Справа № 420/41082/25
20 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA500020/2025/000354/1 від 29.10.2025 року та Картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної митної служби України UA500020/2025/000505 від 29.10.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Одеська митниця безпідставно прийняла рішення про коригування митної вартості автомобіля BMW 420D, ігноруючи надані документи, які повною мірою підтверджували ціну операції. Позивачка наголошує, що митна вартість була заявлена за основним методом на основі інвойсу в розмірі 6 300 доларів США, що відповідає реальним умовам купівлі-продажу. Поданий пакет документів, включаючи коносамент, свідоцтво про реєстрацію та договір з брокером, не містив жодних розбіжностей чи ознак підробки, які б давали право митниці вимагати додаткові відомості. Крім того, ринкова вартість авто була підтверджена висновком судового експерта, який оцінив транспортний засіб у 6 250 доларів США з урахуванням його технічного стану та пошкоджень. Розрахунок митниці, яка збільшила вартість до 17 576 доларів, є необ'єктивним та не враховує умови поставки INCOTERMS 2020.
Ухвалою судді від 23.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
06.01.2026 до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що заявлена митна вартість автомобіля BMW 420D (6300 доларів США) базувалася на недостовірних відомостях. Під час контролю митники виявили суттєві розбіжності: відсутність банківських платіжних документів, ненадання контракту з перевізником та відсутність калькуляції транспортних витрат, що унеможливило перевірку ціни за основним методом. Крім того, на інвойсі були відсутні відмітки іноземних митних органів, що викликало сумнів у його автентичності, а експертний висновок позивачки не містив доказів реального огляду транспортного засобу експертом. Оскільки декларант відмовився надати витребувані додаткові документи для усунення сумнівів, митниця правомірно застосувала резервний метод оцінки. Для коригування вартості було використано інформацію з бази даних АСМО «Інспектор» щодо аналогічного автомобіля, де ціна становила 17 576 доларів США. Відповідач наголошує, що діяв виключно в межах повноважень, визначених статтями 53-55 Митного кодексу України, а оскаржувані рішення є правомірними.
07.01.2026 до суду від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою останній наголошує на протиправності дій Одеської митниці, вказуючи, що відповідач не надав повного тексту рішення про коригування, зокрема графи 33, де мали бути зазначені обставини та джерела визначення митної вартості. Представник позивачки стверджує, що наданий митницею варіант рішення взагалі не містить обґрунтувань для зміни ціни товару, що свідчить про порушення процедури. Вона заперечує проти доводів митниці щодо вартості транспортування, пояснюючи, що витрати в розмірі 1600 USD були чітко визначені умовами поставки, а загальна сума 7900 USD є реальною ціною операції. Підкреслює, що надані документи (інвойс, коносамент, експертний висновок) не мають розбіжностей і були цілком достатніми для застосування основного методу оцінки за ціною договору.
13.01.2026 до суду від Одеської митниці надійшли заперечення, згідно з якими спрацювання системи ризиків та відсутність банківських платіжних документів, контракту з перевізником і детальної калькуляції транспортних витрат унеможливили підтвердження ціни за основним методом. Відповідач акцентує увагу на ймовірних ознаках підробки інвойсу через відсутність штампів іноземних органів, а також на сумнівності експертного висновку, оскільки в документах немає відомостей про реальну присутність експерта під час огляду авто. Крім того, графа 33 заповнена належним чином із зазначенням конкретних джерел інформації (МД від 19.08.2024), а відповідні доводи представника позивача є безпідставними.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що 16 липня 2025 року між ОСОБА_2 та компанією ICHEON AUTO DISMANTLINGCO (Південна Корея) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу марки BMW, модель 420D, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
Згідно з умовами комерційного інвойсу № OD2025-99151 від 16.07.2025 року, ціна автомобіля була визначена сторонами у розмірі 6 300 доларів США.
