Справа №753/3401/25Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2133/2026Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
07 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року,
Вироком у кримінальному провадженні №12024105020001631 обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Жашків Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 року та, з урахуванням положень пп а-1 п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України щодо переведення покарань в один вид, остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки один місяць.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання обвинуваченого ОСОБА_7 для приведення цього вироку до виконання.
Запобіжний захід під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказіву кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, протягом року після засудження за ст. 309 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він, будучи засуджений вироком Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, висновків не зробив та вчинив злочин за таких обставин.
06 листопада 2024 року, приблизно о 16 год. 00 хв., ОСОБА_7 знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , у цей час у нього повторно виник протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, для власного вживання, без мети збуту.
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, без мети збуту, ОСОБА_7 , через мобільний додаток «Телеграм», який був встановлений на належному йому мобільному телефоні, з невстановленою органом досудового розслідування особою, профіль якої підписаний « ОСОБА_9 » домовився щодо придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP. Продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, ОСОБА_7 здійснив переказ грошових коштів на попередньо повідомлений йому рахунок, після чого, того ж дня, від вказаної особи отримав повідомлення із координатами місцезнаходження «закладки» - схованки з психотропною речовиною.
Надалі, а саме 06 листопада 2024 року, приблизно о 17 год. 00 хв., ОСОБА_7 направився до станції Київського метрополітену «Бориспільська», де в кущі на земельній ділянці місцевості виявив згорток клейкої стрічки, всередині із полімерним пакетом з пазовим замком, в якому була наявна кристалоподібна речовина світлого кольору, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, підібравши виявлений згорток з психотропною речовиною, ОСОБА_7 поклав його до правої кишені штанів, в які був одягнений, тим самим придбав та розпочав зберігати при собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, без мети збуту.
Так, 06 листопада 2024 року, приблизно о 17 год. 39 хв., ОСОБА_7 , зберігаючи при собі попередньо придбану ним особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 36/2, був затриманий працівниками поліції, у якого у подальшому під час особистого обшуку було виявлено та вилучено полімерний пакет з пазовим замком в середині якого була наявна кристалоподібна речовина світлого кольору, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,236 г, яку ОСОБА_7 умисно, незаконно, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори», «Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою КМУ від 03.06.2009 № 589, придбав та зберігав, протягом року після засудження за цією ж статтею, для власного вживання, без мети збуту.
PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) згідно з постановою КМУ від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк.
Вважає вирок незаконним та необґрунтованим, оскільки він ухвалений з порушенням норм кримінального законодавства, через неправильне застосування норм матеріального права та з порушенням вимог процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції належним чином не врахував обставин, що пом'якшують покарання, зокрема: визнання вини ОСОБА_7 та щире каяття. Крім того, правопорушення було вчинено в умовах розладу здоров'я обвинуваченого. У зв'язку з цим вважає можливим застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України. Обвинувачений та захисник в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду не подавали.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції, за встановлених у вироку обставин, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України, що відповідає юридичній кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 309 КК України, колегія суддів не переглядає, оскільки вони ніким із учасників судового провадження не оспорюються.
При цьому колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків в цій частині.
Що стосується покарання, то, всупереч тверджень апелянта, міра покарання призначена ОСОБА_7 з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України.
Згідно з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, включаючи роль, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінку під час його вчинення та інші фактори, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватця. При виборі заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Так, при призначенні ОСОБА_7 покарання, як це слідує з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав, розкаявся), особу обвинуваченого, а саме: раніше судимий, молодого віку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, з середньою освітою, не працює, має постійне місце проживання.
Належним чином при цьому враховано судом і обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченому - щире каяття, та відсутність таких обставин, які його обтяжують.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необхідність призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України, а з урахуванням того, що ОСОБА_7 вчинив нове кримінальне правопорушення в період перебування під пробаційним наглядом відповідно до вироку Дарницького районного суду м. Києва від 01.11.2024 року, на підставі ст.ст. 71,72 КК України, суд остаточно призначив ОСОБА_7 покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі, що за своїм видом і розміром не лише відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність, але і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі, та в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому доводи захисника про суворість призначеного обвинуваченому вироком суду першої інстанції покарання є необґрунтованими.
Вимоги захисника щодо урахування того, що ОСОБА_7 щиро розкаявся у вчиненому, вчинив кримінальне правопорушення маючи розлади здоров'я, є безпідставними, оскільки окремі з вказаних обставин не лише було враховано судом першої інстанції при призначенні покарання, але й не є тими обставинами, які в даному випадку давали б підстави для пом'якшення призначеного обвинуваченому судом покарання, зважаючи на те, що ОСОБА_7 нове кримінальне правопорушення вчинив, не відбувши покарання за попереднім вироком, що, відповідно до ст. 78 КК України, вимагає призначення йому покарання і за правилами, передбаченими ст. 71 КК України, що в своїй сукупності переконливо свідчить про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого та відсутність у нього критичної оцінки своїх дій, його небажання стати на шлях виправлення.
Інших доводів на обґрунтування необхідності пом'якшення призначеного судом обвинуваченому покарання в апеляційній скарзі захисника не зазначено.
А відтак, призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі, і є необхідним для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, і в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 50, 65, 71 КК України.
З урахування викладеного, вирок відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України, а відтак колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя