Справа № 695/5147/25
номер провадження 2-а/695/37/26
17 квітня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Бруса С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Брус Сергій Миколайович із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова винесена усупереч норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), оскільки у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відповідно до оскаржуваної постанови відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП. Також у позові вказано, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто за відсутності позивача, якого не було своєчасно повідомлено про час та місце розгляду справи. Порушення відповідачем порядку та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, на думку позивача, є самостійною та достатньою підставою для скасування оспорюваної постанови.
Ухвалою суду від 01.12.2025 відкрито провадження у справі на підставі вказаного позову, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з особливостями встановленими параграфом 2 глави 11 КАС України, призначено судове засідання для розгляду справи.
08 грудня 2025 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив, в якому відповідач просить замінити неналежного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 на належного ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки оспорювана постанова винесена саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 та у ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні повноваження на її скасування.
Ухвалою суду від 15.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 про заміну неналежного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на належного - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На виконання ухвали суду від 01.12.2025 про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати суду завірені належним чином копії та оригінали для огляду судом оскаржуваних постанов начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та документів, на підставі яких прийнято вказане рішення, представником ІНФОРМАЦІЯ_1 30.01.2026 надано до суду завірені належним чином копії оскаржуваної постанови, повістки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , протоколу про адміністратвине правопорушення, докази направлення повістки.
Відзив на позов ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду не надав, надавши 30.01.2026 письмові пояснення, відповідно до яких на адресу позивача поштовим оператором «Укрпошта» була направлена повістка від 12.03.2025 про прибуття 24.03.2025 о 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних, яка вручена не була та повернулась адресату «за закінченням терміну зберігання». Вказана повістка надсилась саме на адресу зазначену позивачем під час оновлення персональних даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобовязаних та резервістів («Резерв+»), відмінну від адреси місця реєстрації позивача. Позивач на дату та час, зазначені у повістці не прибув, про причини такої неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Докази перебдування позивача на стаціонарному лікуванні з 13.02.2025 по 05.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не надавались. Як зазначено у письмових поясненнях стан здоров'я, на який посилається позивач не звільняв його від обовязку повідомити ІНФОРМАЦІЯ_6 про неможливість отримання повістки та прибуття за викликом, а також надати відповідні підтвердні документи у розумний строк. Також у письмових поясненнях вказано, що наявність відстрочки чи права на відстрочку від мобілізації не є звільненням від обовязку з'являтися за викликом. Право на відстрочку не усуває від обов'язку виконання вимог законодавства щодо військового обілку, а неприбуття за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки є порушенням. З огляду на наведене, ІНФОРМАЦІЯ_4 діяв у межах наданих законом повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, належним чином здійснив оповіщення позивача, обгрунтовано викликав його для виконання облікових заходів, тоді як останній не виконав встановлений законом обовязок зявитися за викликом та не повідомив про поважні причини неявки. Доводи позивача спрямовані на уникнення відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері військового обілку, у зв'язку з чим, ІНФОРМАЦІЯ_4 просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягали з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи явку своїх представників не забезпечили, що згідно з положеннями ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для вирішення справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов'язаним, що стверджується даними з мобільного застосунку від Міністерства оборони України для військовозобов'язаних « ІНФОРМАЦІЯ_8 », має відстрочку від проходження військової служби до завершення мобілізації, не знятий та не виключений з військового обліку, востаннє проходив військово-лікарську комісію 04.11.2021, адреса проживання: АДРЕСА_1 , дата уточнення даних - 17.02.2026.
З наданої роздруківки з мобільного застосунку від Міністерства оборони України для військовозобов'язаних « ІНФОРМАЦІЯ_8 », відповідно до якої дата уточнення даних - 17.11.2024, адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Постановою №287 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 16.07.2025 на позивача накладено адміністративне покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 16.07.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 у порушення вимог ч.1,3 ст.22 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу», п.1,2 Правил військового обліку призовників, військовозобовязаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, будучи належним чином оповіщеним 12.03.2025 повісткою №2/312/4 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 год 00 хв. 24.03.2025 у зазначений час та день до ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув, причин неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
З наявної у матеріалах справи повістки №2/312/4 від 12.03.2025 виданої на ім'я ОСОБА_1 , йому належить прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 год 00 хв. 24.03.2025.
Вказана повістка була направлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , що відповідає адресі, наявній у наданій роздруківці сформованій 02.11.2025 з мобільного застосунку від Міністерства оборони України для військовозобов'язаних « ІНФОРМАЦІЯ_8 », відповідно до якої дата уточнення даних - 17.11.2024, адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Однак повістка повернулась 12.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 без вручення, у зв'язку із «закінченням терміну зберігання».
Також 06.05.2025 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення №287, згідно з яким 06.05.2025 о 17 год 00 хв. встановлено, що ОСОБА_1 , будучи оповіщеним про прибуття на 09 год 00 хв 24.03.2025 поштовим листом «Укрпошта» до ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув, причину не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення №287 від 06.05.2025 позивачу повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 год 00 хв 13.05.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Також позивач надав у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення №287 від 06.05.2025 письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що він не отримав листа «Укрпоштою» про явку до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 24.03.2025 за станом здоров'я та повідомив про фактичне зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Вважаючи, що оскаржувана постанова винесена протиправно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.6 ст.55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП у редакції Закону № 3696-IX від 09.05.2024, чинній з 19.05.2024 встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Нормами п.12,13 Положення №154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Згідно з ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
У відповідності до частин 5, 6 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію. Строк проведення загальної мобілізації продовжувався відповідними Указами Президента і триває на час розгляду справи судом.
Частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;
3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4) місце, день і час явки за викликом;
5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;
6) реєстраційний номер повістки;
7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок № 560).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пунктів 28-30 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У повістці зазначаються:
прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
місце, день і час явки за викликом;
підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису;
реєстраційний номер повістки;
роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (п.30 Порядку №560).
Пунктом 30-1 Порядку № 560 визначено, що кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).
QR-код містить інформацію, зазначену в п.29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді (п. 30-2 ).
У п.30-3 Порядку №560 зазначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
При вирішенні даного спору суд зауважує, що повістка №2/312/4 від 12.03.2025 видана на ім'я ОСОБА_1 , згідно з якою йому належить прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 год 00 хв. 24.03.2025 була направлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , що відповідає адресі наявній у наданій роздруківці сформованій 02.11.2025 з мобільного застосунку від Міністерства оборони України для військовозобов'язаних « ІНФОРМАЦІЯ_8 », відповідно до якої дата уточнення даних - 17.11.2024, адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Однак повістка повернулась 12.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 без вручення, у зв'язку із «закінченням терміну зберігання».
При цьому пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, у редакцій чинній станом на час виникнення спірних правовідносин було визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Також при вирішенні даної справи суд бере до уваги, що відповідно до наданої виписки із медичної карти стаціонарного хворого, позивач перебував на лікуванні у стаціонарі КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» у період з 13.02.2025 по 05.03.2025.
Водночас повідстка про явку до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 24.03.2025 датована 12.03.2025.
Щодо посилання позивача та його представника на наявність у позивача відстрочки, суд зауважує, що наявність права на відстрочку не виключає обов'язок громадянина у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП з'явитися у зазначені у ній місце та строк, що встановлений статтею 22 Закону № 3543-ХІІ, яка визначає прямий обов'язок з'явитися до ТЦК та СП на виклик за повісткою без конкретизації, які саме облікові дані потребують уточнення.
Чинне законодавство не містить обмежень щодо періодичності здійснення оповіщення особи чи щодо неможливості здійснення оповіщення особи, яка користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, питання оповіщення військовозобов'язаних, призовників та резервістів є виключною компетенцією територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Її потреба визначається виходячи із завдань мобілізаційних планів, стану військового обліку в органі військового управління, отриманих ним завдань тощо.
За наведених обставин, в силу вищевказаних положень законодавства, позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 за вказаною повісткою (оскільки він вважається належним чином повідомленим про його виклик, а також відсутні поважні причин його неприбуття), чого ним зроблено не було та у зв'язку з чим він допустив порушення вимог ч.1,3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з частиною дев'ятою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Днем виявлення правопорушення у даному випадку слід вважати день складення протоколу, оскільки згідно з вимогами ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до абз.2 ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Як передбачено Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої Наказом Міністерства оборони України 01 січня 2024 року №3, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Тобто, у даному випадку без особи уповноважена особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки, скласти протокол не має можливості.
