20.04.26
22-ц/812/976/26
Миколаївський апеляційний суд
Справа № 488/4841/25
Провадження № 22-ц/812/976/26
20 квітня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Царюк Л.М., Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2026 року, ухвалене у цивільній справі за позовом Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та нарахованої плати за абонентське обслуговування,
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2026 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій також заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27 березня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліку, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме для сплати судового збору у розмірі 4 542 грн.
13 квітня 2026 року на виконання вимог ухвали Миколаївського апеляційного суду від 27 березня 2026 року, засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 направив до Миколаївського апеляційного суду заяву, в якій знову заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Клопотання обґрунтовував тим, що він є споживачем послуг, які надає позивач, а отже в нього є право на звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі на підставі частини 3 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт та надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Отже, ключовою ознакою, за якою можливо віднести правовідносини, що склались між сторонами до таких, які регулюються вищевказаним Законом є факт надання послуг позивачу.
Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснив, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачене Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Як вбачається з вищевказаного позову, позивачем у даній справі є Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал», а не ОСОБА_1 .
Крім того, підставою звернення з позовом не є порушення Закону України «Про захист прав споживача» (позов не містить посилання на порушення прав та способи їх захисту, передбачених цим Законом), а є зобов'язання про стягнення боргу.
Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову.
У спеціальному законі, який звільняє споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначено, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
При прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №761/24881/16-ц (провадження №14-57цс18).
Отже, споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів.
Системний аналіз частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» з врахуванням наведеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/24881/16-ц дає підстави для висновку, що від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду справи на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» звільненні споживачі, які мають процесуальний статус позивача, тобто особи, які звертаються до суду із позовом, та під час оскарження такими особами судових рішень в судах усіх інстанцій.
Тобто, Закон України «Про захист прав споживачів» визначає право на звільнення від сплати судового збору виключно позивачів, відповідно, відповідачі у такій справі, звертаючись до суду із апеляційними, касаційними скаргами, іншими заявами процесуального характеру, не звільняються від сплати судового збору, крім інших випадків, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правовий висновок щодо не звільнення споживача від сплати судового збору у випадку його процесуального статусу відповідача викладений в постановах Верховного Суду: від 24 травня 2021 року у справі №361/1219/16, від 10 лютого 2021 року у справі №146/1166/128 та інших, а також в ухвалах Верхового Суду про відмову у відкритті касаційного провадження: від 03 червня 2021 року у справі №531/1673/20, від 29 квітня 2021 року у справі №389/555/20, від 25 березня 2021 року у справі №225/4888/15-ц, від 15 січня 2021 року у справі №522/6218/20 та інших.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити скаржнику, що отримавши копію даної ухвали, скаржник повинен виконати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 27 березня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору в розмірі 4 542 грн.
У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутись до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.
Керуючись статтями 185, 357 ЦПК України, статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів»
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2026 року, ухвалене у цивільній справі за позовом Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та нарахованої плати за абонентське обслуговування, залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська