Справа№751/3851/26
Провадження №1-кс/751/1338/26
15 квітня 2026 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Слідчий відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням, погодженим прокурором Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,.
За версією органів досудового слідства, під час проходження військової служби військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_4 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
В свою чергу, солдат ОСОБА_4 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14.10.2024 самовільно залишив місце несення служби, визначене біля населеного пункту Гришине Покровського району Донецької області.
02.01.2026 близько 03 год. 49 хв. ОСОБА_4 із метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем облікового запису потерпілого ОСОБА_6 в АТ «ІдеяБанк» «O.Bank», яка згідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є такою, що становить банківську таємницю, усвідомлюючи, що він не має права законного доступу до неї, з метою незаконного отримання відомостей щодо суми коштів, розміщених на банківській картці АТ «ІдеяБанк» № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), що належить ОСОБА_6 , скориставшись безпорадним станом останнього, використовуючи цифровий пароль та технологію розпізнавання обличчя «Face ID» користувача, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без дозволу власника на мобільному телефоні марки «Apple Iphone 12», що належить ОСОБА_6 , ввів цифровий пароль для входу до автоматизованої інформаційної системи АТ «ІдеяБанк» «O.Bank», у результаті чого увійшов у застосунок «O.Bank» від імені потерпілого, чим несанкціоновано втрутився в роботу автоматизованої (інформаційної) системи АТ «ІдеяБанк» «O.Bank» та отримав доступ до банківського рахунку ОСОБА_6 по банківській картці АТ «ІдеяБанк» № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ).
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 02.01.2026 ОСОБА_4 , маючи не погашену та не зняту судимість за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, перебуваючи в будинку за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 102, о 03 год. 49 хв. та о 03 год. 52 хв., діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що згідно указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено та дія станом на 02.01.2026, використовуючи мобільний телефон «марки «Apple Iphone 12», що належить ОСОБА_6 , скориставшись безпорадним станом останнього та не узгоджуючи свої дії з ним, здійснив вхід в застосунок «O.Bank» та з банківської АТ «ІдеяБанк» № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), держателем якої являється ОСОБА_6 , здійснив два перекази грошових коштів на загальну суму 30 000 грн. на банківську картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_4 , держателем якої являється ОСОБА_4 .
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у ньому.
Підозрюваний у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував та просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що Чернігівським районним управлінням поліції ГУНП в Чернігівській області розслідується кримінальне провадження №62025050010017948 від 21.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361, ч. 5 ст. 407 КК України.
31.03.2026 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361, ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано (для даної стадії досудового розслідування) підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та підозра підтверджується зібраними у справі доказами, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, а саме:
- Повідомленням про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України;
- Актом службового розслідування відносно ОСОБА_4 ;
- Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1420-ОД від 03.11.2024 про результати проведення службового розслідування;
- Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1716-АГД від 21.10.2024 про призначення службового розслідування;
- Рапортом командира ВЧ НОМЕР_1 ;
- Медичною характеристикою ОСОБА_4 ;
- Службовою характеристикою ОСОБА_4 ;
- Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №119 від 28.04.2024 про зняття з грошового забезпечення;
- Довідкою про грошове забезпечення;
- Копією військового квитка ОСОБА_4 ;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 24.03.2026;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 25.03.2026;
- Протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 02.01.2026;
- Протоколом допиту в якості потерпілого ОСОБА_6 ;
- Протоколом огляду речей від 06.01.2026;
- Протоколом огляду документа від 30.03.2026;
- Повідомленням про підозру ОСОБА_4 ..
Підозрюваним у ході дослідження матеріалів клопотання в судовому засіданні не було наведено аргументів, які би ставили під сумнів обґрунтованість підозри на даній стадії кримінального провадження.
При цьому слідчий суддя зауважує, що в межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом оцінюється ступінь обґрунтованості підозри виключно для даної стадії кримінального провадження та виключно в аспекті наявності підстав для застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не вирішує питання про винуватість або невинуватість особи. Згідно з положеннями статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Відтак наявні в матеріалах клопотання докази є достатніми для висновку, що підозра ОСОБА_4 є обґрунтованою, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає вірогідною причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення, що є достатнім для застосування щодо нього запобіжного заходу.
У ході судового розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 5 до 10 років, а тому, усвідомлюючи можливість призначення реального покарання у разі визнання винним, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення;
- ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, матиме можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою спонукання до відмови від дачі показів чи зміни раніше наданих показів;
- ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню шляхом створення штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками злочинів, до дачі завідомо неправдивих показань на підтвердження висунутих захисних версій.
- ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, при цьому слідчим суддею береться до уваги характер і спосіб ймовірного вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, що свідчить про його значну суспільну небезпеку.
Крім того, слідчим суддею враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я підозрюваного, відсутність протипоказань для утримання під вартою; останній неодружений та неповнолітніх дітей на утриманні не має. Зазначені обставини свідчать про недостатню міцність соціальних зв'язків підозрюваного та додатково підвищують ризики, зокрема ризик переховуватися від органів досудового розслідування або суду, а також ризик вчинення нового кримінального правопорушення чи продовження вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.
Ураховуючи зазначені обставини, а також тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вік та стан його здоров'я, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваним не надано даних про наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання зазначеним ризикам та досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Щодо доводів сторони захисту про порушення права на конфіденційне побачення із захисником сам по собі цей аргумент не зумовлює необхідність відмови в задоволенні клопотання. Сторона захисту не позбавлена права оскаржувати дії працівників органу досудового розслідування в установленому порядку.
Отже, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Водночас, у своєму клопотанні слідчий та прокурор просять не застосовувати до підозрюваного заставу як альтернативу тримання під вартою.
Відповідно до частини 8 статті 407 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Водночас КПК України розглядає заставу одночасно як самостійний запобіжний захід, а також як і складова запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у разі визначення застави як його альтернативи.
Таким чином, припис частини 8 статті 407 КПК України не передбачає заборони визначення застави як складової (альтернативи) триманню під вартою.
Цей висновок узгоджується із приписами абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Отже, не визначення розміру застави в даному випадку є правом, а не обов'язком слідчого судді.
Слідчий суддя бере до уваги обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, що об'єктивно потребують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з урахуванням існуючих ризиків.
Одночасно із цим, слідчий суддя бере до уваги те, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинено без застосування насильства, а підозрюваний самостійно (без затримання або приводу) з'явився до слідчого судді для участі в розгляді клопотання. За наведених умов слідчий суддя не може визнати доведеним те, що в межах даного кримінального провадження неможливо визначити розмір застави.
Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово висловлювалася думка про те, що розмір застави повинен встановлюватися головною мірою з урахуванням особи підсудного, належної йому власності, його стосунків з поручителями, іншими словами - з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (Неймайстер проти Австрії, рішення від 27.06.1968 р.; Гафа проти Мальти, рішення від 22.05.2018).
13 січня 2022 року Європейський Суд ухвалив рішення в справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), у якому зазначив, що застава має на меті передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави.
Виходячи з наведених норм, беручи до уваги мотиви кримінальних правопорушень, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 , суспільну небезпеку вчиненого злочину, враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн, з тією ж вірогідністю, що вказаний розмір застави зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства і держави та інтереси підозрюваного.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Керуючись статтями ст.ст. 176-179, 193, 194, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів, Чернігівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, в межах строку досудового розслідування, з часу фактичного затримання до 13 червня 2026 року включно, з утриманням в Державній установі «Чернігівській слідчий ізолятор».
Підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту в залі суду негайно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСА України у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення негайно звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_4 проживає: м. Чернігів, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 13 червня 2026 включно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'являвся за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали суду складено 20.04.2026.
Слідчий cуддя ОСОБА_1