Справа № 375/690/26
Провадження № 2/375/771/26
20 квітня 2026 року
Рокитнянський районний суд Київської області у складі головуючого судді Антипенка В. П.,
за участю секретаря судового засідання: Голованової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Рокитне Білоцерківського району Київської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 26812,50 грн. та судових витрат, у тому числі витрати на правову допомогу у сумі 5500 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 13.09.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІБРІС» та відповідачем було укладено кредитний договір № 36372610.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Відповідно до договору факторингу від 01.09.2025 право вимоги за вказаним кредитним договором було передано позивачеві.
Внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань відповідачем утворилася заборгованість за кредитом, яка становить 26812,50 грн, з яких: 7500 заборгованості з основного боргу, 19312,50 грн заборгованості за відсотками.
Заборгованість за цим кредитним договором відповідач не погасив, внаслідок чого позивач, посилаючись на приписи ст. 512,514, 1082 ЦК України, звернувся до суду.
Ухвалою суду від 23.03.2026 було відкрито провадження по справі.
Ухвалою суду від 20.04.2026 постановлено справу слухати заочно.
Представник позивача просив суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (п.3 ч. 8 ст 128 ЦПК України), заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав.
Ураховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Зважаючи на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі даних та доказів, при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 223, 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.09.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІБРІС» та відповідачем було укладено кредитний договір № 36372610, за умовами якого товариство надає позичальнику позику у розмірі 7500 грн (п.3.1 договору).
Додатком 1 до договору передбачено, що кредит надається строком на 90 днів з 13.09.2021 по 12.12.2021. Процентна ставка у пільговий період (25 календарних днів) становить 2,5 % за кожен день користування кредитом, 3 % за 65 календарних днів користування коштами. Загальна сума процентів, передбачених договором становить 19312,50 грн.
Кредитний договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Своїм листом від 23.10.2025 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» підтвердило перерахування кредитних коштів відповідачеві на його платіжну картку відповідача. НОМЕР_1 .
Відповідно до договору факторингу від 01.09.2025 право вимоги за вказаним кредитним договором було передано позивачеві.
відповідно до розрахунку ціни позову, станогм на 12.12.2021 утворилася заборгованість за кредитом, яка становить 26812,50 грн, з яких: 7500 заборгованості з основного боргу, 19312,50 грн заборгованості за відсотками.
Доказів погашення кредитної заборгованості матеріали справи не містять.
Зважаючи на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості та відшкодування судових витрат.
Вирішуючи спір, судом враховано таке.
Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень статей 3,627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3,12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За вимогами ЦПК України суди повинні враховувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, у пункті 141 Постанови від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила свій висновок зроблений у іншій справі таким, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Доказів погашення кредитної заборгованості відповідачем надано не було.
Щодо розрахунку суми заборгованості по вказаним кредитними договорами, то суд зазначає таке.
Враховуючи те, що вказаний договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами договору надання грошових коштів у позику. Тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості у розмірі 7500,00 грн. підлягає задоволенню.
Перевіривши правильність нарахування відсотків за цей строк суд дійшов висновку, що вказані розрахунки зроблені правильно, з урахуванням, правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, відповідно до якої нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, тому проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором нараховувалися позивачем у межах строку дії договору.
Отже, позов слід повністю, стягнути із відповідача 26812,50 грн, з яких: 7500 заборгованості з основного боргу, 19312,50 грн заборгованості за відсотками.
У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд звертає увагу на таке.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 02.02.2026, укладений із ФОП ОСОБА_2 , додаткову угоду від 16.02.2026, з якої вбачається, що сторони домовилися про представництво і захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення із ОСОБА_1 кредитної заборгованості; детальний опис робіт та акт про надання послуг від 16.02.2026. Відповідно до вказаних документів загальна сума витрат на надання правової допомоги склала 5500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Суд звертає увагу на те, що у даній справі правова допомога позивачу надавалася не адвокатом, а фізичною особою-підприємцем, що виключає можливість стягнення із відповідача зазначених судових витрат.
У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Лівак І. М., однак доказів того, що нею правнича допомога надавалася у статусі адвоката, а не ФОП, матеріали справи не містять.
Отже, у цій частині вимог про відшкодування судових витрат слід відмовити.
Керуючись статтями 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» 26812,50 (двадцять шість тисяч вісімсот дванадцять гривень 50 коп) грн. заборгованості, за кредитним договором № 36372610 від 13.09.2021.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп) грн. витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Рокитнянським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», 07406, вул. Симона Петлюри м. Бровари Київської області, код ЄДРПОУ 39493634.
відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя В. П. Антипенко