Справа № 496/4089/24
Провадження № 2/496/321/26
20 квітня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Рябової А.П.,
представника позивача - Сінявської Г.В.,
відповідачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», код ЄДРПОУ 00100227, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, Київська область, індекс 01032, до
відповідачки: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство «Проектний інститут «Укрспецзем», код ЄДРПОУ 34661067, місцезнаходження: вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 157, каб. № 14, м. Черкаси, Черкаська область, індекс 18003
вимоги позивача: про встановлення права постійного земельного сервітуту,
представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність -
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
1. 20.06.2024 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач та/або ПрАТ «НЕК «Укренерго», Сервітуарій), в особі представника, звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка, власник), з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватного підприємства «Проектний інститут «Укрспецзем» (далі - третя особа та/або ПП «Проектний інститут «Укрспецзем»), з вимогами встановити за позивачем (Сервітуарієм) право на безоплатний постійний земельний сервітут для експлуатації лінії (ПЛ) 330кВ Новоодеська-Арциз, стосовно частини земельної ділянки площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5121083900:02:001:0724, та належить відповідачці, а також стягнути з відповідачки судові витрати.
2. Свої вимоги мотивує тим, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» входить до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави згідно з постановою КМ України від 18.03.2020 року № 221 «Про внесення змін до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок електричної енергії», позивач виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. На виконання Розпорядження КМУ № 1581-р, Доручення Прем'єр-міністра України від 14.06.2023 року № 17579/1/1-23 та з метою реалізації заходів для забезпечення більш надійної роботи Об'єднаної енергетичної системи України, створення умов підвищення надійності енергосистеми її системоутворюючих повітряних ліній (надалі - ПЛ), які забезпечують транзит електроенергії НЕК Укренерго здійснюється реалізація проекту «Будівництво повітряної лінії 330 кВ «Новоодеська-Арциз». Маршрут ПЛ 330 кВ «Новоодеська - Арциз», проходить через земельні ділянки з кадастровими номерами 5121083900:02:001:0931, 5121083900:02:001:0109 та 5121083900:02:001:1010, які надані позивачу в постійне користування на підставі рішень Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області, частково перетинає земельну ділянку з кадастровим номером 5121083900:02:001:0724, загальною площею 0,0600 гектарів, яка належить відповідачці. З метою дотримання прав землевласника позивачем за власний рахунок було зроблено відповідну землевпорядну документацію та підготовлено проект договору про встановлення земельного сервітуту. Відповідно до розробленої технічної документації із землеустрою під встановлення земельного сервітуту для потреб позивача користування на постійній основі - для забезпечення експлуатації лінії електропередачі ПЛ 330кВ Новоодеська-Арциз, підпадає частина земельної ділянки, а саме 0,0384 гектарів з кадастровим номером 5121083900:02:001:0724, з загальної площі 0,0600 гектарів. Позивач, 01.08.2023 року, цінним листом з описом вкладення, направив відповідачці пропозицію про укладення договору сервітуту з додатками до нього. Також у видані «Чорноморські Новини» від 07.12.2023 року опубліковано оголошення - Пропозиція про укладення договорів про встановлення земельних сервітутів. На час звернення до суду позивач не отримав від відповідачки згоди щодо укладення Договорів сервітуту. Ширина смуги уздовж траси осі повітряної лінії електропередачі, яка необхідна для будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення та експлуатації лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури, та проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури, визначена згідно ДБН В.2.5-16-99 та на підставі проекту організації будівництва «Нове будівництво ЛЕП 330кВ Новоодеська-Арциз, Одеська область». Враховуючи специфіку технології проведення робіт з будівництва лінії електропередачі ПЛ 330кВ «Новоодеська-Арциз», позивач встановлення постійного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки площею 0,0384 гектарів для забезпечення експлуатації лінії електропередачі ПЛ 330кВ Новоодеська-Арциз. Позивач не може задовольнити свої потреби в інший спосіб, ніж як встановлення постійного земельного сервітуту - для забезпечення експлуатації лінії електропередачі ПЛ 330кВ Новоодеська-Арциз оскільки маршрут траси повітряної лінії електропередачі ПЛ 330кВ Новоодеська-Арциз, буде перетинати земельну ділянку, що належить відповідачці. У зв'язку з вищевикладеним позивач, в особі представника, звернувся до суду з вказаним позовом.
3. 09.08.2024 року від відповідачки на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, яким просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що відповідно до чинного законодавства, право земельного сервітуту щодо права будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури виникає на підставі відповідного договору між експлуатуючим підприємством та власниками чи користувачами земельних ділянок. Також, зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» право земельного сервітуту може виникнути на підставі рішення суду виключно щодо земель державної та комунальної власності, які не передані у власність чи користування. Окрім того, зазначає, що в разі недосягнення згоди щодо встановлення такого земельного сервітуту земельна ділянка може бути відчужена у встановленому законом порядку. В даній справі земельний сервітут на право експлуатації лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури щодо земельної ділянки, яка не є державною чи комунальною власністю, не може бути встановлений судовим рішенням та може встановлюватися виключно за договором, а в разі недосягнення сторонами згоди щодо встановлення земельного сервітуту - відповідна частина земельної ділянки лише може бути відчужена в порядку, встановленому ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Відповідачка вважає, що встановлення запропонованого позивачем безстрокового земельного сервітуту щодо належної їй земельної ділянки призведе до позбавлення власника цієї земельної ділянки права належного користування та володіння нею, оскільки метою встановлення цього земельного сервітуту є постійне обслуговування та експлуатації будівлі, проїзд автомобільним транспортом, прохід, прокладання інженерних комунікацій. (а.с. 132-139)
5. 06.09.2024 року на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», від представника позивача, надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що мета проекту - підвищити надійність і якість електропостачання у південній частині Одеської області. Спорудження ПЛ 330 кВ Новоодеська-Арциз - ефективний засіб підвищення як надійності електропостачання, так і якості електроенергії в Одеському регіоні. Специфіка технології робіт при будівництві лінії електропередачі передбачає, що для натягування проводів між двома опорами, їх потрібно розкласти між ними і підняти вверх. Неможливо розкласти між двома опорами проводи так, щоб оминути земельну ділянку відповідачки. Представник позивача наголошує, що право обмеженого користування частиною земельної ділянки відповідачки буде використовуватися позивачем тільки в момент проведення будівельномонтажних робіт і експлуатації повітряних ліній електропередачи. Відшкодування збитків гарантується вимогами нормативно-правових актів України, яких позивач неухильно дотримується. Позивачем надано суду всі докази та наведені факти про те, що для будівництва лінії електропередачі відповідно до вимог державних будівельних норм є потреба у строковому користуванні спірними земельними ділянками з метою проведення будівельно-монтажних робіт на строк будівництва, а також у періодичному користуванні для проходу при здійснені заходів з обслуговування, експлуатації (в подальшому після введення в експлуатацію ПЛ 330 кВ земельні ділянки (їх частини) використовуватимуться для проходу з метою огляду повітряної лінії електропередачі, що в свою чергу займатиме декілька хвилин два рази на рік, відповідно до СОУ-Н ЕЕ 20.571:2007 «Оцінка технічного стану повітряної лінії електропередавання напругою від 35 кВ до 750 кВ», що затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики від 27.08.2007 року № 415). Щодо посилання відповідачки щодо викупу земельної ділянки, зазначив, що відповідно до ст. 16 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» у разі якщо встановлення земельного сервітуту призводить до неможливості використання земельної ділянки (її частини), власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) земельної ділянки (її частини) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. На земельній ділянці відповідачки не розміщуються та не плануються розміщуватися об'єкти нерухомого майна, тому припущення щодо наявності підстав для відчуження земельної ділянки в порядку, встановленому ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» суперечить направленій відповідачці пропозиції та вимогам ст. 16 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів». (а.с. 145-149)
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
7. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в судове засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі. (а.с. 125)
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
9. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024 року цивільна справа № 496/4089/24 була передана до провадження головуючій судді Портній О.П. (а.с. 117)
10. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 25.06.2024 року було прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, з викликом сторін та проведенням підготовчого провадження. Окрім того, відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 118-119)
11. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10.02.2026 року підготовче провадження закрите та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 178-179)
12. У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
13. Відповідачка у судовому засіданні заперечувала проти позову і зазначила, що встановлення сервітуту буде порушувати її право власності та впливати на здоров'я.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.
14. Судом встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1581-р від 16.12.2020 року затверджено перелік пріоритетних для держави інвестиційних проектів до 2023 року. (а.с. 100, 101-106)
15. Розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації № 375/А-2022 від 30.06.2022 року «Про погодження місця розташування об'єктів», погоджено НЕК «Укренерго» місце розташування об'єкта «Нове будівництво ПЛ 330 кВ Новоодеська - Арциз», з використанням траси ПЛ 110 кВ із її перевлаштуванням у двоколову ЛЕП, на території Одеського та Білгород - Дністровського районів Одеської області. (а.с. 107)
16. Земельна ділянка площею 0,0115 гектарів, кадастровий номер 5121083900:02:001:1009, яка належить Маяківській сільській раді Одеського району Одеської області, надана в постійне користування ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 315666639 від 21.11.2022 року. (а.с. 32-33)
17. Земельна ділянка площею 0,0162 гектарів, кадастровий номер 5121083900:02:001:1010, яка належить Маяківській сільській раді Одеського району Одеської області, надана в постійне користування ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 315679524 від 21.11.2022 року. (а.с. 34-35)
18. На земельну ділянку площею 0,0246 гектарів з загальної площі земельної ділянки площею 0,06 гектарів, кадастровий номер 5121083900:02:001:0931, яка належить ОСОБА_2 , за ПрАТ «НЕК «Укренерго» встановлений строковий земельний сервітут строком на 10 років, з 25.07.2022 року по 25.07.2032 року з правом пролонгації, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 317309521 від 09.12.2022 року. (а.с. 36-37)
19. Земельна ділянка площею 0,0600 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 182306, виданого на підставі рішення Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 16.02.2012 року за № 194-VІ, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області 29.12.2012 року за № 51110000100658. (а.с. 38)
20. ПрАТ «НЕК «Укренерго» розроблено Проект «Нове будівництво ЛЕП 330 кВ Новоодеська-Арциз, Одеська область (інв. № новий). ІІ черга. Том 7. Книга 1. Розтановка опор 1868-332-26-ПЛТ. (а.с. 112-114)
21. В додатках до Проекту схематично зображено проходження ЛЕП 330 кВ Новоодеська-Арциз. (а.с. 114)
22. ПП «Проектний інститут «Укрспецзем» була виготовлена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту встановленого на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго», кадастровий номер земельної ділянки 5121083900:02:001:0724, адреса: АДРЕСА_2 . (а.с. 39-61)
23. Позивачем на адресу відповідачки було направлено Пропозицію про укладення договору сервітуту площею 0,0384 гектарів з метою забезпечення експлуатації лінії електропередачі ПЛ 330кВ Новоодеська-Арциз. (а.с. 63-69)
24. З графічного зображення земельної ділянки площею 0,0600 гектарів, кадастровий номер 5121083900:02:001:0724, вбачається частина земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту (проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва та експлуатації ПЛ), а саме частину земельної ділянки площею 0,0384 гектарів, суміжними земельними ділянками якої є земельна ділянка з кадастровим номером 5121083900:02:001:1009 (опора № 48), земельні ділянки з кадастровими номерами 5121083900:02:001:1010, 5121083900:02:001:0931 (опора № 47/1). (а.с. 69)
25. До матеріалів справи також долучено копію сторінки з видання «Чорноморські НОВИНИ» від 07.12.2023 року з розміщеною на ній Пропозицією про укладення договорів про встановлення сервітутів. (а.с. 67-68)
V. Оцінка Суду.
26. Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення містяться у ст. 321 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).
27. Статтею 98 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
28. За змістом ст.ст. 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
29. Відповідно до ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об'єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об'єктів трубопровідного транспорту; в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені ст. 98 цього Кодексу; в-4) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; в-5) право на розгортання, експлуатацію електронних комунікаційних мереж; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; ж-1) право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків; ж-2) право на будівництво, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій; ж-3) право розміщення (без здійснення капітального будівництва) об'єктів рекреаційної інфраструктури, а також інженерної інфраструктури, необхідної для їх функціонування та обслуговування; з) інші земельні сервітути.
30. Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ст. 100 ЗК України).
31. Частина 1 ст. 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
32. Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
33. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
34. Згідно із ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном і може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом, рішення суду.
35. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном.
36. Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
37. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 22-2 постанови від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені ст. 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
38. Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.
39. Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.12.2021 року у справі № 686/18456/18 (провадження № 61-18819св20) та від 12.04.2022 року у справі № 306/612/20 (провадження № 61-14169св21).
40. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати: що правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися виключно між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися, а тому необхідно визначити суб'єктний склад спірних правовідносин відповідно до ч. 2 ст. 402, ч. 2 ст. 404 ЦК України (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01.11.2018 року у справі № 642/3165/17 (провадження № 61-14776св18); що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 351/1146/16-ц, провадження № 61-16854св18).
41. Особливості встановлення земельних сервітутів для розміщення об'єктів енергетики та передачі електроенергії передбачені Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів».
42. Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 16 цього Закону, підприємства, які будують чи експлуатують об'єкти енергетики та передачі електричної енергії, мають право використовувати земельні ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту з власником чи користувачем земельної ділянки для розміщення об'єктів, зазначених у частинах другій, четвертій цієї статті, на праві постійних або строкових земельних сервітутів. Постійні земельні сервітути можуть встановлюватися для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів, пристроїв і споруд. Строкові земельні сервітути можуть встановлюватися на період будівництва чи проведення планових ремонтних робіт об'єктів передачі електричної енергії. Постійні або строкові земельні сервітути можуть встановлюватися для: будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв; проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації ліній електропередачі; розміщення на земельній ділянці інформаційних щитів, попереджувальних знаків, які стосуються будівництва та експлуатації ліній електропередачі; проведення вишукувальних, дослідних та інших робіт для будівництва ліній електропередачі. Земельні сервітути щодо права будівництва та обслуговування об'єктів передачі електричної енергії встановлюються на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власниками чи постійними користувачами земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленому ЦК України.
43. Строк дії земельного сервітуту визначається у договорі про встановлення земельного сервітуту. У договорі про встановлення земельного сервітуту для розміщення об'єктів енергетики та передачі електричної енергії зазначаються: зміст земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут (за наявності), площа земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту, дані про земельну ділянку, на якій встановлюється земельний сервітут (ч.ч. 7, 8 ст. 16 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів»).
44. У разі якщо встановлення земельного сервітуту призводить до неможливості використання земельної ділянки (її частини), власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) земельної ділянки (її частини) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а орендар такої ділянки має право вимагати розірвання договору оренди земельної ділянки (ч. 12 ст. 16 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів»).
45. Отже, зазначена норма передбачає підстави виникнення земельних сервітутів для розміщення та обслуговування об'єктів енергетики; види сервітутів (постійний, строковий); його зміст, який має відповідати Типовій формі договору про встановлення земельного сервітуту; наслідки недосягнення згоди та неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
46. Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
47. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
48. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
49. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
50. У ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
51. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
52. Однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту. Правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.05.2019 року по справі № 348/1992/16-ц, провадження № 61-45579св18 (ЄДРСРУ № 81952852).
53. Отже, позивач просить встановити за ним право на безоплатний постійний сервітут, на частину земельної ділянки площею 0,0384 гектарів, з загальної площі земельної ділянки 0,0600 гектарів, кадастровий номер 5121083900:02:001:0724. Зі схематичного плану (а.с. 69) вбачається, що вказаним сервітутом позивач має намір задовольнити свої потреби, а саме для проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва та експлуатації ПЛ.
54. Але, суд звертає увагу на те, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, перелік окремих видів яких наведено у ст. 99 ЗК України, зокрема, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Ні з матеріалів справи, ні з доводів позивача не вбачається на земельній ділянці, щодо якої останній просить встановити право сервітуту, наявність шляху, дороги, проїзду, сам по собі факт відсутності облаштованого шляху не виключає можливості встановлення сервітуту, однак позивачем не доведено, що задоволення його потреб неможливе в інший спосіб, а також не обґрунтовано необхідність встановлення саме постійного безоплатного сервітуту в заявленому обсязі. Отже встановлення права на безоплатний постійний земельний сервітут на частину земельної ділянки площею 0,0384 гектарів не відповідає встановленим законом умовам, а також інтересам власниці земельної ділянки.
55. Підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої заінтересованої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту. Аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 року у справі № 910/6925/22.
56. У ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб, зокрема, для будівництва, капітального ремонту, реконструкцій та обслуговування об'єктів енергетичної інфраструктури (ліній електропередачі, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації.
57. Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
58. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
59. Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 року у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 року у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 року у справі № 910/4437/23).
60. Отже, позивач не довів підстав позову про встановлення земельного сервітуту відповідно до вимог ст.ст. 99, 100 ЗК України та ст. 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів». Будь - яких заяв та клопотань від сторони позивача про витребування доказів, проведення експертизи тощо, до суду не надходило.
61. Таким чином, суд дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
62. На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем при поданні позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 11, 15-16, 401-404 Цивільного кодексу України, ст.ст. 98-100 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 131, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство «Проектний інститут «Укрспецзем», про встановлення права постійного земельного сервітуту - відмовити.
2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
3. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.
4. Повний текст рішення складено 20.04.2026 року.
Суддя О.П. Портна