У свою чергу, обрахунок строку в три місяці з моменту вчинення правопорушення фактично нівелюватиме можливість притягнення особи до відповідальності в межах ст.210, 210-1 КУпАП, з урахуванням надання можливості особі надати докази та пояснення поважності неявки за повісткою.
Отже, з урахуванням вказаного вище, в межах даних правовідносин, слід рахувати строк притягнення до відповідальності, з урахуванням ч.9 ст.38 КУпАП, саме три місяці з моменту виявлення особи (у даному випадку складання протоколу), але не більше року з дня вчинення правопорушення.
Позивач був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 24.03.2025, а його неявка у цей день є початком відліку строку на притягнення до відповідальності за вчинене правопорушення.
При цьому, згідно з пунктом 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Отже, у разі неповідомлення військовозобов'язаним у вказаний строк про поважність причини неявки до ТЦК та СП, в останнього виникає обов'язок приступити до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
За фактом неприбуття позивача на підставі повістки від 12.03.2025 про прибуття 24.03.2025 о 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних відносно позивача 06.05.2025 було складено протокол про адміністративне правопорушення №287.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення №287 від 06.05.2025 позивачу повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 год 00 хв 13.05.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Постановою №287 від 16.07.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення на позивача було накладено адміністративне покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп. за даним фактом.
Отже згідно з матеріалами справи датою вчинення позивачем правопорушення є 24.03.2025, тобто день, коли позивачу належало прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Водночас, правопорушення виявлено 06.05.2025, що підтверджується датою складання протоколу про адміністративне правопорушення, тоді як оскаржувану постанову винесено 16.07.2025, тобто в межах тримісячного строку з дня виявлення правопорушення та в межах одного року з дня його вчинення.
За таких обставин підстави для висновку про порушення строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.
Так, днем виявлення правопорушення є день складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме 06.05.2025, а днем вчинення 24.03.2025, у зв'язку з чим оскаржувана постанова винесена в межах встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП строку.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до статей 7, 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Оцінюючи доводи сторони позивача з приводу порушення процедури розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови, суд зазначає, що порушень прав позивача під час винесення оспорюваної постанови судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
При цьому суд критично ставиться до твердження сторони позивача про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки доводи позивача спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються та зводяться до намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Щодо зауважень сторони позивача про порушення порядку та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, якщо воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
У межах спірних правовідносин суд дійшов до висновку, що розгляд справи за відстності позивача, не є фундаментальним порушенням, яке є безумовною підставою для скасування спірної постанови.
У постанові Верховного Суду у справі № 825/2328/16 від 22.05.2020 викладений висновок про те, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact).
Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваністьакта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.
Також при вирішенні даного спору суд зауважує, що Європейський суд з прав людини в п. 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція частини 3 ст.210-1 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення у суді, скориставшись при зверненні з позовом до суду правовою допомогою адвоката, його участь при розгляді справи була забезпечена його представником адвокатом Брусом С.М., а відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Крім того, положення ст.268 КУпАП не містять імперативної заборони щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачені ст.210, 210-1 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністравтиної відповідальності.
Відтак суд відхиляє доводи сторони позивача про порушення його прав під час винесення оспорюваної постанови.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Щодо строку звернення позивача з даним позовом до суду, суд зазначає про таке.
Частиною першоюстатті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.2ст. 286 КАС Українипозовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноваженьу справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови),а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Частиною першоюст. 121 КАС Українивизначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними,крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Звертаючись з даним позовом до суду 17.11.2025, стороною позивача зазначено, що про існування спірної постанови позивачу стало відомо після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 10.11.2025 з примусового виконання спірної постанови, яке було відкрито постановою державного виконавця 20.10.2025.
Таким чином, на підставі викладеного вище, вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом у межах строку визначеного приписами КАС України.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська