Провадження № 33/803/103/26 Справа № 176/2490/25 Суддя у 1-й інстанції - Крамар О. М. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
16 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:
секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,
прокурора Мануйленка І.М.,
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Норильськ Російської Федерації, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, одруженого, такого, що має малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень в дохід держави; стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.,
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого СКП ВП № 5 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області з 15.02.2021 по 16.08.2022, маючи спеціальне звання - капітан поліції, спеціальний жетон з індивідуальним номером - 2047346, будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, як суб'єкт декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та є суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією згідно підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 2 ст. 45 вказаного Закону (із змінами, внесеними згідно із Законами № 1975-УІІІ від 23.03.2017, № 140-ІХ від 02.10.2019, № 1780-ІХ від 23.09.2021; в редакції Закону №3384-ІХ від 20.09.2023), пункту 2 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 2 "Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 №958/29088 із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 1 від 18.08.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2016 № 1153/29283, несвоєчасно, без поважних причин, а саме 07.11.2024 о 11 год. 33 хв., опублікував на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію (після звільнення) як суб'єкт декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Згідно Закону України від 20.09.2023 №3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» з 12 жовтня 2023 року відновлено подання електронних декларацій та зобов'язано декларантів, що припинили свою діяльність щодо виконання функцій держави у період з 24 лютого 2022 року до 31 грудня 2022 року, подати до 31 січня 2024 року декларацію після звільнення з позначкою «я припинив виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування» за 2022 рік.
ОСОБА_1 , звільнившись з поліції, до 00 год. 00 хв. 31.01.2024 року був зобов'язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2022 рік.
Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https:Wpublic.nazk.gov.ua), встановлено, що ОСОБА_1 подав декларацію «після звільнення» за минулий 2022 рік лише 07.11.2024 року о 11 годині 33 хвилин, тобто поза межами строку встановленого законодавством.
Доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з постановою суду 1-ї інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року по справі №176/2490/25 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та закрити справу.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що присутність особи, відносно якої складається протокол про адміністративне правопорушення є обов'язковою, а відповідно посадові особи які склали зазначений протокол повинні належним чином повідомити його про дату, час і місце складання протоколу і про наслідки неявки. Проте, матеріали справи не містять такого повідомлення, а відповідно ОСОБА_1 не були роз?ясненні всі його права, передбачені ст. 268 КУпАП, відповідно було порушено право особи бути вчасно освідомленим про правопорушення, яке йому інкримінується, право ознайомитись з матеріалами справи, надати пояснення і саме головне - скористатися правом на захист.
Наголошує, що запис «Відмовився» в протоколі №107 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 25.06.2025 р., не відповідає дійсності, оскільки він не був особисто присутній під час складання протоколу, а відповідно не можливо зафіксувати належним чином дану відмову. Вважає, що він був позбавлений можливості знайомитися з протоколом, який був складений за його відсутності, без роз'яснення йому прав.
Вважає наявні в матеріалах копію рапорту оперуповноваженого відділу протидії корупції Дніпропетровського управління ДВБ НП України капітана поліції О.Євстратенко, а також складений іншою особою оперуповноваженого відділу протидії корупції Дніпропетровського управління ДВБ НП України старшим лейтенантом поліції Полоз А.М., такими, що є сфальсифікованими і грубо порушують порядок складання протоколу.
Окремо зазначає, що протокол №107 про адміністративне правопорушення, пов'язаний з корупцією від 25.06.2025 р., складений відносно ОСОБА_1 , несе функцію обвинувального акту, є недопустимим доказом і не може бути взятий судом до уваги.
Звертає увагу, що при обчисленні строку притягнення до адміністративної відповідальності, такий строк слід рахувати від дати несвоєчасного подання декларації - 07.11.2024 р. А оскільки сам протокол є недопустимим доказом, то відповідно потрібно брати за відлік саме цю дату. Тож, оскільки на момент ухвалення постанови 17.07.2025 року вже минуло шість місяців, то маються всі підстави для закриття провадження в справі.
Позиції сторін в суді :
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні при апеляційному розгляді підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити з підстав, наведених в ній.
Прокурор в судовому засіданні просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а постанову судді 1-ї інстанції стосовно ОСОБА_1 - без змін, як обґрунтовану та законну.
Висновки суду:
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю наступне:
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
В суді 1-ї інстанції встановлено і не оскаржується в апеляційному порядку те, що ОСОБА_1 згідно наказу №70-о/с від 15.02.2021 року переміщений на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №5 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Наказом №759ос від 16.08.2022 року начальника Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 звільнено з 16.08.2022 року.
Отже, ОСОБА_1 , будучи поліцейським, згідно п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону є суб'єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, та суб'єктом декларування відповідно до ст. 3 Закону.
Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», пункту 2 частини першої статті цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений під підпис з вимогами закону України «Про запобігання корупції». Також даний факт підтверджується раніше поданими ним деклараціями.
На виконання вище зазначених вимог, а також ч. 2 ст. 45 вказаного Закону у ОСОБА_1 виник обов'язок подати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за типом після звільнення за 2022 рік до 00 годин 00 хвилин 31.01.2024 року.
Проте, декларацію після звільнення за 2022 рік було подано ОСОБА_1 лише 07 листопада 2024 об 11 годині 33 хвилини, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Доводами апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскарженої постанови судді суду 1-ї інстанції зводяться до наступного:
?присутність особи, відносно якої складається протокол про адміністративне правопорушення є обов'язковою, а посадові особи, які склали зазначений протокол, належним чином не повідомили його про дату, час і місце складання протоколу і про наслідки неявки, чим позбавили ОСОБА_1 можливості знайомитися з протоколом, без роз'яснення йому прав;
?рапорт оперуповноваженого відділу протидії корупції Дніпропетровського управління ДВБ НП України капітана поліції О.Євстратенко, а також складений іншою особою оперуповноваженого відділу протидії корупції Дніпропетровського управління ДВБ НП України старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 є сфальсифікованими і грубо порушують порядок складання протоколу;
?протокол №107 про адміністративне правопорушення, пов'язаний з корупцією від 25.06.2025 р., складений стосовно ОСОБА_1 , є недопустимим доказом;
?з моменту виявлення правопорушення сплив строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст.38 КУпАП;
Зазначені апеляційні доводи не вважаю слушними з огляду на таке:
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Беручи до уваги факт допустимості та належності наявних в матеріалах цієї справи та досліджених судом доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, та рапортам, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції надав належну оцінку сукупності досліджених доказів.
Апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що він не був повідомлений про складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим був обмежений у здійсненні своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, по факту порушення подання декларації після звільнення за 2022 рік ОСОБА_1 , було проведено перевірку.
Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https:Wpublic.nazk.gov.ua), встановлено, що ОСОБА_1 подав декларацію «після звільнення» за минулий 2022 рік лише 07.11.2024 року о 11 годині 33 хвилин, тобто поза межами строку встановленого законодавством.
За приписами ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Згідно рапорту оперуповноваженого відділу протидії корупції Дніпропетровського управління ДВБ Національної поліції України капітана поліції Євстратенко О. вбачається, що в ході перевірки ним здійснювались заходи щодо виклику ОСОБА_1 , колишнього старшого оперуповноваженого СКП ВП №5 Кам?янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо відібрання письмового пояснення за фактом несвоєчасної подачі декларації після звільнення за 2022 рік. ОСОБА_1 відмовився надавати будь-які письмові пояснення.
Також судом із долученого до матеріалів справи відеозапису встановлено, що оперуповноважена відділу протидії корупції Дніпропетровського управління ДВБ Національної поліції України старший лейтенант поліції Полоз А. намагалась шляхом телефонного дзвінка викликати ОСОБА_1 до відділу поліції для його ознайомлення зі змістом протоколу, відібрання пояснень та вручення копії протоколу. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився приходити чи зустрітися з оперуповноваженим відділу поліції для ознайомлення із протоколом тощо. Під час зафіксованого діалогу з оперуповноваженою, ОСОБА_1 заперечував проти складання протоколу, оскільки його не було належним чином повідомлено про його складання. Разом з тим, не заперечував, що з оперуповноваженими відділу поліції не має наміру зустрічатись, наголошуючи, що якщо їм потрібно, то то є їх справа.
Під час апеляційного розгляду в судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що саме він розмовляв з оперуповноваженою ОСОБА_3 за обставин, що були зафіксовані на відеозаписі, який долучений до матеріалів справи, а також, що саме йому було здійснено дзвінок, що зафіксований на відеозаписі. Крім того, апеляційні твердження ОСОБА_1 , що оперуповноважена Полоз А. не представилась, не назвала свого прізвища та звання, є необґрунтованими, оскільки спростовуються дослідженим відеозаписом. Так, оперуповноважена ОСОБА_3 двічі назвала всі необхідні дані щодо своєї особи та повідомила причини такого дзвінка.
Зазначені фактичні обставини вказують на те, що ОСОБА_4 , повідомлений про вирішення питання про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, категорично відмовився для цього з'являтись до правоохоронного органу, надавати будь-які пояснення, приймати участь в складанні протоколу про адміністративне правопорушення, що і було зафіксовано за участю двох свідків у протоколі про адміністративне правопорушення №107 від 25.06.2025 р. стосовно ОСОБА_1 , та підтверджується даними відеофіксації, дослідженими судом.
Крім того, копія складеного протоколу №107 про адміністративне правопорушення, пов'язаний з корупцією від 25.06.2025 р. стосовно ОСОБА_1 , направлялась на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, що відповідає вимогам статей 254, 256 КУпАП.
Положення КУпАП не встановлюють критерії визнання доказів належними та допустимими.
Тому вважаю, що для оцінки цих категорій необхідно керуватись положеннями найближчого процесуального права - кримінального процесуального закону (КПК України)
Положеннями статті 86 КПК встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до вимог частини першої статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Судам слід звернути увагу на те, що кримінальне процесуальне законодавство містить критерії, за якими порушення встановленого КПК порядку проведення окремих слідчих дій є істотним і призводить до визнання доказів недопустимими (частини друга та третя статті 86 КПК).
Таким чином, визначаючи той чи інший доказ недопустимим, суд має зазначити конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливості (неможливості) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 19 березня 2026 року справа 332/3071/21).
Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо обмеження його прав на надання пояснень, надання доказів, участі у складанні протоколу, підписання протоколу та отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення, звертаю увагу на наступне:
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, яким уповноважений орган фіксує обставини вчинення адміністративного правопорушення да анкетні дані правопорушника. З огляду на характер правопорушення, що розглядається за цією справою, сам по собі цей протокол не породжує негативних наслідків для особи, відносно якої він складений, оскільки рішення по справі приймається суддею суду 1-ї інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом 1-ї інстанції 04.07.2025 р. ОСОБА_1 було раз'яснені його процесуальні права та задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи для його ознайомлення із матеріалами справи.
Наступне судове засідання було призначено на 17.07 2025 р.
Апеляційний суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 щодо обмеження його прав на надання пояснень, доказів тощо, оскільки ОСОБА_1 мав можливість реалізувати свої права на стадії судового розгляду. Він був ознайомлений зі своїми правами та всіма матеріалами справи, в тому числі і з протоколом про адміністративне правопорушення. Жодних клопотань про долучення до матеріалів справи додаткових доказів або виклик свідків не заявляв як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду. З огляду на вказане вважаю, що істотних порушень прав ОСОБА_1 , в тому числі і права на захист, які би не були відновлені при судовому розгляді, за даною справою, припущено не було.
Що стосується апеляційних доводів про дату вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, та моментом його виявлення, слід зазначити наступне:
Згідно зі ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
КУпАП не містить тлумачення поняття виявлення правопорушення. Проте, усталена судова практика пов'язує час виявлення правопорушення з моментом складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки після виявлення всіх ознак правопорушення відповідно ст.254 КУпАП уповноваженою особою складається такий протокол. Таке тлумачення щодо встановлення моменту виявлення адміністративного правопорушення викладено і в постанові Касаційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року по справі №522/12566/18.
Протокол про адміністративне правопорушеня, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 складений 25 червня 2025 року. Відповідно, слід вважати, що на час постановлення оскарженої постанови судді від 17 липня 2025 року строк накладання адміністративного стягнення, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП, не сплив.
Підсумовуючи викладене, вважаю, що апеляційні доводи не знайшли свого підтвердження, а тому задоволенню не підлягають. Оскаржену постанову судді суду 1-ї інстанції вважаю законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин