2/130/952/2026
130/324/26
"02" квітня 2026 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Грушковська Л.Ю.,
за участі секретаря Ящук К.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Сємцов» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої працівником,
Представник позивача ТОВ «Автотранспортне підприємство «Сємцов» - адвокат Смірнов С.М. звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 391563,88 грн., судовий збір в розмірі 5873,46 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 грн.
Позов обгрунтовано тим, що ТОВ «Автотранспортне підприємство «Сємцов» є юридичною особою та займається діяльністю в сфері вантажного автомобільного транспорту (основний КВЕД 49.41). Відповідно до наказу №2 від 11.06.2025 про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів ТОВ «АТП Сємцов». 12.06.2025 між ТОВ «АТП Сємцов» та ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність №1206/01. Згідно з п. 1 Договору про відповідальність відповідач, який займає посаду водія автотранспортних засобів та виконує роботу безпосередньо пов'язану з перевезенням вантажів автомобільним транспортом, прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за утримання та збереження ввірених йому матеріальних цінностей та зобов'язувався: - дбайливо ставитись до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей і вживати заходів для попередження збитків; - своєчасно повідомляти вживати заходів для попередження шкоди; - дотримуватись техніки безпеки при виконанні поставлених завдань для попередження шкоди та збереження ввірених йому матеріальних цінностей. Відповідно до п. 3 Договору працівник несе повну матеріальну відповідальність як перед «Працедавцем» так і перед третіми особами. На виконання своїх обов'язків по трудовому договору ТОВ «АТП Сємцов» передало у керування відповідачу транспортний засіб «DAF XF 460 FT» державний номерний знак « НОМЕР_1 » з напівпричіпом «SCHMITZ» державний номерний знак « НОМЕР_2 », а також ряд документів щодо даного транспортного засобу, що підтверджується Актами прийому- передачі товарно-матеріальних цінностей від 12.06.2025 року, згідно яких ОСОБА_1 прийняв матеріальні цінності у своє управління. Транспортний засіб «DAF XF 460 FT», державний номерний знак « НОМЕР_1 » з напівпричіпом «SCHMITZ» державний номерний знак « НОМЕР_2 » належать на праві власності ТОВ «АТП Сємцов». Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про держану реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданим 26.11.2024 року та свідоцтвом про держану реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виданим 22.07.2022 року. Транспортний засіб «DAF XF 460 FT», державний номерний знак « НОМЕР_5 » з напівпричіпом «SCHMITZ» державний номерний знак « НОМЕР_6 » належать на праві власності ТОВ «АТП Сємцов». Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про держану реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 виданим 19.01.2022 року та свідоцтвом про держану реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 виданим 15.12.2022 року. Відповідач порушив покладені на нього трудові обов'язки по збереженню ввіреного йому майна. Так, 01.12.2025 року була укладена заявка № 000017383 на перевезення вантажу за маршрутом Глухівці, Україна Аснес, Данія, відповідно до умов заявки Перевізник зобов'язувався доставити вантаж - каолін у біг-бегах на палетах у кількості 21 шт., загальною вагою 22800 кг. Після прибуття транспортного засобу «DAF», державний номерний знак « НОМЕР_9 / НОМЕР_6 » під керуванням ОСОБА_1 , на місце розвантаження на території WIAC AS було виявлено завалення біг-бегів та їх часткове зсування з палет, що унеможливлювало стандартне розвантаження вантажу. З метою забезпечення розвантаження вантажу був залучений кран-маніпулятор, за допомогою якого біг-беги було встановлено на палети та виконано розвантаження. Вартість послуг крана- маніпулятора склала 470 євро, відповідно до умов заявки № 000017383 від 01.12.2025 року перевізник зобов'язаний компенсувати Експедитору витрати, понесені внаслідок неналежного розміщення та кріплення вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим 18.12.2025 року Hileya OU 05.01.2026 року звернулася до ТОВ «АТІП Сємцов» з претензією на суму 470 (чотириста сімдесят) євро, що відповідно до курсу валют встановленого НБУ станом на 18.12.2025 року, 1 євро = 49,6291 грн., еквівалентно 23325,68 (двадцять три тисячі триста двадцять п'ять гривень 68 копійок) грн. Також, 18.12.2025 року під час виконання транспортних операцій субпідрядним перевізником ТОВ «АТП Сємцов», транспортний засіб «DAF», державний номерний знак « НОМЕР_10 / НОМЕР_11 » під керуванням ОСОБА_1 , який замінив на маршруті ОСОБА_2 , заїхав на територію WIAC AS Ltd., під час маневрування на території об'єкта транспортний засіб зіткнувся зі структурною частиною будівлі, спричинивши пошкодження майна. Внаслідок зазначеного інциденту WIAC AS Ltd. подала до Hileya OU офіційну претензію за шкоду своєму майну. Відповідно до умов субпідрядного перевезення та чинних правил відповідальності Hileya OU 05.01.2026 року звернулася до ТОВ «АТП Сємцов» з регресивною претензією на суму 3000 (три тисячі) євро, що відповідно до курсу валют встановленого НБУ станом на 05.01.2026 року, 1 євро = 49,5794 грн., еквівалентно 148738,20 (сто сорок вісім тисяч сімсот тридцять вісім гривень 20 копійок) грн. Відповідно до дефектного акту сідельного тягача, транспортного засобу «DAF XF 460 FT», державний номерний знак « НОМЕР_9 », щодо поточного ремонту по відновленню працездатності транспортного засобу з заміною пошкоджених деталей та вузлів автомобіля, встановлено витрати на проведення ремонтних робіт, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 18.12.2026 року в м. Аснес, Данія, в розмірі 76000 (сімдесят шість тисяч) грн. Під час виконання міжнародних перевезень водії вантажних автомобілів забезпечуються фінансовими коштами, для здійснення заправки, проживання в готелі, поточного ремонту, харчування тощо. Перебуваючи у відрядженні з 19.11.2025 року по 18.12.2025 року (відповідно до наказу № РЅ00-000144 від 19.11.2025 року) та з 13.01.2026 по 11.02.2026 року (відповідно до наказу № РЅ00-000005 від 13.01.2026 року) відповідач ОСОБА_1 отримав на свій картковий рахунок 12 транзакцій з перерахування коштів на загальну суму 143500 (сто сорок три тисячі п'ятсот) грн., за використання яких не прозвітував, чим завдав матеріальної шкоди на дану суму. Виїхавши у закордонне відрядження 13.01.2026 року, та отримавши останній переказ 15.01.2026 року на суму 7000 грн., ОСОБА_1 перестав виходити на зв'язок з підприємством, залишив транспортний засіб «DAF XF 460 FT» державний номерний знак « НОМЕР_12 » з напівпричіпом «ЅСНМІТZ» державний номерний знак « НОМЕР_2 » на території Республіка Польща і зник у невідомому напрямку. В результаті вищенаведених подій Відповідачем було завдано матеріальної шкоди Позивачу, в загальному розмірі 391563,88 (триста дев'яносто одна тисяча п'ятсот шістдесят три гривні 88 копійок) гривень, що складається з додавання усіх сум завданої шкоди ycix 23325,68+148738,20+76000+143500. Таким чином, відповідач повинен відшкодувати ТОВ «АТП Сємцов» матеріальну шкоду в розмірі 391563,88 грн., оскільки вона була завдана внаслідок винних протиправних дій відповідача, що полягають в порушенні покладених на нього трудових обов'язків, та між ТОВ «АТП Сємцов» та ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Однак, відповідач добровільно не відшкодував позивачу завданої матеріальної шкоди.
Ухвалою від 16.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Представник позивача ТОВ «Автотранспортне підприємство «Сємцов» - адвокат Смірнов С.М. в поданій заяві просив розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідачу ОСОБА_1 було надіслано ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з доданими документами за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. На адресу повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується поштовим повідомленням наявним в матеріалах справи.
Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Вивчивши доводи представника позивача, викладені у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 12.06.2025 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія з автотранспортних засобів.
12.06.2025 між ТОВ «АТП Сємцов» та ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність №1206/01. Згідно з п. 1 Договору про відповідальність відповідач, який займає посаду водія автотранспортних засобів та виконує роботу безпосередньо пов'язану з перевезенням вантажів автомобільним транспортом, прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за утримання та збереження ввірених йому матеріальних цінностей та зобов'язувався: - дбайливо ставитись до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей і вживати заходів для попередження збитків; - своєчасно повідомляти вживати заходів для попередження шкоди; - дотримуватись техніки безпеки при виконанні поставлених завдань для попередження шкоди та збереження ввірених йому матеріальних цінностей. Відповідно до п. 3 Договору працівник несе повну матеріальну відповідальність як перед «Працедавцем» так і перед третіми особами.
ТОВ «АТП Сємцов» передало у керування відповідачу транспортний засіб «DAF XF 460 FT» державний номерний знак « НОМЕР_1 » з напівпричіпом «SCHMITZ» державний номерний знак « НОМЕР_2 », а також ряд документів щодо даного транспортного засобу, що підтверджується Актами прийому- передачі товарно-матеріальних цінностей від 12.06.2025 року, згідно яких ОСОБА_1 прийняв матеріальні цінності у своє управління.
Відповідно до копії наказу ТОВ «АТП Сємцов» від 16.01.2026 №1601-01 ОСОБА_1 водія автотранспортних засобів переведено на посаду підсобного робітника з 16.01.2026 на умовах повного робочого дня тривалістю 8 годин з 08:00 год. до 17:00 год. щодня.
Відповідно до наказу № РЅ00-000144 від 19.11.2025 року та відповідно до наказу № РЅ00-000005 від 13.01.2026 року перебуваючи у відрядженні з 19.11.2025 року по 18.12.2025 року та з 13.01.2026 по 11.02.2026 року відповідно відповідач ОСОБА_1 отримав на свій картковий рахунок 12 транзакцій з перерахування коштів на загальну суму 143500 (сто сорок три тисячі п'ятсот) грн., за використання яких не прозвітував, чим завдав матеріальної шкоди на дану суму.
Відповідно до умов заявки Перевізник зобов'язувався доставити вантаж - каолін у біг-бегах на палетах у кількості 21 шт., загальною вагою 22800 кг. Після прибуття транспортного засобу «DAF», державний номерний знак « НОМЕР_9 / НОМЕР_6 » під керуванням ОСОБА_1 , на місце розвантаження на території WIAC AS було виявлено завалення біг-бегів та їх часткове зсування з палет, що унеможливлювало стандартне розвантаження вантажу. З метою забезпечення розвантаження вантажу був залучений кран-маніпулятор, за допомогою якого біг-беги було встановлено на палети та виконано розвантаження. Вартість послуг крана- маніпулятора склала 470 євро, відповідно до умов заявки № 000017383 від 01.12.2025 року перевізник зобов'язаний компенсувати Експедитору витрати, понесені внаслідок неналежного розміщення та кріплення вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим 18.12.2025 року Hileya OU 05.01.2026 року звернулася до ТОВ «АТІП Сємцов» з претензією на суму 470 (чотириста сімдесят) євро, що відповідно до курсу валют встановленого НБУ станом на 18.12.2025 року, 1 євро = 49,6291 грн., еквівалентно 23325,68 (двадцять три тисячі триста двадцять п'ять гривень 68 копійок) грн.
Відповідно до дефектного акту сідельного тягача, транспортного засобу «DAF XF 460 FT», державний номерний знак « НОМЕР_9 », щодо поточного ремонту по відновленню працездатності транспортного засобу з заміною пошкоджених деталей та вузлів автомобіля, встановлено витрати на проведення ремонтних робіт, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 18.12.2026 року в м. Аснес, Данія, в розмірі 76000 (сімдесят шість тисяч) грн.
Відповідач ОСОБА_1 отримав на свій картковий рахунок 12 транзакцій з перерахування коштів на загальну суму 143500 (сто сорок три тисячі п'ятсот) грн., за використання яких не прозвітував, чим завдав матеріальної шкоди на дану суму. Виїхавши у закордонне відрядження 13.01.2026 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.
Статтями 12,81 ЦПК України закріплено обов'язок кожної сторони довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).
Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі статті 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою та вина в заподіянні шкоди.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого (мова йдеться про реальні збитки та упущену вигоду -ст. 22 ЦК України); в) прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов одночасно є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Позивачем на підтвердження неправомірних дій відповідача додано всі належні та допустимі докази, тобто такі, що містять інформацію щодо предмета доказування.
Матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, відповідно до ч.3 ст. 130 КЗпП України.
Статтею 132 КЗпП України визначено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку ( відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передають вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців.)
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (ч. 2 ст. 132 КЗпП України).
Статтею 134 КЗпП України визначено випадки, за яких працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.
Такий вид матеріальної відповідальності покладається на працівників у разі, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
У пункті 3 та 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз'яснено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
В постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 11 грудня 2015 року м.Київ №12 «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю» зазначено, що підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов' язків в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода. Трудові обов'язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором посадовою інструкцією, наказами керівника тощо. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду,лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (частина друга статті 130 КЗпП). Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, в їх сукупності, враховуючи викладені вище обставини, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як видно з матеріалів справи, що розглядається, позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги від 22.01.2026 року та квитанцію №б/н від 27.01.2026 на суму 12000 грн.
За змістом договору про надання правової допомоги розмір винагороди визначений у договорі у вигляді фіксованої суми за кожен вид адвокатської послуги.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог статей 137,141 ЦПК України та враховуючи клопотання відповідача, суд зважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 5873,46 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Сємцов» (місцезнаходження: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Воїнів Світла, 12, код ЄДРПОУ 43968126) 391563,88 грн. матеріальної шкоди, судовий збір в розмірі 5873,46 гривень та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набуває законної сили, якщо протягом строків встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення Вінницькому апеляційному суду.
Суддя