Справа № 728/2002/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/271/26
Категорія - ч.3 ст. 382 КК України Доповідач ОСОБА_2
16 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025270390000221 від 16.07.2025, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10.12.2025 стосовно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, непрацюючого, раніше судимого:
- 24.06.2025 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ч.1 ст. 382 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 (один) рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України,
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12.06.2025 року у вигляді 3 (трьох) місяців позбавлення волі і остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у вигляді 3 (трьох) років та 3 (трьох) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_9 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_9 постановлено не обирати.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.07.2024 року постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12.06.2025 року ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 (один) рік.
В подальшому ОСОБА_9 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом згідно постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 31.07.2024 року та будучи засудженим за її невиконання вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12.06.2025 року за ч. 1 ст. 382 КК України, який набрав законної сили 13.07.2025 року, достовірно знаючи, що вищезазначеною постановою суду він позбавлений права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом при наступних обставинах.
Так, 15.07.2025 року ОСОБА_9 особисто керував транспортним засобом - автомобілем марки ГАЗ-3302-14», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому рухався по вул. Батуринській у м. Бахмач Ніжинського району Чернігівської області та став учасником дорожньо-транспортної пригоди.
Не погодившись з рішенням суду захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та застосувати положення ст.75 КК України, з покладенням обов'язків, визначених ст.76 КК України. Вважає дане рішення ухвалене з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та з неправильним призначенням покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому, що ОСОБА_9 здійснює постійний догляд за непрацездатною матір'ю, тому реальне відбування покарання обвинуваченим негативно вплине на її права. Матеріали справи не містять негативних характеристик обвинуваченого. Вказує, що щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та те, що він не переховувався від органів слідства і будь яким іншим чином не намагався уникнути від кримінальної відповідальності судом першої інстанції враховано не було.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника, на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_9 свою вину визнав повністю, підтвердивши обставини вчиненого ним кримінального правопорушення за викладених вище обставин. Пояснив, що на прохання свого приятеля поїхав заправити транспортний засіб та став учасником ДТП; зі змістом постанови суду, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами, був ознайомлений, розумів її зміст; знав, що вироком суду його засуджено до позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 (один) рік, однак, незважаючи на це, керував транспортним засобом. В скоєному щиро кається, зробив для себе відповідні висновки, шкодує про вчинене. При призначенні покарання просив врахувати, що здійснює догляд над непрацездатною матір'ю.
Враховуючи, що ОСОБА_9 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування діянні, передбаченому ч. 3 ст. 382 КК України, відсутні будь-які сумніви добровільності та істинності його позиції, з'ясувавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд першої інстанції визнав за недоцільне дослідження інших доказів по справі, які ніким не оспорюються, крім тих, що характеризують особу обвинуваченого.
Апеляційний перегляд оскаржуваного вироку здійснюється у відповідності до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в межах поданої апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 382 КК України, в поданій апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався повною мірою.
Доводи про ухвалення даного рішення з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та з неправильним призначенням покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого не знайшли свого підтвердження під час перегляду вироку апеляційним судом.
Так, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характер та спосіб вчиненого, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_9 вид та міру покарання, місцевий суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, його характер, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, особу обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності та має непогашену судимість, притягався до адміністративної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не має негативних характеристик за місцем проживання, проте характеризується посередньо, неодружений, здійснює догляд над непрацездатною матір'ю, не працює, вину визнав та щиро розкаявся у скоєному.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Отже, доводи захисника про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому, що ОСОБА_9 здійснює постійний догляд за непрацездатною матір'ю, те, що матеріали справи не містять негативних характеристик обвинуваченого та те, що місцевим судом не враховано щире каяття ОСОБА_9 спростовуються даними мотивувальної частини вироку, з якої вбачається, що призначаючи покарання, місцевий суд в повній мірі врахував, що ОСОБА_9 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, здійснює догляд над непрацездатною матір'ю.
Крім того, судом першої інстанції та апеляційної інстанції при призначення покарання враховано висновок органу з питань пробації відповідно до якого виправлення ОСОБА_9 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як високий.
Саме таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Твердження апелянта про необхідність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України апеляційний суд до уваги не бере, враховуючи наступне.
Статтею 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Тобто, звільнення особи від відбування покарання з випробуванням належить до дискреційних повноважень суду.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким.
ОСОБА_9 раніше судимий вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області за ч.1 ст. 382 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 (один) рік.
Однак, ОСОБА_9 належних висновків для себе не зробив та, розуміючи і усвідомлюючи наслідки свого діяння, продовжив злочинну діяльність, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та характеризує його як особу, схильну до протиправної поведінки.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції вважає недоцільним застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 іспитового строку, оскільки ним було повторно вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України.
Разом з тим, сам факт невиконання обвинуваченим судового рішення посягає на встановлений законом порядок забезпечення обов'язковості судових рішень та підриває авторитет судової влади.
Тобто, вказане кримінальне правопорушення хоча й не заподіяли матеріальних збитків, однак вчинення такого завдало шкоди охоронюваним законом суспільним інтересам.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а підстави для його звільнення від відбування покарання з випробуванням відсутні. Таке покарання не буде достатнім для його виправлення.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, порушень норм закону, які могли б стати підставою для його скасування чи зміни, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10.12.2025 стосовно ОСОБА_9 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного Кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4