Справа № 361/3439/23
Провадження № 2/361/836/24
20.04.2026
про відмову у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції
20 квітня 2026 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Гізатуліна Н.М. розглянувши заяву відповідачки ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,
У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.
Відповідачка ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням комунікаційної платформи ВКЗ (підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС).
Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості.
Згідно з ч. 2 ст. 212 ЦПК України, учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
За нормами, що передбачені ч. 3 ст. 212 ЦПК України суддя розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала. Копія такої ухвали негайно, але не пізніше наступного дня з дня її постановлення, надсилається учаснику справи чи його представнику.
Аналіз положень, закріплених в статті 212 ЦПК України, дає підстави зробити висновок про те, що постановлення ухвали про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду є правом суду та не передбачає такого обов'язку.
Випадки, в яких суд може постановити ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції не визначені у законі. Проте, необхідність здійснення відеоконференції, на думку суду, визначається з врахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень учасників справи, які з поважних та незалежних від цих осіб причин не можуть бути присутніми у засіданні суду, а їх участь є обов'язковою.
Також, відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяв по суті справи та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету у паперовій формі листом з описом.
Належним доказом направлення документів учасникам провадження є бланк опису вкладення, який завірений відділенням поштового зв'язку та платіжний документ про оплату поштового відправлення.
Усупереч порушених вказаних норм, відповідачка не надала доказів направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції іншим учасникам справи.
Враховуючи викладене суддя дійшла висновку, що у задоволенні заяви відповідачки про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції слід відмовити.
Керуючись ст. 212, 260, 353 ЦПК України, суддя -
У задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у судовому засіданні 28 квітня 2026 року о 15 год 00 хв - відмовити.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Н.М. Гізатуліна