Справа № 500/6974/25
20 квітня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині, стягнення грошового забезпечення, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати пункти 2, 2.1, 3, 8, 10, 14 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4250 від 29.06.2025 року «Про результати службового розслідування», в частині, що стосується ОСОБА_1 , стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , належне грошове забезпечення, щомісячне преміювання за червень 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що аналізуючи оскаржуваний наказ та процедуру проведення службового розслідування, така процедура не дотримана відповідачем та порушені права позивача. Просить врахувати, що зі спірним наказом та іншими матеріалами службового розслідування позивач ознайомився лише наприкінці листопада 2025 року, отримавши їх разом із супровідним листом Військової частини НОМЕР_1 №23257 від 12.11.2025. Вважає, що в ході службового розслідування відповідачем не вчинено дій, передбачених Порядком №608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення. Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення. Крім цього, просить врахувати, що акт службового розслідування, на підставі якого винесені спірні пункти наказу командира військової частини НОМЕР_1 , не містить інформації, у чому саме полягає вина позивача та чим вона доводиться. Навпаки, вважає, що в складних умовах позивач вчинив дії для збереження майна, здійснивши його заховання. На думку позивача, оскільки його діяння призвело до заподіяння шкоди (на думку відповідача), а саме втрата майна - містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 413 Кримінального кодексу України, відшкодування шкоди має здійснюватися шляхом пред'явлення відповідачем цивільного позову в кримінальному провадженні, як це передбачено частиною 5 статті 10 Закону №160-ІХ. Вважає, з огляду на статус позивача як військовослужбовця, а також обставини проходження ним військової служби та вчинення протиправної (на думку відповідача) поведінки, яка призвела до заподіяння шкоди, відповідач мав право звернувся до суду з цим адміністративним позовом, за відсутності підстав, передбачених частиною 1 статті 12 Закону №160-ІХ. Також, вважає, що позивача притягнуто до матеріальної відповідальності поза межами шестимісячного строку, з моменту коли відповідачеві стало відомо про вчинення правопорушення. Також, на думку позивача, дисциплінарне стягнення у вигляді «Сувора догана» було накладено з порушенням шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення, що передбачений статтею 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Ухвалою суду від 15.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що відповідачем правомірно прийнято Наказ від 29.06.2025 № 4250 «Про результати службового розслідування», відповідно до вимог ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 (зі змінами). Просить врахувати, що позивача було ознайомлено із вище зазначеним наказом 25.09.2025 року, про що ОСОБА_1 підписався у наказі. Зауважує, що позивач свідомо допустив втрату зброї та іншого закріпленого за ним майна, тим самим порушив норми Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.413 Кримінального кодексу України. Також, на думку представника відповідача, дисциплінарне стягнення не є тотожним матеріальній відповідальності, а тому притягнення до матеріальної відповідальності позивача поза шестимісячним терміном, не є підставою для її скасування.
Ухвалою суду від 27.01.2026 постановлено витребувати у Військової частини НОМЕР_1 повний текст документу (наказу), який містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення від 25.09.2025.
Ухвалою суду від 05.02.2026 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду; визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом; позовну заяву в адміністративній справі №500/6974/25 залишити без руху; надати позивачу п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 03.03.2026 постановлено продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви в адміністративній справі №500/6974/25 - на 5 (п'ять днів) з дня отримання копії ухвали суду.
Ухвалою суду від 10.03.2026 постановлено визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновити позивачу строк звернення до суду з даним позовом; продовжити розгляд адміністративної справи №500/6974/25.
Як встановлено судом, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року №1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_1 №5583 від 28.06.2024 року, заступником командира 7 єгерської роти з озброєння 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 проведено службове розслідування на підставі Закону України №160-ІХ від 034 0.2019 року "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", з метою встановлення причин та обставин самовільного залишення позиції "Шутя" 23.05.2024 року, втрати майна служби засобів ближнього бою та розвідки та речової служби військової частини НОМЕР_1 (посадка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поблизу АДРЕСА_1 ): - стрільцем-снайпером 2 єгерського відділення 2 єгерського взводу 8 єгерської роти 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 , а саме: майна служби ЗББР: 5,45 мм автомат АК-74 №1363833 - 1 одиниця, 7,62 мм кулемет MG 42/59 №0040064 - 1 одиниця, майна речової служби: ремінь розвантажувальний тактичний захисний, вид 1 - 1 шт., сумка-підсумок бойова А-30 мм 14- 2 шт., сумка - підсумок бойова Г, вид 5 - 1 шт., рюкзак бойовий індивідуальний - 1 шт., бронешолом типу ІІІА класу захисту - 1 шт., по стандарту N1.T - 1 шт., чохол до бронежилета (Бельгія) - 1 шт., балістична пластина, рівень 4 (Бельгія) - 2 шт.. чохол до шолому бойового балістичного (тканина тип 3, клас 8) - 1 шт.
За результатами проведеного службового розслідування складено Акт, затверджений командиром Військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2025.
В подальшому, командиром Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) прийнято Наказ №4250 від 29.06.2025 "Про результати службового розслідування".
Пунктом 2 та 2.1 Наказу передбачено, що за самовільне залишення бойової позиції, втрати зброї та майна, порушення статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, невиконання своїх службових обов'язків на підставі статей 48, 55, 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV на військовослужбовців: стрільця-снайпера 2 єгерського відділення 2 єгерського взводу 8 єгерської роти 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення “Сувора Догана».
Згідно з пунктом 3 Наказу, на підставі статей 6, 7 Закону України № 160-ІХ від 03 жовтня 2019 року «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнено солдата ОСОБА_1 до підвищеної матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної шкоди на суму 1033815,87 гри. (один мільйон тридцять грі. тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень вісімдесят сім копійок), а саме: - майна служби ЗББР: 5,45 мм автомат АК-74 №1363833 - 1 одиниця, 7,62 мм кулемет MG 42/59 №0040064 - 1 одиниця, на суму 993832,20 грн. (дев'ятсот дев'яносто три тисячі вісімсот тридцять дві гривні двадцять копійок) з врахуванням десятикратної вартості; майна речової служби: ремінь розвантажувальний тактичний захисний, вид 1 - 1 шт., сумка-підсумок бойова А-30 мм 14-2 шт. сумка-підсумок бойова Г, вид 5 - 1 шт., рюкзак бойовий індивідуальний - 1 шт. бронешолом типу ІІІА класу захисту - 1 шт., по стандарту NIJ - 1 шт., чохол до бронежилета (Бельгія) - 1 шт., балістична пластина, рівень 4 (Бельгія) - 2 шт., чохол до шолому бойового балістичного (тканина тип 3, клас 8) - 1 ш.г., на суму 39983,67 грн. (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні шістдесят сім копійок).
Пунктом 8 розділу Наказу зобов'язано відповідальну особу за проведення службового розслідування для розгляду та прийняття правового рішення щодо військовослужбовця: стрільця -снайпера 2 єгерського відділення 2 єгерського взводу 8 єгерської роти 3 єгерського батальйону Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ; вирішено направити матеріали службового розслідування керівнику Краматорської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками скоєння ними правопорушення, передбаченого за ст. 429 Кримінального кодексу України та ч. 3 ст. 413 Кримінального кодексу України відповідно.
У відповідності до пункту 10 спірного Наказу, начальнику фінансово - економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 з метою врегулювання виплати Військової частини НОМЕР_1 , у відповідності до абзацу 10 пункту 5 розділу XVI наказу Міністерства Оборони України від 7 червня 2018, року № 260, вирішено позбавити щомісячної премії за червень 2025 року: стрільця-снайпера 2 єгерського відділення 2 єгерського взводу 8 єгерської роти 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 14 Наказу, начальнику фінансово - економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 на підставах пункту 8 статті 8, пункту 1 статті 13 Закону України від 03 жовтня 2019 року №160-IX "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" вирішено стягувати по 20% з грошового забезпечення та винагороди солдата ОСОБА_1 , до повного погашення завданих державі збитків у розмірі 1033815,87 грн. (один мільйон тридцять три тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень вісімдесят сім копійок);
Вважаючи протиправними та такими, що підлягають до скасування вказані вище пункти наказу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, - свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок (абз. 2); - постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України (абз. 5).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).
За приписами статей 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі Дисциплінарний статут ЗСУ), визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
За приписами статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно з положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
За змістом статей 83, 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Водночас частиною 4 статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Стаття 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначає, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 87 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі Порядок № 608).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №608, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно з пунктами 13, 14 розділу ІІІ Порядку №608, службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункти 1, 2 розділу VI Порядку № 608).
Суд зазначає, що згідно норм Дисциплінарного статуту встановлено, що вирішальним при накладенні дисциплінарної відповідальності за скоєний військовослужбовцем проступок є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов'язків. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з'ясовуються відповідним командиром самостійно або під час службового розслідування, і повинні бути відображені у відповідному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або висновку службового розслідування.
При встановленні протиправної поведінки особи, у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
При цьому, необхідно враховувати як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. Зокрема, зовнішні умови й обстановку, в якій доводилось виконувати обов'язки військовій службовій особі, дії вищестоящих, командирів і начальників, а також дані, які характеризують особу винного, його кваліфікацію, професійну підготовку, тривалість перебування на посаді, яку обіймає, досвід та інші обставини.
Як встановлено судом, Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.05.2024 № 131 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду стрілець-снайпер 2 єгерського відділення 2 єгерського взводу 8 єгерської роти 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 .
На підставі рапорту командира 8 єгерської роти 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_2 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.06.2024 №5583 проведено службове розслідування за фактом втрати ракетно-артилерійського майна військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 .
За результатами службового розслідування складено акт службового розслідування та видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.06.2025 року №4250 «Про результати службового розслідування», яким солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення «сувора догана». Також направлено матеріали службового розслідування керівнику Краматорської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками скоєння ними правопорушення, передбаченого за ст.429 КК України та ч.3 ст.413 КК України. Цим же наказом, на підставі статей 6,7 Закону України № 160-ІХ від 03 жовтня 2019 року «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнуто солдата ОСОБА_1 до підвищеної матеріальної відповідальності у десятикратному розмірі завданих державі збитків на суму 1033815,87 грн.
Так, в ході проведення службового розслідування встановлено, що діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання свої службових обов'язків, в умовах воєнного стану стрілець-снайпер 2 єгерського відділення 2 єгерського взводу 8 єгерської роти 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 , серед інших, солдат ОСОБА_1 самовільно залишив позицію "Шутя", внаслідок чого скоїв правопорушення, що передбачає кримінальну відповідальність, згідно статті 429 Кримінального кодексу України "Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю" та частини 3 статті 413 Кримінального кодексу України "Втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці".
Матеріали службового розслідування містять письмові пояснення позивача, які, на думку суду, оформлені належним чином, містять підпис та дату, і долучені до матеріалів службового розслідування як додаток. У цих поясненнях позивачем, зокрема, зазначено, що він залишив закріплений за ним кулемет та інше майно, окрім автомата на вокзалі, а автомат закопав, але в подальшому віднайти не зміг.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем доведено вину позивача у контексті ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
На думку суду, наведеному також кореспондує висновок відповідача, що викладений в Акті службового розслідування, про те, що дії позивача виражаються у формі прямого умислу та невиконанні вимог статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Слід також зазначити, що 29.06.2025 відповідачем зафіксовано правопорушення з боку позивача, вчиненого ним у період з 23.05.2024 по 24.05.2024, що свідчить про неналежне виконання позивачем службових обов'язків, порушення військової дисципліни.
З огляду на вказане, 28.06.2025 командиру Військової частини НОМЕР_1 стало відомо про правопорушення з боку позивача, відтак, враховуючи проведення службового розслідування, позивач з урахуванням положень статті 87 Дисциплінарного статуту обчислення строку міг бути притягнутий до відповідальності у строк до 29.07.2025.
При цьому, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 за №4250 прийнятий 29.06.2025, тобто у строк, встановлений статтею 87 Дисциплінарного статуту.
Вищезазначене спростовує доводи позивача з приводу винесення відповідачем наказу, яким його притягнуто до відповідальності поза межами строку, встановленого статтею 87 Дисциплінарного статуту та інших нормативно-правових актів.
Суд зауважує, що саме командир військової частини, який користується усією повнотою дисциплінарної влади стосовно підлеглих йому військовослужбовців, уповноважений контролювати дотримання військової дисципліни у військовій частині, своєчасно виявляти факти порушення військової дисципліни та встановлювати винних у цьому осіб, а в разі виявлення в діях військовослужбовця ознак кримінального правопорушення зобов'язаний повідомляти про це орган досудового розслідування.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2023 року у справі № 420/8263/22.
Крім цього, позивача було ознайомлено із спірним наказом 25.09.2025 року, про що свідчить особистий підпис позивача у спірному наказі.
З наведеного мотиву суд критично оцінює доводи позивача про те, що зі спірним наказом та іншими матеріалами службового розслідування позивач ознайомився лише наприкінці листопада 2025 року, отримавши їх разом із супровідним листом Військової частини НОМЕР_1 №23257 від 12.11.2025.
Отож, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 2.1, Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4250 від 29.06.2025 року «Про результати службового розслідування», в частині, що стосується ОСОБА_1 , не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 8, Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4250 від 29.06.2025 року «Про результати службового розслідування», в частині, що стосується ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Згідно з частиною третьою ст. 6 Закону № 160-IX, особа несе підвищену матеріальну відповідальність в разі втрати зброї.
Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону № 160-ІХ якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (стаття 12 Закону № 160-ІХ).
Таким чином, відшкодування особою завданої шкоди здійснюється в судовому порядку лише за наявності таких фактів: наявності наказу командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням сум, що підлягають стягненню, прийнятого не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення службового розслідування, проведеного за фактом завдання відповідної шкоди; відмови особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, від добровільного відшкодування шкоди або в іншому встановленому законом порядку; у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, з військової служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби.
Водночас, для правильного вирішення цього спору, суд має першочергово з'ясувати питання, чи дійсно діями позивача було завдано умисне заподіяння прямої дійсної шкоди державі під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків та чи є він суб'єктом, на якого може бути покладено повну матеріальну відповідальність, у розмірі, визначеному в оскаржуваному наказі.
Як встановлено судом, згідно копії роздавальної відомості №649 та №650 від 09.05.2024 року, було отримано майно речової служби, що підтверджується особистим підписом військовослужбовців: - стрільцем-снайпером 2 єгерського відділення 2 єгерського взводу 8 єгерської роти 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 , отримано майно речової служби: ремінь розвантажувальний тактичний захисний, вид 1 - 1 шт. сумка-підсумок бойова А-30 мм 14-2 шт., сумка-підсумок бойова Г, вид 5 - 1 шт., рюкзак бойовий індивідуальний - 1 шт., бронешолом типу IIIА класу захисту - 1 шт., по стандарту NIJ - 1 шт., чохол до бронежилета (Бельгія) 1 шт., балістична пластина, рівень 4 (Бельгія) - 2 шт., чохол до шолому бойового балістичного (тканина тип 3, клас 8) - 1 шт.
Згідно довідки про вартісну оцінку заподіяної шкоди, солдат ОСОБА_1 , втративши майно речової служби, заподіяв шкоди на суму 39983,67 грн.
Разом з тим, згідно з пунктом 3 Наказу, на підставі статей 6, 7 Закону України № 160-ІХ від 03 жовтня 2019 року «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», вирішено притягнути солдата ОСОБА_1 до підвищеної матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної шкоди на суму 1033 15,87 гри.
Отже, під час службового розслідування було встановлено розмір матеріальної шкоди, завданий державі незаконними діями службових осіб військової частини у розмір 39983,67 грн.
Поряд з цим, як вже зазначалось вище, в акті службового розслідування відповідачем вказано, що дії, зокрема, позивача виражаються у формі прямого умислу та невиконанні вимог статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Серед іншого, відповідачем також зазначено, що самовільне залишення позивачем бойової позиції, містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 429 Кримінального кодексу України "Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю" та втрата особистої зброї та речового майна містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 413 Кримінального кодексу України "Втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці та нанесені матеріальної шкоди військовій частині".
Отже, оскаржуваний наказ та Акт службового розслідування містять посилання на нормативні положення, де було б вказано конкретний обов'язок позивача, порушення якого стало підставою для притягнення його до матеріальної відповідальності.
Суд наголошує, що форма вини є визначальною обставиною для визначення меж матеріальної відповідальності військовослужбовця чи відповідної особи відповідно до Закону України №160-ІХ.
У разі, якщо шкода завдана з необережності, відповідальність особи обмежується межами, передбаченими частиною першою статті 5 Закону України №160-ІХ, а саме не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, якщо інше не передбачено законом.
Натомість, у спірному випадку, дії позивача кваліфіковані відповідачем як такі, що вчинені з прямим умислом.
Отож, враховуючи доведення відповідачем належними доказами наявність у діях позивача прямого умислу позивача щодо самовільного залишення поля бою або відмова діяти зброєю та втрата особистої зброї та речового майна, суд вважає обґрунтованим та підставним також розрахунок суми завданих збитків, які було покладено на позивача.
Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що на виконання вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІУ, командиром Військової частини НОМЕР_1 правомірно зобов'язано відповідальну особу за проведення службового розслідування для розгляду та прийняття правового рішення щодо військовослужбовця ОСОБА_1 , а також вирішено направити матеріали службового розслідування керівнику Краматорської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками скоєння ними правопорушення, передбаченого за ст. 429 Кримінального кодексу України та ч. 3 ст. 413 Кримінального України відповідно, адже у контексті норм Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир зобов'язаний у разі вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення негайно повідомляти про його вчинення органу досудового розслідування.
В свою чергу, не підлягає до задоволення й позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування пункту 14 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4250 від 29.06.2025 року «Про результати службового розслідування», адже згідно з ст.13 Закону №160-ІХ стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міноборони України від 07.06.2018 №260.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XVI вказаного Порядку, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
За змістом абзацу третього пункту 4 розділу XVI Порядку при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, незадовільному виконанні службових обов'язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше чотирьох до восьми прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо правомірного накладення на позивача дисциплінарного стягнення «сувора догана», суд доходить висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування пункту 10 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4250 від 29.06.2025 року «Про результати службового розслідування».
В свою чергу, не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , належного грошового забезпечення, щомісячного преміювання за червень 2025 року, як похідна.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Отож, з урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, поданих на їх обґрунтування, суд висновує, що відповідач, приймаючи оскаржені постанову діяв правомірно.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.
Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову необхідно відмовити у повному обсязі, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 20 квітня 2026 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ),
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).
Головуюча суддя Дерех Н.В.