Справа № 932/3525/26
Провадження № 3/932/962/26
20 квітня 2026 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Юдіна Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП,
Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №068220 від 07.03.2026, ОСОБА_1 перебуваючи 07.03.2026 о 15 год 50 хв за адресою: м. Дніпро, вул. Панікахи, 42 не виконав неодноразову законну вимогу інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 1 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Робочого С.А., у вигляді «Зупинись, руки за спину» при виконанні ним службових обов'язків. Так ОСОБА_1 інкриміноване вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 185 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра було доручено співробітникам Відділу поліції № 4 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснити привід ОСОБА_1 у судове засідання на 20.04.2026.
Вищевказана постанова про привід виконана не була, про причини невиконання відділ поліції суд не повідомив, будь-яких листів з цього приводу не надходило.
Особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, були роз'яснені вимоги ст. 268 КУпАП, зміст ст. 63 Конституції України, дату, час та місце розгляду справи відносно нього під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, від підпису про ознайомлення у протоколі ОСОБА_1 відмовився.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява №8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких вказана справа про адміністративне правопорушення, розглядається протягом доби з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Отже, суд виконав всі можливі заходи для виклику та доставки ОСОБА_1 у судове засідання, враховуючи, що він не з'явився за судовою повісткою та не був доставлений, вимоги ст. 268 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку,
- тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
При прийнятті остаточного рішення, суд досліджує докази наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 068220 від 07.03.2026, а саме: рапорт інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області від 07.03.2026.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Суд зауважує, що об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків. Тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред'являються у процесі виконання ним службових обов'язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку. Кваліфікуючою ознакою цього правопорушення визначають спосіб його вчинення - злісність непокори, що полягає у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Слід зазначити, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків. Тобто, виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
Правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов'язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.
Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов'язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов'язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, згідно зі змісту фабули обвинувачення вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину невиконання законної вимоги співробітника поліції, яка полягала у вигляді супротиву під час його адміністративного затримання із застосуванням фізичної сили та спец. засобу кайданки, а саме у невиконанні неодноразової вимоги - «Зупинись, руки за спину».
Як вбачається з рапорта, 07.03.2026 під час оформлення адміністративних матеріалів за фактом ДТП, було встановлено, що ОСОБА_1 перебував в активному розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.01.2026, про що останнього було повідомлено та запропоновано проїхати добровільно до РТЦК та СП для вирішення питання, від чого ОСОБА_1 відмовився. Далі, ОСОБА_1 не виконав неодноразову законну вимогу інспектора поліції у вигляді «Зупинись, руки за спину», у зв'язку із чим його було затримано із застосуванням фізичної сили та спец. засобу «кайданки» (камера 472304).
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 до суду надано протокол про адміністративне правопорушення та рапорт інспектора УПП в Дніпропетровській області.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення є підсумковим документом, який після проведення певних процесуальних дій, спрямованих на виявлення, встановлення, фіксацію та документування правопорушення, висуває особі, яка притягається до адміністративного правопорушення обвинувачення у вчиненні певних протиправних дій, тобто систематизує, узагальнює та конкретизує за яке саме адміністративне правопорушення особі висунуто обвинувачення.
Разом із цим, рапорт співробітника УПП в Дніпропетровській області не є самостійним доказом, який може констатувати факт порушення ОСОБА_1 ст. 185 КУпАП, а тому рапорт не може сприйматися судом як основний, головний та неоспорюваний доказ, а є лише додатковим процесуальним документом задля можливого кращого розуміння подій за якими на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що під час встановлення винуватості або невинуватості ОСОБА_1 , суд спирається на докази, які долучені до протоколу, та сприймає останній як необхідну та важливу процесуальну складову, яка потрібна для притягнення особи до адміністративної відповідальності, проте не може констатувати винуватість чи невинуватість такої особи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що протокол або рапорт не містять об'єктивних, достатніх, законних та неоспорюваних доказів вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні, передбаченому ст. 185 КУпАП, а лише висувають обвинувачення та описують події без надання реальних доказів на підтвердження винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Як вбачається з рапорта, до ОСОБА_1 з боку співробітників поліції було застосовано затримання із застосуванням фізичної сили та спец. засобів, проте у порушення ст. 261 КУпАП відповідний протокол про адміністративне затримання до суду разом із протоколом про адміністративне правопорушення скеровано не було.
Разом із цим, відеозапис з бодікамер, які зазначені у рапорті та протоколі, до матеріалів справи також додано не було.
Отже, факт невиконання законної вимоги працівника поліції не знайшов свого підтвердження.
Відповідно до п.п. б п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються під час затримання особи.
Окремо суд зауважує, що адміністративне затримання є засобом забезпечення адміністративного провадження з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, з боку відповідних посадових осіб, що має на увазі застосування до порушника фізичної сили та спец. засобів, у разі необхідності, з боку уповноважених осіб, задля недопущення продовження вчинення того чи іншого правопорушення, яке вже було виявлено поліцейськими, а саме до адміністративного затримання.
Тобто супротив порушника під час адміністративного затримання, шляхом не зупинення та не заведення своїх рук за спину, а саме це ставиться у провину ОСОБА_1 , не підпадає під склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП України, оскільки є чітко визначеною процесуальною дією, окресленою вищезазначеним законодавством, як інструмент, зокрема, припинення адміністративного правопорушення, та не може становити самостійний склад правопорушення.
Суд, зберігаючи безсторонність позбавлений можливості самостійно збирати докази на користь будь-якої із сторін провадження.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статті 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
З огляду на викладене, складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею ст. 185 КУпАП в діях ОСОБА_1 не доведено.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме за відсутності в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 185, 247 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 185 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутності в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.М. Юдіна