перевірка законності рішення слідчого судді про арешт майна в рамках ст. 174 КПК України не допускається, оскільки кримінальний процесуальний закон визначає для такого перегляду виключно апеляційну процедуру. Ігнорування цієї норми призвело б до порушення принципу остаточності судового рішення (res judicata).
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.06.2025, крім іншого, накладено арешт на квартири: площею 63 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ; площею 57,5 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ; площею 148,7 кв.м за адресою АДРЕСА_3 .
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.12.2025 ухвалу слідчого судді у відповідній частині переглянуто та залишено без змін.
За змістом судових рішень арешт застосовано з метою забезпечення спеціальної конфіскації у зв'язку з наявністю достатніх підстав вважати, що нерухоме майно було придбане за кошти, здобуті злочинним шляхом.
Зокрема, слідчий суддя в ухвалі вказав, що у період, який інкримінується ОСОБА_6 як час вчинення злочину, спрямованого на заволодіння бюджетними коштами у особливо великих розмірах (2022-2023 роки), ОСОБА_13 у 2023 році придбала на території м. Києва п'ять квартир загальною вартістю 18 655 364,90 грн (чотири з яких загальною вартістю 12 073 016,90 грн є предметом розгляду даного клопотання). Як було встановлено, сукупні доходи ОСОБА_13 за період з 1998 по 2023 рік не дозволяли їй здійснити таку покупку: за вказаний період її доходи, нараховані податковими агентами, становили 3 153 776 грн, а разом із 2024-2025 роками - 3 793 276 грн. З цієї суми, у 2023 році вона отримала 1 900 000 грн фінансової допомоги від ТОВ «Аксарія», директором і власником якого є ОСОБА_6 . Окрім цього, задекларовані доходи ОСОБА_6 за період з 1998 по 2023 рік включно становили 15 265 762 грн, а загальна сума нарахованих доходів за весь період 1998-2025 років - 19 423 089 грн. Так, сукупні доходи ОСОБА_6 та ОСОБА_13 за період до кінця 2023 року становили 18 419 538 грн, що менше, ніж лише вартість квартир, придбаних ОСОБА_13 у 2023 році (18 655 364,91 грн). Крім того, за період 2020-2024 років ОСОБА_13 також придбала 2 машиномісця, 2 нежитлових приміщення, 10 земельних ділянок та 2 житлових будинки, що додатково свідчить про невідповідність між офіційними доходами та вартістю набутого майна. До того ж, через 2-3 місяці після купівлі квартир остання здійснила правочини, оформивши дарування зазначених квартир своїй матері - ОСОБА_12 , 1951 р.н.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду при перегляді ухвали слідчого судді критично поставилася до реальності договорів позики, зокрема через відсутність будь-якого забезпечення, несплату коштів у строк та продовження дії договорів. Крім того, акцентувала увагу на тому, що представником не було надано доказів, що саме ці позикові кошти були використані для оплати за договорами купівлі-продажу квартир.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя та колегія суддів апеляційної інстанції дійшли висновку, що спірне майно могло бути набутим за рахунок коштів, отриманих унаслідок вчинення злочину, і тому відповідає критеріям ст. 96-2 КК України для спеціальної конфіскації.
Доводи, викладені в клопотанні про скасування арешту як необґрунтованого, не спростовують висновків, зроблених слідчим суддею та апеляційною інстанцією, а зводяться переважно до незгоди з раніше прийнятими рішеннями.
Зокрема аргументи адвоката щодо стабільності та достатності доходів ОСОБА_13 були предметом перевірки під час вирішення питання про арешт майна і встановено, що ці аргументи самі по собі не підтверджують факту, що спірні квартири були придбані виключно за рахунок законних доходів, а не за кошти, здобуті злочинним шляхом. Зі свого ж боку колегія суддів зазначає, що оцінка джерел походження коштів, використаних саме для оплати за договорами купівлі-продажу квартир, а також можливе змішування легальних і нелегальних коштів, підлягає всебічному дослідженню лише під час судового розгляду справи по суті.
Крім того адвокатом у судовому засіданні не було обґрунтовано економічної мети укладених з ТОВ «Аксарія» договорів позики, адже пояснення захисника, що ОСОБА_6 таким чином виконував свої обов'язки з утримання спільних з ОСОБА_13 дітей не відповідає правовій природі вказаних договорів.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав стверджувати про необґрунтованість накладеного під час досудового розслідування арешту.
Необхідно зауважити, що арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна може бути накладений на майно третьої особи, якщо вона знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якому з критеріїв, визначених п.1-4 ч.1 ст.96-2 КК України. З огляду на це, наявність чи відсутність факту спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_13 однією сім'єю без реєстрації шлюбу не має самостійного правового значення під час вирішення питання про збереження арешту, накладеного з метою спеціальної конфіскації і суд цьому оцінки не надає.
Згідно матеріалів клопотання ОСОБА_6 та ОСОБА_13 є знайомими особами, які мають спільних дітей та підтримують спілкування. Крім того, між ними існували та продовжують існувати фінансові взаємовідносини, які не пов'язані з підприємницькою діяльністю.
Ці обставини суд не сприймає як факт перебування осіб у незареєстрованому шлюбі, а оцінює як факт наявності між даними особами соціальних зв'язків, які можуть підтверджувати, що арештоване майно може бути пов'язане зі злочином.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 91 КПК України обставини відповідності майна ознакам, щодо яких може бути застосована спеціальна конфіскація, входять до предмета доказування у кримінальному провадженні. Встановлення цих обставин здійснюється шляхом дослідження та оцінки сукупності наданих сторонами доказів у судовому розгляді по суті.
За приписами ч. 9 ст. 100 та ч. 4 ст. 374 КПК України питання щодо застосування спеціальної конфіскації вирішується судом у кінцевому рішенні за результатами розгляду справи по суті - саме у вироку зазначаються підстави її застосування, майно, що підлягає спеціальній конфіскації, та визначається його подальша доля. Відтак на стадії підготовчого провадження суд не має процесуальної можливості робити висновки з цих питань.
Доводи сторони захисту щодо законності джерел походження коштів та відсутності підстав для спеціальної конфіскації фактично є запереченням фактичних обставин, встановлення яких є предметом судового розгляду справи по суті.
Вирішення питання щодо правомірності набуття права власності на зазначене майно можливе виключно за результатами безпосереднього дослідження та оцінки всієї сукупності доказів у ході судового розгляду.
У ході розгляду клопотання прокурор зазначав, що стороною обвинувачення встановлено підстави вважати, що квартири придбані за рахунок коштів, набутих внаслідок вчинення інкримінованого злочину, а відтак ці доводи підлягають ретельній перевірці та всебічному дослідженню судом безпосередньо під час судового розгляду по суті, за результатами якого суд, оцінивши всі обставини у їх сукупності, матиме змогу дійти власних висновків з цього приводу.
Отже, суд вважає, що подальше збереження раніше застосованих умов накладення арешту на майно ОСОБА_12 є співмірним із завданнями кримінального провадження, а тому у задоволенні клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.
Керуючись ст. 170, 174, 372, 392 КПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_12 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.06.2025 у справі №991/6787/25 на квартири:
-площею 63 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ;
-площею 57,5 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_2 ;
-площею 148,7 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_3 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3