1Справа № 335/12944/23 6/335/51/2026
16 квітня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Шалагінової А. В.,
за участі секретаря судового засідання Савченко О. І.,
державного виконавця Білана Д. Г.,
представника стягувачки ОСОБА_1 ,
представника боржника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 4 за адресою: вул. Перемоги, 107-Б, м. Запоріжжя, заяву старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білана Дмитра Геннадійовича про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2024 року у справі № 335/12944/23 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
11.02.2026 державний виконавець звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, в обґрунтування якої зазначив наступне.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 76420183 з примусового виконання виконавчого листа № 335/12944/23, виданого 16.10.2024 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, в резолютивній частині якого зазначено: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоотримане щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 280/6699/20, яке набрало законної сили 05 січня 2021 року, за період з 19 лютого 2020 року по 29 грудня 2020 року».
Постановою державного виконавця від 07.11.2024, на виконання вимог ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу.
Листом від 29.11.2024 боржник повідомив про нарахування суми пенсії померлого батька на користь ОСОБА_3 розміром 602 766,63 грн, яка внесена до Реєстру судових рішень, реєстраційний номер у реєстрі 750135. Проте, виплату нарахованої пенсії боржником не здійснено з посиланням на відсутність відповідного фінансування коштів із державного бюджету.
Державний виконавець, посилаючись на те, що у зв'язку із тим, що резолютивна частина вищевказаного виконавчого листа містить необхідність виконати дії зобов'язального характеру, без зазначення конкретної суми до стягнення з боржника на користь стягувача, а органами Казначейства виконуються рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, і стягувачка не має можливості для подальшого повного виконання рішення суду пред'явити його на виконання до органів Казначейства, таким чином, на теперішній час для подальшого виконання рішення суду наявні передбачені законодавством обставини, що ускладнюють виконання судового рішення, просить заяву задовольнити, змінити спосіб і порядок виконання рішення суду з зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоотримане щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 280/6699/20, яке набрало законної сили 05 січня 2021 року, за період з 19 лютого 2020 року по 29 грудня 2020 року, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахованого ОСОБА_3 недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 280/6699/20, яке набрало законної сили 05 січня 2021 року, за період з 19 лютого 2020 року по 29 грудня 2020 року в сумі 602 766,63 грн.
Державний виконавець у судовому засіданні заяву підтримав, зазначив, що у заяві він помилково послався на норми Кодексу адміністративного судочинства України, а тому просив врахувати положення ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Пояснив, що виконавчий документ в частині нарахування недоотриманої суми за життя пенсії виконаний, однак через відсутність бюджетного фінансування сума нарахованої пенсії ОСОБА_3 не виплачена. Інших способів виконання у даному випадку не вбачає, оскільки неможливо за таких обставин застосувати до боржника штраф та інші заходи примусового виконання.
Представник стягувачки у судовому засіданні проти задоволення заяви державного виконавця не заперечувала.
Представник боржника у судовому засіданні зазначила, що стягувачкою не зазначено банківських реквізитів для здійснення виплати суми пенсії за виконавчим документом. Крім того, бюджетне фінансування не надається для проведення виплати пенсії у повному обсязі, у зв'язку із чим виплата проводиться в порядку черги невеличкими платежами. Водночас, рішення суду про стягнення сум виконується органами Казначейства, а не ГУ ПФУ. Просила розглянути заяву державного виконавця відповідно до вимог чинного законодавства та врахувати дані обставини.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та заяви державного виконавця, перевіривши долучені до заяви докази, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 76420183 з примусового виконання виконавчого листа № 335/12944/23, виданого 16.10.2024 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, в резолютивній частині якого зазначено: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоотримане щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 280/6699/20, яке набрало законної сили 05 січня 2021 року, за період з 19 лютого 2020 року по 29 грудня 2020 року».
25.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX, яким пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду». У Додатку до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено про зміну найменування Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя…». Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30.04.2025.
Постановою державного виконавця від 07.11.2024, на виконання вимог ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу, боржником за яким є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а стягувачкою ОСОБА_3 .
Листом від 29.11.2024 боржник повідомив вказаний Відділ про нарахування суми пенсії померлого батька на користь ОСОБА_3 розміром 602 766,63 грн, яка внесена до Реєстру судових рішень, порядковий № 750135. Проте, виплату нарахованої пенсії боржником не здійснено з посиланням на відсутність відповідного фінансування коштів із державного бюджету. До вказаного листа долучено відповідні відомості про перерахунок пенсії та її розмір.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо рішення суду, зазначене в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
За правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 520/13014/20, вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов'язання нарахувати і виплатити заборгованість, ці вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів.
До того ж, у контексті застосування до спірних правовідносин принципу юридичної визначеності як невід'ємної складової проголошеного ст. 8 Конституції України верховенства права застосування такого способу захисту як стягнення заборгованості (стягнення коштів за боргом) у публічно-правових спорах може бути застосовано виключно у тому випадку, коли матеріали справи містять достатній обсяг об'єктивних даних, котрі поза розумним сумнівом доводять той факт, що майбутня подія виплати коштів позивачу з урахуванням обмеженості наданих у розпорядження суб'єкту владних повноважень публічних фінансових ресурсів об'єктивно не здатна призвести до погіршення правового становища інших громадян отримувачів поточних грошових платежів.
За приписами ст. 124, ч. 3 ст. 129-1 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість Рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове Рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових Рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Згідно з частиною третьою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 800/203/17, а саме, що з наведеної вище норми вбачається, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Ця норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Як зазначено у листі боржника, ГУ ПФУ в Запорізькій області є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету, тому виходячи із вищевикладеного, примусове списання коштів з рахунків Управління, для подальшого повного виконання рішення суду може бути здійснено виключно органами Казначейства.
Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим. Таким чином, зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють виконання. Така обставина є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Враховуючи, що резолютивна частина вищевказаного виконавчого листа містить необхідність виконати дії зобов'язального характеру, без зазначення конкретної суми до стягнення з боржника на користь стягувача, а органами Казначейства виконуються рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, суд доходить висновку, що стягувачка не має можливості для подальшого повного виконання рішення суду пред'явити його на виконання до органів Казначейства, та на теперішній час для подальшого виконання рішення суду наявні передбачені законодавством обставини, що ускладнюють виконання судового рішення, з огляду на що заява державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 259, 260, 435 ЦПК України, суд
Заяву старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білана Дмитра Геннадійовича про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2024 року у справі № 335/12944/23 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (нова назва суду - Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя) від 25 червня 2024 року у справі № 335/12944/23 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахованого ОСОБА_3 недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 280/6699/20, яке набрало законної сили 05 січня 2021 року, за період з 19 лютого 2020 року по 29 грудня 2020 року в сумі 602 766 (шістсот дві тисячі сімсот шістдесят шість) грн 63 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А. В. Шалагінова