Номер провадження 2/754/2705/26
Справа №754/7611/24
Іменем України
12 березня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді Зотько Т.А.
за участю секретаря судового засідання Юхименко А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивач в особі своєї представниці - адвокатки Ковальової Т.Ю. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом. Позовна заява обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У день смертi ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить: належна їй у відповідності до Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності інд. № 7545855 від 05.08.2013 року земельна ділянка площею 0.2 Га, кадастровий номер 2611091501:10:003:0139, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); належна їй у відповідності до Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності інд. № 7551115 від 05.08.2013 року земельна ділянка площею 0.5391 Га, кадастровий номер 2611091501:10:003:0140, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призначена для ведення особистого селянського господарства.; 2 (дві пенсії) померлої ОСОБА_3 . 09.05.2024 року ОСОБА_4 (мати позивача) на підставі довіреності від 03.11.2023 року, зареєстрованої в реєстрі за № 2814, від імені ОСОБА_1 звернулася із заявою до нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазур О. Ю. про призупинення видачі спадкових свідоцтв, у зв'язку із наміром ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування за законом. На підставі перенесених хвороб, ОСОБА_3 була позбавлена можливості самостійно обходити себе. Тому спочатку догляд за нею здійснював її син, ОСОБА_5 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) разом із сином, тобто позивачем по справі ОСОБА_1 , який, не зважаючи на свій вік, здійснював догляд, адже мав з бабусею дуже гарні відносини. ОСОБА_3 завжди приймала активну участь у житті свого онука ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 ухилявся від надання допомоги бабусі ОСОБА_3 , попри те, що знав про її безпорадний стан. ОСОБА_2 лише один раз за весь час приїхав до неї (побачення було в присутності позивача та його матері). Проте, більше відповідач не навідував свою бабусю, не допомагав їй в господарстві, не надавав моральної підтримки та будь-якої іншої допомоги не пропонував. Крім того, не зважаючи на все це, він жодного разу не поцікавився у позивача про стан здоров'я їх бабусі ОСОБА_3 . А відтак відповідач ОСОБА_2 має бути усунутий від права на спадкування майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 як такий, що ухилявся від надання допомоги бабусі, яка через похилий вік та тяжку хворобу була у безпорадному стані та гостро потребувала допомоги.
Ухвалою судді від 03.06.2024 року було відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 06.08.2024, було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Мазур Оксану Юріївну.
05.08.2024 року через систему «Електронний суд» від представниці позивача надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що сторона позивача заперечує проти доводів сторони відповідача викладених у відзиві та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
09.08.2024 року від сторони відповідача на адресу суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 є онуком померлої, сином її сина - ОСОБА_5 від першого шлюбу. Не зважаючи на те, що батьки відповідача розлучилися у 2004 році і він перестав проживати разом з батьком та бабусею у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , він продовжував спілкуватися і з батьком, і з бабусею, приїжджаючи в гості спочатку разом зі своєю матір'ю, а згодом і сам. З бабусею у відповідача були добрі приязні відносини, довірливі стосунки, які збереглися після розлучення батьків у 2004 році. Відповідач разом зі своєю матір'ю навідували померлу, привозили їй продукти харчування та необхідні речі, спілкувалися з нею та активно приймали участь в її житті. Коли батько відповідача захворів у 2020 році на онкологічне захворювання, то саме відповідач зі своєю матір'ю надавали необхідну допомогу в догляді і лікуванні і батька, і бабусі. Для допомоги і щоденного догляду за бабусею була запрошена сусідка померлої - ОСОБА_6 , яка може підтвердити вказані обставини. Всю інформацію про стан здоров'я бабусі відповідач отримував від батька та сусідів бабусі по будинку. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача та відповідача - ОСОБА_5 і відповідач разом зі своєю матір'ю продовжував приїжджати до бабусі, надавати їй необхідну допомогу. Зокрема для бабусі був куплений мобільний телефон, щоб підтримувати щоденний зв'язок та спілкування, але дуже скоро телефон у бабусі забрали, начебто вона використовувала його для дзвінків в різні інстанції та турбувала людей. В той же час замки у квартирі були змінені, внаслідок чого відповідач та його матір не мали змоги попасти в квартиру. Була найнята інша доглядальниця, якій було наголошено нікого в квартиру не пропускати, хоча бабуся хотіла побачитися з онуком перед смертю. Таким чином, саме позивачем та його матір'ю було вжито заходів для припинення спілкування відповідача з бабусею, усунення його від можливості навіть побачитися з нею. Відповідач дуже гостро переживав смерть свого батька, перебував у пригніченому стані, звертався за психологічною допомогою, адже спочатку ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його бабуся по маминій лінії, ІНФОРМАЦІЯ_3 від тривалої хвороби помер його батько, а потім його «відрізали» від спілкування з другою бабусею. Навіть попри те, що позивач разом зі своєю матір'ю з 2021 року проживали за кордоном і також особисто не підтримували зв'язок з бабусею, вони все одно не дозволяли відповідачу та його матері відвідувати бабусю і спілкуватися з нею, чинили перешкоди. Про смерть ОСОБА_3 відповідач разом зі своєю матір'ю дізналися від спільних друзів і одразу намагалися вжити заходів для поховання, однак це було неможливо, в морзі відмовлялися видавати тіло, так як паспорт померлої знаходився у матері позивача і чекали її приїзду з-за кордону. Поховання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відбулося лише 14 серпня 2021 року. На похороні були присутні мати позивача, відповідач та мати відповідача, однак сам позивач на похованні бабусі був відсутній. Всіма справами, пов'язаними з похованням померлої займалася мати позивача, оскільки саме в неї були всі документи, і на пропозицію відповідача сплатити половину витрат вона відповіла категоричною відмовою. Відповідач вважає, що всі дії позивача та його матері були заздалегідь направлені на приховування інформації, на припинення спілкування відповідача з бабусею, навіть на приховування інформації про її смерть і поховання, адже про смерть бабусі не була повідомлена навіть бабусина рідна сестра, а про дату і місце прощання та кремації не сповістили сусідів, які були дуже обурені таким вчинком.
12.08.2024 року від представниці відповідача - адвокатки Савченко К. А. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких сторона відповідача просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
10.09.2024 року на адресу суду від приватного нотаріуса Мазур О. Ю. надійшла копія матеріалів спадкової справи ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 17.09.2024 року було задоволено клопотання представників сторін та витребувано інформацію по справі.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 13.11.2024, було закрито підготовчий розгляд справи та призначено в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні встановивши загальний порядок дослідження доказів.
У судовому засіданні представниця позивача - адвокатка Ковальова Т. Ю. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.
Представниця відповідача - адвокатка Савченко К. А. проти заявлених позовних вимог заперечувала в повному обсязі, просила суд відмовити у їх задоволенні.
Третя особа у судове засідання не прибула, надіслала на адресу суду заяву в якій просила проводити розгляд справи у її відсутності (а.с.1 т.2).
За таких обставин, суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності третьої особи: Приватного нотаріуса Мазур О. Ю.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням зібрані по справі письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не є доведеними та не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_3 у віці 84 роки, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 13.08.2023 року Київським відділом реєстрації смерті ЦМУМЮ (м. Київ) (а.с.7 т.2), причина смерті - хронічна ішемічна хвороба серця (а.с.8 т.2).
Відповідно до ст.1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.
Як встановлено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи син померлої ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.88 т.1).
Таким чином, у померлої відсутні спадкоємці першої черги, а єдиними спадкоємцями є онуки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до наданих третьою особою матеріалів спадкової справи, вбачається, що позивач звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Мазур О. Ю. з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а. с. 3-6, т.2).
16.01.2024 відповідач звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Мазур О. Ю. з аналогічною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а. с. 38 т.2).
Частиною 5 статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Представниця позивача пояснила, що померла ОСОБА_3 мала похилий вік та тяжко хворіла, була лежачою понад 8 років, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворої та іншою медичною документацією.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Сторонам роз'яснювалось, що відповідно до вимог ст. ст. 27, 31 ЦПК України, позивач, відповідач, третя особа для підтвердження своїх вимог та заперечень, зобов'язані надати суду всі наявні докази, або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до виписки № 8470 від 16.06.2015 року із медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворої ОСОБА_3 , де зазначено повний діагноз: ЦАС, ГБ ІІІ ст. кризове перетікання. Залишкові прояви перенесеного ОНМК (інсульт); виписки № 14015 від 23.10.2015 року із медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворої ОСОБА_3 , де зазначено заключний клінічний діагноз: ЦАС, ГБ ІІІ ст., кризове перетікання. Залишкові прояви перенесеного ОНМК в басейні ЛВСА, у вигляді правосторонньої пірамідної недостатності, вестибуло атаксичних порушень, цефалгії і церебрастенії. ХНМК ІІІ ст., прогресуюче перетікання.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 разом із своєю матір'ю ОСОБА_4 найняли доглядальницю для ОСОБА_3 , щоб остання мала постійний сторонній догляд, що підтверджується платіжними інструкціями та скріншотами листування позивача та доглядальниці ОСОБА_13 .
Проте, як зазначила суду представниця відповідача - адвокатка Савченко К.А., ОСОБА_13 було наголошено нікого в квартиру не пропускати, навіть незважаючи на те, що бабуся хотіла побачитися зі своїм першим онуком перед смертю.
Згідно з довідкою УПФУ в м.Києві про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії померлою ОСОБА_3 , за період з 01.10.2021 по 09.08.2023 померлій було фактично виплачено 200 853,78 грн..
Відповідно до інформації, наданої на вимогу суду АТ "УКРПОШТА" пенсійні кошти на ім'я ОСОБА_3 доставлені на її адресу та виплачені їй під підпис за період з квітня 2021 року по червень 2023 року. За липень та серпень 2023 року кошти не були виплачені та повернуті на рахунок ПФУ. За вересень 2021 та січень 2022 року кошти під підпис на підставі довіреності виплачені ОСОБА_4 ..
Як вбачається з відповіді Державної прикордонної служби України, починаючи з 04.07.2021 року позивач ОСОБА_1 переважним чином перебував за межами України, при цьому починаючи з вказаної дати і до останнього виїзду за межі України 02.07.2022, його приїзди були переважно короткостроковими.
Як наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 359/9293/18, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Верховний Суд зауважив, що частиною п'ятою статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Також Верховний Суд наголосив, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Верховним Судом у своїх постановах від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, судом було допитано в якості свідків заявлених сторонами осіб, які показали наступне:
- свідок ОСОБА_7 показав суду, що він приблизно з з 2013 року був знайомий з ОСОБА_14 і його сином ОСОБА_15 , вони разом доглядали ОСОБА_3 .. Після смерті ОСОБА_16 у догляді за бабусею почала допомагати ОСОБА_15 його мати ОСОБА_17 . ОСОБА_18 ОСОБА_16 і його матері займалась саме ОСОБА_17 і було відкриттям, що у померлого був ще син ОСОБА_19 , оскільки свідок його жодного разу не бачив і не чув про нього. Останній раз померлу свідок бачив десь до початку 2019 року, потім від ОСОБА_16 дізнався, що у неї проблеми зі здоров'ям і вона перестала виходити на вулицю. Після смерті ОСОБА_16 , ОСОБА_15 деякий час проживав з бабусею, а потім переїхав до матері, однак до бабусі приїздив кожен день, або через день. Доглядальниця приходила кожного дня, саме вона виявила на наступний день, що бабуся померла. Ні від ОСОБА_3 ні від ОСОБА_16 свідку нічого не було відомо про ще одного онука ОСОБА_19 , він його жодного разу не бачив.
- свідок ОСОБА_8 показала суду, що вона знайома з позивачем з його народження, знає його матір та була знайома з покійним ОСОБА_16 та бабусею позивача. Після розлучення ОСОБА_16 захворів і ОСОБА_17 з ОСОБА_15 займались його лікуванням, доглядом і в подальшому похованням. Син ОСОБА_19 ні в чому не приймав участі, доглядом за бабусею займались ОСОБА_17 та ОСОБА_15 . ОСОБА_19 декілька разів заходив, однак не допомагав. Про догляд за бабусею свідку відомо зі слів самої ОСОБА_20 , а також зі слів іншого свідка, який був допитаний в суді. ОСОБА_15 проживав з матір'ю, однак часто приїздив до батька та бабусі, наразі він живе і вчиться за кордоном.
- свідок ОСОБА_4 показала суду, що вона є матір'ю ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_16 , вона разом з сином доглядали бабусю десь біля місяця, потім винайняли доглядальницю, яка приходила тричі на тиждень, бо було дуже важко. Після початку війни, вони виїхали за кордон, бабуся залишилась, у 2022 році вони приїздили її навідати, потім спілкувались телефоном, більше бабуся ні від кого допомоги не отримувала, однак просила про це відповідача, коли той з матір'ю приходив її провідати. Похованням батька займався саме ОСОБА_15 , від відповідача допомоги не було. Прах бабусі на даний час не похований і перебуває у відділі крематорію, однак свідок має всі дозвільні від сина документи на поховання. Мати відповідача телефонувала і пропонувала допомогу, однак свідок відмовилась. З моменту, як ОСОБА_16 стало гірше зі здоров'ям, вони не звертались до лікарів з бабусею, вона почувала себе добре, однак не могла вставати та ходити, бо в неї був перелом шийки стегна, який неправильно зрісся. Замки в квартирі бабусі були поміняні в грудні 2022 року, коли бабуся почала жалітись, що в квартирі хтось ходить, доглядальниця повідомила, що в квартирі переставляються речі. Зі слів бабусі свідку стало відомо, що приходила мати відповідача її навідати і було прийнято рішення змінити замки в квартирі і за вказівкою бабусі свідок забрала документи на майно. Після її смерті знайомі матері відповідача погрожували свідку, відповідача самого не було. ОСОБА_15 приїздив у липні 2022 року, він самостійно винайняв доглядальниця, він був неповнолітнім і не працював, тому власних коштів не мав, однак свідок, як мати несла за нього відповідальність і кошти на доглядальницю надавались нею а також були подаровані йому кошти. Бабуся мала власні кошти, однак куди вони поділись, свідку не відомо. Бабуся хотіла, щоб до неї постійно приходили, бо вона була практично без спілкування. Свідок вважає, що він відповідача навряд чи потрібні були бабусі саме кошти, однак потрібна була допомога фізична, яка полягала у допомозі піднятись, винести судно.
- свідок ОСОБА_9 показала суду, що вона знайома з ОСОБА_21 , оскільки та є дружиною її чоловіка. ОСОБА_15 його племінник. ОСОБА_15 любив бабусю, вони з матір'ю її доглядали, ще приходила доглядальниця. Похованням бабусі займався ОСОБА_15 з матір'ю, про ОСОБА_19 свідку стало відомо після смерті бабусі, вона з ним не знайома. Бабусю свідок бачила разів 15, ще до смерті ОСОБА_16 . За їх життя, вона в квартирі не була, приїхала на прохання ОСОБА_20 після звістки про смерть бабусі. Про догляд ОСОБА_15 за бабусею свідку було відомо зі слів доглядальниці, яка показувала квитанції про переказ Юлією коштів.
- свідок ОСОБА_10 показав суду, що померлий батько сторін у справі був його другом з давніх часів, вони підтримували тісні дружні стосунки, він часто бував вдома у померлого і вони спільно з'ясували, що покійна ОСОБА_3 імітувала тяжку хворобу і вдавала, що не може ходити. Протягом останніх п'яти років перед смертю батька, з ним жив саме ОСОБА_15 , який від нього не відходив. ОСОБА_16 мав велику заборгованість по аліментам, свідок йому допомагав, возив по лікарнях. ОСОБА_22 , мати відповідача, коли дізналась про хворобу ОСОБА_16 , то почала йому у всьому допомагати. Після смерті ОСОБА_16 , він був свідком сварки, предметом якої була спадщина. За життя ОСОБА_3 говорила, що майно має бути поділене порівну між її онуками, однак вона постійно змінювала свою думку і обирала більш вигідний для себе варіант. Свідку відомо, що у померлої було відібрано телефон саме матір'ю позивача ОСОБА_23 під приводом, що померла всім телефонує і просить про допомогу. ОСОБА_17 відгородила її від спілкування будь з ким, а телефон їй купила ОСОБА_22 - мати відповідача. Після смерті ОСОБА_16 свідка відсторонили від спілкування з померлою ОСОБА_3 , він особисто ОСОБА_19 у бабусі не бачив.
- свідок ОСОБА_11 показав суду, що він дружив з батьком сторін у справі ОСОБА_16 , допомагав йому у всьому. На деякий час ОСОБА_16 виїхав до ОСОБА_24 , однак мати ним дуже маніпулювала, примусила повернутись. Коли ОСОБА_16 почав себе погано почувати, вони привозили йому продукти, ОСОБА_22 теж приїздила, вони з ОСОБА_23 домовлялись, яким чином будуть допомагати. Свідок після смерті ОСОБА_16 спілкувався з ОСОБА_3 , вона свідомо відповідала на запитання, однак сама загнала себе у глухий кут. Коли він запитав де її паспорт, то ОСОБА_3 повідомила, що його забрала ОСОБА_17 . Жодного разу вона не казала кому саме перепише майно, вона весь час згадувала про обох онуків. Коли винайняли доглядальницю, то йому сказали, що нічого ходити до бабусі. ОСОБА_16 сам доглядав за матір'ю, однак після його смерті ОСОБА_17 з ОСОБА_22 та ОСОБА_25 ходили до померлої, приносили їй продукти і необхідні речі. Йому відомо, що ОСОБА_17 оплачувала послуги доглядальниці. ОСОБА_19 бабусю навідував, однак відносини у них були натягнутими. Хто займався її похованням, свідку не відомо.
- свідок ОСОБА_12 показала суду, що її дуже дивує ситуація, що склалась, однак вважає, що це не сам ОСОБА_15 , а його мати звернулась до суду. Вони ще були одружені з ОСОБА_16 , коли ОСОБА_17 завагітніла і вони одружились одразу після їх з ОСОБА_16 розлучення. Сина ОСОБА_19 вона виховувала і забезпечувала самостійно, ОСОБА_16 мав великий борг по аліментам. Коли ОСОБА_16 та його мати захворіли, то друзі померлого звернулись до неї про допомогу. Вони з сином подарували бабусі телефон, щоб був зв'язок, але в неї його забрали, були змінені замки у квартирі і їх з ОСОБА_19 усунули від бабусі. Була найнята якась жінка для догляду і доступ до бабусі мала тільки ОСОБА_17 , у них ключів від квартири не було. Коли бабуся померла, то свідок зателефонувала матері позивача з приводу поховання, однак та сказала, що паспорт бабусі у неї, тому ніхто похованням зайнятись не зможе, це буде можливо тільки після її приїзду. Ярослава на похованні не було, тільки його мати та вона сама з сином.
Таким чином, за підсумками допитаних свідків, судом встановлено, що після смерті батька сторін у справі, саме матір'ю позивача у грудні 2022 були замінені замки у квартирі померлої спадкодавиці, у останньої був вилучений мобільний телефон, що виключало можливість будь якого спілкування між нею та відповідачем, була найнята нова доглядальниця, яка не допускала спілкування померлої з будь з ким крім матері позивача. Похованням ОСОБА_3 займалась мати позивача, оскільки саме у неї перебували документи померлої, відповідач був усунутий від спілкування з бабусею та дізнався про її смерть від спільних знайомих.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що спадкодавиця потребувала допомоги саме від відповідача, а останній, у свою чергу, усвідомлюючи свій обов'язок, мав можливість його виконувати, однак умисно ухилявся від надання такої допомоги, а відтак приходить до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 31, 59, 60, 61, 133, 143, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст.172, 202 СК України, ст.ст.1216-1218, 1224, 1261 ЦК України, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дані позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Дані відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення суду виготовлено 17.04.2026.
Суддя: Т. А. Зотько