Справа № 366/306/25
Провадження № 1-кп/366/103/26
щодо дії запобіжного заходу
13 квітня 2026 року Іванківський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції);
обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвоката ОСОБА_6 , (не підключились/не з'явились)
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції) та його захисника - адвоката ОСОБА_8 (не підключився до відеоконференції)
обвинувачений ОСОБА_9 (на лікарняному) та його захисника - адвоката ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 , (в режимі відеоконференції)
обвинувачений ОСОБА_13 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , (не підключились до відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванків Київської області, клопотання адвоката ОСОБА_12 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу та/або зменшення розміру застави за матеріалами кримінального провадження № 62024000000000788 від 06.09.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,
ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,
ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України,
ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,
ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,
ОСОБА_13 за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,
У провадженні Іванківського районного суду Київської області перебувають матеріали кримінального провадження № 62024000000000788 від 06.09.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,
ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,
ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України,
ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,
ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,
ОСОБА_13 за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України.
Ухвалою суду від 27.05.2025 року закінчено підготовче засідання та призначено справу до розгляду.
На даний час триває судовий розгляд.
06 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» до канцелярії суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання з визначенням раніше покладених обов'язків. У разі, якщо суд дійде висновку про неможливість зміни запобіжного заходу застави на особисте зобов'язання, просить суд з урахуванням наданих матеріалів зменшити суму застави в сумі 6 000 000 грн., покладені раніше обов'язки залишити без змін.
Клопотання обгрунтоване тим, що на даний час щодо обвинуваченого ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 6 000 000 (шість мільйонів) гривень. З моменту звільнення з-під варти (02.04.2024) ОСОБА_11 протягом майже двох років демонструє зразкову процесуальну поведінку; з'являється за кожним викликом; не перешкоджає слідству та суду; ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з часом нівелювалися, а подальше утримання застави в розмірі 6 млн грн є непропорційним тягарем. Так, ризик переховування ОСОБА_11 не існував на момент обрання запобіжного заходу. Наявність даного ризику на попередніх стадіях кримінального провадження не підтверджувалась жодними доказами. З моменту звільнення ОСОБА_11 з-під варти минуло майже цілий рік. За цей час не зафіксовано будь-яких фактів та обставин, які б надавали суду, прокурору підстави сумніватись у належній процесуальній поведінці ОСОБА_11 . Прокурором у судових засіданнях жодного разу належними доказами не обґрунтовано жодних з ризиків, а в першу чергу не обґрунтовується і логічно і фактично, чому, саме відносно ОСОБА_11 необхідно залишати запобіжний захід у вигляді застави, коли у всіх інших обвинувачених запобіжний захід особисте зобов'язання.
Незважаючи на зменшення суми застави до 6 млн грн, розмір застави ніяким чином не корелюється із майновим станом ОСОБА_11 та визначеною органом досудового слідства роллю у кримінальному провадженю.
Заставодавцями виступають близькі родичі обвинуваченого - батько ( ОСОБА_14 ) та мати ( ОСОБА_15 ). Вилучення значних коштів з обігу призвело до дестабілізації їхньої підприємницької діяльності:
ФОП ОСОБА_14 (батько): через вилучення 2,9 млн грн (частина 900 тис грн, яких повернута лише нещодавно 20.11.2025) був вимушений припинити діяльність у 2024 році після 21 року безперервної роботи. Лише з липня 2025 року він намагається відновити бізнес у складних енергетичних умовах.
ФОП ОСОБА_15 (мати): продовжує діяльність, проте через відсутність 4 млн грн обігових коштів доходи суб'єкта господарювання впали до критичного рівня. Подальше перебування коштів в якості застави на думку сторони захисту не виконує функцію забезпечення поведінки, яка і так є належною, а лише поглиблює фінансову кризу родини.
Зміна запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 на особисте зобов'язання будь- яким чином не призведе до спричинення шкоди у даному кримінальному провадженню, оскільки в повній мірі буде гарантувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_11 .
Враховуючи вищезазначені обставини, соціальні зв'язки та майновий стан обвинуваченого ОСОБА_11 , захисник вважає, що наявні усі правові підстави для задоволення такого клопотання та зміни запобіжного заходу.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_12 підтримав клопотання та просив його задовольнити, зазначивши, що зі спливом часу розмір застави може бути зменшено, або навіть замінено на альтернативний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, що відповідає прецедентній практиці ЄСПЛ.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав клопотання свого захисника і просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив щодо зменшення розміру застави, та заміни на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, вважаючи застосований розмір застави запорукою ідеальної процесуальної поведінки ОСОБА_11 , та є співмірним з наявним у обвинуваченого рухомого та нерухомого майна.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 1 статті 176 КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно з частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до частини 1 статті 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11.01.2012 №15), з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами 3 або 4 статті 183 цього кодексу.
Частиною 6 статті 182 КПК визначено, що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно з частиною 11 статті 182 КПК, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Обґрунтованість застосованого раніше запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, або внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його продовження чи пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Продовження, пом'якшення, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження можуть змінюватись підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути продовжений, скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому підставами зміни запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме - змінилась кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров'я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення, однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.
Також, згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому практика ЄСПЛ передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом'якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов'язані зі застосуванням запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, але вимагає наявність підстав вважати реальною можливість здійснити такі у майбутньому.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі № 30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв'язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких наразі підозрюється ОСОБА_11 є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за вчинення яких передбачає можливість покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до частини 7 статті 42 КПК, протягом усього часу з моменту набуття певною особою статусу підозрюваного чи обвинуваченого, на неї покладено певні процесуальні обов'язки, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
КПК України не встановлений граничний строк дії запобіжного заходу у вигляді застави, а тому такий захід діє до його зміни чи скасування в порядку, передбаченому законом. При цьому припинення дії обов'язків, покладених ухвалами слідчих суддів на підозрюваного чи обвинуваченого, жодним чином не впливає на дію самого запобіжного заходу, про що свідчить положення частини 7 статті 194 КПК, відповідно до якого після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Щодо клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави, суд, вирішуючи його, враховує практику ЄСПЛ, зокрема:
- перспектива втратити заставу у разі неявки особи на судове засідання повинна діяти як достатній стримувальний фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання підозрюваного чи обвинуваченого переховуватися (п. 78 рішення у справі Mangouras v. Spain);
- розмір застави необхідно оцінювати передусім з огляду на особу підозрюваного чи обвинуваченого та його активи, проте також за певних обставин суду варто брати до уваги суму збитків, які приписують фігуранту провадження (п. 81 рішення у справі Mangouras v. Spain);
- виключна увага на розмірі ймовірних збитків є порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Саме тому суд також має ретельно оцінити спроможність особи сплатити визначений розмір застави та обґрунтувати визначену суму (п. 32 рішення у справі Істоміна проти України).
Судом встановлено, що упродовж строку досудового розслідування та судового розгляду, підозрюваний ОСОБА_11 належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов'язки, що свідчить про ефективність застосованого до нього запобіжного заходу у виді застави, що підтвердив прокурор у судовому засіданні.
Водночас сторона захисту наданими документами належним чином обґрунтувала доводи щодо необхідності зменшення розміру застави, проте не довела абсолютну критичність такого стану, що обумовило б майже повне повернення заставодавцям усієї суми внесеної застави та заміни запобіжного заходу на особисте зобов'язання.
З огляду на викладене та з урахуванням ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, та з метою недопущення завідомої непомірності для обвинуваченого розміру застави, суд вважає за можливим зменшити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_11 з 6 000 000 гривень до 600 000 гривень.
Що стосується клопотання адвоката про зміни запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання суд приходить до наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.ст. 194, 199 КПК України під час розгляду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, суд має перевірити існування ризиків, які були заявлені прокурором відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України та чи є обставини, що обґрунтовують необхідність покладення таких обов'язків.
Судом встановлено, що 28.03.2024 Печерським районним судом м. Києва задоволено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в сумі 11 848 564 грн та покладено у разі внесення застави процесуальні обов'язки.
Ухвалою суду від 12.08.2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді застави та продовжено дію раніше покладених на підозрюваного обов'язків відносно ОСОБА_11 . Строк дії ухвали до 12.10.2025 року.
Після закінчення строку дії ухвали суду від 12.08.2025 року, жодних клопотань на продовження дії раніше покладених на підозрюваного обов'язків до суду не надходило.
Враховуючи вимоги ч. 7 ст. 194 КПК України, заявляти такі клопотання, як зміна запобіжного заходу, є прерогатива прокурора, а не захисника, а тому в задоволенні даного клопотання захисника слід відмовити.
Отже розглядуване клопотання сторони захисту підлягає частковому задоволенню, а саме: поверненню заставодавцю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень, а заставодавцю ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_2 ) підлягають частково поверненню грошові кошти у сумі 3 400 000 (три мільйони чотириста тисяч) гривень.
Керуючись статтями 176, 177, 182, 194, 331, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання адвоката ОСОБА_12 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу та/або зменшення розміру застави визначеної ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 20.11.2025 року, та заміни запобіжного заходу із застави на особисте зобов'язання - задовольнити частково.
Зменшити для обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застосованого згідно із ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 20.11.2025 року запобіжного заходу у вигляді застави із 6 000 000 (шести мільйонів) гривень до 600 000 (шестисот тисяч) гривень.
Повернути заставодавцю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень, внесені як заставу за ОСОБА_11 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у м. Києві, згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2024 року по справі № 757/13716/24-к; кримінальне провадження № 12023111060000210.
Частково Повернути заставодавцю ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 3 400 000 (три мільйони чотириста тисяч) гривень внесені як заставу за ОСОБА_11 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у м. Києві, згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2024 року по справі № 757/13716/24-к; кримінальне провадження № 12023111060000210.
В іншій частині клопотання відмовити.
Згідно з ч. 4 ст. 181 КПК України копію ухвали направити прокурору у кримінальному провадженні для контролю за виконанням.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складено 18.04.2026 року
Суддя ОСОБА_16