Справа № 120/8972/25
Головуючий у І інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
20 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 березня 2026 року залишив апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року - без змін.
06.04.2026 представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про відшкодування судових витрат в частині стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу на загальну суму 12000 гривень.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи клопотання позивача, колегія суддів вважає, що наявні підстави для прийняття додаткового рішення у справі та часткового задоволення клопотання позивача.
Так, згідно ч.1 ст.247 КАС України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Аналогічна норма міститься у ст.252 КАС України, відповідно до п.3 ч.1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд може ухвалити додаткове судове рішення у справі.
Також з вказаної статті слідує, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Згідно зі ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а ч.3 цієї статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених правових норм видно, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Приписами статті 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI).
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Подібний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Схожа правова позиція, також міститься і в постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №686/5064/20.
При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження розміру понесених витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції додані копії: договору про надання правової допомоги № 15/05/25-2 від 15.05.2025р., додатком №1 від 15.05.2025 року, актом приймання-передачі№1 від 16.12.2025, згідно якого Сторони визначили, що гонорар за підготовку відзиву на апеляційну скаргу становить 12000 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 20.11.2025 на суму 2000 грн та квитанцією прибуткового касового ордеру №2 від 15.12.2025 на суму 10000 грн.
Водночас, колегія суддів зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Однак, колегія суддів враховує, що підготовка адвоката до участі у справі в суді апеляційної інстанції не потребувала значних затрат часу.
Разом із тим, вивчення апеляційної скарги та написання відзиву, зважаючи на досвід адвоката, не потребувало значних затрат часу та вивчення законодавства оскільки адвокат, приймав участь в суді першої інстанції.
Крім того, колегія суддів зважає на те, що квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 20.11.2025 підтверджено сплату 2000 грн. за аналіз законодавства України для підготовки та подання апеляційної скарги, в той час як апеляційне провадження у справі відкрито ухвалою суду від 08 грудня 2025 року, що не дає можливості ідентифікувати такі витрати пов'язані саме з розглядом справи № 120/8972/25.
З аналізу відзиву на апеляційну скаргу видно, що відзив на апеляційну скаргу в значній мірі дублює відповідь на відзив, яка подана до суду першої інстанції, а отже правовий аналіз апеляційної скарги відповідача не вимагав у адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, з огляду на незмінність правової позиції в апеляційній скарзі, обмежений обсяг процесуальних дій, колегія суддів вважає необґрунтованою оплату послуг адвоката у розмірі 12000 грн, яку необхідно зменшити до 4000 грн.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Колегія суддів вважає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень, оскільки вони є співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді, а тому підлягають стягненню з відповідача.
Зважаючи на вищевикладене, наявні підстави для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.