Справа №591/1062/26 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/351/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
20 квітня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2026 року про продовження строку тримання під вартою, -
установив:
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2026 року клопотання слідчого задоволено та підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 травня 2026 року без визначення застави. Відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 .
Своє рішення слідчий суддя умотивував тим, що досудове розслідування даного кримінального провадження не завершено з об'єктивних підстав, продовжують існувати та не зменшилися ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або у вигляді застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 посилається на те, що матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження існування ризиків, а також неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів. Зокрема зазначає, що відсутність у підозрюваного достатніх грошових коштів аби тривалий час переховуватися, вилучене в ході обушку майно перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування, зв'язок зі свідками не підтримує, має батьків, позитивно характеризується за місцем навчання, а відмова ОСОБА_7 від підпису клопотання про продовження строку тримання під вартою сама по собі не свідчить про неналежну процесуальну поведінку підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону та достатньо обгрунтував своє рішення.
З наданих суду матеріалів убачається, що СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4 грудня 2025 року за № 12025200000000763 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
14 лютого 2026 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 15 лютого 2026 року повідомлено про підозру за ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 лютого 2026 року до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14 квітня 2026 року без визначення розміру застави.
Постановою першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури від 9 квітня 2026 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025200000000763 від 4 грудня 2025 року продовжено до трьох місяців.
Згідно матеріалів клопотання, на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_7 органом досудового розслідування зібрано ряд доказів, які вказують на причетність останнього до вчинення інкримінованих злочинів, відповідні копії зібраних органом досудового розслідування доказів долучені до матеріалів клопотання.
Наявні в матеріалах провадження докази є достатніми, а доведення факту вчинення кримінального правопорушення є завданням подальшого досудового розслідування. При цьому на даному етапі досудового розслідування не оцінюється правильність кваліфікації злочинів, а лише з урахуванням доказів встановлюється наявність підстав вважати імовірною та достатньою причетність ОСОБА_7 до обставин, що в ньому розслідуються.
До того ж, питання обґрунтованості підозри вже досліджувалось судом при прийнятті судового рішення про застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і на даний час не встановлені додаткові беззаперечні докази, які спростовують висновки суду про обґрунтованість підозри та можливу причетність підозрюваного до вчинених злочинів.
Слідчим суддею всупереч доводів захисника була встановлена обґрунтованість та актуальність заявлених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, при продовженні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні, серед іншого, особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КПК України, пов'язаного із незаконним обігом психотропних речовин, в особливо великих розмірах, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, що в сукупності з характером інкримінованої діяльності, її організованістю, конспіративністю, використанням телеграм-каналу та значними обсягами вилученої психотропної речовини свідчить про існування ризиків того, що підозрюваний, з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Є таким, що не зменшився із часом та продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків, особу, якій було збуто психотропну речовину, іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні, з метою примусити їх до зміни показів.
Ризик вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення також є цілком виправданим, з огляду на системний характер його протиправних дій, обставини збуту психотропної речовини, їх обсяг, що з урахуванням усіх фактичних обставин провадження, на думку колегії суддів, і свідчить про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для продовження останньому запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя врахував і інші обставини, у контексті встановлених ризиків, особу підозрюваного ОСОБА_7 , який не має офіційного місця роботи, міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, що може свідчити про його спроможність безперешкодно покинути територію м. Суми.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_7 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.
Посилання захисника на те, що підозрюваний має батьків, постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем навчання не спростовують та не мінімізують на даному етапі досудового розслідування наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку можливо лише застосуванням такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Отже, законодавець, надаючи слідчому судді право не визначати розмір застави у вказаній категорії проваджень, вказав на підвищений рівень суспільної небезпечності таких злочинів.
З урахуванням встановлених ризиків, значного обсягу вилученої психотропної речовини та системності інкримінованої діяльності, визначення застави не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, як про це просить захисник в апеляційній скарзі.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без зміни.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України, суд, -
постановив:
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_8 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Час проголошення повного тексту ухвали 16 год. 50 хв. 20 квітня 2026 року.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4