Справа № 600/5158/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.
Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.
20 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року позов задоволено частково. Зокрема:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.10.2024 року №977090144103 про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період з 07.04.2006 по 29.12.2016 на посаді секретаря Вашківецької міської ради;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2024 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №9585-4053-4943-2332 від 08.11.2024 судового збору у розмірі 605,60 грн;
Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зарахування позивачу спірного періоду роботи до стажу державної служби, оскільки посада секретаря міської ради належить до посад органів місцевого самоврядування, а не державної служби, у зв'язку з чим такий період після 04.07.2001 не підлягає включенню до відповідного стажу.
Крім того, судом не враховано, що призначення (переведення) пенсії має здійснюватися за місцем проживання особи відповідним територіальним органом Пенсійного фонду, а тому покладення обов'язку на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є неправомірним, що свідчить про порушення судом норм матеріального права та необґрунтованість ухваленого рішення.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 03.01.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
21.10.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії ОСОБА_1 від 21.10.2024 року була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
За результатами розгляду даної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 28.10.2024 № 977090144103 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв'язку з відсутністю права на перерахунок пенсії згідно поданих документів.
Як видно зі змісту цього рішення, підставою для відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» слугувало те, що права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» ОСОБА_1 немає, оскільки працювала на посадах, які відносяться до категорій посад органів місцевого самоврядування.
У рішенні вказано, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 27.11.1975, до стажу роботи на посадах віднесених до категорій державної служби не можливо віднести період роботи ОСОБА_1 з 07.04.2006 по 29.12.2016 на посадах секретаря Вашківецької міської ради, оскільки дані посади віднесені до категорій посад органів місцевого самоврядування. При цьому наголошено, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII до 4 липня 2001 року, тобто по дату набуття чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». До вказаної дати, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 р. №239, посади працівників місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєно їм ранги державних службовців.
Не погоджуючись із такою відмовою та вважаючи своє право на пенсійне забезпечення порушеним, позивач звернулася до суду.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмова органу Пенсійного фонду у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною, оскільки період роботи позивача на посаді секретаря міської ради з 07.04.2006 по 29.12.2016 підлягає зарахуванню до стажу державної служби, як такий, що прирівнюється до нього, а відтак позивач станом на 01.05.2016 мала необхідний стаж для реалізації права на призначення відповідного виду пенсії. При цьому суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно не враховано вказаний період, помилково ототожнено службу в органах місцевого самоврядування з такою, що не включається до стажу державної служби, та безпідставно відмовлено у реалізації права позивача на належне пенсійне забезпечення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Так, статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком за нормами Закону № 1058-IV, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, однак за призначенням пенсії відповідно до Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII позивач із заявою звернувся вперше.
Тобто, в даній справі має місце призначення пенсії за іншим Законом, зокрема за Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Відповідно до п. 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 втратив чинність Закон № 3723-XII крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.
При цьому, відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 № 229 (далі - Порядок № 229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Частиною 1 ст. 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, до 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Судом першої інстанції у цій справі встановлено, що зі змісту рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 28.10.2024 року № 977090144103 підставою для відмови у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» слугувало те, що позивач працювала на посадах, які відносяться до категорій посад органів місцевого самоврядування.
При цьому, у рішенні констатовано, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 27.11.1975, до стажу роботи на посадах віднесених до категорій державної служби не можливо віднести період роботи ОСОБА_1 з 07.04.2006 по 29.12.2016 на посадах секретаря Вашківецької міської ради, оскільки дані посади віднесені до категорій посад органів місцевого самоврядування. Також наголошено, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII до 04.07.2001, тобто по дату набуття чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». До вказаної дати, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239, посади працівників місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєно їм ранги державних службовців.
Колегія суддів зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 визначено, що право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з п. 10, 12 “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах “Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII не встановлено.
У свою чергу, Верховним Судом у постанові від 10.05.2018 року у справі №351/1792/17 наголошено, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилось. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про державну службу» №889 та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Колегія суддів, враховуючи наведене, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що період роботи позивача в органі місцевого самоврядування, а саме з 07.04.2006 по 29.12.2016 на посаді секретаря Вашківецької міської ради, підлягає зарахуванню до стажу державної служби як такий, що прирівнюється до нього.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів зазначає, що станом на 01.05.2016 (дату набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII) позивач мала стаж державної служби (з урахуванням стажу служби в органах місцевого самоврядування) не менше 10 років, що відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону надає їй можливість реалізувати право на призначення (переведення) пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII.
Доводи апеляційної скарги про те, що період роботи на посаді секретаря міської ради не підлягає зарахуванню до стажу державної служби, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наведеними нормами законодавства та усталеною судовою практикою, зокрема правовими висновками Верховного Суду.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.10.2024 № 977090144103 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим є протиправним.
Щодо доводів апелянта про те, що призначення (переведення) пенсії має здійснюватися за місцем проживання особи відповідним територіальним органом Пенсійного фонду, а тому покладення обов'язку на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є неправомірним, колегія суддів зазначає таке.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України" (далі - Постанова правління № 25-1). Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про таке:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу» розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Відповідачем у справах, у яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання зарахувати до стажу державної служби відповідні періоди та повторно розглянути заяву позивача від 21.10.2024, є саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення про відмову в перерахунку пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в перерахунку пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Слободонюк М.В.
Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.