Справа №751/208/26
Провадження №2/751/1060/26
08 квітня 2026 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Яременко І. В.
при секретарі Усік Ю.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 50000 грн у рахунок завданої моральної (немайнової) шкоди.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що вироком Новозаводського районного суду м.Чернігова від 10.07.2025, який набрав законної сили 12.08.2025, відповідача визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначено покарання у виді штрафу за фактом заподіяння позивачу легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день), у вигляді закритої черепно-мозкової травми із забитою раною в ділянці нижньої губи, зі струсом головного мозку. Через надзвичайно погане самопочуття внаслідок описаних протиправних дій відповідача, він вимушений звертатись за медичною допомогою і оплачувати своє лікування. Після отриманих ушкоджень його стан здоров'я суттєво погіршився, у зв'язку з чим змінився і звичайний спосіб життя, він вимушений займатися своїм лікуванням. Також це викликало у нього сильний психологічний стрес, тривогу, значне погіршення сну та посилення дратівливості. Після вчиненого відповідач навіть не вибачився перед ним, не намагався залагодити конфлікт.
Ухвалою судді від 09.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначеного справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. З клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (Постанова КГС ВС від 18.03.2021 справа № 911/3142/19).
08.04.2026 ухвалою суду в порядку ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.07.2025 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Вирок набрав законної сили 12.08.2025 (а.с. 3-4).
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 20.04.2025, близько 18 години 00 хвилин, знаходячись на галявині, яка розташована за магазином «Велмарт», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з мотивів раптово виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_1 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди здоров'ю та бажаючи їх настання, діючи умисно, наніс почергово два удари кулаками обох рук потерпілому в обличчя, а саме в ділянку нижньої губи. У результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_1 , згідно висновку судово-медичного експерта № 307 від 27.05.2025, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із забитою раною в ділянці нижньої губи, зі струсом головного мозку, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, факт скоєння кримінального правопорушення, що виразились в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_1 є встановленим та не потребує додаткового доказування.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і шляхом відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з пунктами 3, 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі №279/1834/22 провадження № 61-1382сво23).
Заподіяння моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Надаючи оцінку доводам позивача щодо заподіяння йому моральної шкоди, суд погоджується, що така шкода полягає у фізичному болі та душевних переживаннях, які він зазнав унаслідок заподіяння відповідачем тілесних ушкоджень, що в свою чергу викликало біль, стресовий стан та переживання через неправомірні дії щодо них та порушення сталого побуту.
Таким чином, суд вважає, що в такому випадку факт заподіяння моральної шкоди позивачу є безсумнівним, знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із вчиненим відповідачем кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 125 КК України, що підтверджується вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.07.2025, та наслідками у вигляді фізичного болю та душевних переживаннях позивача.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Право на безпечне для життя - це одне з фундаментальних і всеохоплюючих прав людини і громадянина.
Одночасно, зважаючи на сутність моральної шкоди, немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного та фізичного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, а тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України №6-28008св10 від 13.07.2011).
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц та Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
На думку суду, визначений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 50000 грн, є завищеним, тому дотримуючись вимог розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 000 грн завданої моральної шкоди, оскільки такий розмір є справедливим і достатнім для компенсації понесених позивачем страждань та переживань, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 121,12 грн (5000/50000*1211,20).
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 95, 141, 223, 247, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн (п'ять тисяч) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України, розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 121 (сто двадцять одна) грн 12 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення складено 13.04.2026.
Головуючий - суддя І. В. Яременко