Справа № 366/312/26
Провадження № 3/366/332/26
Іменем УКРАЇНИ
31 березня 2026 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 574544 від 24.01.2026, 24.01.2026 близько 18:50 год. в смт Іванків по вул. Миколи Клименка водій керував ТЗ Chrysler 200 днз НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на службову відеокамеру, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол склав поліцейський ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, сержант поліції Цибулько А.С.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 17.03.2026.
З метою забезпечення прав гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, з посиланням на ст. 250 КУпАП, постановою Іванківського районного суду Київської області від 09.03.2026 про надходження матеріалів справи було повідомлено Іванківський відділ Вишгородської окружної прокуратури для організації участі прокурора в якості сторони обвинувачення у цій справі.
Іванківський відділ Вишгородської окружної прокуратури про розгляд справи повідомлено належним чином, проте свою позицію щодо справи не висловили, представника до суду не направили. Неявка прокурора не перешкоджає розгляду справи.
18.02.2026 представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Харитончук Є.В., яка вступила у справу на підставі договору про надання правової допомоги від 28.01.2026, за своїм клопотанням ознайомилася з матеріалами справи.
17.03.2026 адвокат Харитончук Є.В. звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зазначивши, що в діях її підзахисного відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки, як вбачається з відеозапису «export-swzqw», який додано до протоколу про адміністративне правопорушення, не вбачається, що ОСОБА_1 24.01.2026 близько 18 год. 50 хв. керував (виконував функції водія) транспортним засобом марки Chrysler 200 номерний знак НОМЕР_2 , маючи при цьому ознаки алкогольного сп'яніння, що слугували б підставою для проходження ним огляду на стан сп'яніння та у випадку відмови від проходження такого огляду - підставою для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Навпаки, ОСОБА_2 та свідки, які були присутні за вказаних обставин, неодноразово наголошували працівникам поліції про те, що він не керував транспортним засобом, а перебував на сидінні водія. Доводів, які свідчили б протилежне працівником поліції не наведено. Вимога про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння заявлена ОСОБА_1 була незаконною, так як факт керування ним транспортним засобом є недоведеним, саме перебування особи за кермом автомобіля, який стоїть та не здійснює рух, не доводить факт керування особою транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, на підтвердження його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення наявний лише прокол про адміністративне правопорушення.
Звертає увагу суду, що працівниками поліції ОСОБА_1 на місці, де його «ніби було зупинено працівниками поліції» не було роз'яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не було наголошено на ознаках алкогольного сп'яніння, які у нього наявні, не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі. ОСОБА_1 працівниками поліції без складання протоколу затримання та без будь-яких на те підстав, було доставлено до відділення поліції.
Крім того, поліцейськими, не було з'ясовано чи був ОСОБА_1 водієм та не надано жодних доказів, які б підтверджували відомості викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи зазначене, вважає, що у діях її підзахисного відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення заперечив, повідомив, що того дня відпочивав зі своєю знайомою у кафе «Наталі» у Іванкові, вийшовши з якого, за кермо його автомобіля сіла дівчина, оскільки він вживав алкогольні напої, та спробувала здати назад, проте колеса попали в ямку, де був лід, тому вона не змогла рушити та вийшла з автомобіля, він стояв поруч з автомобілем. В цей момент підійшли поліцейські та запитали, хто був за кермом, він відповів, що нікого не було. Поліцейські звертались одразу до нього. У подальшому поліцейські неадекватно себе поводили, штовхали його та вимагали надати документи, хоча він за кермом не був. У той момент за кермом автомобіля не було нікого.
На уточнюючі питання суду повідомив, що він є діючим військовослужбовцем, того дня мав вихідний (був у звільненні) та вирішив відпочити, тому попросив свою знайому сісти за кермо його транспортного засобу. Відпочивали з друзями у кафе «Наталі» та вийшовши із закладу на вулицю, його знайома сіла за кермо і спробувала виїхати, але в неї не вийшло, оскільки автомобіль забуксував на льоду, він за кермо навіть не сідав, стояв поряд, коли підійшли поліцейські, авто було заглушене, лише горіли габарити, оскільки він не встиг натиснути кнопку безключового доступу та закрити автомобіль. Поліцейським він повідомив, що нікого за кермом не було, спілкувався з ними він, оскільки стояв найближче та тому, що автомобіль його. Огляд на місці зупинки проходити не пропонували, за що склали протокол про адміністративне правопорушення - не розуміє, підписувати його він відмовився.
У судовому засіданні оглянуто відеозаписи «export-swzqw» та «export-ulrbl», зроблені за допомогою портативних відеореєстраторів поліцейських з ID 853028 та 855448, які долучено до матеріалів справи на оптичному DVD-R диску та на яких зафіксовано рух поліцейського автомобіля, який зупиняється поблизу транспортного засобу, що стоїть з увімкненими задніми габаритними вогнями перпендикулярно дорозі поблизу двоповерхового приміщення. Працівники поліції підходять до вказаного автомобіля, від нього в цей момент зі сторони водія відходять двоє осіб (чоловічої та жіночої статі). Поліцейський просить почекати, звертаючись до особи чоловічої статі як до водія, представляється, повідомляє, що у відповідності до ст.40 ведеться відеофіксація, зазначає, що не включені покажчики повороту та просить надати документи чи посвідчення водія. Зі сторони, від групи осіб, які стоять неподалік звучать запитання до працівників поліції «чому ви його чіпаєте», «чому ви за ним бігаєте», «у нього протез», поліцейський зазначає «ми його зупинили», на що йому відповідають «в смислі ви його зупинили, ви їхали, стали», «покажіть відео, що ви їхали, він їхав, що він виходив із-за керма…». Поліцейські, далі спілкуючись з особою, до якої звернулись як до водія, просять його надати документи або назватись. Після певного часу спілкування, у зв'язку з тим, що особа не надала документи та посвідчення водія, поліцейські повідомляють про необхідність проїхати до відділення поліції для встановлення особи. У подальшому поліцейські, після встановлення особи у відділенні поліції, яким є ОСОБА_1 , зазначають, що його було зупинено за порушення ПДР: не включено покажчик повороту, коли повертав біля бару «Наталі» та пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки є ознаки алкогольного сп'яніння. Огляд пропонують пройти за допомогою приладу Драгер або у Іванківській ЦРЛ. ОСОБА_1 зазначає, що він не порушував нічого, за кермом не був та відмовляється пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Поліцейські повідомляють, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а також винесено постанову за ч.2 ст.126 КУпАП оскільки відсутнє посвідчення водія. ОСОБА_1 від підпису будь-яких документів відмовився.
Після перегляду відеозаписів адвокат Харитончук Є.В. оголосила подане через канцелярію суду клопотання про закриття провадження у цій справі, з підстав, зазначених у даному клопотанні. Звернула увагу суду, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а транспортний засіб стояв на місці та не перебував у русі. Враховуючи викладене, оскільки її підзахисний не був водієм та не керував транспортним засобом, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З метою належного з'ясування всіх обставин справи судом прийнято рішення оголосити перерву у судовому засіданні з метою виклику для дачі пояснень поліцейського ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , сержанта поліції Цибулька А.С. Розгляд справи відкладено на 23.03.2026.
23.03.2026 у судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений вчасно, належним чином
Адвокат Харитончук Є.В. не заперечувала щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , враховуючи присутність її, як його захисника.
Поліцейський ВП № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , сержант поліції Цибулько А.С., повідомив суду, що 24.01.2026 під час патрулювання селища Іванків у вечірню пору доби (близько 19 години) по вул. М. Клименка, біля кафе-бару «Наталі» було помічено транспортний засіб, який «завис» на бордюрі. Розвернувшись на своєму службовому автомобілі, вони під'їхали до вказаного транспортного засобу та одразу підійшли до ОСОБА_1 (особу якого на той момент ще не було встановлено), оскільки бачили, що саме він керував даним транспортним засобом та саме відходив від свого автомобіля.
Поліцейський ОСОБА_3 , який також прибув у судове засідання додав, що того дня він разом з ОСОБА_4 в одному екіпажі здійснювали патрулювання с-ща Іванків. Близько обіду (точний час не пам'ятає) на службовий планшет від чергового надійшло повідомлення про порушення ПДР та було надано орієнтування на транспортний засіб, зокрема повідомлено, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння, територіально біля автостанції в с-щі Іванків по вул. Поліська. Дане повідомлення на лінію 102 надійшло в телефонному режимі від чоловіка, зв'язавшись з яким по телефону, вони уточнили місце, де він бачив даний автомобіль та виїхавши на місце вказаний в орієнтуванні транспортний засіб вже не знайшли. Тому, коли побачили транспортний засіб, який повністю підпадав під орієнтування, та який при цьому був заведений, «завис» на бордюрі та рухався вперед-назад, щоб з'їхати з бордюру, вони й підійшли до нього. Сумнівів у тому, хто саме був водієм, вони не мали, оскільки бачили, хто був за кермом.
Адвокат звернула увагу суду, що докази факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. Крім того, зауважила, що ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці події, не пропонували.
На уточнюючі питання суду, щодо наявності доказів, які б підтверджували надходження до поліції повідомлення про порушення ПДР з орієнтуванням на транспортний засіб, під яке підпадає транспортний засіб ОСОБА_1 , поліцейські зазначили, що такі докази у них відсутні. Повідомлення на лінію 102 надійшло в телефонному режимі від чоловіка, який у той момент проїжджав поруч та бачив і транспортний засіб і водія, проте даних цього чоловіка у них не має. Додали, що в орієнтуванні дя ідентифікації транспортного засобу було зазначено, що автомобіль «сірий американець».
Адвокат Харитончук Є.В. зауважила, що того дня за кермом автомобіля ОСОБА_1 була його знайома та заявила клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні з метою забезпечення явки до суду даної особи як свідка.
Судом було задоволено клопотання адвоката, у судовому засіданні оголошено перерву до 26.03.2026.
26.03.2026 у судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений вчасно, належним чином
Адвокат Харитончук Є.В. не заперечувала щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , враховуючи присутність її, як його захисника, при цьому, звернулась до суду з клопотанням, відкласти розгляд справи, оскільки свідок, про яку було заявлено у попередньому судовому засіданні не змогла прибути до суду.
Судом прийнято рішення задовольнити клопотання адвоката, розгляд справи відкладено на 31.03.2026.
31.03.2026 у судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений вчасно, належним чином
Адвокат Харитончук Є.В. не заперечувала щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та повідомила, що свідок ОСОБА_5 , яка 24.01.2026 за проханням ОСОБА_1 , перебувала за кермом його транспортного засобу, у судове засідання прибути не має можливості, тому нею, як захисником Попазова С.В., через канцелярію суду подано клопотання про долучення доказів у справі, зокрема протоколу опитування адвокатом особи, за її згодою від 30.03.2026.
Вказаний протокол досліджено судом та встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_2 була опитана адвокатом Харитончук Є.В. 30.03.2026 з 16 год. 30 хв. по 16 год. 45 хв. та з приводу обставин справи, що розглядається повідомила, що 24.01.2026 зранку їй зателефонував її знайомий, ОСОБА_1 та запропонував зустрітись. Зустрівшись близько 13-ї години, вони відпочивали в барі, що розташований у парку с-ща Іванків. ОСОБА_1 пив пиво, вона - каву, потім, забравши своїх знайомих, поїхали до кафе-бару «Наталі», що розташований в с-щі Іванків Вишгородського району Київської області. Зібравшись додому близько 18:50 год. вона підійшла до транспортного засобу ОСОБА_1 , сіла до салону на місце водія, проте виїхати не змогла, оскільки автомобіль заїхав в яму, яка була покрита льодом. Після чого пішла до кафе та повідомила про це ОСОБА_1 . Разом з ним вийшли інші люди, які разом з ними відпочивали в кафе. У той момент, коли ОСОБА_1 підійшов до автомобіля, під'їхали поліцейські, які почали агресивно себе поводити та штовхати ОСОБА_6 , після чого він сів до їх службового автомобіля та поїхав з ними.
У судовому засіданні, крім зазначених вище відеозаписів також досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №574544 від 24.01.2026, в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, під підпису та отримання другого примірника якого, ОСОБА_1 відмовився;
- документи ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, які підтверджують правомірність долучення оптичного диску до матеріалів справи (рапорт поліцейського ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП України в Київській області сержанта поліції Цибулька А.С. від 26.01.2026, доручення керівника ВП №1 від 26.01.2026 надане на підставі рапорту ОСОБА_4 , лист про долучення доказів).
Заслухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Харитончук Є.В., поліцейських ОСОБА_4 , Лещенка Б.О, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (п.35 постанови від 20.05.2020).
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 574544 від 24.01.2026, ОСОБА_1 у провину ставиться порушення п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2006 року № 1306 (далі - ПДР), передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 1.1 розділу 1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.10 розділу 1 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Питання, пов'язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Згідно з п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
З цих норм слідує, що вимога поліцейського до водія транспортного засобу про проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння має бути законною. Законність такої вимоги полягає у наявності у водія транспортного засобу ознак алкогольного сп'яніння, а в силу вимог КУпАП, наявність таких обставин підлягає доказуванню, у тому числі шляхом збирання доказів особами, уповноваженими на складання відповідних протоколів про адміністративні правопорушення.
Судом встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №574544 від 24.01.2026, зазначено, що ОСОБА_1 в смт Іванків, вул. Миколи Клименка керував транспортним засобом Chrysler 200 днз НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей.
ОСОБА_1 у судовому засіданні факт керування транспортним засобом заперечив, зазначив, що того дня, за кермом автомобіля була його знайома. Зазначене підтверджується показами свідка ОСОБА_5 , зазначеними у протоколі опитування, які долучені адвокатом Харитончук Є.В. до матеріалів справи та враховуються судом.
Оглянутими у судовому засіданні відеозаписами, які долучені до матеріалів справи на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , факт керування останнім транспортним засобом не доведено.
Поліцейський, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , сержант поліції Цибулько А.С. вказав, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chrysler 200 днз НОМЕР_1 , проте належних доказів на підтвердження своїх слів до суду не надав.
Отже, враховуючи відсутність факту керування ОСОБА_1 24.01.2026 транспортним засобом Chrysler 200 днз НОМЕР_1 , законність вимоги поліцейського пройти ним огляд на стан алкогольного сп'яніння є безпідставною, а тому, складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відмову від проходження такого огляду не відповідає фактичним обставинам справи.
За таких обставин, наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п.2.5 ПДР матеріалами справи не доведена.
Суддя наголошує, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
За статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не доведено належними та допустимими доказами.
З огляду на зазначене, суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Суд, що розглядає справу, не має повноважень уточнювати чи редагувати фабулу правопорушення, викладену уповноваженими особами у протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161, заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» N 39598/03 від 21.07.2011).
При складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов'язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів.
Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечною, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.
З наведеного слідує, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повинні підтверджуватись долученими у встановленому законом порядку доказами, які відображають у своїй сукупності всю суть обставин інкримінованої протиправної поведінки правопорушника, що наведена у протоколі про адміністративне правопорушення.
Ураховуючи вищевикладене, слід зазначити, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, матеріали цієї справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відтак, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У свою чергу, суд враховує, що Законом України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
Керуючись ст.ст. 7-9, 245, 247, 250-252, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Текст постанови складено 20.04.2026.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