Березівський районний суд Одеської області
20.04.2026
Справа № 494/889/26
Провадження № 1-кс/494/100/26
20.04.2026 року м. Березівка
Слідчий суддя Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Березівка Одеської області клопотання слідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -
15.04.2026 року до Березівського районного суду Одеської області надійшло клопотання слідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий посилалась на те, що слідчим відділом Березівського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024150020002531 від 02.12.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. 06.02.2023, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 та набуття чинності Указу Президента «Про загальну мобілізацію» та виконання вимог мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України № 32/321/501/13т ОСОБА_5 призвано на службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 37 від 07.02.2023 року солдата ОСОБА_5 призначеного на посаду кулеметника відділення охорони взводу охорони військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та визнано таким, що з 07.02.2023 року, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.Згідно положень п. 4 ч.І ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України.Відтак, з 06.02.2023 року, тобто з дня направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов'язку - проходження військової служби за призовом під час мобілізації.Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статутувнутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.Будучи військовослужбовцем військової служби, призваним за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентують порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях.Отже, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді кулеметника відділення охорони взводу охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану 05.11.2024 року приблизно о 13:40 год. самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_3 , яка розташовувалась за адресою: АДРЕСА_1 (більш точне місце дислокації зазначити неможливо у зв'язку із введенням на території України воєнного стану) та ухилявся від проходження військової служби по 20.10.2025 року, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби, після чого добровільно прибув до Березівського РВП ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вул. Яблунева, буд. З, чим припинив вчинення злочину.Таким чином, солдат ОСОБА_5 самовільно залишив місце служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України. В ході досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
В судовому засіданні 20.04.2026 року слідчий та прокурор просили клопотання задовольнити.
Розглянувши подане клопотання та матеріали до нього, слідчий суддя вважає ззаначити наступне.
Відповідно до наданих матеріалів клопотання, вбачається, що в провадженні СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 №62024150020002531 від 02.12.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За положеннями ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, з поміж іншого відносяться верховенство права та законність.
При цьому, останні передбачають, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання може бути подане, в тому числі, одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.
Згідно ч. 1, 4 ст. 189 КПК України, слідчий суддя, суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу. Слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду; одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Враховуючи вищевказані процесуальні норми, дозвіл на затримання особи з метою її приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливе лише щодо особи, яка у передбаченому Законом порядку набула статусу підозрюваного або обвинуваченого.
Статтею 42 КПК України регламентовано, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ст.ст. 276, 278 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Статтею 135 КПК України визначено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а саме визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв'язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.
Підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом регламентовано ст. 136 КПК України, відповідно до якої належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
За положеннями частини 1 статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Слідчим суддею встановлено, що 21.10.2025 року повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, підозру вручено ОСОБА_5 21.10.2025 року за ч.5 ст.407 КК України - особисто під підпис.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що запобіжний захід підозрюваному не обирався, про що підтвердив у судовому засіданні слідчий.
Водночас, 15.04.2026 року надійшло клопотання ро дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Підставою із зверненням такого клопотання, стало те, що останній не з'являється на виклики до слідчого.
Так, в матеріалах справи містяться копії корінців повістки про виклик ОСОБА_5 до слідчого, де вказано, що повістки про виклик направлено рекомендованими листами 03.04.2026 року про виклик його на 07.04.2026 року, 08.04.2026 року та без дати, однак доказів отримання таких повісток чи відмови від отримання підозрюваним ОСОБА_5 - не надано. Посилання лише на направлення таких повісток, не може бути беззаперечним доказом своєчасного сповіщення підозрюваного про виклик до слідчого. Більш того, враховуючи часовий проміжок між направленням повісток, а саме 03.04.2026 року та викликом на 07.04.2026 року, 08.04.2026 року, малоймовірним є факт отримання цих повісток та вручення їх підозрюваному поштою заздалегідь. Окрім цього, відсутні будь які докази (довідки, акти, тощо) щодо неможливості сповіщення слідчого про виклик до слідчого , прокурора за допомогою телефону.
Також матеріали справи не містять доказів відсутності ОСОБА_5 за місцем проживання та повідомлення його про необхідність з'явлення до слідчого у телефонному режимі. Посилання на рапорт поліцейського про неможливість сповіщення , також не підтверджений жодним доказом. Відсутні будь-які докази опитування сусідів, можливих родичів, посадових осіб органів місцевого самоврядування, тощо щодо можливого місце знаходження підозрюваного, можливої роботи, тощо.
Зазначені висновки про те, що слідчий не вжила всіх можливих та необхідних заходів для повідомлення ОСОБА_5 про необхідність явки до органу досудового розслідування як підозрюваного у даному кримінальному провадженні, та зупинила досудове розслідування, підтверджуються тим, що після оголошення ОСОБА_5 повідомлення про підозру 21.10.2025 року слідчим, прокурором не ініційовано питання щодо звернення до слідчого судді з клопотання про застосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а фактично звернулась до суду з таким клопотання через шість місяців з дня вручення підозри.
Таким чином, встановлені під час розгляду клопотання обставини , на даний час спростовують припущення сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування та не підтверджені належними та допустимими доказами, що є необхідною умовою, відповідно до положень ч. 4 ст. 189 КПК України для надання дозволу на затримання особи.
Необхідно також зазначити, що слідчий суддя не повинен в даному конкретному випадку не виконувати вимоги чинного законодавства України, якими встановлені обов'язкові передумови для задоволення відповідних клопотань, за органи досудового розслідування, та формально підходити до розгляду таких клопотань, та приймати рішення про задоволення клопотань слідчого та прокурора.
А тому, враховуючи вищевикладене, докази, якими обґрунтовується дане клопотання, слідчий суддя доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання.
На підставі наведеного, керуючись ст. 107, 177, 178, 187-190, 277, 278, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 20.04.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1