Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/206/26
номер провадження 1-кс/695/329/26
17 квітня 2026 рокум. Золотоноша
Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026250370000069 від 19.01.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Деньги, Золотоніського району Черкаської області, не працюючого, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, особою з інвалідністю, депутатом будь - якого рівня, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, учасником бойових дій не являється, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України,
До слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250370000069 від 19.01.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст 286-1 ч.2 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 , 18.01.2026, близько 18 години 15 хвилин, керуючи автомобілем марки Chevrolet Niva реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись на території Золотоніського району, Черкаської області, по автодорозі Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, зі сторони м. Золотоноша, в напрямку м. Черкаси, в порушення вимог пунктів 2.9. а), 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зі змінами та доповненнями, знаходячись на 9 км. вказаної автодороги, керуючи вказаним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а саме, відповідно до акту хіміко-токсикологічного дослідження КНП «Черкаський психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 02.03.2026 № 130, відповідно до якого в крові ОСОБА_5 , виявлено етиловий спирт у концентрації 1,31 проміле, не дотримався безпечної дистанції, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити та уникнути зіткнення з перешкодою у вигляді автомобіля МАЗ 537 номер шасі НОМЕР_2 з напівпричепом МАЗ 5247Г номер шасі НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався попереду в попутній смузі руху, не вжив заходів до зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу та його зупинки, внаслідок чого, здійснив зіткнення з автомобілем МАЗ 537 номер шасі НОМЕР_2 з напівпричепом МАЗ 5247Г номер шасі НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 .
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки Chevrolet Niva реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , відповідно до висновку експерта № 05-8-01/77 від 20.03.2026, отримала тілесні ушкодження, у вигляді: травми грудної клітки з двобічними переломами ребер, забоєм легень, що супроводжувались накопиченням повітря та рідини в грудній клітці, спричинили здавлення легені, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень в зв'язку із небезпекою для життя; закритого перелому лівої променевої кістки, закритого перелому лівої ліктьової кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, в зв'язку з тривалим розладом здоров'я; різаної рани шиї, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Також, в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки Chevrolet Niva реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , відповідно до висновку експерта № 05-8-01/79 від 19.03.2026, отримав тілесні ушкодження, у вигляді: травми голови з субарахноїдальним та внутрішньо-шлуночковим крововиливом, забоєм головного мозку тяжкого ступеню, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень в зв'язку із небезпекою для життя; травми органів грудної клітки з забоєм легень, накопиченням повітря в плевральних порожнинах, що не спричинили здавлення легень, переломом лівої ключиці, груднини, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, в зв'язку з тривалим розладом здоров'я.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля Chevrolet Niva реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , а саме: вимог пунктів 2.9.а), 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зі змінами та доповненнями, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-26/2855-ІТ від 24.03.2026, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків - у вигляді спричинення потерпілим: ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, у вигляді: травми грудної клітки з двобічними переломами ребер, забоєм легень, що супроводжувались накопиченням повітря та рідини в грудній клітці, спричинили здавлення легені, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень в зв'язку із небезпекою для життя; закритого перелому лівої променевої кістки, закритого перелому лівої ліктьової кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, в зв'язку з тривалим розладом здоров'я; різаної рани шиї, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також, ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді: травми голови з субарахноїдальним та внутрішньо-шлуночковим крововиливом, забоєм головного мозку тяжкого ступеню, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень в зв'язку із небезпекою для життя; травми органів грудної клітки з забоєм легень, накопиченням повітря в плевральних порожнинах, що не спричинили здавлення легень, переломом лівої ключиці, груднини, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, в зв'язку з тривалим розладом здоров'я.
За вказаних обставин ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України - а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
27 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
У ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Наразі слідством встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
-ризик можливого переховування від органу досудового розслідування обґрунтовується та/або суду обґрунтовується: відсутністю стійких соціальних зв'язків в місці його проживання, оскільки ОСОБА_5 не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має; тяжкістю покарання, що загрожує йому, оскільки підозрюваний вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 8 років; невідворотністю покарання у виді реального позбавлення волі, оскільки за діяння вчинене підозрюваним ОСОБА_5 законодавством передбачена реальна міра покарання у зв'язку з відсутністю підстав застосування ст.75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), через те, що ОСОБА_5 порушив правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту перебуваючи у стані алкогольного, сп'яніння;
-ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 проживає в с. Деньги, Золотоніського району Черкаської області, де проживають потерпілі, тому він матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на потерпілу та свідків шляхом вмовлять, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності;
-ризик запобігання спробам перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом обґрунтовується тим, що підозрюваний усвідомлюючи, що відносно нього здійснюється досудове розслідування за підозрою у вчинені тяжкого злочину та перебуваючи на волі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи той факт, що на даний час слідство триває та встановлюються можливі свідки події.
Крім того, необхідно врахувати той факт, що обвинувачений вчинив злочин в період дії на території України військового стану, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність.
Вказане свідчить про неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваного, таких як: 1) особисте зобов'язання - оскільки він є найбільш м'яким запобіжним заходом та не передбачає будь-яких обмежень, у зв'язку з чим взагалі не забезпечить запобіганню вказаних у клопотанні ризиків; 2) особиста порука - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків та стосовно ОСОБА_5 не надходило від осіб, які заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків; 3) домашній арешт - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних у даному клопотанні ризиків.
Хоча запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, але жоден інший із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, що визначені ст. 177 КПК України.
Таким чином, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 відсутні, а тому у відповідності до п. 3 ч.1 ст.194 КПК України інший, більш м'який запобіжний захід, не буде достатнім для запобігання вказаним ризикам, а його вік, стан здоров'я не перешкоджають перебувати під вартою.
З огляду на викладене, слідчий, за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням, в якому просив задовольнити клопотання та обрати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026250370000069 від 19.01.2026 строком на 60 діб.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та з урахуванням наявності обгрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання.
У судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 просила відмовити у застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати більш м"який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Врахувати, що підозрюваний виконує свої процесуальні обов'язки належним чином, від слідства і суду не переховується, вчасно прибуває на виклики до слідчого та суду, за межі області не виїжджає, мешкає за однією адресою, із свідками не спілкується і не може спілкуватися, бо вони є військовослужбовцями і несуть службу, впливу на потерпілих немає. Також має досить непогані характеризуючі відомості. Повністю відшкодував одному потерпілому моральну та матеріальну шкоду, спричинену ДТП. Крім того, підозрюваний має хвороби, захворювання, що потребують постійного контролю лікарів та щоденне приймання медпрепаратів. При цьому слідчим та прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт;5) тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
7) до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частинами 2-4 статті 194 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250370000069 від 19.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України.
27.03.2026 року ОСОБА_5 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України.
У судовому засіданні встановлено, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України обгрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місяця події від 18.01.2026; схемою дорожньо-транспортної пригоди від 18.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 19.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 19.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 19.01.2026; протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 від 24.01.2026; актом хіміко-токсикологічного дослідження КНП «Черкаський психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 21.01.2026 № 55; актом хіміко-токсикологічного дослідження КНП «Черкаський психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 02.03.2026 № 130; висновком судово-медичної експертизи № 05-8-01/77 від 20.03.2026; висновком судово-медичної експертизи № 05-8-01/79 від 19.03.2026; висновком авто-технічної експертизи № СЕ-19/124-26/2855-ІТ від 24.03.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 12.03.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 20.03.2026.
На даній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра є обгрунтованою.
Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні питання доцільності обрання стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу суд виходить з необхідності уникнення ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховуватися від суду, про наявність якого, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, що є суттєвими елементами при оцінюванні наведеного ризику.
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, інші дані про особу ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Слідчий суддя також приходить до висновку про доведеність існування ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки існує об'єктивний ризик того, що ОСОБА_5 шляхом вмовлянь або погроз може вплинути на потерпілих та свідків, з метою зміни показань або змусити їх надавати неправдиві показання у кримінальному провадженні, для уникнення ним кримінальної відповідальності. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що станом на теперішній час допитані потерпілі та свідки надали показання, якими підтверджується вина підозрюваного, тому з метою уникнення відповідальності ОСОБА_5 може незаконно впливати на них із метою надання неправдивих показань слідству та суду.
Разом з цим, відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. З вказаного випливає, що надані свідками, потерпілими під час досудового розслідування показання повинні бути надані останніми також і суду, а зважаючи, що такі докази як показання свідків, потерпілих мають значну вагу за даним провадженням, з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний як особисто, так і через інших осіб може вплинути на свідків, потерпілих з метою змусити відмовитись від дачі показань або змінити їх при надані суду під час розгляду справи по суті.
У зв'язку з викладеним слідчий суддя також приходить до висновку, що ОСОБА_5 може впливати на потерпілих, свідків з метою змусити їх змінити показання, відмовитися давати показання та співпрацювати з слідством для уникнення ним кримінальної відповідальності.
Натомість, існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурором у судовому засіданні не доведено. Будь-яких доказів на підтвердження наявності вказаного ризику не надано, а тому його існування ґрунтується на припущеннях.
При цьому судом також оцінені в сукупності всі обставини, визначені ст. 178 КПК України: підозрюваний одружений, має зареєстроване місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, відомостей про притягнення його до кримінальної відповідальності прокурором не було надано, згідно розписок відшкодував потерпілій ОСОБА_8 шкоду, спричинену внаслідок ДТП, наявність захворювань, що підтверджені медичною документацією.
Варто зауважити, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При цьому слід зазначити, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено, що більш м'які запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання наявності встановлених судом ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання в його права і свободи, про який йдеться в клопотанні, а відтак відмовляє в задоволенні клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що для того, щоб забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, з урахуванням даних про особу підозрюваного та обставин, встановлених судом під час розгляду клопотання, які впливають на суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні, достатнім і виправданим запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 буде цілодобовий домашній арешт у межах строку досудового розслідування, із покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. На думку слідчого судді жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.
Керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 181, 184, 193, 194, 309, 370-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого СВ Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026250370000069 від 19.01.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України - відмовити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 27 травня 2026 року включно.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 у строк до 27 травня 2026 року:
1)прибувати до слідчого Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, органів прокуратури та суду за першою вимогою;
2)цілодобово перебувати за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4)утримуватися від спілкування з учасниками кримінального процесу;
5)постійно носити засіб електронного контролю.
Ухвала діє в межах строку досудового розслідування, тобто до 27 травня 2026 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити до Золотоніського РВП ГУНП України у Черкаській області для організації контролю за поведінкою підозрюваного, під час дії стосовно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 20 квітня 2026 року о 15 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1