04 серпня 2025 року було оформлено домашній коносамент № YMJAM360201788/2 щодо морського перевезення вказаного транспортного засобу.
20 липня 2025 року компанією PARCUS SHIPPING (США) було виставлено документ № PS-21/14120 на адресу PICK TIME LLC (Україна), в якому зазначено вартість перевезення та експедирування товарів у контейнері, включаючи оцінюваний автомобіль.
24 жовтня 2025 року ОСОБА_3 через уповноважену особу подала до Одеської митниці митну декларацію № 25UA500020008391U1, в якій заявила митну вартість товару за першим методом (за ціною договору) у розмірі 6 300 доларів США (графа 42).
Разом із декларацією митному органу було надано пакет документів, що включав інвойс, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, транспортні документи, висновки про якісні та вартісні характеристики товару № ТЗ251022-016 від 23.10.2025, договір з митним брокером та фотографії товару.
29 жовтня 2025 року Одеська митниця надіслала декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, посилаючись на положення ст. 53 Митного кодексу України.
29 жовтня 2025 року судовим експертом було складено висновок № 118-Е/25, згідно з яким ринкова вартість автомобіля з урахуванням його технічного стану та наявних пошкоджень станом на дату оцінки становила 263 022,88 грн, що еквівалентно 6 250,08 доларам США за курсом НБУ.
29 жовтня 2025 року уповноважена особа позивача надала митному органу відповідь, у якій повідомила про відмову у наданні додаткових документів, посилаючись на повноту вже поданого пакету документів.
29 жовтня 2025 року Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000354/1, яким визначила митну вартість автомобіля у розмірі 17 576 доларів США, застосувавши шостий (резервний) метод оцінки.
У графі 33 рішення про коригування як джерело інформації було зазначено відомості з бази даних ЄАІС щодо митної декларації від 19.08.2024 № UA209180/2024/51457, оформленої на аналогічний товар.
Того ж дня, 29 жовтня 2025 року, митним органом було видано картку відмови в прийнятті митної декларації № UA500020/2025/000505.
01 листопада 2025 року автомобіль було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання згідно з частиною 7 статті 55 Митного кодексу України, для чого позивачем було внесено грошову заставу у розмірі 129 952,86 грн (різниця митних платежів).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною 1 статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
За правилами частини 6 статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини 2 статті 55 Митного Кодексу України).
Зазначені положення зобов'язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Вирішуючи спір, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатній пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, який чітко ідентифікує товар та містить об'єктивні дані про ціну угоди.
Оскільки комерційний інвойс та договір купівлі-продажу містять узгоджену сторонами вартість у розмірі 6 300 доларів США (загальна вартість за товар з витратами на перевезення складає 7 900), у митного органу не було правових підстав для відмови у застосуванні першого методу оцінки за ціною договору.
У постановах від 17.04.2018 у справі №815/329/17, від 19.11.2024 у справі № 420/23588/23 Верховний Суд наголосив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.
Щодо зауважень митниці про відсутність банківських платіжних документів, суд, зазначає, що факт, спосіб чи час оплати товару не впливають на його ціну, зафіксовану в контракті. Відсутність платіжного доручення на момент оформлення не свідчить про недостовірність заявленої вартості, оскільки законодавство не пов'язує право на митне оформлення виключно з фактом попередньої оплати товару.
Крім того, щодо підтвердження витрат на транспортування, суд зауважує, що позивачем надано транспортні документи та рахунки, які дозволяють встановити числове значення складових митної вартості.
Позивачем до митного оформлення було надано документ про вартість перевезення № PS-21/14120 від 20.07.2025 року та коносамент, які містять чітке числове значення витрат на транспортування (1 600), що є достатнім для включення цієї суми до митної вартості згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України.
Оскільки сума фрахту була зафіксована у наданому рахунку, а митний орган не довів, що фактичні витрати на доставку були іншими, відсутність калькуляції кілометражу чи підтвердження оплати внутрішніх перевезень по країні відправлення не є законною підставою для не застосування основного методу визначення митної вартості.
Твердження митниці про відсутність детальної калькуляції або маршруту є надмірною вимогою, оскільки надані документи в сукупності підтверджують заявлені витрати на доставку, а сумніви митного органу у цій частині не підкріплені доказами наявності реальних розбіжностей у поданих відомостях.
Поряд із тим, посилання митниці на вищу вартість аналогічного авто в системі ЄАІС (17 576 доларів США) не може бути єдиною підставою для коригування, оскільки ціна в базі даних має лише інформативний характер і не спростовує ціну конкретної операції позивача, підтверджену первинними документами.
Суд бере до уваги висновок експерта № 118-Е/25 від 29.10.2025, який підтверджує, що стан транспортного засобу та наявні пошкодження об'єктивно впливають на його вартість. Це підтверджує позицію позивача про те, що ціна у 6 300 доларів США є економічно обґрунтованою для даного конкретного транспортного засобу, на відміну від ціни, запропонованої митницею без урахування індивідуальних дефектів авто.
Щодо зауваження митниці про відсутність документів про страхування вантажу, суд зазначає, що згідно з положеннями пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, страхові документи подаються декларантом лише у разі, якщо здійснювалося страхування товару.
Оскільки страхування є правом, а не обов'язком покупця (при постачанні на умовах, що не передбачають обов'язкового страхування продавцем). В даному випадку поставка товару відбувалася на умовах CPT Odessa (Інкотермс 2020), за якими продавець передає товар перевізнику та оплачує витрати на доставку до вказаного місця призначення. За умовами CPT (Carriage Paid To) продавець та покупець не зобов'язані страхувати товар.
При цьому, митний орган не надав доказів, які б спростовували твердження декларанта про відсутність страхування, а вимога надати документи про відсутність витрат (негативний доказ) не передбачена МК України, оскільки неможливо надати документ на підтвердження дії, яка не вчинялася.
Щодо аргументів митного органу про можливу підробку документів через відсутність на інвойсі печаток або штампів компетентних органів іноземних держав, суд зазначає наступне.
Наявність або відсутність штампів на інвойсі при перетинанні кордону іноземної держави не є критерієм автентичності документа в розумінні статті 53 Митного кодексу України.
Суд наголошує, сама лише відсутність печаток не може слугувати законною підставою для відхилення заявленої митної вартості за основним методом, оскільки інвойс є комерційним (цивільно-правовим) документом, що фіксує домовленості між покупцем та продавцем.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.
Як вбачається з матеріалів справи, декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.
За таких обставин, у силу положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.
Водночас, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 у справі № 540/2219/18.
Суд відхиляє доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу в документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.
Також, підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.
Однак, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Окрім того, відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем використано для коригування митної вартості товару митні декларації МД від 19.08.2024 № UA209180/2024/51457.
Проте, спірне рішення містить лише посилання на таку митну декларацію, однак не містить пояснень про те, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості.
Також відповідачем не зазначено порівняння та характеристик оцінюваного транспортного засобу, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем положень частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14.
Крім того, за подібних спірних правовідносин П'ятий апеляційний адміністративний суд дійшов висновків про неправомірність рішення про коригування вартості та картки відмови у постанові від 20.05.2025 по справі № 420/490/25.
Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Водночас, відповідачем не підтверджено належними доводами та відповідними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, а наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України, пропорційно до задоволеної та відхиленої частин позовних вимог.
У позовній заяві зазначено, що позивачем планується понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 12600 грн за договором із адвокатом, проте на момент вирішення справи до суду не надано рахунків, актів приймання виконаних робіт та ін., які б підтверджували понесення позивачем таких витрат на правничу допомогу, прийняття виконаних робіт тощо.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А; ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500020/2025/000354/1 від 29.10.2025 року та Картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці UA500020/2025/000505 від 29.10.2025.
Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк